16 лютого 2026 року м. Ужгород№ 260/10266/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчини певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Рошко Марії Михайлівни (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 2), в якому просить:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та скасувати рішення №072050017123 від 19.09.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Санкт-Петербурзькій Духовній Семінарії згідно з дипломом від 25.11.1993 реєстраційний №5102;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2025 року про призначення пенсії за віком.
24 грудня 2025 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду даний позов було залишено без руху та запропоновано позивачу подати до суду протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху 2 копії довідки УПФУ в Закарпатській області про сплачення страхових внесків.
26 грудня 2025 року позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 24 грудня 2025 року, подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи довідки УПФУ в Закарпатській області про сплачення страхових внесків в 3-ох примірниках.
Отже, суд констатує, що недоліки позовної заяви усунуті у строк, встановлений судом. Тому підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, відсутні.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 вересня 2025 року звернувся до відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою щодо призначення йому пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за № 72050017123 від 19.09.2025 року йому було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV. Вищевказаним рішенням позивачу до страхового стажу не зараховано період навчання в Санкт-Петербурзькій духовній семінарії з 1989 року по 25.11.1993 року, оскільки відсутня інформація про належність навчального закладу Міністерству освіти України. Також, в рішенні було зазначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 роки. Згідно наданих документів страховий стаж позивача складає 29 років 08 місяці та 26 днів.
Не погодившись з рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області позивач 20 жовтня 2025 року повторно звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області. 19 листопада 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було надано відповідь про неможливість нарахування йому пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю страхового стажу, якого недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону. Відмову мотивовано тим, що до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому №5102 від 25.11.1993 року, оскільки не підтверджено, що даний навчальний заклад відноситься до закладів освіти України та відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
02 січня 2026 року на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
12 січня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву від 09.01.2026 року №0700-0902-8/1126, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог. Вказав, що 12 вересня 2025 року позивач звернувся із заявою щодо призначення пенсії по віку відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», з 01.04.2021 року органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій. На підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 12.09.2025 року та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено в призначенні пенсії, про що винесено рішення №072050017123 від 19.09.2025 року, оскільки, страховий стаж роботи позивача становить 29 років 8 місяців 26 дні (з необхідних 32), що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатами розгляду поданої заяви та доданих до неї документів на дату звернення за призначенням пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплома №5102 від 25.11.1993 року, оскільки не підтверджено, що даний навчальний заклад відноситься до закладів освіти України та відсутня інформація про присвоєння кваліфікації. Разом з тим, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області направлено запити щодо підтвердження стажу періоду навчання до Міністерства закордонних справ України, набутого на території російської федерації, №0700-0209-5/39707 від 03.07.2025 року та №0700-0209-5/57673 від 25.09.2025 року. Однак, документи щодо підтвердження стажу позивача за період навчання, набутого на території російської федерації до Головного управління не надходили.
13 січня 2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що позивач 12 вересня 2025 року звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення про відмову у призначення пенсії за віком №072050017123 від 19.09.2025 року з огляду на те, що вік позивача становить 60 років 03 місяці 07 днів. Право на призначення пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 26 Закону України №1058 мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 32 років. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону №1058, у разі відсутності страхового стажу передбаченого ч. 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 63 років за наявності страхового стажу від 25 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого ч. 2 цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 65 років та за наявності страхового стажу від 15 років. Згідно з п. «д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Вищі та середні духовні навчальні заклади, які в установленому порядку зареєстрували статути в Державному органі України у справах релігій відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», набувають статус навчальних закладів, незалежно від конфесійної належності та рівня освіти, який вони надають студентам. Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Статтею 11 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. На підтвердження навчання позивачем було надано диплом № 5102 від 25.11.1993. До страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплома № 5102 від 25.11.1993, оскільки не підтверджено, що даний навчальний заклад відноситься до закладів освіти України та відсутня інформація про присвоєння кваліфікації. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 12 вересня 2025 року звернувся до відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою щодо призначення йому пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за № 72050017123 від 19.09.2025 року йому було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV. Вищевказаним рішенням позивачу до страхового стажу не зараховано період навчання в Санкт-Петербурзькій духовній семінарії з 1989 року по 25.11.1993 року, оскільки відсутня інформація про належність навчального закладу Міністерству освіти України. Також, в рішенні було зазначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 роки. Згідно наданих документів страховий стаж позивача складає 29 років 08 місяці та 26 днів.
Не погодившись з рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області позивач 20 жовтня 2025 року повторно звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області. 19 листопада 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було надано відповідь про неможливість нарахування йому пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю страхового стажу, якого недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону. Відмову мотивовано тим, що до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому №5102 від 25.11.1993 року, оскільки не підтверджено, що даний навчальний заклад відноситься до закладів освіти України та відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.
Не погоджуючись з вказаними діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-IV.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону №1058-IV передбачає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Закон №1058-IV регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (ч.1 ст.5).
Статтею 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Однією із обов'язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Зміст поняття "загальний трудовий стаж" є ширшим, ніж поняття "страховий стаж", оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов'язковому соціальному страхуванню.
Положеннями ст.56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
б) творча діяльність осіб, передбачених пунктом "в" статті 3 цього Закону. При цьому творча діяльність членів Спілки письменників України, Спілки художників України, Спілки композиторів України, Спілки кінематографістів України, Спілки театральних діячів України, інших творчих працівників, які не є членами творчих спілок, але об'єднані відповідними професійними комітетами, до введення в дію цього Закону зараховується в стаж роботи незалежно від сплати страхових внесків. У цих випадках стаж творчої діяльності встановлюється секретаріатами правлінь творчих спілок республіки починаючи з дня опублікування або першого публічного виконання чи публічного показу твору даного автора;
в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
г) служба у воєнізованій охороні, в органах спеціального зв'язку і в гірничорятувальних частинах, незалежно від відомчої підпорядкованості та наявності спеціального або військового звання;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
е) тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи;
є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку;
з) період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
За період до 1 січня 2004 обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі статтями 56-63 Закону №1788-XII.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі також - Порядок №22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема: документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Відповідно до вимог п. 2.9 Порядку №22-1 документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Пунктом 2.4 Інструкції №58 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Аналізуючи зазначені положення Інструкції №58, суд дійшов висновку щодо того, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Більше того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" №301 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
За змістом позовної заяви спір виник з приводу не зарахування позивачу періоду його навчання у Санкт-Петербурзькій духовній семінарії з 1989 по 1993, згідно диплома №5102 від 25.11.1993 року, оскільки не підтверджено, що даний навчальний заклад відноситься до закладів освіти України та відсутня інформація про присвоєння кваліфікації. Разом з тим, підставою для неврахування періоду навчання слугував факт припинення участі росії з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
Розглядаючи спірні правовідносини у правовій площині суд зважає на наступне.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону №1058-ІV.
Відповідно до записів трудової книжки від 12.02.1986 року серії НОМЕР_2 та диплому № НОМЕР_3 від 25.11.1993 року ОСОБА_1 у період з 01989 року по 1993 рік навчався Санкт-Петербурзькій Духовній Семінарії.
Втім представники відповідачів вважають, що період навчання у духовній академії позивача не підлягають зарахуванню до страхового стаж.
Згідно з пунктом "д" частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до п.8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Отже, час навчання у навчальних закладах підтверджується, зокрема дипломами та довідками.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" №987-ХІІ від 23 квітня 1991 року релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій.
Статтею 11 Закону №987-ХІІ визначено, що релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів і служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби, оподаткування, включення часу навчання до трудового стажу в порядку і на умовах, встановлених для студентів та учнів державних навчальних закладів.
Як свідчать матеріали справи, позивач з 1989 року по 1993 рік навчався у Санкт-Петербурзькій духовній семінарії, що підтверджується дипломом № 5102 від 25.11.1993 року.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, які підтверджені матеріалами справи період навчання позивача підтверджено з 1989 року по 1993 рік в Санкт-Петербурзькій духовній семінарії.
Крім того, слід врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" прийнято рішення про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. При цьому, ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Зважаючи на викладене, суд не погоджується із такими твердженнями представників відповідачів, оскільки жодних посилань на підстави відмови у зарахуванні періоду навчання на території рф не навели, крім факту її припинення участі з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Однак, вказана Угода підлягає застосуванню при зарахуванні спірного періоду навчання до страхового стажу роботи, оскільки така була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, під час судового розгляд справи встановлено, що навчання позивача на території рф у спірний період підтверджено записами трудової книжки та дипломом, які наявні в матеріалах справи.
З урахуванням наведеного, а також за відсутності доказів, які б свідчили про недостовірність поданих документів щодо спірних періодів, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1989 по 25.11.1993 у Санкт-Петербурзькій духовній семінарії.
Також, відповідно до довідки за №37151/05.02 виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 23.10.2019 року про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України вказано, що ОСОБА_1 в період з 24 липня 1992 року по 31 грудня 1999 року самостійно проводив сплату страхових внесків.
Інших підстав для не зарахування вищевказаних періодів навчання до страхового стажу відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
За матеріалами справи відслідковується, що підставою для відмови в призначенні пенсії слугувало, на думку відповідачів, відсутність необхідного страхового стажу.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.09.2025 року №072050017123, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю у останнього необхідного страхового стажу на дату звернення - є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснювати розгляд заяви позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду у цій справі, суд зазначає про таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України Запорізькій області належним відповідачем в частині зобов'язання зарахування спірних періодів навчання є саме - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки в спірних правовідносинах права позивача порушені протиправним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке судом скасовано, і ним не було належно обраховано загальний страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, заява позивача про призначення пенсії від 12.09.2025 року вважається не розглянутою по суті.
У зв'язку із вищевикладеним суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання в Санкт-Петербурзькій духовній семінарії з 01.09.1989 року по 25.11.1993 року згідно з дипломом від 25.11.1993 року №5102 і зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
В силу вимог статті 139 КАС України судові витрати понесені позивачем при сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оскільки він приймав оскаржуване рішення.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчини певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та скасувати рішення №072050017123 від 19.09.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Санкт-Петербурзькій Духовній Семінарії згідно з дипломом від 25.11.1993 реєстраційний №5102.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.11.2025 року про призначення пенсії за віком.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (вул. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець