ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" лютого 2026 р. справа № 300/3786/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
Представник позивача Цімура Яромир Володимирович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом комісії від 20.02.2025 року №8, в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Комісію з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги мотивовані протиправним рішенням Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом комісії від 20.02.2025 року №8, в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 , оскільки у вищезазначеній відмові відповідач посилається на наявність особи, яка не є військовозобов'язаною, яка відповідно до закону зобов'язана утримувати одного із батьків І-ІІ групи інвалідності. Однак, позивач не погоджується з такою відмовою, оскільки, сестра позивача проживає закордоном та немає фактичної змоги здійснювати догляд за матір'ю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Копію вищезазначеної ухвали та матеріалів адміністративного позову відповідачем отримано 02.06.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листв.
Однак, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.
14.07.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що сестра позивача, ОСОБА_2 , постійно проживає за межами території України з початку повномасштабного вторгнення, мети повертатись на територію України немає, що унеможливлює здійснення нею догляду за ОСОБА_3 та зазначає, що при поданні відповідачу заяви про відстрочку позивачем долучені підтверджуючі документи. Просить задоволити позов.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.
Мати позивача, ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №152874.
На підставі вище висвітлених фактів, ОСОБА_1 , 14.02.2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 було ОСОБИСТО оформлено та надіслано заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації в порядку ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» із пакетом документів.
Так, у заяві зазначено, що мати позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується вищенаведеними документами, зокрема пенсійним посвідченням та довідкою до акта огляду.
Додатково позивачем було сформовано та надіслано на адресу відповідача доповнення до заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. У заяві позивачем було вказано, що у матері є наявна ще одна особа першого ступеня споріднення - ОСОБА_2 , однак остання постійно проживає за межами України з початку повномасштабного вторгнення, мети повертатись назад в Україну у неї немає, що у свою чергу унеможливлює здійснювати утримання та догляд за матір'ю.
У якості доказів на підтвердження зазначених фактів, позивачем було долучено: нотаріально засвідчену копію перекладу трудового договору ОСОБА_2 від 11.12.2024 року, нотаріально засвідчену копію перекладу документа про забезпечення місця для проживання ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_2 про неможливість здійснювати догляд за матір'ю від 16.12.2024 року.
24.02.2025 року = представником позивача було сформовано та направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 адвокатський запит №АЗ/61/02-25 із наступними прохальною частиною:
1. Повідомити дату та реєстраційний номер заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про відстрочку від мобілізації в порядку п. 13 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; 2. Повідомити чи передано заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про надання відстрочки від проходження військової служби в порядку п. 13 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на розгляд Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 :
- Якщо так - повідомити дату передання заяви;
- Якщо ні - надати вмотивовану відповідь з покликанням на норми українського законодавства;
3. Повідомити результат розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації в порядку п. 13 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» після прийняття комісією відповідного рішення за результатами розгляду поданої заяви ;
4. Скерувати копію довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації;
5. У разі прийняття іншого рішення - скерувати його належним чином засвідчену копію;
6. У випадку недостатності документів для оформлення відстрочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомити, яких саме документів бракує ОСОБА_1 для відстрочки від мобілізації в порядку п. 13 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також повідомити яким законом передбачено подання цих документів.
Однак, відповіді на такий адвокатський запит нами отримано не було, відтак було сформовано вдруге адвокатський запит № АЗ/107/03-25 від 24.03.2025 року із тотожною прохальною частиною.
03.04.2025 року, на електронну адресу представника позивача надійшла відповідь №1/1/1738/4 від ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У відповіді відповідач зазначив, що попередньо було надано відповідь на адвокатський запит від 24.02.2025 року, відтак порушень збоку посадових осіб не виявлено. Додатково зазначено реєстраційний номер звернення позивача, повідомлено, що таке включене до порядку денного засідання комісії на 20.02.2025 року.
Відповідачем повідомлено, що комісією прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Посадовими особами у відповіді зазначено, що для прийняття позитивного рішення необхідним є надання документів у відповідності до вимог п.13 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які підтверджують неможливість невійськовозобов'язаної особи здійснювати утримання особи з інвалідністю (якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
Додатками до відповіді було долучено відповідь на адвокатський запит №1/1/1817/1 від 07.03.2025 року та повідомлення №1/1/1047/4 від 21.02.2025 року адресоване безпосередньо позивачу.
Повідомленням №1/1/1047/4 від 21.02.2025 року відповідач зазначив, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.13 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Повідомлено, що за результатами розгляду протоколом від 20.02.2025 року №8 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та повідомили, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах. У причинах відмови зазначено, що згідно наявних документів є особа, яка не є військовозобов'язаною (сестра), яка відповідно до закону зобов'язана утримувати одного із батьків І-ІІ групи інвалідності (матір).
Вважаючи рішення відповідача протиправним позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який наразі триває.
Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Перелік необхідних документів, які підтверджують право на відстрочку військовозобов'язаного, передбачено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.
Так, для підтвердження права на відстрочку за пунктом 13 частиною 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", військовозобов'язані подають наступні документи:
- для батьків військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов'язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;
- для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про народження);
- для військовозобов'язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.
Відповідно до п. 59, 60 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць регулює Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів".
Згідно із ч. 8 ст. 5 вказаного вище Закону, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів", до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру відомості, зокрема, персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов'язаного, резервіста (ст. 7 Закону).
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів", актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Отже, виходячи з вищевказаних норм Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", інформацію, яку не надав позивач, відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен перевірити за необхідності від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю позивача, що у свою чергу підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності, що знаходить своє підтвердження у довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №152874 від 05.02.2019 року. Інвалідність встановлена безстроково.
Як слідує із поданих позивачем документів до ІНФОРМАЦІЯ_3 , останній додав власноруч написану заяву та документи, якими підтверджується, що саме ним здійснюється догляд, утримання та саме позивач надає допомогу ОСОБА_3 .
Тако, суд бере до уваги, що позивач через свого представника звертався до відповідача щодо надання інформації про необхідність долучення документів на підтвердження того факту, що він здійснює догляд за матір'ю. Однак, відповідачем не надано такої інформації.
Також суд зазначає, що при винесенні даного рішення відповідачем не вмотивовано чому не взяті до уваги документи, надані позивачем про постійне проживання його сестри ОСОБА_2 закордоном.
При дослідженні матеріалів справи, судом надано оцінку наданих документів позивачем, та встановлено, що хоча ОСОБА_2 являється особою, яка не є військовозобов'язаною, та яка відповідно до закону зобов'язана утримувати одного із батьків І-ІІ групи інвалідності, вона не може здійснювати догляд за ОСОБА_3 , оскільки проживає за межами території України та повертатись немає наміру.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач являється єдиною особою яка може здійснювати догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, а отже ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є особою, яка на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та має невід'ємне право на оформлення відстрочки.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення Комісії з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом комісії від 20.02.2025 року №8, в частині відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 ;
Зобов'язати Комісію з надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.