Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 лютого 2026 року Справа№200/9767/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
11.12.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 31.01.2020 та грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 по день фактичної виплати - 03.07.2025 включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період, з 01.01.2016 по 31.01.2020, та грошового забезпечення за період, з 29.01.2020 по 20.05.2023, по день фактичної виплати - 03.07.2025 включно за весь час затримки виплати.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 200/2875/24 відповідач 03.07.2025 остаточно нарахував та виплатив грошове забезпечення у загальному розмірі 48735,02 грн.
Позивач зазначає, що провівши остаточну виплату 03.07.2025 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 200/2875/24, відповідач не нарахував і не виплатив їй компенсацію за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення.
З метою нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся 05.09.2025 до відповідача із відповідною заявою. Листом відповідача від 18.11.2025 позивача повідомлено, що компенсація втрати частини доходів буде виплачена після надходження відповідних коштів.
Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходів протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні. Роз'яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
17.12.2025 на адресу суду від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду.
31.12.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обгрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Зі змісту листа Військової частини НОМЕР_2 у відповідь на заяву позивача не вбачається будь-яких заперечень з боку Військової частини НОМЕР_2 стосовно наявності у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Підготовка та направлення такого листа не може бути протиправною дією, з учиненням якої відбулось порушення суб'єктивних прав позивача, або свідчити про протиправну бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду - відмовлено.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 200/2875/24 відповідач 03.07.2025 остаточно нарахував та виплатив грошове забезпечення у загальному розмірі 48735,02 грн.
Провівши остаточну виплату 03.07.2025 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 200/2875/24, відповідач не нарахував і не виплатив їй компенсацію за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення.
З метою нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся 05.09.2025 до відповідача із відповідною заявою. Листом відповідача від 18.11.2025 позивача повідомлено, що компенсація втрати частини доходів буде виплачена після надходження відповідних коштів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з таких мотивів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
За статтею 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-III).
Відповідно до статті 3 вказаного Закону сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону № 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-III постановою КМУ затверджено Порядок № 159.
Пункти 1-3 Порядку № 159 аналогічні положенням Закону № 2050-III та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення).
Абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі грошового забезпечення. Одночасно законодавець пов'язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 520/2020/19 та від 25.05.2023 у справі № 400/8389/21, від 24.07.2024 у справі № 520/2674/2020 та від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19.
При цьому, індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення (доходу) позивача.
З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:
1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;
2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);
3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);
4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;
5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.
Системний аналіз норм, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що грошове забезпечення є доходом, а у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1, 3 Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 року у справі № 810/1092/17, від 13.01.2020 року у справі № 803/203/17, від 14.05.2020 року у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 року у справі № 280/676/19 та від 13.09.2021 року у справі № 639/3140/17, від 15.10.2020 року у справі № 240/11882/19 та ухвалах Верховного Суду від 05.03.2024 року у справі № 240/30946/21, від 07.03.2024 року у справі № 120/12219/23, від 18.03.2024 року у справі № 120/8449/23, від 18.03.2024 року у справі № 120/3679/22 та інші.
Узагальнення наведених норм дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв'язку з порушенням строків його виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, індексації як елементу грошового забезпечення).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Як свідчать матеріали справи, на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 15.07.2024 у справі № 200/2875/24 відповідач 03.07.2025 остаточно нарахував та виплатив грошове забезпечення у загальному розмірі 48735,02 грн.
Донарахована сума грошового забезпечення повністю виплачена позивачу лише 03.07.2025.
Відтак, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.07.2025.
Щодо твердження відповідача про те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 дійшов висновку, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-III і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
Позивач просив визнати протиправними дії відповідача, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що під діями розуміється активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб. Водночас суд зазначає, що права позивача порушено бездіяльністю відповідача, як формою його пасивної поведінки, яка виражається у невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити коли за наявності для цього підстав, ним не прийнято рішення про перерахунок та виплату грошового забезпечення.
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної саме бездіяльності, а не дій відповідача, відтак дана позовна вимога задоволенню не підлягає.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що у випадку, який розглядається, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, а тому заявлені позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення та невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.07.2025 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення та невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.07.2025.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судового збору у справі судом не вирішується.
Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення та невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.07.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення та невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 03.07.2025.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич