16 лютого 2026 року м. Ужгород№ 260/2961/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 2), яким просить суд:
- визнати протиправним та скасування рішення № 262240018874 від 24.03.2025 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке полягає у відмові здійснення перерахунку пенсії відповідно до ч. 1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням довідки № 101-101/К-299-419 від 20.02.2023 року видана Державною адміністрацією Дарницького району м. Києва за період роботи 01.02.1984 по 31.05.1988 року, ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, здійснити перерахунок пенсії, з 17.03.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням довідки № 101-101/К-299-419 від 20.02.2023 року видана Державною адміністрацією Дарницького району м. Києва за період роботи 01.02.1984 по 31.05.1988 року, ОСОБА_1
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в м. Києві про перерахунок пенсії. Однак, за наслідками розгляду ГУ ПФУ в Закарпатській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.03.2025 року №262240018874.
З даними діями відповідачів позивач не погоджується, тому звернулася з даним позовом.
28 квітня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
12 травня 2025 року до суду подано відзив на позовну заяву відповідача 2.
У відзиві відповідач 2 зазначив, що 17.03.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців до 30.06.2000 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», додавши довідку про заробітну плату № 101-101/К-299-419 від 20.02.2023 року, видану Державною адміністрацією Дарницького району м. Києва за період роботи з 01.02.1984 по 31.05.1988. З урахуванням принципу екстериторіальності, запровадженого з 01.04.2021, заява була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке рішенням № 262240018874 від 24.03.2025 відмовило у перерахунку пенсії.
Підставою для відмови, як зазначає відповідач 2, стало те, що надана довідка про заробітну плату не підтверджена первинними бухгалтерськими документами, що унеможливлює проведення перерахунку без акта зустрічної перевірки. Посилаючись на статтю 40 зазначеного Закону та правову позицію Верховного Суду, відповідач 2 вказує, що єдиною умовою врахування заробітної плати за період до 01.07.2000 є підтвердження її нарахування первинними документами. У зв'язку з цим відповідач 2 вважає прийняте рішення правомірним і таким, що не підлягає скасуванню.
20 травня 2025 року надійшла належним чином копія пенсійної справи позивача від відповідача 1.
03 липня 2025 року до суду подано відзив на позовну заяву відповідача 1, в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 17.03.2025 року звернувся із заявою про перерахунок пенсії через ВЕБ-портал Пенсійного фонду України, відповідно до ч. 1, ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області відповідно до пункту 4.2 Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.
Рішенням від 24.03.2025 року №262240018874 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до ч. 1, ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Підставою відмови зазначено, що долучена до заяви довідка № 101-101/К-299-419 від 20.02.2023 року видана Державною адміністрацією Дарницького району м. Києва за період роботи 01.02.1984 по 31.05.1988 року, підлягає перевірці на відповідність первинним документам.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Статтею 40 Закону №1058 визначено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Відповідно до абзаців 1, 2 та 5 частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону №1058-ІVзаробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск: К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії врегульований нормами ст. 44 Закону №1058.
Відповідно до абз. 2 ч. 1ст. 44 Закону №1058звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року №1566/11846) (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абз. 1, 2 п. 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/ перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436.
Підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 визначено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з п. 2.10 розділу II Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Зміст наведених вище норм права свідчить про те, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. При цьому єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду України від 17 березня 2015 у справі №21-11а15, від 15 грудня 2015 у справі №2-а/576/29/14 та Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №358/1179/17, від 17 квітня 2018 року у справі №376/2559/17, від 25 вересня 2018 року у справі №539/1386/17, від 10 липня 2019 року у справі №539/2726/16-а та від 05 березня 2020 року у справі №539/3234/16-а.
Стаття 40 Закону №1058-IVвстановлює, що заробітна плата для обчислення пенсії за період до 30 червня 2000 року повинна враховуватися у двох випадках: 1) якщо страховий стаж осіб починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, а також 2) за бажанням самих пенсіонерів, однак за умови, підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
Щодо другого випадку, то єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 17 березня 2015 року у справі №21-11а15 та Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №358/1179/17, від 24 квітня 2018 року у справі №686/6278/17, від 29.07.2020 року у справі №341/1132/17, від 17.08.2023 року у справі №808/1771/18.
Починаючи з 1 липня 2000 року стаж пенсіонера становить менше 60 місяців, законодавцем не вимагається обов'язкового підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, адже постановою Кабінету Міністрів України №919 від 05.07.2006 року затверджено Порядок визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату (далі Порядок №919). Цей Порядок встановлює механізм визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії застрахованої особи, страховий стаж якої починаючи з 1 липня 2000 року становить менш як 60 місяців, за основним місцем роботи за період страхового стажу до 1 липня 2000 року за умови відсутності заробітної плати (доходу) за будь-які інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 1 липня 2000 року у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) у зв'язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин (п. 1 Порядку).
З матеріалів справи встановлено, що до заяви від 17.03.2025 року позивачем надано архівну довідку від 20.02.2023 року №101-101/К-299-419 Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про заробітну плату за період роботи з 1984 по 1988 роки
Суд дійшов висновку, що архівна довідка від 20.02.2023 року №101-101/К-299-419 складена на підставі первинних документів Київського м'ясокомбінату, архівний фонд якого зберігається в архівному відділі апарату Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.
Також суд зазначає, що оскаржуване рішення відповідача не містить будь-яких посилань на невідповідність наданих позивачем зазначених вище довідок чинному законодавству або її недостовірності.
У постанові від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 Верховний Суд зробив висновок, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 року у справі №219/4550/17, від 03.06.2021 року у справі №127/8001/17.
Крім цього, як зазначено Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 року у справі №520/7125/17 посилання органу Пенсійного фонду України на неможливість врахування заробітної плати в зв'язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості видачі довідки є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, на підставі яких вона видана, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача 1 здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10).
Враховуючи вимоги Порядку №22-1, органом, що приймає рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
При цьому, слід зазначити, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в перерахунку пенсії, а тому відсутні правові підстави для покладання такого обов'язку.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивачки про перерахунок пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову.
Суд зазначає, що зобов'язання щодо вчинення певних дій слід покласти, саме на Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як територіальний орган, який прийняв рішення про відмову.
Аналогічного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 01 липня 2024 року по справі № 460/486/23 та Верховним Суду у постанові від 07.05.2024 по справі №460/38580/22, провадження № К/990/634/24.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок пенсії, з 17.03.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням довідки № 101-101/К-299-419 від 20.02.2023 року, виданої Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією за період роботи 01.02.1984 по 31.05.1988 року, ОСОБА_1 .
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позов задоволено, на користь позивача належить стягнути понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, Київська область, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасування рішення № 262240018874 від 24.03.2025 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке полягає у відмові здійснення перерахунку пенсії відповідно до ч. 1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням довідки № 101-101/К-299-419 від 20.02.2023 року видана Державною адміністрацією Дарницького району м. Києва за період роботи 01.02.1984 по 31.05.1988 року, ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок пенсії, з 17.03.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням довідки № 101-101/К-299-419 від 20.02.2023 року, виданої Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією за період роботи 01.02.1984 по 31.05.1988 року, ОСОБА_1 .
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) судовий збір в сумі 11211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець