16 лютого 2026 рокум. Ужгород№ 260/10250/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання рішення та бездіяльності протиправними, та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гришина Тетяна Анатоліївна, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання рішення та бездіяльності протиправними, та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві №072050016765 від 06.05.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатської області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі заяви про призначення пенсії від 30.04.2025.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Закарпатської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30.04.2025 та виплатити всю суму несплаченої пенсії за весь період, починаючи з 30.04.2025 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви, усунуто в строк.
Зокрема, позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2025 року, додано заяву про поновлення строку звернення до суду, вказано вважати правильною дату оскаржуваного рішення « 06.05.2025».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення №072050016765 від 06.05.2025 року, яким відмовило у призначенні пенсії за віком. Вважає таке рішення протиправним та таким, що належить скасуванню.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
19 січня 2026 року представником відповідача 1 до суду подано відзив на адміністративний яким просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Крім іншого зауважує, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного страхового стажу.
27 січня 2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 02.01.2026 року, а також копію адміністративного позову в електронному вигляді було надіслано відповідачу 2 на офіційну адресу електронної пошти, та доставлено в електронний кабінет відповідно, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач відзив на позов у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 30 квітня 2025 року звернулась до Відділу обслуговування громадян №4 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у м. Мукачево з заявою про призначення пенсії за віком (додається).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає/перераховує пенсію, ГУ ПФУ в м. Києві.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, ГУ ПФУ в м. Києві прийняло рішення №072050016765 від 06.05.2025 року, яким до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1988 по 27.12.1990, оскільки зазначений період перетинається з періодами роботи з 23.03.1988 по 21.09.1989 та з 15.01.1990 по 22.07.1992;
- періоди роботи з 15.01.1990 по 22.07.1990 та з 23.07.1992 по 01.01.1996, оскільки дати наказів не відповідають датам звільнення.
Отже, позивач, не погоджується з прийнятим рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Києві за №072050016765 від 06.05.2025 року, яким їй відмовлено у призначенні пенсії по віку, звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі за текстом - Закон №1058).
Частиною 1 статті 9 Закону №1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
У розумінні абз.36 ст.1 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
З огляду на ч.4 ст.24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (далі за текстом - Закон №1788) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі за текстом - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З огляду на п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що трудовий стаж підтверджується записами у трудовій книжці і лише у випадку відсутності трудової книжки, записів у ній або ж, якщо наявні записи неправильні чи неточні щодо періодів роботи, трудовий стаж може встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Підпунктом 2.3 пункту 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі за текстом - Інструкція №162), яка застосовувалася до 17.08.1993р., визначено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, перовою чи кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього чи фіолетового кольору.
Згідно з пп.2.4 п.2 Інструкції №162 з кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) у трудову книжку (вкладиш) про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення, адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особистій картці (типова міжвідомча форма №Т-2, затверджена ЦСУ СРСР), в якій має бути повторений точний запис із трудової книжки (вкладиша).
З огляду на підпункти 2.5, 2.6 пункту 2 Інструкції №162, у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу.
У разі потреби адміністрація підприємства видає робітникам та службовцям на їхнє прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок.
Відповідно до п.п.2.4 п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі за текстом - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з підпунктами 2.6-2.10 пункту 2 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоячою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності обласним архівом, державним архівом м. Києва, державним архівом м. Севастополя і державним архівом при Раді Міністрів Криму.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
У розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
Отже, надаючи оцінку періоду трудової діяльності позивача з 15.01.1990 по 22.07.1992 та 23.07.1992 по 01.01.1996 відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , які не було зараховано до трудового стажу позивача Пенсійним фондом, оскільки дати наказів не відповідають датам звільнення, суд зазначає таке.
Суд враховує, що записи у трудовій книжці НОМЕР_2 за №09, №10, №11, №12 та №13 є послідовними, містять інформацію про посаду, яку займала позивач, періоди та місце роботи, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноважених посадових осіб та печатку відповідного підприємства.
Відповідач не вказує на відсутність будь-яких конкретних документів чи їх необхідність для зарахування спірного періоду до стажу позивача, не посилається на недоведеність сплати страхових внесків, не просив позивача надати виписки з особових рахунків, платіжні відомості та інші документи про нараховану та сплачену заробітну плату, які є доказами щомісячної сплати страхових внесків у період роботи позивача на цьому підприємстві, які також можуть слугувати відомостями, що підтверджують/спростовують позицію про недостовірність зробленого у трудовій книжці запису.
У постанові Верховного Суду від 28 січня 2025 року у справі №300/8132/23 колегія звернула увагу саме на додаткові документи, які мали б бути враховані судами та надані на вимогу пенсійного органу особою для підтвердження наявності підстав для врахування певних періодів до її страхового стажу.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві безпідставно не було враховано до страхового (трудового) стажу позивача періоди роботи з 15.01.1990 по 22.07.1992 та 23.07.1992 по 01.01.1996, підтверджений записами трудової книжки НОМЕР_2 . Відтак, зазначений період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
В оскаржуваному рішенні пенсійний орган також зазначив, що до страхового стажу не враховано період навчання з 01.09.1988 по 27.12.1990 згідно із дипломом серії НОМЕР_3 від 28.12.1990, оскільки період навчання перетинається з періодом роботи з 23.03.1988 по 21.09.1989 та з 15.01.1990 по 22.07.1992.
Підпунктами «з», «и», пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590 (в редакції, чинній у період навчання позивача), було передбачено, що до загального стажу роботи зараховується навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічного навчання та в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, а також навчання у вищих учбових закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.).
Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Згідно із копією диплому серії НОМЕР_3 від 28.12.1990 року ОСОБА_1 в 1988 році вступила до Львівського медичного училища, і в 1990 році закінчила повний курс названого училища за спеціальністю «медична сестра».
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 , позивач в період з 1988 року по 1990 року:
- запис №6 - 29.02.1988 року - звільнена за власним бажанням як мати дитини до 8-річного віку;
- запис №7 - 23.03.1988 року - зарахована на посаду санітарки Львівської обласної клінічної лікарні;
- запис №8 - 21.09.1989 року - звільнена за власним бажанням;
- запис №9 - 15.01.1990 року - прийнята в господарський цех косметологом;
- запис №10 - 01.04.1990 року - переведена в бюро платних послуг косметологом.
Суд зазначає, що період навчання та період роботи позивача підтверджено позивачем наданими відповідачу документами (трудова книжка НОМЕР_2 та диплом серії НОМЕР_3 від 28.12.1990 року) і повинні бути зараховані до страхового стажу позивача. Проте, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу роботи позивача період з 01.09.1988 по 07.12.1990.
Водночас суд зауважує, що вказані періоди навчання і роботи частково перетинаються один з одним. Відповідно до абзацу 9 частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як зазначено у рішенні про відмову у призначенні пенсії, відповідачем не враховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1988 по 27.12.1990 та періоди роботи з 15.01.1990 по 22.07.1990 та з 23.07.1992 по 01.01.1996.
Разом з тим, позивач у позовній заяві не просить зарахувати зазначені періоди до страхового стажу. Тому для належного захисту прав позивача слід зобов'язати зарахувати період навчання з 01.09.1988 по 27.12.1990 та періоди роботи з 15.01.1990 по 22.07.1990 та з 23.07.1992 по 01.01.1996.
Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивачки, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Водночас у зв'язку із скасуванням оскаржуваного рішення процедура розгляду питання про призначення позивачу пенсії за віком вважається незакінченою і пенсійний орган, реалізуючи свої законні повноваження щодо призначення пенсії, повинен повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
При цьому суд враховує, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в .м Києві, рішенням якого відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, відтак дії зобов'язального характеру щодо зарахування до страхового стажу позивача відповідного періоду роботи та повторного розгляду заяви про призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в м. Києві, а не ГУ ПФУ в Закарпатській області, як то зазначає позивач.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року в справі №500/1216/23.
Вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1988 по 27.12.1990 та періоди роботи з 15.01.1990 по 22.07.1990 та з 23.07.1992 по 01.01.1996 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.07.1981 та повторно розглянути заяву від 30.04.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності свого рішення.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання рішення та бездіяльності протиправними, та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06 травня 2025 року за №072050016765 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період з 01.09.1988 року по 27.12.1990 року та періоди роботи з 15.01.1990 року по 22.07.1990 року та з 23.07.1992 року по 01.01.1996 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 03.07.1981 року та повторно розглянути заяву від 30 квітня 2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич