16 лютого 2026 року м. Ужгород№ 260/9967/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), яким просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення інформації стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести інформацію стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про виключення його з військового обліку;
3) стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що за допомогою додатку Резерв+ встановив, що інформація в реєстрі «Оберіг» неповна і не відображає запису про виключення з військового обліку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2025 року, ця адміністративна справа була розподілена судді Рейті С.І.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Згідно з ч. 13 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади у відставку розпорядженням керівника апарату Закарпатського окружного адміністративного суду №215 від 01.01.2026 ця адміністративна справа передана для призначення повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2026 року, дану адміністративну справу передано на розгляд судді Іванчулинцю Д.В.
07 січня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до провадження.
22 грудня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що позивач уперше звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей щодо його виключення з військового обліку. До заяви, підписаної особисто позивачем, були долучені світлокопії документів, а саме: тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 , довідки від 28.07.2022 року № 2711, довідки ВЛК № 4560 від 27.07.2022 року, паспорта громадянина України НОМЕР_3 та картки платника податків. 03.11.2025 року зазначені матеріали, за рішенням ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , були скеровані до ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв'язку з тим, що позивач перебував на військовому обліку саме в цьому підрозділі.
За твердженням відповідача, посадовими особами першого відділу було проведено перевірку обставин проходження позивачем військово-лікарської комісії у період з 20.07.2022 по 27.07.2022 року, а також з'ясовано питання щодо внесення відповідних даних до журналу протоколів засідань ВЛК, оформлення історії хвороби та направлення матеріалів до ВЛК регіону для затвердження рішення про непридатність. У ході перевірки встановлено, що у журналі протоколів міститься запис №1/3920 про проведення ВЛК громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлений протоколом №142 від 25.07.2022 року із діагнозом «Наслідки ЗЧМТ» та направленням на додатковий медичний огляд. При цьому історія хвороби не оформлялась, рішення про непридатність до військової служби не приймалося, а матеріали до регіональної ВЛК не скеровувалися.
12.11.2025 року позивачу було направлено письмове повідомлення з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 з оригіналами документів, які підтверджують факт прийняття ВЛК рішення про непридатність до військової служби. Повідомлення направлено рекомендованим листом (ШКІ 9030000173290), прийнятим АТ «Укрпошта» 13.11.2025 року, однак поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, що, на думку відповідача, підтверджується відповідною довідкою форми Ф20 та даними перевірки статусу відправлення.
Відповідач зазначає, що вказані дії здійснювалися з метою актуалізації даних Реєстру відповідно до ч. 1, 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» № 1951-VIII, якими передбачено перевірку та внесення змін до персональних даних виключно на підставі належних та підтверджених відомостей. З огляду на відсутність рішення регіональної ВЛК про затвердження свідоцтва про хворобу, внесення змін до АІТС «Оберіг» на підставі лише світлокопії довідки ВЛК № 4560 від 27.07.2022 року відповідач вважає неправомірним. У зв'язку з виявленими порушеннями встановленої процедури виключення з військового обліку, позивача було поновлено на військовому обліку, на якому він перебуває станом на теперішній час.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі висновку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформленого Протоколом №142 від 25.07.2022 року, було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 75а графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженого Наказом МОУ № 402 від 14.03.2008 року. На підтвердження зазначеного рішення йому видано довідку ВЛК № 4560 від 27.07.2022 року та внесено відповідний запис до Тимчасового посвідчення № НОМЕР_4 про зняття з військового обліку з виключенням з 28.07.2022 року.
Після встановлення мобільного застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 виявив, що інформація, яка міститься у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», є неповною та не відображає відомостей про його виключення з військового обліку.
З метою усунення невідповідностей, 14.10.2025 року, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про внесення до Реєстру інформації щодо його виключення з військового обліку. Позивач зазначає, що вказане звернення залишилося без задоволення, а у відповіді зазначено про необхідність його особистої явки для актуалізації даних.
Позивач вважає, що станом на момент звернення він вже був належним чином виключений з військового обліку, що підтверджується чинним паперовим військово-обліковим документом, Тимчасовим посвідченням № НОМЕР_4 , яке є безстроковим та дійсним на всій території України до моменту видачі документа нового зразка.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення його з військового обліку, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент розгляду адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закону №2232) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до статті 1 Закону №2232, військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною другою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
У відповідності до частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Приписами частини сьомої статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
У відповідності до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відтак, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 року (далі - Положення №154 від 23.02.2022 року).
Згідно п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Таким чином, у зв'язку з проведенням заходів загальної мобілізації посадовими особами ТЦК здійснюється вивчення особових справ кожного військовозобов'язаного, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, внесення змін до їх облікових карток та відповідних відомостей про особу до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також приведення військово-облікових документів у відповідність з наявними відомостями та проставлення актуальних даних щодо придатності чи непридатності до військової служби.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних (резервістів) до 30.12.2022 був урегульований постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016, а з 05.01.2023 - постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022.
Відповідно до п. 2 Порядку № 921 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов'язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов'язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 921 військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.
У відповідності до п. 5 Порядку № 921 з метою ведення військового обліку в державі утворюється система військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є визначена законодавством сукупність узгоджених за метою та завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є постійне забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов'язаних.
Для забезпечення військового обліку створюється Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - автоматизована інформаційна телекомунікаційна система, яка призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про військовозобов'язаних (призовників).
Згідно з п. 15 Порядку № 921 військовий облік здійснюється з урахуванням встановленого в Україні порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники і військовозобов'язані працюють (навчаються).
За правилами пункту 16 Порядку № 921 військовий облік ведеться на підставі паспорта громадянина України та таких військово-облікових документів, а саме для військовозобов'язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного.
Пунктом 56 Порядку № 921 передбачено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.
У разі відсутності у призовників і військовозобов'язаних військово-облікових документів районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки беруть їх на військовий облік, знімають або виключають з нього лише після відновлення зазначених документів.
Відповідно до п. 2 частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов'язаних: звільнені з військової служби в запас; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу; які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.
Відповідно до частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових закладах освіти і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.
З огляду на вищенаведені норми, вбачається, що взяття на військовий облік та виключення військовозобов'язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб визначений відповідним порядком, що вимагає від особи здійснити відповідні встановлені законодавством дії.
В той же час, норми Порядку № 921, в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, передбачали, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов'язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності.
Щодо посилання позивача на те, що згідно тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_4 , де наявна відмітка про виключення позивача з військового обліку за станом здоров'я 08.07.2022 року у зв'язку з непридатністю відповідно ст. 75 пункту «а» по Наказу від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», суд зазначає таке.
Вищевказане твердження оцінюється судом критично, оскільки згідно пункту 3.8 глави 3 (Медичний огляд військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період) розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджено наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 р. № 402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, в редакції чинній на момент винесення рішення №218 від 10.07.2022 року, постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
В супереч даній нормі, позивачем не надано на підтвердження вищевказаних обставин, копії відповідної постанови ВЛК.
Як зазначалося вище, за даним Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відтак, ІНФОРМАЦІЯ_3 діяв в межах та спосіб, визначений Конституцією України та Законами України, відповідно до покладених на нього завдань та наданих повноважень, згідно з Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 23.02.2022 № 154.
Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , задоволенню не підлягають.
Оскільки судом не визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо постановки позивача на військовий облік, відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог, зокрема: зобов'язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про виключення з військового обліку ОСОБА_1 .
За таких обставин, суд не вбачає протиправної бездіяльності (дій) відповідача, а відтак і підстав зобов'язувати його вносити дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання позивача непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з вищенаведеним позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на відому у задоволенні позову питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець