ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" лютого 2026 р. справа №300/7641/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державної міграційної служби України про роз'яснення рішення суду від 23.01.2026, ухваленого в адміністративній справі №300/7641/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, про визнання протиправним і скасування наказу №257-кт від 22.09.2025 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Адвокат Тинів Ігор Дмитрович (далі, також - представник позивача, адвокат Тинів І.Д.), який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі, також - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся в суд з позовною заявою до Державної міграційної служби України (надалі, також - відповідач, ДМС України) в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 22.09.2025 за №257-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на роботі з дня його звільнення на рівнозначній посаді;
- стягнути з Державної міграційної служби України середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі №300/7641/25 позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 22.09.2025 за №257-кт "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Долинського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області з 25.09.2025.
Стягнуто з Державної міграційної служби України (код ЄДРПОУ - 37508470) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 156 958 (сто п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 44 (сорок чотири) копійки з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Долинського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області з 25.09.2025.
Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної міграційної служби України (код ЄДРПОУ - 37508470) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 14 432,96 гривні (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять дві гривні дев'яносто шість копійок) з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Державна міграційна служба України 30.01.2026 сформувала в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи заяву про роз'яснення рішення суду, що зареєстрована в суді 02.02.2026. В коментованій заяві відповідач просить суд роз'яснити резолютивну частину рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі №300/7641/25 в частині яке належить виконати негайно, а саме стягнення з ДМС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 14 432 (чотирнадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн 96 коп, з утриманням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування коментованої заяви представник ДМС України вказав, що у рішенні не зазначено, з яких коштів має сплачуватися середній заробіток в межах суми стягнення за один місяць, ураховуючи те, що позивач не є і не був працівником ДМС України.
Розглядаючи по суті заяву ДМС України про роз'яснення судового рішення від 23.01.2026, суд виходить із наступних підстав і мотивів.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У постанові від 21.03.2019 у справі №807/1689/14 Верховний Суд вказав, що зміст ухвалених судових рішень повинен відповідати приписам КАС України. Рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким, обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з додержанням зазначеної послідовності.
Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення.
Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразовування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
У разі, коли судове рішення не відповідає вказаним критеріям, останнє підлягає роз'ясненню судом, який ухвалив вказане судове рішення за заявою учасника справи.
Критерії прийняття до розгляду, а також особливості розгляду судами заяв роз'яснення судових рішень встановлені статтею 254 КАС України.
Згідно з положеннями вказаної статті, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Верховним Судом у постанові від 13.09.2019 у справі №816/1512/15 зазначено, що роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз'яснення рішення, є його незрозумілість.
Таким чином, у заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, в чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання. Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019 у справі №814/907/16 та від 01.09.2020 у справі №806/984/18.
Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі №22а-11177/08 також вказав, що фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.
Із аналізу наведеного вище слідує, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Подібні висновки також були неодноразово висловлені Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 13.07.2016 у справі №21-6440іп15, від 12.07.2017 у справі №802/1028/13-а, а також у постановах Верховного Суду від 26.01.2018 у справі №138/815/17, від 16.07.2020 у справі №619/3407/16-а, від 30.12.2020 у справі №766/9580/17, від 26.05.2022 у справі №620/1269/20.
З огляду на вищезазначене, враховуючи імперативні положення статті 254 КАС України, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.12.2023 у справі №400/2839/22 наголошено на наявності критеріїв визначення судом можливості прийняття до розгляду заяви про роз'яснення відповідного судового рішення:
(1) заява про роз'яснення судового рішення має бути подана особою, щодо якої воно ухвалене, або особою, якою буде здійснюватись його примусове виконання;
(2) судове рішення має підлягати виконанню, але на момент подання відповідної заяви має бути ще не виконане;
(3) заявником має бути доведено, що зміст резолютивної частини судового рішення є нечітким або незрозумілим.
Крім того, згідно з висновками, що сформульовані у рішенні Європейського Суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) "BALAN v. The Republic of Moldova (No. 2)" (заява №49016/10), яке головним чином стосується встановлення правомірності роз'яснення судового рішення, Суд зобов'язаний не допускати порушення принципу правової визначеності під час розгляду заяви про роз'яснення судового рішення. У цій справі ЄСПЛ вказав, що роз'яснення рішення, яке в результаті фактично змінює спосіб його виконання, виходить за межі звичайного тлумачення чи виправлення канцелярських або судових помилок, що має наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності, гарантовані статтею 6 Конвенції.
Проаналізувавши заяву Державної міграційної служби України про роз'яснення судового рішення, суд доходить висновку, що доводи заявника не стосуються питання незрозумілості/нечіткості резолютивної частини рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026, натомість зводяться до необхідності вказати відповідачу, з яких коштів має сплачуватися середній заробіток в межах суми стягнення за один місяць.
З приводу наведеного слід зауважити, що чинним законодавством передбачено механізм надання роз'яснення змісту судового рішення, а не роз'яснення порядку виконання судового рішення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 16.08.2023 у справі №382/904/17.
Більше того, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20.02.2019 у справі №814/907/16, від 01.09.2020 у справі №806/984/18 дійшов висновку, що роз'яснення порядку та способу виконання рішення суду, шляхом використання механізму, визначеного статтею 254 КАС України, не допускається.
Натомість порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, а також визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, можуть бути розглянуті судом у відповідності до статей 382, 383 КАС України. Крім того, суд також зауважує, що статтею 252 КАС України передбачено механізм ухвалення додаткового рішення, зокрема, у разі якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення.
Таким чином, із поданої заяви від 30.01.2026 слідує, що порушені заявником питання стосуються роз'яснення порядку та способу виконання рішення, а тому до них не може бути застосовано механізм, визначений статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Порушені відповідачем питання щодо порядку і способу виконання судового рішення лежить в площині власних владно-управлінських повноважень суб'єкта публічного права не залежно від передування у стані припинення/ліквідації.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що резолютивна частина рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі №300/7641/25 є чіткою і зрозумілою: терміни, вжиті у ній, відповідають тому змістові, що вони мають згідно з законодавством України; ці терміни чітко співвідносяться із поняттями, які вони означають; така не містить положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що рішення суду є чітким та зрозумілим, не може бути зміненим по суті, а тому в задоволенні заяви Державної міграційної служби України про роз'яснення судового рішення від 23.01.2026 слід відмовити.
Враховуючи наведене, керуючись статями 243, 248, 254, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У задоволенні заяви Державної міграційної служби України про роз'яснення рішення суду від 23.01.2026, ухваленого в адміністративній справі №300/7641/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, про визнання протиправним і скасування наказу №257-кт від 22.09.2025 року, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.