16 лютого 2026 року Справа № 280/6008/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )
до 1. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)
2. Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9; код ЄДРПОУ 21782461)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
11.07.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до 1. Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), 2. Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач 2), в якій позивач (з урахуванням уточнень від 21.07.2025) просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у призначенні пенсії від 19.03.2025 № 154750013009 ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком № 1;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 ОСОБА_1 період роботи з 11.06.2010 по 02.08.2016 на УВП «Запорізька АЕС» за довідкою від 07.02.2025 № 17, яка видана філією ВП «Запорізька АЕС» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», та період отримання допомоги по безробіттю в Енергодарському центрі зайнятості з 23.12.2003 по 19.07.2004 за записами трудової книжки від 27.01.2000 серії НОМЕР_2 , та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 11.03.2025.
Позовна заява обґрунтована тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Так, до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 11.06.2010 по 02.08.2016. Однак, цей період підтверджується записами трудової книжки та відповідною довідкою підприємства. Крім того, відповідачем 2 не зараховано до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 23.12.2003 по 19.07.2004. Вважає оскаржуване рішення протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 16.07.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 28.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/6008/25; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач 1 позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 05.08.2025 № 39280) послався на те, що надана позивачем заява від 11.03.2025 розглянута в порядку екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності стосовно призначення позивачу пенсії, отже не є належним відповідачем за пред'явленими позовними вимогами. Саме Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії. Дослідивши відомості з трудової книжки позивача, відповідач 1 зазначає, що у ній відсутні записи, які підтверджують право на пільгове пенсійне забезпечення, а відповідно періоди роботи, які надають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають бути підтвердженні довідками підприємств. За результатами розгляду документів до пільгового стажу не зараховано період роботи з 11.06.2010 по 02.08.2016 на УВП «Запорізька АЕС» за довідкою від 07.02.2025 № 17, яка видана філією ВП «Запорізька АЕС» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», що містить посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», що не відповідає спискам, які були чинні на період роботи особи (постанова КМУ від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»). До страхового стажу не враховано період отримання допомоги по безробіттю в Енергодарському центрі зайнятості з 23.12.2003 по 19.07.2004 за записами трудової книжки від 27.01.2000 серії НОМЕР_2 у зв'язку з тим, що заявницею долучено скановану копію з копії трудової книжки. На підставі наведеного відповідачем 2 правомірно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 50 років та непідтвердженням документами необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 1 - 7 років 6 місяців. Просить у задоволенні позові відмовити.
Відповідач 2 позов також не визнав з підстав, аналогічних вищезазначеним, про що зазначив у відзиві (вх. від 11.08.2025 № 40258).
Від представника позивача надійшли заперечення (вх. від 11.08.2025 № 40380), в яких вона висловлює незгоду з доводами органу ПФУ.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою від 11.03.2025 про призначення/перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.03.2025 № 154750013009 у призначенні пенсії відмовлено. В обґрунтування рішення зазначено про недосягнення позивачем пенсійного віку, встановленого ст. 114 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (50 років) та не підтвердження документами необхідного пільгового стажу за Списком № 1 - 7 років 6 місяців. У рішенні також зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 11.06.2010 по 02.08.2016 на УВП «Запорізька АЕС» за довідкою від 07.02.2025 № 17, яка видана філією ВП «Запорізька АЕС» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», що містить посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», що не відповідає спискам, які були чинні на період роботи особи (постанова КМУ від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»). До страхового стажу не враховано період отримання допомоги по безробіттю в Енергодарському центрі зайнятості з 23.12.2003 по 19.07.2004 за записами трудової книжки від 27.01.2000 серії НОМЕР_2 у зв'язку з тим, що позивачем долучено скановану копію з копії трудової книжки.
Незгода з даним рішенням зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Розглядаючи спір по суті, суд керується наступними мотивами.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини другою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Аналогічні приписи містив і п. «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII.
В той же час, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Відповідно до положень ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…».
При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) зазначив, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, слід звернути увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, відповідно до яких: «…на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV…».
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, покликання відповідача 2 у спірному рішенні на те, що позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії не досягла пенсійного віку, є неприйнятними та судом відхиляються.
Стосовно зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 11.06.2010 по 02.08.2016 слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Записами у трудовій книжці позивача та довідкою від 07.02.2025 № 17, яка видана філією ВП «Запорізька АЕС» АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», підтверджується, що позивач у період, в тому числі з 11.06.2010 по 02.08.2016 працювала повний робочий день, повний робочий тиждень у ВП «Запорізька АЕС» в енергоремонтному підрозділі і забезпечувала виконання ремонтних робіт кранами в реакторному відділенні енергоблоків № 1 - № 6 в умовах радіаційної шкідливості, тобто виконувала роботу, що передбачена Списком № 1.
Покликання відповідача 2 у спірному рішенні на те, що зазначена довідка містить посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», що не відповідає спискам, які були чинні на період роботи особи (постанова КМУ від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»), зводяться до формалізму. Так, орган Пенсійного фонду не заперечує, що позивач у цей період виконувала роботу, що передбачена Списком № 1, затвердженим постановою КМУ від 16.01.2003 № 36. При цьому, помилкове посилання у довідці на Список № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, не може позбавляти позивача права на пенсійне забезпечення.
Отже, період роботи з 11.06.2010 по 02.08.2016 підлягає зарахуванню до стажу позивача на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1.
Щодо незарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю в Енергодарському центрі зайнятості з 23.12.2003 по 19.07.2004 за записами трудової книжки від 27.01.2000 серії НОМЕР_2 у зв'язку з тим, що позивачем долучено скановану копію з копії трудової книжки слід зазначити наступне.
Пункт «а» частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII передбачає, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 розділу IV). У 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії посадова особа підприємства, установи, організації оформляє всі необхідні документи і направляє їх до органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням підприємства, установи, організації або передає документи працівнику для їх подачі до органу, що призначає пенсію, самостійно. У необхідних випадках посадова особа підприємства, установи, організації надає працівнику допомогу щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. У разі якщо підготовлено не всі необхідні для призначення пенсії документи, до органу, що призначає пенсію, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково у строки, передбачені пунктом 1.8 розділу І цього Порядку (пункт 3.2 розділу ІІІ).
Тобто, право вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб мають органи, які призначають пенсії. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідачем доказів виконання зазначених приписів Порядку № 22-1 до суду не надано, а отже посилання у спірному рішенні на незарахування до страхового стажу позивача періоду з 23.12.2003 по 19.07.2004 є протиправними.
З урахуванням наведеного у сукупності, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову у призначенні пенсії від 19.03.2025 № 154750013009 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Суд звертає увагу, що згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 передбачено, що створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Таким чином, наразі органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
В спірному випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 19.03.2025 № 154750013009. Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.
З урахуванням викладеного, суд, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати позивачу період роботи з 11.06.2010 по 02.08.2016 до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, зарахувати період одержання допомоги по безробіттю з 23.12.2003 по 19.07.2004 до страхового стажу, у зв'язку із чим повторно розглянути заяву від 11.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.
Відповідно, позовні вимоги, заявлені до відповідача 1, задоволенню не підлягають.
За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
В силу ч. 3 ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виніс протиправне рішення - ГУ ПФУ в Луганській області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову в призначенні пенсії від 19.03.2025 № 154750013009.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9; код ЄДРПОУ 21782461) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) період роботи з 11.06.2010 по 02.08.2016 до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1, зарахувати період одержання допомоги по безробіттю з 23.12.2003 по 19.07.2004 до страхового стажу, у зв'язку із чим повторно розглянути заяву від 11.03.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93404, Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, 9; код ЄДРПОУ 21782461).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 16.02.2026.
Суддя Ю.П. Бойченко