Іменем України
13 лютого 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/2211/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - І відповідач), 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - ІІ відповідач), у якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 26 листопада 2025 року б/н та ухвали від 28 листопада 2025 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо непроведення перерахунку та виплати з 1 лютого 2020 року до 18 липня 2022 року грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року та 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв'язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, непроведення перерахунку та виплатити матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області перерахувати та виплатити з 1 лютого 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року до 18 липня 2022 року грошове забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року та 1 січня 2022 року, відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також, у зв'язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, перерахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він до 1 листопада 2024 року проходив військову службу у І відповідача.
Протягом 2018 - 2024 років при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача посадовий оклад, оклад за військовим званням та, відповідно, додаткові види грошового забезпечення та премія були обчисленні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Позивач зазначає, що І відповідач у порушення вимог законодавства у спірний період обраховував розмір посадового окладу позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що призвело до отримання грошового забезпечення, в тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні та премії у меншому розмірі.
Такі дії І відповідача позивач вважає протиправними та просить позовні вимоги задовольнити.
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області позов не визнало, про що через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» 17 грудня 2025 року за вхідним реєстраційним № 23083/2025 подало відзив на позовну заяву від 16 грудня 2025 року б/н, у якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.
На обґрунтування заперечень проти позову І відповідач зазначив, що у позовній заяві позивач помилково припускає необхідність збільшення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року та 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704).
І відповідач зазначив, що зміна розміру прожиткового мінімуму на 2020-2022 роки не є підставою для зміни розміру окладів за посадою і спеціальним званням осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту та, відповідно, для перерахунку та виплати раніше виплачених сум грошового забезпечення.
Абзац перший пункту 4 Постанови № 704 змінено постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481. Відповідно до внесених зазначеною постановою змін «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Постановою № 704 затверджені, зокрема, тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
І відповідач також зазначає, що Постанова № 704 не містить положень про щорічну чи періодичну індексацію або автоматичний перерахунок цих окладів шляхом множення на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня кожного року, як намагається стверджувати позивач. Якби Уряд мав на меті саме такий механізм щорічного автоматичного перерахунку, це було б прямо і чітко зазначено у тексті Постанови, а не виводилось би шляхом довільного тлумачення її окремих положень.
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зокрема, статті 9), Кабінет Міністрів України є єдиним органом, уповноваженим встановлювати розміри грошового забезпечення військовослужбовців. Це означає, що будь-яка зміна розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, надбавок, доплат та інших складових грошового забезпечення можлива виключно на підставі окремого рішення (постанови) Кабінету Міністрів України. Цей Закон делегує Кабінету Міністрів України повноваження щодо встановлення розмірів грошового забезпечення.
Головне управління є виконавцем цих норм, а не самостійним суб'єктом, що може перераховувати оклади за власною ініціативою чи за методологією, не затвердженою Урядом, не може змінювати методологію розрахунку окладів чи здійснювати їх автоматичний перерахунок на підставі зростання прожиткового мінімуму.
Дії Головного управління щодо нарахування грошового забезпечення позивачеві у зазначений період (з 29 січня 2020 року до 20 травня 2023 року) повністю відповідали чинним на той час постановам та розпорядженням Кабінету Міністрів України, які встановлювали конкретні розміри окладів, а не механізм їх динамічного множення на прожитковий мінімум.
Також І відповідач зазначив, що підполковник служби цивільного захисту ОСОБА_1 з 26 березня 2019 року до 27 липня 2022 року виконував обов'язки за посадою начальника 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, тобто у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області посади він не займав. Грошове забезпечення позивач отримував з 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.
З урахуванням викладеного, І відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивач подав відповідь на відзив від 19 грудня 2025 року б/н.
І відповідач правом на подання заперечень не скористався.
Луганський окружний адміністративний суд ухвалами від:
- 19 листопада 2025 року серед іншого визнав неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, зазначені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду без дати та без номеру, яка додана до позовної заяви від 17 листопада 2025 року № 17.11.2025; залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
- 28 листопада 2025 року:
визнав неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, зазначені ОСОБА_1 у заяві про поновлення процесуального строку без дати та без номеру, яка додана до уточненої позовної заяви від 26 листопада 2025 року б/н, та повернув позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 19 липня 2022 року до 1 листопада 2024 року позивачу;
відкрив провадження у справі у частині позовних про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 1 лютого 2020 року до 18 липня 2022 року; визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребував від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області письмові докази;
- 18 грудня 2025 року запропонував ОСОБА_1 протягом 7 (семи) днів з дня отримання цієї ухвали подати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» письмову заяву з наданням згоди на заміну первісного відповідача (Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області) належним відповідачем (2 Державним пожежно-рятувальним загоном з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області);
- 22 грудня 2025 року серед іншого залучив до участі у справі другим відповідачем 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код 08782634, місцезнаходження: 93117, м. Лисичанськ, 17, Луганська область, 93117); розгляд адміністративної справи розпочав спочатку; витребував від ІІ відповідача письмові докази; зобов'язав Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області надати суду письмові пояснення з документальним підтвердженням щодо підстав виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з квітня 2022 року до червня 2022 року саме Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області та документально підтверджену інформацію щодо вжитих заходів із вручення цієї ухвали 2 Державному пожежно-рятувальному загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.
Ухвалу від 22 грудня 2025 року 2 Державному пожежно-рятувальному загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області суд надіслав на адресу електронної пошти - dprch53@lg.dsns.gov.ua, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внаслідок відсутності у нього електронного кабінету у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Відповідно до довідки про помилку доставки процесуального документа в електронній формі судове рішення в електронному вигляді «Ухвала з інших питань під час с/р (зі зв'язкою в п. 16.1 СК)» від 22 грудня 2025 року по справі № 360/2211/25 (суддя Т.І. Чернявська) надіслано 24.12.2025 учаснику процесу 2 державному пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на його електронну адресу dprch53@lg.dsns.gov.ua та документ повернено (не доставлено) з повідомленням про помилку.
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на виконання вимог ухвали від 22 грудня 2025 року надало суду копію ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року про залучення ІІ відповідача з відміткою про вручення її копії т. в. о. начальника 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області Павлу Котинському 26 грудня 2025 року.
Надіслання судом процесуальних документів в адміністративній справі ІІ відповідачу за його зареєстрованим місцезнаходженням рекомендованим листом з повідомленням про вручення на територію Луганської області неможливе через тимчасову окупацію та ведення на цій території бойових дій.
Суд уважає за необхідне застосувати постанову Верховної Ради України від 25 травня 2015 року № 462-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод», яка, серед іншого, передбачає відступ від зобов'язань України за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N005 (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до підпункту 20 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
Згідно із частиною першою статті 12-1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться на тимчасово окупованій території і які не мають електронного кабінету, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади України з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень або шляхом розміщення тексту відповідного судового рішення на офіційному веб-порталі судової влади України з урахуванням вимог, визначених Законом України «Про доступ до судових рішень», у разі обмеження доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення (частина друга статті 12-1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Повідомлення від 24 грудня 2025 року про постановлення ухвали про залучення ІІ відповідача у справі розміщено 24 грудня 2025 року на офіційному вебсайті Луганського окружного адміністративного суду adm.lg.court.gov.ua (розділ «Громадянам», підрозділ «Судові виклики, повідомлення та рішення для учасників справи, з якими відсутній зв'язок (з 24.02.2022)»).
ІІ відповідач правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, не скористався. Відповідно до положень частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали судової справи в електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) у період з 26 березня 2019 року до 27 липня 2022 року проходив службу у 2 Державному пожежно-рятувальному загоні з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на посаді начальника 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області та мав спеціальні звання - «підполковник служби цивільного захисту», «полковник служби цивільного захисту», про що свідчать витяги з наказів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (по особовому складу) від 26 березня 2019 року № 97 «Про кадрові питання» та від 27 липня 2022 року № 322 «Про кадрові питання».
Відповідно до довідки 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 15 жовтня 2025 року № 03-40 про розмір та склад грошового забезпечення грошове забезпечення позивача під час перебування на посаді начальника 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області за період з 1 лютого 2020 року по 31 березня 2022 року складалось:
за 2020 рік: посадовий оклад позивача на займаній посаді - 5640,00 грн, оклад за званням «підполковник служби цивільного захисту» з лютого до серпня 2020 року - 1410,00 грн, оклад за званням «полковник служби цивільного захисту» з вересня 2020 року - 1480,00 грн; у березні 2020 року виплачена допомога для оздоровлення у розмірі 26218,95 грн;
за 2021 рік: посадовий оклад позивача на займаній посаді - 5640,00 грн, оклад за званням «полковник служби цивільного захисту» - 1480,00 грн; у липні 2021 року виплачена допомога для оздоровлення у розмірі 27104,40 грн; у грудні 2021 року виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 12196,98 грн;
за 2022 рік (січень-березень): посадовий оклад позивача на займаній посаді - 5640,00 грн, оклад за званням «полковник служби цивільного захисту» - 1480,00 грн.
Згідно із довідкою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 7 листопада 2025 року № 145-ДВ/5705 про розмір та склад грошового забезпечення під час перебування на фінансовому забезпеченні у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області грошове забезпечення позивача складалось:
за 2022 рік (квітень-липень): посадовий оклад позивача на займаній посаді - 5640,00 грн, оклад за званням «полковник служби цивільного захисту» - 1480,00 грн; у квітні 2022 року виплачена допомога для оздоровлення у розмірі 30540,35 грн; у травні 2022 року виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 24228,00 грн.
Згідно із Відповіддю з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, від 18 грудня 2025 року № 2148556 у період з січня 2020 року до березня 2022 року грошове забезпечення позивачу виплачував 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код 08782634), у період з квітня 2022 року до червня 2022 року - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код 38617137), у період з липня 2022 року до серпня 2022 року - 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код 08782634), у період з серпня 2022 року до грудня 2022 року - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код 38617137).
У поясненнях І відповідача, викладених у клопотанні про долучення доказів від 26 грудня 2025 року б/н, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області зазначило, що підставою для виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з квітня 2022 року до червня 2022 року слугувало видання наказу про взяття на фінансове забезпечення 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області. Підставою для видання наказу про взяття на фінансове забезпечення 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області слугувала відсутність начальника, який мав право підписувати фінансову документацію для подальшого подання до Державної казначейської служби України.
Також суду повідомлено, що надати такий наказ у І відповідача не має можливості з причини втрати архівних відомостей, у зв'язку із передислокацією Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, з причини ведення активних бойових дій.
Отже, спірним у цій справі є правомірність обчислення у вказаному періоді (з 1 лютого 2020 року до 18 липня 2022 року) посадового окладу позивача та окладу за спеціальним званням, і, як наслідок, нарахування та виплата інших видів грошового забезпечення, які розраховуються із посадового окладу та окладу за спеціальним званням, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, обчислених відповідно до пункту 4 Постанови № 704, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, у розмірі 1762 гривні.
Предметом доказування в цій справі є саме правомірність дій відповідачів щодо застосування пункту 4 Постанови № 704, в редакції пункту 6 Постанови № 103, після прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18, якою визнано протиправною та скасовано пункт 6 Постанови № 103, тобто застосування такої розрахункової величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052).
Згідно із частиною першою статті 101 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Відповідно до частини першої статті 115 КЦЗ України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Згідно із частинами першою, другою статті 125 КЦЗ України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 704 затверджено, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Також пунктом 6 Постанови № 704 передбачено виплачувати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу надбавки та доплати, які визначаються в розмірі відсотків від посадового окладу або від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням.
Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції на час її прийняття, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Постанови № 103 у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, з 1 березня 2018 року Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Водночас, Шостий апеляційний адміністративний суду постановою від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови № 103, яким, зокрема в пункт 4 Постанови № 704 були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного вище слідує, що з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд зазначає, що згідно із пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Як свідчать матеріали справи, у спірному періоді ІІ відповідач при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача керувався Постановою № 704, в редакції Постанови № 103, відповідно до якої розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14.
Суд зауважує, що оскільки з 29 січня 2020 року діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, то право позивача на перерахунок розміру грошового забезпечення є беззаперечним з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.
У той же час, позивач зазначає, що І відповідачем безпідставно не враховано при обчисленні грошового забезпечення з 1 лютого 2020 року до 31 грудня 2020 року, з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року та з 1 січня 2022 року до 18 липня 2022 року розміри посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму, установленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року та 1 січня 2022 року відповідно.
Отже, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14.
У цьому випадку позивач не погоджується саме з неврахуванням І відповідачем при обчисленні грошового забезпечення з 1 лютого 2020 року до 31 грудня 2020 року, з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року та з 1 січня 2022 року до 18 липня 2022 року розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року та 1 січня 2022 року відповідно.
У той же час, позивач не оспорює дії відповідачів щодо незастосування при обчисленні грошового забезпечення 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закон України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України від 2 грудня 2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020, 2021 та 2022 роки відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 у частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 1 січня 2020 року - набрання чинності Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні.
Статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, у розмірі 2102,00 гривні.
Статтею 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481 гривня та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, у розмірі 2102,00 гривні.
При вирішенні питання, який із видів прожиткового мінімуму, перелік яких міститься в статті 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та статті 7 Закону України від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік», слід використовувати для обчислення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року та з 1 січня 2022 року до 18 липня 2022 року відповідно до вимог Постанови № 704, суд вважає за потрібне зазначити таке.
Закон України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
Згідно із положеннями статті 1 Закону № 2017-III у цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:
державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;
прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
У свою чергу, відповідно до статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Також суд вважає за необхідне звернутись до положень Закону України від 15 липня 1999 року № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV), статтею 1 якого встановлено:
прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості;
прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Перелік основних соціальних і демографічних груп населення, викладений у Законі № 966-XIV, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Отже, для обчислення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року та з 1 січня 2022 року до 18 липня 2022 року відповідно до вимог Постанови № 704 ІІ відповідачу слід використовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, у розмірі 2270 гривень та 2481 гривня відповідно.
Пунктом 3 Постанови № 704 наказано виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388 (далі - Інструкція № 623 у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункти 2, 3 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623).
Згідно із абзацами першим, другим пункту 4 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623 грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають посади осіб рядового і начальницького складу, передбачені штатами в апараті Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС), її територіальних органах та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах цивільного захисту, наукових установах та інших підрозділах, в яких особи рядового і начальницького складу проходять службу цивільного захисту (далі - органи управління (підрозділи)).
При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу (абзац перший пункту 5, пункт 6 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623).
Відповідно до пункту 8 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623 підставами для виплати грошового забезпечення є наказ: керівника органу управління (підрозділу) про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; керівника навчального закладу про зарахування на навчання із встановленням відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; керівника органу управління (підрозділу) про зарахування в розпорядження. Проекти зазначених наказів по особовому складу органів управління (підрозділів) готують підрозділи по роботі з персоналом (кадрами) та погоджують з відповідними фінансовими і юридичними підрозділами.
Грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби (абзац перший пункту 9 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623).
Згідно з абзацом першим пункту 13 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623 грошове забезпечення, що належить особам рядового і начальницького складу і своєчасно їм не виплачено або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, упродовж якого особи рядового і начальницького складу мали право на нього.
За правилами розділу ІІ «Посадові оклади осіб рядового і начальницького складу» Інструкції № 623:
посадові оклади особам рядового і начальницького складу виплачуються за займаними посадами відповідно до тарифних розрядів, передбачених у штаті органу управління (підрозділу). Розмір посадових окладів осіб рядового і начальницького складу, які займають посади з подвійним або потрійним найменуваннями (сумісні посади), визначається за найменуванням, що зазначене в штаті органу управління (підрозділу) першим. Посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені схемами тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу, установлюються на 1- 5 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника (пункт 1);
у разі призначення осіб рядового і начальницького складу на посади оклади за цими посадами виплачуються з дати, з якого вони приступили до виконання обов'язків за посадою, але не раніше дня підписання наказу про призначення (пункт 2);
особам рядового і начальницького складу, прийнятим на службу цивільного захисту до дня вступу до виконання обов'язків за посадою, виплачуються: посадовий оклад за 1 тарифним розрядом, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), - особам рядового і молодшого начальницького складу; посадовий оклад за 13 тарифним розрядом, визначений у додатку 1 до постанови № 704, - особам середнього, старшого та вищого начальницького складу (пункт 3);
особам рядового і молодшого начальницького складу, призначеним на посади середнього та старшого начальницького складу, з того дня, з якого вони приступили до виконання обов'язків за посадою, але не раніше дня видання наказу про призначення, виплачуються посадові оклади за тарифними розрядами, передбаченими штатами за цими посадами (пункт 4).
Відповідно до пунктів 1 та 2 розділу ІІІ «Оклади за спеціальним званням» Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу органів управління (підрозділів) виплачуються оклади за присвоєними їм спеціальними званнями рядового і начальницького складу в розмірі, визначеному у додатку 14 до постанови № 704. Виплата окладів за спеціальними званнями особам рядового і начальницького складу проводиться з дня підписання наказу про присвоєння відповідного спеціального звання.
Згідно із пунктом 1 розділу IV «Надбавка за вислугу років» Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу виплачується надбавка за вислугу років у таких розмірах посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням: від 1 до 5 років - 25 відсотків; від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 10 до 15 років - 35 відсотків; від 15 до 20 років - 40 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків; 25 років і більше - 50 відсотків.
Підпунктами 1, 2 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років; здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 1 розділу V «Надбавка за особливості проходження служби» Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 50 відсотків посадового окладу, окладу за спеціальним званням з урахуванням надбавки за вислугу років.
Відповідно до пункту 1 розділу ХVІ «Преміювання та нагородження грошовою премією осіб рядового і начальницького складу» Інструкції № 623 керівники органів управління (підрозділів) мають право в межах фонду преміювання та економії грошового забезпечення здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби. Преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі, визначеному наказом ДСНС на відповідний рік, але не менше 10 відсотків фонду посадових окладів. Преміювання осіб рядового і начальницького складу органів управління (підрозділів) здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого органом управління (підрозділу) з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів управління (підрозділів), з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників органів управління (підрозділів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині проведення перерахунку місячного грошового забезпечення позивача за період з 1 лютого 2020 року до 31 грудня 2020 року, з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року та з 1 січня 2022 року до 18 липня 2022 року виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року та 1 січня 2022 року, підлягають задоволенню у спосіб застосування прожиткового мінімуму, визначеного станом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року та 1 січня 2022 року відповідно.
Суд зазначає, що оскільки у спірний період (з 1 лютого 2020 року до 18 липня 2022 року) позивач проходив військову службу у 2 Державному пожежно-рятувальному загоні з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, який є самостійною юридичною особою, яка станом на час розгляду цієї справи не є припиненою, то саме ним й допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в ухиленні суб'єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов'язків щодо перерахунку місячного грошового забезпечення позивача за період з 1 лютого 2020 року до 18 липня 2022 року включно виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року та 1 січня 2022 року.
Також суд зазначає, що виплата позивачу Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області грошового забезпечення у період з квітня до липня 2022 року (час перебування 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на фінансовому забезпеченні у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області) не змінює того факту, що юридичною особою, у якій позивач проходив службу у цей період, був 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 1 та абзацом першим пункту 2 розділу ХХХ «Допомога для оздоровлення» Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення. Підставами для виплати особам рядового і начальницького складу допомоги для оздоровлення є їх рапорт із проханням надати зазначену матеріальну допомогу та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати грошової допомоги для оздоровлення.
При визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, які встановлені особі рядового або начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 3 розділу ХХХ «Допомога для оздоровлення» Інструкції № 623).
Згідно із довідкою 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 15 жовтня 2025 року № 03-40 та довідкою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 7 листопада 2025 року № 145-ДВ/5705 про розмір та склад грошового забезпечення позивачу виплачена грошова допомога для оздоровлення у березні 2020 року у розмірі 26218,95 грн, у липні 2021 року у розмірі 27104,40 грн та у квітні 2022 року у розмірі 30540,35 грн.
Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання ІІ відповідача перерахувати позивачу розмір грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки підлягають задоволенню.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу XХІХ «Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань» особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Підставами для виплати особам рядового і начальницького складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є їх рапорт про надання зазначеної матеріальної допомоги та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати зазначеної матеріальної допомоги. Керівнику органу управління (підрозділу) матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається на підставі його рапорту та наказу вищого керівника. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається за місцем проходження служби.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за минулий рік у поточному році не виплачується (пункт 8 розділу XХІХ «Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань»).
Відповідно до довідки 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 15 жовтня 2025 року № 03-40 та довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 7 листопада 2025 року № 145-ДВ/5705 про розмір та склад грошового забезпечення позивачу виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у грудні 2021 року у розмірі 12196,98 грн та у травні 2022 року у розмірі 24228,00 грн.
Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання ІІ відповідача перерахувати позивачу розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки також підлягають задоволенню.
Водночас, оскільки у спірний період з 1 лютого 2020 року до 31 грудня 2020 року матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу не виплачувалась, то відповідно у цій частині позовних вимог потрібно відмовити.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
- визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 1 лютого 2020 року до 31 грудня 2020 року та допомоги для оздоровлення за 2020 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року;
- зобов'язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 1 лютого 2020 року до 31 грудня 2020 року та допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року (2102,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року;
- зобов'язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року (2270,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2022 року до 18 липня 2022 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року;
- зобов'язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2022 року до 18 липня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог потрібно відмовити через їх безпідставність та необґрунтованість.
Також суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Кабінетом Міністрів України 12 травня 2023 року прийнято постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), якою внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 та установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Зміни, внесені Постановою № 481 до пункту 4 Постанови № 704, набрали чинності 20 травня 2023 року.
Згідно із частиною першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 травня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України (Рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп) також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз'яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами; конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».
На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, доцільно зробити висновок, що суд під час розгляду справи має застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.
Суд вказує, що коментована Постанова № 481 набрала чинності з 20 травня 2023 року. При цьому, жодним із положень Постанови № 481 не надано зворотної дії в часі застосування її приписів.
Також у вказаній Постанові № 481 не розкрито зміст, яким чином врегульовувати спірні правовідносини щодо врахування сталої величини (1762 гривень) для розрахунку розмірів посадового окладу і окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб до 20 травня 2023 року (дня набрання чинності Постанови № 481).
За обставинами цієї справи підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача виникли 1 липня 2020 року та 1 січня 2021 року у зв'язку із набранням чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 та зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Отже, зважаючи на відсутність в Постанові № 481 приписів про її застосування з іншої дати, ніж дати набрання чинності, у суду відсутні підстави для її застосування до спірних правовідносин та позбавлення позивача права на перерахунок грошового забезпечення, набутого ним до набрання чинності цією Постановою.
Крім цього, в постанові від 8 жовтня 2024 року у справі № 580/8908/23 Верховний Суд відхилив доводи відповідача в частині, що стосуються внесених Кабінетом Міністром України Постановою № 481 змін до пункту 4 Постанови № 704 та визначення розрахунковою величиною для обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб фіксованої суми замість розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який за загальним правилом кожен рік зростає, оскільки такі зміни відбулись пізніше, ніж виникли спірні відносини.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 9 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково та із словесним корегуванням обраного позивачем способу судового захисту.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код 38617137, місцезнаходження: вул. Ліщини Богдана, буд. 29, м. Сіверськодонецьк, Сіверськодонецький район, Луганська область, 93406), 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (ідентифікаційний код 08782634, місцезнаходження: 93117, м. Лисичанськ, 17, Луганська область, 93117) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 1 лютого 2020 року до 31 грудня 2020 року та допомоги для оздоровлення за 2020 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року.
Зобов'язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 1 лютого 2020 року до 31 грудня 2020 року та допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року (2102,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року.
Зобов'язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року (2270,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2022 року до 18 липня 2022 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року.
Зобов'язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення за період з 1 січня 2022 року до 18 липня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року (2481,00 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська