Іменем України
16 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2397/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
15.12.2025 до Луганського окружного адміністративного суду звернувся Середа Ігор Євгенович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з позовними вимогами:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у не повернені компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, а саме грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №360/1131/25, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, а також утримання із грошового забезпечення ОСОБА_1 податку на військовий збір у розмірі 5%;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити повернення компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, а саме грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року, виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №360/1131/25, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з утриманням з цієї суми податку на військовий збір у розмірі 1,5%.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач колишній військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), військову службу проходив з 29 жовтня 2003 року по 07 червня 2016 року, відповідно до наказу начальника загону №285-ОС виключений зі списків особового складу частини в зв'язку з переміщенням для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 , а також з 13 лютого 2020 року по 28 квітня 2023 року, виключений зі списків особового складу частини наказом начальника загону № 206-ОС в зв'язку з переміщенням до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
У травні 2025 року звернувся з позовом до Луганського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити з 13 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року при обчисленні ОСОБА_1 , перерахунок та виплату грошового забезпечення розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення шляхом застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та з відрахуванням відповідних податків та зборів.
Луганський окружний адміністративний суд прийняв рішення від 09 липня 2025 року, справа №360/1131/25, яким позов Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнив.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 року по справі №360/1131/25 у листопаді відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача відповідно до заявлених позовних вимог, відповідно до якого суму доплати складено у розмірі 123 414, 55 грн, а також здійснено його виплату у розмірі 98 484,79 грн.
29 листопада 2025 року через свого представника позивач звернувся із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) з проханням здійснити компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, яку було утримано із ОСОБА_1 при виконанні рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №360/1131/25, за винятком сум податку на військовий збір у розмірі 1,5%.
Станом на 14 грудня 2025 року відповідач відповіді на звернення представника позивача не надав, що підтверджує протиправні дії з його боку в контексті не повернення сум податку з доходів фізичних осіб, а також утриманого податку на військовий збір у розмірі 5%, нарахованих та виплачених на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі №360/1131/25.
Позивач вважає, що відповідачем допущені протиправні дії, які полягають у порушенні норми пункту 2 Постанови КМУ №44 стосовно не повернення позивачу компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, а також податку на військовий збір у розмірі 5%, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 16.12.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
31.12.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке.
Згідно довідки від 06.06.2025 №08/3131 позивач з 29.10.2003 по 07.06.2016 та з 13.02.2020 по 29.04.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . В подальшому вибув для подальшого проходження служби в НОМЕР_3 прикордонний загін. Тобто, з військової частини НОМЕР_1 позивач не звільнявся.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, а саме: визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 грошового забезпечення за період з 13.02.2020 по 18.07.2022 (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових виді грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_3 грошове забезпечення з 13.02.2020 по 18.07.2022 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніш виплачених сум.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 позивачу було здійснено перерахунок грошового забезпечення у розмірі 127967,26, згідно платіжної інструкції від 27.11.2025 №31154 з відрахування військового збору у розмірі 6398,36 грн. та ПДФО у розмірі 23034,11 грн. були проведені виплати, про що свідчить розрахунковий лист від 30.12.2025 №1507.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44)
Відповідно до п. 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з ч.ч. 4, 5 Порядку № 44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Тобто, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 164.3 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділ ІV Податкового кодексу України, в якому не передбачено звільнення від обкладання податком на доходів фізичних осіб грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, крім сум грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачених законом, які виплачуються з бюджету чи бюджетною установою (пп. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).
Відповідно до п. 168.5 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Вказані виплати були проведені позивачу на виконання рішення суду, яким не зобов'язано відповідача здійснити відповідні нарахування, та в той період коли позивач не виконував обов'язки військової служби, тому вказані суми пдфо не можуть бути компенсовані.
Щодо військового збору.
Згідно з підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» № 4015-IX від 10.10.2024 збільшено ставку військового збору з 1,5% до 5% від оподатковуваного доходу фізичних осіб (пункт 1.3).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» № 4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.
Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Таким чином, умовами для оподаткування військовим збором у розмірі 1,5 відсотка, з 01.01.2025 (з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» № 4113 від 04.12.2024) є: статус діючого військовослужбовця та отримання грошового забезпечення.
З огляду на обставини даної справи, стає зрозумілим, що виплата грошового забезпечення відбулась на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від суду від 13.10.2025 у справі №360/1131/25 в редакції підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Тобто, станом на день виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025, залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від суду від 13.10.2025 у справі №360/1131/25 редакція пункту 1.3 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачала оподаткування за ставкою 5 %.
Також, варто звернути увагу суду на лист Адміністрації Державної прикордонної служби України, згідно якого після індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 19.03.2025 №1497/ІПК/99-00-24-03-03 зазначено, що здійснювати оподаткування нарахованих за діючими на момент оподаткування ставками, тобто станом на день виконання рішення суду ставка військового збору 5%. Окремо зауважу, що в розпорядженні військової частини НОМЕР_1 відсутня інформація щодо проходження позивачем військової служби, до матеріалів справи також не додано.
На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
01.01.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив таке.
Представником позивача отримано через особистий кабінет електронного суду 31 грудня 2025 року відзив на позовну заяву. З доводами відповідача, на які він посилається у відзиві, повністю не погоджуюсь, вважаю їх необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.
Так, у відзиві відповідач зазначає, що Позивач згідно довідки від 06.06.2025 №08/3131 з 29.10.2003 по 07.06.2016 та з 13.02.2020 по 29.04.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . В подальшому вибув для подальшого проходження служби в НОМЕР_3 прикордонний загін. Тобто, з військової частини НОМЕР_1 позивач не звільнявся.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 позивачу було здійснено перерахунок грошового забезпечення у розмірі 127967,26, згідно платіжної інструкції від 27.11.2025 №31154 з відрахування військового збору у розмірі 6398,36 грн. та ПДФО у розмірі 23034,11 грн. були проведені виплати, про що свідчить розрахунковий лист від 30.12.2025 №1507.
Відповідно до п. 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Згідно з ч.ч. 4, 5 Порядку № 44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Вказані виплати були проведені позивачу на виконання рішення суду, яким не зобов'язано відповідача здійснити відповідні нарахування, та в той період коли позивач не виконував обов'язки військової служби, тому вказані суми ПДФО не можуть бути компенсовані.
Таким чином, відповідач, робить наголос на тому, що позивачу провели виплати на виконання рішення суду яким не зобов'язано відповідача здійснити відповідні нарахування, та в той період коли позивач не виконував обов'язки військової служби, тому вказані суми пдфо не можуть бути компенсовані. В той же час, відповідач посилається (не заперечує) на норму пунктів 4,5 Постанови КМУ №44, якими передбачено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
ОСОБА_1 , має статус військовослужбовця і на теперішній час, звернувся до суду з позовом в якому просить зобов'язати відповідача повернути суму компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб, на яку набув право, ще під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Твердження відповідача про те, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду по адміністративній справі №360/1131/25 не зобов'язано його здійснити таку компенсацію, суперечать приписам Постанови КМУ №44.
В той же час, приписами Постанови №44 зобов'язано суб'єктів владних повноважень здійснювати виплату грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 69 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року, адміністративна справа № 380/813/22, зазначено - аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Стосовно посилання відповідача на лист Адміністрації Державної прикордонної служби України, згідно якого після індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 19.03.2025 №1497/ІПК/99-00- 24-03-03 зазначено, що здійснювати оподаткування нарахованих за діючими на момент оподаткування ставками, тобто станом на день виконання рішення суду ставка військового збору 5%, хочу зазначити, що він не є нормативно-правовим актом та не може бути застосований судом при вирішенні справи по суті.
Оскільки позивач набув право на виплату грошового забезпечення під час виконання обов'язків військової служби та в цей час перебував на грошовому забезпеченні у відповідача, то таким чином має право на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб не залежно від того чи прописано це було в рішенні суду.
Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , з 29.10.2003 по 07.06.2016, з 13.02.2020 по 29.04.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , вибув для подальшого проходження служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України НОМЕР_5 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, посвідчення офіцера НОМЕР_6 , довідкою військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2025 № 08/3131, витягами з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.06.2016 № 285-ОС «По особовому складу», начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.04.2023 № 206-ОС «Про особовий склад», відповіддю № 2345289 від 16.02.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 09.07.2025 у справі № 360/1131/25 адміністративний позов Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено:
- визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 13 лютого 2020 року по 18 липня 2022 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 13 жовтня 2025 року у справі № 360/1131/25 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 360/1131/25 залишено без змін.
Відповідно до розрахункового листа за листопад 2025 року на виконання рішення суду відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача, нараховано 127967,26 грн, утримано та враховано ПДФО у сумі 23034,11 грн та військовий збір у сумі 6398,36 грн, перераховано на картку 98534,79 грн.
Згідно із платіжною інструкцією від 27.11.2025 №31154 позивачеві виплачено 98 534,79 грн, призначення платежу «1002030,2800,Перерах. перерахунку грошового забезпечення та інших виплат ОСОБА_1 зг.ріш.ЛОАС №360/1131/25 від 09.07.2025».
Відповідно до виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», 28.11.2025 зараховано 98534,79 грн, сума комісії - 50,00 грн, деталі операції: Безготівкове зарахування, В/ч НОМЕР_1 . Коментар: АДРЕСА_2 . Перерахунку грошового забезпечення та інших виплат ОСОБА_1 зг.ріш.ЛОАС № 360/1131/25 від 09.07.2025. Коментар до платежу: 1002030,2800, Перерах.перерахунку грошового забезпечення та інших виплат ОСОБА_4 зг.ріш. ЛОАС № 360/1131/25 від 09.07.2025.
29.11.2025 ОСОБА_5 звернувся в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій просив здійснити компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, яку було утримано з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних ОСОБА_1 при виконанні рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 360/1131/25 за винятком суми податку на військовий збір у розмірі 1,5% направити на його електронну адресу розрахунок доплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний період, а також повідомити про утримання інших сум грошового забезпечення в тому числі індексації грошового забезпечення, яку було виплачено за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 (13.02.2020 - 18.07.2022) ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до підпунктів 164.2.1 та 164.2.6 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів минулих податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований контролюючим органом згідно із цим Кодексом.
Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відповідно до пункту 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44), цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Пунктом 2 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Згідно з пунктом 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Пунктом 5 Порядку № 44 визначено, що грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З матеріалів справи судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду у справі № 360/1131/25 відповідно до розрахункового листа за листопад 2025 року здійснено перерахунок грошового забезпечення позивача, нараховано 127967,26 грн, утримано та враховано ПДФО у сумі 23034,11 грн та військовий збір у сумі 6398,36 грн, перераховано на картку 98534,79 грн.
Проте, одночасно з виплатою на виконання судового рішення перерахованого грошового забезпечення позивачу відповідно до положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку № 44 не виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення.
Таким чином, суд вважає, що виплата компенсації втрати частини доходів мала бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до пункту 2 Порядку № 44, тому суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію суми ПДФО відповідно до пункту 2 Порядку № 44, утриманого з нарахованого та виплаченого на виконання рішення суду у справі № 360/1131/25 грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог в частині, що стосуються розміру військового збору, утриманого відповідачем з донарахованої на виконання рішень суду суми грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції, чинній до внесення змін за Законом № 4015-ІХ) визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпунктів 1.1-1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету з доходів платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 3 пункту 18 розділу І Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 4015-ІХ), який набрав чинності з 01 грудня 2024 року, внесено зміни у пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, зокрема підпункти 1.1-1.3 викладено в такій редакції:
«1.1. Платниками збору є:
1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу;
2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп;
3) платники єдиного податку третьої групи.
Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього підпункту, встановлюється з 1 жовтня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX».
1.2. Об'єктом оподаткування збором є:
1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу;
2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 292 цього Кодексу.
1.3. Ставка збору становить:
1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту;
2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць;
3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - 1 відсоток від доходу, визначеного згідно із статтею 292 цього Кодексу;
4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту - 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту.
Починаючи з 1 січня року, наступного за роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX», ставка збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту».
Тобто, починаючи з 01 грудня 2024 року збільшено ставку військового збору для платників - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, з 1,5 відсотка до 5 відсотків від об'єкта оподаткування.
Однак, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4015-ІХ встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Кодексом.
Враховуючи наведені положення, суд дійшов висновку, що до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024 року застосовується ставка військового збору 1,5 відсотка незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).
Відповідач вважає, що ним правомірно утриманий військовий збір в розмірі 5 % від суми перерахованого на виконання судового рішення грошового забезпечення, оскільки таке нарахування відбувалося вже після переведення позивача до іншої військової частини.
Проте, враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ Закону № 4015-ІХ, а також що відповідач на виконання судового рішення у справі № 360/1131/25 здійснив перерахунок та виплату грошового забезпечення за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом (до 01 грудня 2024 року), суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно застосовано до нарахованого позивачу на виконання цих рішень суду сум доходу ставку 5 % військового збору замість 1,5 %, внаслідок чого безпідставно та надмірно утримано 3,5 % військового збору з нарахованих позивачу сум.
Наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву твердження не спростовують встановлених обставин та не впливають на висновки суду, тому суд не надає їм правової оцінки, як таким, що не мають значення для вирішення справи.
За встановлених обставин, враховуючи нормативне врегулювання спірних правовідносин, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збір в розмірі 3,5 відсотків від нарахованого на виконання судового рішення у справі № 360/1131/25 грошового забезпечення.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що стосується обраного представником позивача способу захисту порушених прав позивача, то суд зазначає таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
У межах спірних правовідносин суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, утриманого з нарахованого та виплаченого на виконання судового рішення у справі № 360/1131/25 грошового забезпечення;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, утриманого з нарахованого та виплаченого на виконання судового рішення у справі № 360/1131/25 грошового забезпечення;
- визнання протиправними дій відповідача щодо утримання військового збору в розмірі 5 відсотків від нарахованого позивачу на виконання судового рішення у справі № 360/1131/25 грошового забезпечення;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надмірно утриманий військовий збір в розмірі 3,5 відсотків від нарахованого на виконання судового рішення у справі № 360/1131/25 грошового забезпечення.
Отже суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню із словесним коригуванням обраного представником позивача способу захисту порушених прав позивача.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судовим збором судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Середи Ігоря Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, утриманого з нарахованого та виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 360/1131/25 грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, утриманого з нарахованого та виплаченого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 360/1131/25 грошового забезпечення.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо утримання військового збору в розмірі 5 відсотків від нарахованого ОСОБА_1 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 360/1131/25 грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збір в розмірі 3,5 відсотків від нарахованого на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 360/1131/25 грошового забезпечення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська