про повернення позовної заяви
16 лютого 2026 року м. Житомир справа № 240/1877/26
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Лавренчук Ольга Володимирівна, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 14.01.2026 (відмітка на поштовому конверті) звернувся до суду з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій у якому, з урахуванням ухвали суду про повернення позовної заяви в частині позовних вимог від 26.01.2026, просить суд:
- визнати протиправними дії Фінансового управління ГШ ЗС України, що полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення за 36 календарних років у розмірі 50% місячного грошового забезпечення з 01.07.2025 по 31.07.2025 (останній повний календарний місяць перед звільненням) за кожний повний календарний рік служби згідно частини 2 CT.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» на підставі грошового забезпечення, обрахованого з врахуванням підвищення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року у сумі 3028 грн. та поточної індексації такого грошового забезпечення;
- зобов'язати ФУ ГШ ЗС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за 36 календарних років у розмірі 50% місячного грошового забезпечення з 01.07.2025 по 31.07.2025 (останній повний календарний місяць перед звільненням) за кожний повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» на підставі грошового забезпечення, обрахованого з врахуванням підвищення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року у сумі 3028 грн. та поточної індексації такого грошового забезпечення та провести таку виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Фінансове управління ГШ ЗС України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на недоплачену суму за період з 18.08.2025 по день фактичної виплати.
Суддя своєю ухвалою постановила позовну заяву залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску..
До суду 03.02.2026 надійшла заява представника позивача від 26.01.2026 про поновлення процесуального строку.
До суду 11.02.2026 надійшла заява представника позивача від 07.02.2026 про збільшення позовних вимог, у прохальній частині якого просить суд:
- визнати протиправними дії Фінансового управління ГШ ЗС України, що полягають у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення за 36 календарних років у розмірі 50% місячного грошового забезпечення з 01.07.2025 по 31.07.2025 (останній повний календарний місяць перед звільненням) за кожний повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» на підставі грошового забезпечення, нарахованого з врахуванням підвищення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2025 року у сумі 3028 грн., нарахованого шляхом визначенням розміру посадового окладу за 52 тарифним розрядом шляхом множення тарифного коефіцієнту посадового окладу 5,12 на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня Закону України «Про державний бюджет України» на 2025 рік, та із визначенням розміру окладу за військовим званням «полковник» шляхом множення тарифного коефіцієнту за військовим званням 0,84 на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня Закону України «Про державний бюджет України» на 2025 рік та визначенням на їх підставі відповідно: надбавки за вислугу років - 50%, надбавки за особливості проходження служби у розмірі- 65%, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «особливої важливості» - 20%, премії - 390%, а також поточної індексації вказаного грошового забезпечення;
- зобов'язати ФУ ГШ ЗС України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за 36 календарних років у розмірі 50% місячного грошового забезпечення з 01.07.2025 по 31.07.2025 (останній повний календарний місяць перед звільненням) за кожний повний календарний рік служби згідно частини 2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» на підставі грошового забезпечення, нарахованого з врахуванням підвищення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року у сумі 3028 грн., нарахованого шляхом визначенням розміру посадового окладу за 52 тарифним розрядом шляхом множення тарифного коефіцієнту посадового окладу 5,12 на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного Закону України «Про державний бюджет України», на 2025 рік, та із визначенням розміру окладу за військовим званням «полковник» шляхом множення тарифного коефіцієнту за військовим званням 0,84 на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного Закону України «Про державний бюджет України», на 2025 рік та визначенням на їх підставі відповідно: надбавки за вислугу років - 50%, надбавки за особливості проходження служби у розмірі - 65%, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «особливої важливості» - 20%, премії - 390%, а також поточної індексації вказаного грошового забезпечення, та провести таку виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У період із 09.02.2026 по 13.02.2026 головуюча у справі суддя знаходилась на онлайн-навчанні в Національній школі суддів України.
Суд, розглянувши питання дотримання строків звернення до суду, зазначає наступне.
В силу вимог частин 1, 2, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Варто зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 306/2708/23, розглядаючи питання щодо застосування приписів статей 116, 117 КЗпП України, виклала також й правову позицію щодо застосування трудового законодавства, яке містить певні обмеження щодо строків звернення працівників, у тому числі й колишніх, до суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).
Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється за правилами, визначеними нормами статті 233 КЗпП України. Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом ex officio, незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішенні судом спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.
Крім того, правовий висновок про необхідність застосування тримісячного строку для звернення колишнього працівника до суду викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19) та від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21). Верховний Суд України свого часу також дотримувався цього принципу, про що зазначав у постановах від 26 грудня 2011 року у справі № 6-77цс11, від 24 червня 2015 року у справі № 6-116цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, від 11 жовтня 2017 року у справі № 311/136/16, від 08 листопада 2017 року у справі № 202/4914/16-ц.
Суд зауважує, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Окрім того, суд також зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 10.09.2025 у справі №160/28405/24, застереження позивача щодо отримання інформації про розмір нарахованого та виплаченого за спірний період грошового забезпечення з довідок відповідача, надісланих на запит, на переконання Суду, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Окрім того, Суд, не заперечуючи того, що військовослужбовець після звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) також вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період. Однак уважає, що таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача.
Як вказує практика Верховного Суду, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
З урахуванням наведеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Суд зазначає, що не приймає до уваги посилання позивача на обставини, викладені в заяві, оскільки доказів неможливості вчасно звернутися до суду, матеріали позову не містять.
З доданої до позову копії наказу начальника Генерального штабу ЗСУ від 18.08.2025 №168 вбачається, що зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, позивача виключено із 18 серпня 2025 року.
Окрім того, у доданому до позову грошовому атестаті №305/843, який містить підпис військовослужбовця ОСОБА_1 у рядку "Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую", вказано дату 19.08.2025.
Отже, про порушення своїх прав позивач міг дізнатись у серпні 2025 року.
До суду з даним позовом позивач звернувся 14.01.2026. Вказане свідчить про пропуск позивачем тримісячного процесуального строку на звернення до суду, передбаченого ст.233 КЗпП України.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
Жодних інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду заява, що була подана на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, не містить.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Таким чином, дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Обставини, на які посилається позивач, на переконання суду, не є поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
Таким чином, судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.
З огляду на зазначене, суд визнає причини пропущення позивачем строку звернення до суду неповажними.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу у зв'язку з пропуском процесуального строку на звернення до адміністративного суду.
Заява про збільшення позовних вимог в частині щодо періоду порушених, на переконання позивача, його прав, є ідентичними періоду, вказаному у позовній заяві, поданій представником позивача 14.01.2026 (відмітка на поштовому конверті).
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.В. Лавренчук