16 лютого 2026 року м. Ужгород№ 260/10164/25
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці позивача - Закарпатська митниця (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ ВП 43985560) про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі у розмірі 5058,09 грн. пені за платежами:
- 14070100 «Податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів» у розмірі 843,02 грн.;
- 15010100 «Мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання» в розмірі 4215,07 грн.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом в загальному розмірі 5058,09 грн., що виникла внаслідок несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання за податковими зобов'язаннями, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та пені по платежах: податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів в розмірі 843,02 грн. та мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 4215,07 грн.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адмінстративного суду від 18 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.
Поштове відправлення із ухвалою суду, направлене відповідачу за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручене такому 09.01.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Заяв чи клопотань відповідач суду не подав, правом на подання відзиву на позов, у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 23.11.2023 по справі №215/7312/20.
Третьою особою подані пояснення 13 січня 2026 року, в яких зазначає, що забезпечення стягнення митних платежів законодавством України покладено на податкові органи в порядку стягнення податкового боргу. Станом на 11.12.2025 року відповідач має непогашений податковий борг перед бюджетом у сумі 5058,09 грн., який складається з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання, у розмірі 843,02 грн. (пеня) та з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, у розмірі 4215,07 грн. (пеня). Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена, тому митниця підтримує позовні вимоги Головного управління ДПС у Закарпатській області та просить суд стягнути в дохід бюджету з ФОП ОСОБА_1 кошти в сумі 5058,09 грн. для погашення податкового боргу з митних платежів.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на обліку у податковому органі як фізична особа-підприємець.
За результатами здійснення фінансово-господарської діяльності за ФОП ОСОБА_1 , станом на 11.12.2025 року, обліковується заборгованість на загальну суму 5058,09 грн., яка утворилась внаслідок невчасної сплати грошових зобов'язань за платежами податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів та мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності.
10.09.2025 року Головне управління ДПС у Закарпатській області отримало від Закарпатської митниці листа №7.7-5/19/8.16/8180 від 10.09.2025 року з матеріалами для вжиття заходів щодо погашення податкового боргу відносно громадянина ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ).
У відповідача наявний податковий борг у розмірі 5058,09 грн. пені за платежами:
- 14070100 Податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів» у розмірі 843,02 грн;
- 15010100 «Мито на товари, що ввозяться суб?єктами господарювання» в розмірі 4 215,07 грн.
Указана заборгованість виникла у зв?язку із наступним.
Працівниками контролюючого органу проведено доку ментальну невиїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів в частині обґрунтованості та законності надання пільг і звільнення від оподаткування згідно митних декларацій.
За наслідками проведеної перевірки складено акт перевірки від 18.03.2020 року №0009/20/7.7-19/2217216576 та винесено податкові повідомлення-рішення від 07.04.2020 року:
- №00000167719 про збільшення суми грошового зобов?язання на загальну суму 2712,77 грн. (за податковими зобов'язаннями - 1495,80 грн.; за штрафними санкціями - 373,95 грн.; сума пені, нарахована відповідно до вимог Податкового кодексу України (крім ст.129 ПКУ) - 843,02 грн.) за платежем «Податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів». Відповідачем сплачено суму зобов?язання повністю;
- №00000157719 про збільшення суми грошового зобов?язання на загальну суму 13563,78 грн. (за податковими зобов'язаннями - 7478,97 грн.; за штрафними санкціями - 1869,74 грн.; сума пені, нарахована відповідно до вимог Податкового кодексу України (крім ст.129 ПКУ) - 4215,07 грн.) за платежем «Мито на товари, що ввозяться суб?єктами підприємницької діяльності». Відповідачем сплачено суму зобов?язання повністю.
Указані податкові повідомлення-рішення були надіслані засобами поштового зв?язку та вручені 11.04.2020 року (№8800024499290).
Згідно з даними накопичувальної відомості до меморіального ордера, відповідачем 21.01.2021 року було сплачено податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів (14070100) у розмірі 1869,75 грн. На підставі наведених положень ст.129 ПК України та у зв?язку з несвоєчасною сплатою за податковим повідомленням-рішенням №00000167719 від 07.04.2020 року, відповідачу було проведено нарахування пені у розмірі 843,02 грн. за платежем 14070100 «Податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів».
Відповідно до даних накопичувальної відомості до меморіального ордера, відповідачем 21.01.2021 року було сплачено мито на товари, що ввозяться суб?єктами підприємницької діяльності (15010100) у розмірі 9348,71 грн. На підставі наведених положень ст.129 ПК України та у зв?язку з несвоєчасною сплатою за податковим повідомленням-рішенням №00000157719 від 07.04.2020 року, відповідачу було проведено нарахування пені у розмірі 4215,07 грн. за платежем 15010100 «Мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання».
Указані суми пені залишаються відповідачем не сплаченими.
Судом встановлено, що сума грошового зобов'язання за пенею по платежах: 14070100 «Податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів» у розмірі 843,02 грн.; 15010100 «Мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання» в розмірі 4215,07 грн., а всього разом 5058,09 грн., є узгодженою.
На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області надсилалась відповідачу податкова вимога форми «Ю» від 23.05.2025 року за №0007941-1309-0716, та вручена така відповідачу 08.08.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.
Суд приходить до висновку, що направлена ФОП ОСОБА_1 податкова вимога на час розгляду справи є неоскаржена та невідкликана.
Приписами частини 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідач у відповідності до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України являється платником податків та згідно пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов?язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов?язаний сплатити нараховану суму грошового зобов?язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПКУ пеня - сума коштів у вигляд відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
Порядок нарахування пені платникам податку визначено статтею 129 ПКУ.
Так, відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов?язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов?язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
Відповідно до абзацу першого пункту 129.4. статті 129 ПК України, на суми грошового зобов?язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Відповідно до пункту 129.5. статті 129 ПК України, зазначений розмір пені застосовується щодо всіх платників та всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов?язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.
Погашення сум нарахованої та несплаченої пені здійснюється у загальному порядку установленому для погашення податкового боргу.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгодженого грошового зобов'язання по нарахованій пені за платежами: податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів в розмірі 843,02 грн. та мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності в сумі 4215,07 грн., що разом становить 5058,09 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.
Податковий борг відповідача підтверджується також довідкою про суми податкового боргу, розрахунком податкового боргу станом на 11.12.2025 року, розрахунком пені; накопичувально відомістю до меморіального ордера; інформацією щодо нарахування штрафних санкцій; довідкою щодо стану боргу; Актом перевірки від 18.03.2020 №0009/20/7.7-19/2217216576; податковим повідомлення-рішенням від 07.04.2020 №00000167719; розрахунком штрафних санкцій; податковим повідомлення-рішенням від 07.04.2020 №00000157719; розрахунком штрафних санкцій.
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг в загальній сумі 5058,09 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.
Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючий орган вправі звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку-фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
За приписами п.п.95.2, 95.4 ст.95 ПК України стягнення коштів з платника податків проводиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надсилання такому платнику податкової вимоги.
Отже, обов'язку платника податків сплачувати податки кореспондує праву контролюючого органу звертатися з вимогою про стягнення податкового боргу до суду.
Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.comS.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява №36900/03, п.37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п.128, та «Беєлер проти Італії», п.119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», п.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява №32457/05, п.40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява №35298/04, п.67, від 11 червня 2009 року).
Враховуючи зазначену практику Європейського суду з прав людини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Закарпатській області дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак, вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.
У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму податкового боргу у встановлені законодавством строки до бюджету відповідач не сплатила, наявність у неї податкового боргу підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та доцільність задоволення позову.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки зазначених судових витрат судом не встановлено, то відсутні підстави для стягнення останніх з відповідача.
Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці позивача - Закарпатська митниця (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ ВП 43985560) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) податковий борг в сумі 5058 (п'ять тисяч п'ятдесят вісім) гривень 09 копійок пені за платежами: 14070100 «Податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів» та 15010100 «Мито на товари, що ввозяться суб'єктами господарювання».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич