про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 лютого 2026 року м. Київ справа № 320/4464/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Сас Є.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними певні дії та зобов'язання вчинити такі дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогою:
- Зняти арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 постановою державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції м. Києва про арешт майна боржника № НОМЕР_1 від 30.08.2017 року, у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.
- Зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у виконавчому проваджені НОМЕР_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) Суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що виконавче провадження № НОМЕР_1 було відкрито 05.05.2017 року на підставі виконавчого листа № 2-86/2011, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, та постановою державного виконавця від 18.12.2017 року виконавчий документ було повернуто стягувачу без виконання на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Таким чином, виконавче провадження є завершеним. Незважаючи на завершення виконавчого провадження ще у 2017 році, арешт майна позивача, накладений постановою державного виконавця від 03.08.2017 року, фактично зберігається, а відомості про позивача продовжують перебувати в Єдиному реєстрі боржників, що свідчить про протиправну бездіяльність органу державної виконавчої служби. Таким чином, незняття арешту з майна позивача після повернення виконавчого документа стягувачу є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з майна та виключити відомості про Позивача з Єдиного реєстру боржників.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Суд також вважає за необхідне врахувати, що в силу приписів статті 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
В свою чергу, особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 КАС, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, якщо законом встановлений інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений у розділі X Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII(далі-Закон № 1404-VIII).
Статтею 3 Закону № 1404-VIII передбачений перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень іноземних судів; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Тобто, примусовому виконанню підлягають, зокрема, виконавчі документи, видані судами у передбачених законом випадках на виконання судових рішень, а також рішення інших органів.
Відповідно до ч. 1ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Зі змісту позовної заяви слідує, що в рамках виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 23.09.2011, державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бондарчук Юлією Миколаївною накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , про що винесено постанову від 03.08.2017.
Із зазначеного слідує, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, відкритому з метою примусового виконання виконавчого листа №2-86/2011 від 23.09.2011.
Разом з цим, за змістом ч. 2ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, виходячи із системного аналізу норм КАС та Закону України "Про виконавче провадження" в порядку адміністративного судочинства підлягають вирішенню питання, пов'язані з примусовим виконанням постанов про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат виконавчого провадження та про накладення штрафу, тобто постанов, які є окремими виконавчими документами.
У свою чергу, питання правомірності дій щодо накладення арешту в рамках виконання виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, має вирішуватися за загальними правилами, встановленими ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", а саме судом, який видав виконавчий документ.
Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених в порядку цивільного судочинства, визначається розділом VIІ Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
Статтею 447 ЦПК визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ч. 1 ст. 447-1 ЦПК).
Скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК).
Частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а заявлені позовні вимоги підлягають вирішенню в іншому порядку судочинства, визначеному законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (ч. 6 ст. 170 КАС).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний спір має вирішуватися місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України в порядку врегульованому розділом 7.
Таким чином, із врахуванням вищенаведеного у відкритті провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 170, 171, 172, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними певні дії та зобов'язання вчинити такі дії - відмовити.
2. Роз'яснити, що даний спір має вирішуватися місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України в порядку врегульованому розділом 7 Цивільного процесуального кодексу України (судовий контроль за виконанням судових рішень).
3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Сас Є.В.