Іменем України
16 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 640/7034/22
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва 05 травня 2022 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУПФУ в м. Києві) з такими позовними вимогами:
1) визнати протиправною відмову відповідача у проведенні нарахування та виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
2) зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 стаж позивача за вислугу років на момент призначення пенсії складав 34 роки 4 місяці 10 днів, що є достатнім для виплати грошової допомоги у розмірі 10 пенсій.
Однак відповідачем у листі від 28 січня 2021 року зазначено, що стаж роботи в приватному закладі охорони здоров'я не зараховується до стажу, який дає право на грошову допомогу.
Проте з такими твердженнями відповідача позивач не погоджується, оскільки із норм Закону № 1788-ХІІ та Переліку № 909 слідує, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я, зокрема, лікарі та середній медичний персонал, які працювали, зокрема, у лікарняних закладах, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Також позивач зауважує, що Закону України від 19.11.1992 № 2801-ХІІ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі - Закон № 2801-ХІІ) не ставить віднесення медичних закладів до закладів охорони здоров'я у залежність від визначення форми їх власності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від ГУПФУ в м. Києві до Окружного адміністративного суду міста Києва 30 червня 2022 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Позивач звернувся до відповідача із зверненням від 24 січня 2022 року, яке надійшло до Головного управління та зареєстроване 24 січня 2022 року № 2065/М-2600-22. У відповідь листом від 28 січня 2022 року № 2605-2065/М-02/8-2600/22 повідомлено, що на підставі заяви від 05 січня 2022 року та наданих до неї документів, позивачу з 18 жовтня 2021 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Основним документом, що підтверджує стаж роботи до 01.01.2004 є трудова книжка. При обчислені спеціального стажу для призначення пенсій за вислугу років враховується не більше 1 місяця в рік тривалості відпустки без збереження заробітної плати. Постановою № 909 передбачено заклади та установи, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідач стверджує, що відсутні жодні підстави вважати дії ГУПФУ в м. Києві протиправними.
Від позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва 14 липня 2022 року надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем наведено пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
Адміністративну справу відповідно до Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 28 січня 2025 року прийнято адміністративну справу до провадження; розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано сторонам у разі зміни фактичних обставин по даній справі, вибуття або заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, повідомити суду про таке протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня отримання цієї ухвали; витребувано від відповідача докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від ГУПФУ в м. Києві до суду 10 лютого 2025 року надійшла частина витребуваних судом документів.
Ухвалою від 30 січня 2026 року від відповідача витребувано докази, яких не вистачає для розгляду справи.
На виконання вимог ухвали суду від 30 січня 2026 року ГУПФУ в м. Києві частково надано витребувані судом документи.
Дослідивши матеріали справи у змішаній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за заявою від 05 січня 2022 року з 18 жовтня 2021 року призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV у розмірі 9412,63 грн, розмір пенсії з надбавками - 11988,27 грн, що підтверджено наданою в матеріали справи копією рішення № 262140006601 про перерахунок пенсії позивача. Страховий стаж позивача складає 42 роки 2 місяці 25 днів.
Згідно з розрахунком стажу для визначення права на призначення пенсії до страхового стажу позивача зараховані такі періоди: з 01.11.1978 по 29.11.1979 (1 рік 0 місяців 29 днів), з 01.09.1980 по 25.06.1986 Навчання у вищих/ середн.НЗ (5 років 9 місяців 25 днів), з 01.08.1986 по 07.04.1987 (0 років 8 місяців 7днів), з 09.04.1987 по 31.07.1987 (0 років 3 місяці 23 дні), з 01.08.1987 по 01.07.1989 (1 рік 11 місяців 1 день), з 02.07.1989 по 31.12.2003 (14 років 6 місяців 0 днів), з 01.01.2004 по 01.01.2004 (0 років 1 місяць 0 днів), з 02.01.2004 по 31.12.2005 (2 роки 0 місяців 0 днів), з 01.01.2006 по 31.01.2006 (0 років 1 місяць 0 днів), з 01.02.2006 по 30.04.2006 (0 років 3 місяці 0 днів), з 01.05.2006 по 31.05.2006 (0 років 1 місяць 0 днів), з 01.06.2006 по 30.09.2006 (0 років 4 місяці 0 днів), з 01.10.2006 по 31.10.2006 (0 років 1 місяць 0 днів), з 01.11.2006 по 31.12.2006 (0 років 2 місяці 0 днів), з 01.01.2007 по 31.01.2012 (5 років 1 місяць 0 днів), з 01.02.2012 по 31.05.2014 (2 роки 4 місяці 0 днів), з 08.07.2014 по 29.08.2014 (0 років 2 місяці 0 днів), з 30.08.2014 по 29.02.2016 (1 рік 7 місяців 0 днів), з 01.03.2016 по 31.05.2017 (1 рік 3 місяці 0 днів), з 01.06.2017 по 30.04.2018 (0 років 11 місяців 0 днів), з 01.05.2018 по 30.09.2021 (3 роки 5 місяців 0 днів), з 01.10.2021 по 31.12.2021 (0 років 3 місяці 0 днів).
Дослідженням записів у трудовій книжці позивача від 20 грудня 1978 року серії НОМЕР_1 установлено наявність таких записів про роботу позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII:
4 міська лікарня м. Ворошиловград
з 01.08.1986 по 07.04.1987 (0 років 8 місяців 7 днів) - проходження інтернатури з акушерства та гінекології (записи №№ 6-7);
Міська лікарня № 3 м. Ворошиловград
з 09.04.1987 по 31.07.1987 (0 років 3 місяці 23 дні) - проходження інтернатури з акушерства та гінекології (записи №№ 8-9);
Поліклініка № 11 м. Ворошиловград
з 01.08.1987 по 01.07.1989 (1 рік 11 місяців 1 день) - робота на посаді лікаря акушер-гінеколога (записи №№ 10-11);
9 лікарня м. Ворошиловград
з 01.07.1989 по 31.12.2011 (22 роки 6 місяців 1 день) - робота на посаді лікаря акушер-гінеколога (записи №№ 12-16);
Луганська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 1
з 03.01.2012 по 19.06.2014 (2 роки 5 місяців 17 днів) - робота на посаді лікаря акушер-гінеколога (записи №№ 17-18);
ТОВ «Медичний центр «Євромед-Плюс»
з 18.06.2015 по 12.02.2016 (0 років 7 місяців 26 днів) - робота на посаді лікаря акушера-гінеколога до медичної служби (записи №№ 21-22);
ТОВ «Хелсі енд Хепі»
з 15.02.2016 по 31.10.2016 (0 років 8 місяців 17 днів) - робота на посаді лікаря акушера-гінеколога (записи №№ 23-24);
ТОВ «Медичний центр «Наша родина»
з 01.11.2016 по 17.10.2021 (04 роки 11 місяців 16 днів) - робота на посаді лікаря акушера-гінеколога (записи № 25).
У зв'язку із невиплатою грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, позивач звернулася до ГУПФУ в м. Києві із заявою від 24 січня 2022 року за отриманням інформації про причини невиплати цієї допомоги.
У відповідь позивачем отримано лист ГУПФУ в м. Києві від 28 січня 2022 року № 2605-2065/М-02/8-2600/22, яким повідомлено, що при обчисленні спеціального стажу для призначення пенсій за вислугу років враховується не більше 1 місяця в рік тривалості відпустки без збереження заробітної плати. У разі надання уточнюючих довідок, що за період роботи ОСОБА_1 надавалися відпустки без збереження заробітної плати не більше 1 місяця в рік, буде розглянуте питання щодо права на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
За умовним розрахунком ГУПФУ в м. Києві стажу ОСОБА_1 , яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, згідно з даними трудової книжки від 20 грудня 1978 року серії НОМЕР_1 , страховий стаж позивача складає 27 років 10 місяців 2 дні.
За даними умовного розрахунку, здійсненого ГУПФУ в м. Києві та наданого в матеріали справи, до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, зараховано такі періоди: з 01.08.1986 по 07.04.1987 (0 років 8 місяців 7 днів), з 09.04.1987 по 31.07.1987 (0 років 3 місяці 23 дні), з 01.08.1987 по 01.07.1989 (1 рік 11 місяців 1 день), з 02.07.1989 по 31.12.2003 (14 років 6 місяців 0 днів), з 01.01.2004 по 01.01.2004 (0 років 1 місяць 0 днів), з 02.01.2004 по 31.12.2005 (2 роки 0 місяців 0 днів), з 01.01.2006 по 31.01.2006 (0 років 1 місяць 0 днів), з 01.02.2006 по 30.04.2006 (0 років 3 місяці 0 днів), з 01.05.2006 по 31.05.2006 (0 років 1 місяць 0 днів), з 01.06.2006 по 30.09.2006 (0 років 4 місяці 0 днів), з 01.10.2006 по 31.10.2006 (0 років 1 місяць 0 днів), з 01.11.2006 по 31.12.2006 (0 років 2 місяці 0 днів), з 01.01.2007 по 31.12.2011 (5 років 0 місяців 0 днів), з 01.01.2012 по 31.05.2014 (2 роки 5 місяців 0 днів).
Співставленням умовного розрахунку з даними трудової книжки позивача судом також установлено, що ГУПФУ в м. Києві не враховує до стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, періоди її роботи лікарем акушер-гінекологом у медичних закладах приватної форми власності, внаслідок чого у позивача недостатньо стажу для виплати грошової допомоги.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена.
Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
[…]
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; […].
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Згідно з пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).
Пунктом 2 Порядку № 1191 визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (пункт 7 Порядку № 1191).
Постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 затверджено Перелік установ, організацій та посад, робота в яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, до якого включені посади: лікарів, зубних лікарів, техніків, фельдшерів, помічників лікаря, акушерок, масажистів, лаборантів та медичних сестер - всі незалежно від найменування посади; дезінфікуючи інструктори; у лікувально-профілактичних установах, установах охорони материнства та дитинства, санітарно-профілактичних установах, зокрема: лікарняні установи всіх типів та найменувань, у тому числі клініки та клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії; амбулаторно-поліклінічні установи всіх типів та найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги та переливання крові, медсанчастини, здравпункти, медичні кабінети та пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).
До Переліку закладів охорони здоров'я і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), зокрема, включені посади: лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад), у закладах охорони здоров'я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
У примітці № 2 до вказаного Переліку зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Статтею 3 Закону України від 19.11.1992 № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (далі - Закон № 2801-XII) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що заклад охорони здоров'я - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
З метою забезпечення державної політики щодо створення та функціонування закладів охорони здоров'я і заняття медичною і фармацевтичною діяльністю, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385 затверджено Перелік закладів охорони здоров'я, відповідно до якого до закладів охорони здоров'я належать, зокрема медичні центри (різного профілю).
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
З зазначених правових норм слідує, що для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV необхідно дотримання сукупності таких умов:
- робота на день досягнення пенсійного віку у закладах охорони здоров'я, на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років;
- стаж роботи на таких посадах на день досягнення пенсійного віку повинен складати не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків;
- факт неодержання пенсійних виплат на день досягнення пенсійного віку.
При цьому, стаж роботи в закладах охорони здоров'я на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, обчислюється органами Пенсійного фонду України за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, а після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З описаних вище доказів судом установлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на день досягнення пенсійного віку 60 років ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) працювала на посаді лікаря акушера-гінеколога в ТОВ «Медичний центр «Наша родина» та мала стаж роботи більше 30 років у закладах охорони здоров'я (з урахуванням стажу роботи в медичних закладах приватної форми власності) на посадах, які відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України переліку, дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» частини першої статті 55 Закону № 1788-XII, пенсійних виплат не одержувала. Тобто судом встановлено, що позивач у повній мірі відповідає всім умовам, за яких відповідач мав виплатити позивачу грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закон № 1058-IV одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена позивачу з 18 жовтня 2021 року за заявою від 05 січня 2022 року.
Однак, відповідач всупереч наведених вимог чинного законодавства виплату позивачу цієї грошової допомоги не здійснив, чим допустив протиправну бездіяльність.
Твердження відповідача щодо відсутності довідок, що уточнюють характер роботи позивача, суд відхиляє як безпідставні.
Так, з описаних доказів судом установлено, що позивачем на виконання вимог Порядку № 22-1 та Порядку № 637 разом із заявою про призначення пенсії за віком на підтвердження стажу роботи, необхідного для призначення пенсії, надано трудову книжку, яка містить всі необхідні відомості щодо найменування закладів охорони здоров'я, посад, періоду роботи на вказаних посадах, підстави внесення записів до трудової книжки. Тобто, відповідачу надано трудову книжку, оформлену із дотриманням чинного законодавства, яка містить всі необхідні для обрахунку стажу відомості. Однак, відповідач безпідставно не враховує трудову книжку позивача, та всупереч вимог чинного законодавства вимагає від позивача надання додаткових документів, подання яких у даному випадку не передбачено.
Посилання відповідача на відсутність відомостей щодо перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, як на підставу неврахування такого стажу до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, вимога про надання яких викладена у листі Мінсоцполітики від 14.05.2014 № 613/039/97-14, суд також відхиляє як безпідставні, оскільки цей лист не є нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні, та суперечить положенням Закону № 1058-IV та Порядку № 1191.
Щодо тверджень відповідача, що право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII дає тільки робота на відповідних посадах у закладах та установах державної або комунальної форми власності, то суд їх також відхиляє як безпідставні, оскільки Закон № 2801-XII не ставить віднесення закладів до закладів охорони здоров'я у залежність від визначення форми їх власності, як і Перелік № 909 не ставить право на зарахування стажу, який дає право на пенсію за вислугою років, у залежність від форми власності закладу охорони здоров'я, визначеного цим Переліком.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 440/1757/19.
Записами у трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджено, що позивач працювала на посадах лікаря акушера-гінеколога з 18.06.2015 по 12.02.2016 у ТОВ «Медичний центр «Євромед-Плюс», з 15.02.2016 по 31.10.2016 у ТОВ «Хелсі енд Хепі», з 01.11.2016 та продовжувала працювати на час подання заяви про призначення пенсії у ТОВ «Медичний центр «Наша родина».
Факт роботи, а також період зайнятості на таких роботах, відповідачем не заперечується. На користь таких тверджень суду свідчить й розрахунок стажу позивача для визначення її права на призначення пенсії, згідно з яким до страхового стажу позивача зарахований весь період її роботи, підтверджений записами у трудовій книжці.
Відтак суд вважає безпідставним неврахування відповідачем до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, періодів роботи з 18.06.2015 по 12.02.2016, з 15.02.2016 по 31.10.2016, з 01.11.2016 по 31.12.2021 на посадах лікаря акушера-гінеколога.
Оскільки судом установлено, що на час досягнення 60-річного віку стаж роботи позивача, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII, у закладах охорони здоров'я комунальної, державної та приватної форм власності сукупно складав більше 30 років, а також, що до призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV позивач не отримувала будь-якої пенсії, то суд дійшов висновку, що ГУПФУ в м. Києві безпідставно не виплачено ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що відповідачем окреме рішення про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги не приймалося, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка передбачена пунктом 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, є:
- визнання протиправною бездіяльності ГУПФУ в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV;
- зобов'язання ГУПФУ в м. Києві виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).
Позивачем за подання даної позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн, що підтверджено квитанцією про сплату судового збору від 23 лютого 2022 року.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (бездіяльності) і позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 992,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати по сплаті судового збору в сумі 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова