Ухвала від 10.02.2026 по справі 623/261/19

Справа № 623/261/19

Провадження №11-кп/991/32/26

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції)

прокурора ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 16 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дружківка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, освіта вища, перебуває на диспансерному обліку (серцево-судинні захворювання),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України,

ОСОБА_8 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дружківка Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою АДРЕСА_4 (військова частина НОМЕР_1 ), одружений, освіта вища, учасник бойових дій,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України,

УСТАНОВИЛА:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 16 грудня 2024 року:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 2 (два) роки і конфіскацією 1/2 належного йому майна.

До набрання вироком законної сили, застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави в розмірі 63 060 грн залишено в силі. Покладено на ОСОБА_7 процесуальні обов'язки.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців без конфіскації майна.

До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави в розмірі 38 420 грн залишено в силі.

Окрім того, вироком вирішені інші питання, передбачені вимогами ст. 374 КПК України (стягнення процесуальних витрат, скасування арешту та повернення майна).

Формулювання обвинувачення визнано судом доведеним.

Згідно вказаного вироку, "17 листопада 2017 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення, складений 13 листопада 2017 року стосовно Особа-1 за фактом керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, за ст. 130 КУпАП. Судовій справі про вчинення вказаного адміністративного правопорушення присвоєно єдиний унікальний номер 229/4426/17 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями передано на розгляд судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_7 . Відповідно до повідомлення на веб-сайті Дружківського міського суду Донецької області від 20 листопада 2017 року Особа-1 повідомлено про те, що розгляд суддею ОСОБА_7 справи № 229/4426/17 (провадження № 3/229/813/2017) про вчинення ним адміністративного правопорушення відбудеться о 15 год 00 хв 27 листопада 2017 року.

Приблизно о 14 год 13 хв 4 грудня 2017 року ОСОБА_8 прибув до Дружківського міського суду Донецької області, розташований за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, 45, та, будучи обізнаним про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно Особа-1 перебувають на розгляді у судді ОСОБА_7 , зайшов до приміщення його службового кабінету. В кабінеті ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_7 прочитати матеріали вказаної справи, на що останній погодився.

З метою уточнення відомостей особи, в чиїх інтересах необхідно прийняти рішення, ОСОБА_8 4 грудня 2017 року о 14 год 23 хв на свій номер мобільного телефону НОМЕР_2 отримав від Особа-2 (номер мобільного телефону НОМЕР_3 ) SMS-повідомлення з анкетними даними Особа-1.

ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_7 , що з Особа-1 він особисто не знайомий, але знає його через своїх знайомих, і що Особа-1 не бажає бути позбавленим права керування транспортними засобами за результатами судового розгляду. Таким чином ОСОБА_8 продемонстрував ОСОБА_7 ступінь зв'язку з Особа-1 і висловив пропозицію щодо непритягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення.

Своєю чергою ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_8 висловити свої пропозиції щодо способу вирішення питання про непритягнення Особа-1 до адміністративної відповідальності, на що він виявив готовність розглянути будь-які пропозиції, які забезпечать Особа-1 збереження права керування транспортними засобами за результатами судового розгляду. Тим самим ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_7 отримати неправомірну вигоду у розмірі, який він вкаже.

У відповідь ОСОБА_7 , розуміючи завуальовану пропозицію неправомірної вигоди за непритягнення Особа-1 до адміністративної відповідальності і наслідки своїх дій, на вказану пропозицію погодився. Розуміючи необхідність визначення розміру неправомірної вигоди, яку він бажає отримати за винесення рішення в інтересах Особа-1, ОСОБА_7 показав ОСОБА_8 п'ять пальців правої руки, висловивши тим самим згоду на отримання неправомірної вигоди у розмірі п'яти одиниць.

В свою чергу, ОСОБА_8 , розуміючи завуальовану вимогу ОСОБА_7 щодо необхідності надання йому неправомірної вигоди у розмірі п'яти одиниць за непритягнення Особа-1 до адміністративної відповідальності, зазначив, що передасть отримані відомості та зустрінеться з ОСОБА_7 наступного дня.

Близько 15 год 00 хв 05 грудня 2017 року ОСОБА_8 з'явився до робочого кабінету ОСОБА_7 та підтвердив намір на надання неправомірної вигоди. Своєю чергою, ОСОБА_7 повідомив, що бажає отримати неправомірну вигоду 11 грудня 2017 року, оскільки судове засідання з розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо Особа-1 призначено на 12 грудня 2017 року, на що ОСОБА_8 погодився.

Крім того, 17 листопада 2017 року до Дружківського міського суду Донецької області надійшов протокол про адміністративне правопорушення, складений 13 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_15 за фактом керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Судовій справі про вчинення вказаного адміністративного правопорушення присвоєно єдиний унікальний номер 229/4431/17 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями передано на розгляд судді Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_7 . Згідно з повідомленням на веб-сайті Дружківського міського суду Донецької області від 20 листопада 2017 року ОСОБА_15 повідомлено про те, що розгляд суддею ОСОБА_7 справи № 229/4431/17 (провадження № 3/229/816/2017) про вчинення ним адміністративного правопорушення відбудеться о 14 год 30 хв 27 листопада 2017 року.

З метою подальшої передачі анкетних відомостей особи, в чиїх інтересах необхідно прийняти судове рішення, ОСОБА_8 4 грудня 2017 року о 17 год 47 хв та 11 грудня 2017 року о 10 год 36 хв на свій номер мобільного телефону НОМЕР_2 отримав від Особа-2 (номер мобільного телефону НОМЕР_3 ) SMS-повідомлення з анкетними даними такого змісту: « ОСОБА_16 .ІНФОРМАЦІЯ_3. Пуз».

Приблизно о 10 год 52 хв 11 грудня 2017 року ОСОБА_8 прибув до Дружківського міського суду Донецької області та, будучи обізнаним про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_15 перебувають на розгляді у судді ОСОБА_7 , зайшов до приміщення його службового кабінету. ОСОБА_8 обговорив з ОСОБА_7 шляхи непритягнення ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності та непозбавлення його права керування транспортними засобами за результатом судового розгляду, а також зміст пояснень ОСОБА_15 , які йому необхідно буде надати у судовому засіданні та які будуть сприяти прийняттю ОСОБА_7 рішення в його інтересах.

Близько 16 год 50 хв 11 грудня 2017 року ОСОБА_8 за попередньою домовленістю, зайшов до службового кабінету голови Дружківського міського суду Донецької області (Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, 45) ОСОБА_7 і передав останньому неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів за непритягнення Особа-1 і ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності та непозбавлення їх права керування транспортними засобами. Отримавши від ОСОБА_8 грошові кошти, ОСОБА_7 поклав їх у шухляду свого робочого столу, а після завершення зустрічі з ОСОБА_8 дістав з шухляди, перерахував та поклав їх до своєї сумки.

12 грудня 2017 року Особа-1 прибув до голови Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_7 на розгляд справи про адміністративне правопорушення та відповів на декілька питань останнього. В ході бесіди ОСОБА_7 звернув увагу на настання негативних наслідків у разі позбавлення Особа-1 права на керування транспортними засобами, а також зазначив, що про прийняте рішення у справі він зможе дізнатися пізніше засобами телефонного зв'язку. Цього ж дня ОСОБА_15 прибув до голови Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_7 на розгляд справи про адміністративне правопорушення та відповів на декілька питань останнього. В ході бесіди ОСОБА_7 зазначив, що про прийняте рішення у справі він зможе дізнатися пізніше. Після цього ОСОБА_15 покинув робочий кабінет ОСОБА_7 .

За таких обставин ОСОБА_8 вчинив пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а також надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади та службового становища, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369 КК України (в редакції станом на 10.11.2015).

За цих же обставин ОСОБА_7 вчинив прийняття пропозиції та одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи, дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції станом на 10.11.2015)."

Формулювання обвинувачення визнано судом недоведеним.

"Відповідно до обвинувального акта під час особистої зустрічі 15 листопада 2017 року на автомобільній стоянці, яка знаходиться поряд з будинком за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шостого Вересня, 59, Особа-1 розповів своєму знайомому Особа-2 про факт складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення його до Дружківського міського суду Донецької області. В той же час у Особа-2 виник злочинний умисел, направлений на організацію надання неправомірної вигоди судді Дружківського міського суду Донецької області щодо ухвалення рішення в інтересах Особа-1 про непритягнення його до адміністративної відповідальності та непозбавлення його права керування транспортними засобами за результатом судового розгляду. Розуміючи, що самостійно реалізувати свій злочинний план йому не вдасться, оскільки особисто із суддею Дружківського міського суду Донецької області він не знайомий, Особа-2 вирішив залучити до його реалізації Особа-1 та прокурора Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_8 , з яким особисто знайомий тривалий час.

Особа-2 повідомив Особа-1, що особисто знайомий з працівником Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури Донецької області, який може вирішити питання в суді щодо непритягнення до адміністративної відповідальності за грошову винагороду. Тим самим Особа-2 запропонував Особа-1 надати неправомірну вигоду судді з метою непритягнення його до адміністративної відповідальності та непозбавлення його права керування транспортними засобами за результатом судового розгляду.

Особа-1 з метою уникнення відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, розуміючи можливість настання для нього негативних наслідків за результатами судового розгляду у вигляді накладання штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, а також усвідомлюючи суспільно небезпечний характер обіцянки надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, на пропозицію Особа-2 погодився та пообіцяв надати визначену ним неправомірну вигоду після постановлення рішення у справі на його користь. Крім того, Особа-1 за попередньою згодою Особа-2 щодо надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, пообіцяв надати неправомірну вигоду в інтересах ОСОБА_15 за непритягнення його до адміністративної відповідальності.

В подальшому Особа-2 звернувся до ОСОБА_8 , якому повідомив свій злочинний план та запропонував взяти безпосередню участь у його реалізації, а саме шляхом надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади та службового становища, забезпечити прийняття суддею Дружківського міського суду Донецької області рішення про непритягнення Особа-1 до адміністративної відповідальності та непозбавлення його права керування транспортними засобами за результатом судового розгляду.

ОСОБА_8 на пропозицію Особа-1 погодився, вступивши з ним у злочинну змову. Вони обговорили шлях реалізації злочинного плану. Так, ОСОБА_8 , користуючись знайомством та наявністю стійких робочих зв'язків із ОСОБА_7 , мав забезпечити згоду останнього на отримання неправомірної вигоди у розмірі, який він вкаже. Також ОСОБА_8 після отримання згоди ОСОБА_7 на отримання неправомірної вигоди та отримання від нього відомостей про розмір цієї неправомірної вигоди, мав передати отримані відомості Особа-2, а той - передати їх Особа-1. У разі отримання їх згоди з розміром неправомірної вигоди, яку необхідно надати ОСОБА_17 , ОСОБА_8 мав отримати від Особа-2 визначену суму неправомірної вигоди та передати її ОСОБА_7 .

Суд не може визнати доведеним відображене у пред'явленому обвинуваченні спілкування Особа-1 з Особа-2 з приводу надання ОСОБА_7 неправомірної вигоди, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують таке спілкування. З цих же підстав Суд не вважає доведеним факт попередньої домовленості ОСОБА_8 з Особа-2 з цього приводу і їх злочинну змову перед спілкуванням з ОСОБА_7 , а також погодження ОСОБА_8 суми неправомірної вигоди від Особа-2 (який в свою чергу попередньо отримав відповідну згоду від Особа-1).

Хід і послідовність подій кримінального правопорушення свідчать, що ОСОБА_8 , після прийняття ОСОБА_7 пропозиції надати неправомірну вигоду у розмірі 5 одиниць міг погоджувати це з іншою особою. Так, під час розмови 04 грудня 2017 року він з'ясував розмір неправомірної вигоди (т.14 а.с.68), а на наступний день - 05 грудня 2017 року підтвердив прийнятність цієї суми (т.14 а.с.68). Однак стороною обвинувачення не надано прямих чи сукупності непрямих доказів, які б підтверджували зазначені в обвинувальному акті обставини про те, що:

-діючи за попередньою домовленістю, в період між 04 та 05 грудня 2017 року ОСОБА_8 повідомив Особа-2 про обставини зустрічі з ОСОБА_7 та про необхідність надання через нього ОСОБА_7 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 5 000 гривень за непритягнення Особа-1 до адміністративної відповідальності;

-в ході подальшого спілкування з ОСОБА_8 . Особа-2 надав згоду на розмір неправомірної вигоди, яку необхідно надати судді ОСОБА_7 за непритягнення Особа-1 до адміністративної відповідальності.

Матеріалами справи підтверджується активна комунікація між Особа-2 і ОСОБА_8 засобами мобільного зв'язку в період з 20 листопада по 14 грудня 2017 року (т.37 а.с.41-45). Суд не виключає, що відповідне погодження від Особа-2 мало місце, адже саме від нього ОСОБА_8 отримав повідомлення з даними Особа-1 під час розмови з ОСОБА_7 в службовому кабінеті останнього 04 грудня 2017 року. Однак самої лише активності в спілкуванні Особа-2 і ОСОБА_8 в описаний період і направлення відповідного повідомлення недостатньо для висновку поза розумним сумнівом про погодження з ним розміру запрошеної суми неправомірної вигоди і наявності попередньої змови між ОСОБА_8 і Особа-2.

Суду також не представлено доказів, що 06 грудня 2017 року в ході чергової зустрічі на автомобільній стоянці, яка знаходиться поряд з будинком за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шостого Вересня, 59, Особа-2 повідомив Особа-1 про те, що він мав розмову зі своїм знайомим працівником прокуратури і що йому необхідно передати грошові кошти у розмірі 5000 гривень за прийняття позитивного для нього рішення суддею Дружківського міського суду Донецької області. Із розміром неправомірної вигоди Особа-1 погодився та передав її Особа-2 для подальшої передачі судді Дружківського міського суду Донецької області за прийняття рішення про непритягнення його до адміністративної відповідальності за результатом судового розгляду. За таких обставин, отримавши від Особа-1 неправомірну вигоду у м. Костянтинівка Донецької області, Особа-2 передав ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 5000 гривень для передачі судді Дружківського міського суду Донецької області за прийняття ним рішення про непритягнення Особа-1 до адміністративної відповідальності. Суд відхиляє такі доводи у зв'язку з відсутністю жодних доказів на підтвердження цих обставин.

Крім того, за результатами судового розгляду не знайшли свого підтвердження обставини зустрічі поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_5 у листопаді 2017 року, під час якої ОСОБА_15 розповів своєму знайомому Особа-1 про факт складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення та попросив допомогти у вирішенні питання про непритягнення до адміністративної відповідальності та непозбавлення його права керування транспортними засобами. Це саме стосується і наступних подій, описаних в обвинувальному акті, щодо:

- виникнення у Особа-1 злочинного умислу, направленого на повторну обіцянку надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади та службового становища;

- залучення Особа-1 до реалізації свого злочинного плану Особа-2;

- повідомлення Особа-1 ОСОБА_15 , що Особа-2 за грошову винагороду зможе вирішити питання про непритягнення його до адміністративної відповідальності та непозбавлення його права керування транспортними засобами за результатом судового розгляду;

- звернення Особа-1 до Особа-2 з пропозицією за грошову винагороду вирішити питання щодо непритягнення ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності та непозбавлення його права керування транспортними засобами за результатом судового розгляду;

- особистої зустрічі 18 листопаду 2017 року поблизу будинку за адресою: АДРЕСА_5 між Особа-1, Особа-2 та ОСОБА_15 і спільного погодження ними умов надання неправомірної вигоди ОСОБА_8 для її подальшої передачі судді Дружківського міського суду Донецької області за непритягненння ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності та непозбавлення його права керування транспортними засобами;

- передачі ОСОБА_15 . Особа-2 в присутності Особа-1 неправомірної вигоди у сумі 5000 грн для подальшої передачі судді ОСОБА_7 ;

- звернення Особа-2 до ОСОБА_8 з повідомленням злочинного плану та пропозицією взяти безпосередню участь у його реалізації, який полягав у тому, щоб шляхом надання неправомірної вигоди судді Дружківського міського суду Донецької області забезпечити прийняття останнім рішення про непритягнення ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності та непозбавлення його права керування транспортними засобами за результатом судового розгляду;

- зустрічі Особа-1 і Особа-2 у м. Костянтинівка Донецької області 11 грудня 2017 року, під час якої останній повідомив, що передав своєму знайомому працівнику прокуратури обумовлені грошові кошти, та про необхідність з'явитися на «формальне» судове засідання, яке відбудеться 12 грудня 2017 року.

Враховуючи, що відповідні події і обставини інкриміновані ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні, а прокурор не змінив його після процесуальної зміни складу учасників, Суд приділяє їм окрему увагу як таким, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Окремо Суд відхиляє обвинувачення в частині повторності пропозиції і надання ОСОБА_8 неправомірної вигоди ОСОБА_7 , а також повторності отримання ОСОБА_7 неправомірної вигоди від ОСОБА_8 .

Так, в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_8 повторно запропонував ОСОБА_7 надання неправомірної вигоди за непритягнення ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення. 11 грудня 2017 року близько 16 год 50 хв ОСОБА_8 , зайшовши до службового кабінету голови Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_7 … діючи повторно, передав йому 5 000 гривень за непритягнення ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності та непозбавлення його права керування транспортними засобами… ОСОБА_7 повторно отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в якості неправомірної вигоди та поклав їх у шухляду свого робочого столу.

У пунктах 5.4.5. і 5.4.7. цього вироку Суд встановив, що обвинувачені обговорювали ситуацію ОСОБА_15 і зміст пояснень, які йому слід надати в судовому засіданні, щоб не бути притягнутим до адміністративної відповідальності, однак в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ця комунікація супроводжувалася окремою пропозицією ОСОБА_8 надати ОСОБА_7 неправомірну вигоду. Із досліджених обставин вбачається, що пропозиція ОСОБА_8 надати неправомірну вигоду за непритягнення до адміністративної відповідальності Особа-1 і ОСОБА_15 та її надання є тотожними діяннями, об'єднаними єдиним кримінально протиправним наміром. Це саме стосується і отримання неправомірної вигоди ОСОБА_18 (пункт 5.8.6 цього вироку).

Разом з тим, за обставин, викладених у розділі V цього вироку, виключення із обвинувачення ознаки повторності не впливає на загальний висновок про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України, а ОСОБА_7 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України."

Апеляційні скарги.

Не погодившись з указаним вироком, обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_7 звернулись до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами.

У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 623/261/19 та ухвалити новий вирок, яким визнати його невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України; скасувати застосований до нього запобіжний захід, обраний ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04.12.2020 у вигляді застави в розмірі 38 420 грн, та повернути її заставодавцю; витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні стягнути за рахунок Державного бюджету України.

Захисник ОСОБА_11 (в інтересах ОСОБА_8 ) у своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 16.12.2024 стосовно ОСОБА_8 як незаконний; закрити кримінальне провадження стосовно нього за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, виправдавши його за цією статтею обвинувачення; вирішити у процесуальний спосіб, у порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, клопотання про визнання недопустимими доказів.

У своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 16.12.2024 у справі № 623/261/19 та ухвалити новий вирок, яким визнати його невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; скасувати застосований до нього запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 63 060 грн, повернути її заставодавцю, а також скасувати арешт майна; витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні стягнути за рахунок Державного бюджету України.

Захисник ОСОБА_10 (в інтересах ОСОБА_7 ) у своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 623/261/19, а кримінальне провадження № 52018000000000291 від 23.03.2018 закрити у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України; скасувати застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 63 060 грн, повернути її заставодавцю, а також скасувати арешт з майна; витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні стягнути за рахунок Державного бюджету України.

Апеляційні скарги обґрунтовуються тим, що вирок Вищого антикорупційного суду від 16.12.2024 є незаконним, необгрунтованим та невмотивованим через істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, має місце невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Вирок суду Вищого антикорупційного суду від 16.12.2024 було ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, під час проведення повторного автоматизованого розподілу матеріалів кримінальної справи виявлено систематичні порушення норм кримінального процесуального законодавства, положень відповідних нормативно-правових актів, а також рішень зборів суддів Вищого антикорупційного суду. Більше того, наявність обставин, що породжують обґрунтовані сумніви щодо неупередженості головуючої судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_19 у процесі здійснення правосуддя щодо справи № 623/261/19.

Постанова керівника САП ОСОБА_20 про продовження строку досудового розслідування була ухвалена поза межами встановленого законом строку, оскільки останнім днем досудового розслідування було 28 травня 2018 року, що свідчить про порушення вимог кримінального процесуального законодавства. Усі процесуальні рішення та слідчі дії, вчинені після зазначеної дати у межах кримінального провадження № 52018000000000291 від 23.03.2018, є незаконними, а докази, здобуті після 28.05.2018, - недопустимими.

Крім того, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018 було вручено ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та направлено до суду поза межами строків досудового розслідування, що є істотним порушенням вимог КПК України. З огляду на це, кримінальне провадження № 52018000000000291 від 23.03.2018 підлягає закриттю у зв'язку зі спливом строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК України.

Кримінальне провадження № 52018000000000291 зареєстровано на підставі постанови прокурора САП ОСОБА_12 від 23.03.2018 про виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження № 52017000000000824. Водночас жодних доказів щодо матеріалів, які було виділено в окреме провадження з кримінального провадження № 52017000000000824, справа № 623/261/19 не містить, як і відповідна постанова прокурора про виділення матеріалів від 23.03.2018, у зв'язку з чим неможливо визначити, які саме матеріали було виділено.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000291 здійснювалося неуповноваженими особами, оскільки в матеріалах судової справи наявна лише постанова від 15.05.2018 про визначення старшого слідчої групи та слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування. Таким чином, усі слідчі та процесуальні дії, вчинені з 23.03.2018 (дати внесення відомостей до ЄРДР) до 15.05.2018 (дати постанови про доручення розслідування групі слідчих), проведено неуповноваженими на те особами, що зумовлює недопустимість отриманих у такий спосіб доказів.

Крім того, детектив НАБУ ОСОБА_21 не мав жодних повноважень щодо здійснення будь-яких слідчих або процесуальних дій, у тому числі щодо внесення відомостей до ЄРДР, тому діяв у спосіб, не передбачений законом, чим порушив вимоги ст. 40 та ч. 4 ст. 214 КПК України.

Відомості про кримінальне провадження № 52018000000000291на підставі результатів негласних слідчих (розшукових) дій були внесені до ЄРДР 23.03.2018, тоді як дозвіл слідчого судді на використання НСРД в іншому кримінальному провадженні було отримано лише 30.03.2018, тобто через 7 днів після їх фактичного використання, що суперечить положенням ч. 1 ст. 257 КПК України. Як вбачається з ухвали Апеляційного суду міста Києва від 30.03.2018, з клопотанням про використання результатів НСРД, отриманих у кримінальному провадженні № 5201700000000824, прокурор звернувся не в тому ж провадженні, а у новому - № 52018000000000291, у межах якого вже ознайомився з цими результатами та надав їх суду на ознайомлення, не маючи на той момент дозволу на їх використання, і лише після цього просив суд надати відповідний дозвіл.

У порушення вимог КПК України суд у вироку послався на протокол про результати НСРД - аудіо-, відеоконтроль від 27.12.2017та відповідні носії інформації, які підлягали визнанню недопустимими доказами, оскільки протокол за результатами проведення НСРД оформлено з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону: у ньому не зафіксовано хід проведення НСРД, він складений не одразу після її завершення, а через 7 днів, прокурору був переданий не у 24-годинний строк, а через 27 днів; протокол складено у кримінальному провадженні, в якому мав місце факт провокації злочину, та розпочатому з грубим порушенням вимог КПК України. Крім того, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що особою, яка 04.12.2017 у період з 14 год 13 хв до 14 год 30 хвкомунікувала з ОСОБА_7 у його службовому кабінеті з приводу непритягнення Особа-1 до адміністративної відповідальності, був ОСОБА_8 .

Висновки № 6670 від 26.03.2018, № 7743/15449-15506 від 05.07.2018є недопустимими, оскільки були зібрані з порушенням порядку, встановленого КПК України, адже складені 26.03.2018 та 05.07.2018 у кримінальному провадженню № 52017000000000824, тобто в іншому провадженні, та не могли бути виділені з нього, оскільки постанова про виділення матеріалів датована ще 23.03.2018, тобто до їх складання, а отже, на дату виділення вони не існували. Висновок експертів за результатами проведення комплексної судової психологічно-лінгвістичної експертизи № 20817/20818/18-61/20819/18-39 також є недопустимим і недостовірним доказом.

На думку сторони захисту, не доведено «поза розумним сумнівом» винуватості обвинувачених: ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, та ОСОБА_8 - ч. 3 ст. 369 КК України. Суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи сторони захисту щодо відсутності статусу підозрюваного у ОСОБА_7 у зв'язку з тим, що повідомлення йому про підозру здійснено всупереч положенням п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України. Окрім того, колегією суддів Вищого антикорупційного суду залишено поза увагою ключову ознаку «попередня змова», яка інкримінувалась ОСОБА_8 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , проте жодним чином не була описана у вироку.

У ході розгляду справи № 623/261/19, судом першої інстанції допущено грубе порушення вимог статті 20 КПК України щодо забезпечення права на захист. Попри вимоги обвинувачених про забезпечення присутності захисників та можливості отримувати правову допомогу, судом проведено судові засідання за їх відсутності щонайменш три рази лише протягом 2024 року - 22.01.2024, 04.07.2024 та 30.08.2024. Проведення засідання без участі захисника обвинуваченого є грубим порушенням прав людини, суперечить принципам справедливого судочинства, порушує рівність сторін та ставить під сумнів законність подальших рішень у даній справі.

Загальні питання апеляційного розгляду

Ухвалою суду від 23.01.2025 за поданими апеляційними скаргами відкрито апеляційне провадження та встановлено строк для подання заперечень на них. Наступною ухвалою від 03.02.2025 завершено підготовчі дії та призначено апеляційний розгляд справи за вказаними апеляційними скаргами, про що належним чином повідомлено учасників судового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які підтримали подані апеляційні скарги та просили задовольнити їх в повному обсязі, пояснення прокурора ОСОБА_12 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити вирок Вищого антикорупційного суду від 16.12.2024 без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг, частково передослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

За вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання. За змістом положень ст. 92 КПК України, обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише у випадку, якщо винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин було вчинено, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

У той же час суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого.

Розглянувши кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення та здійснивши оцінку кожного доказу з позицій належності, допустимості й достовірності, а також перевіривши сукупність доказів на предмет їх достатності та взаємозв'язку для ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_8 - ч. 3 ст. 369 КК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що наявні в матеріалах провадження докази у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість: ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; ОСОБА_8 - ч. 3 ст. 369 КК України. Висновок суду першої інстанції в цій частині відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними і перевіреними в судовому засіданні доказами. Апеляційні скарги сторони захисту не містять переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і вмотивованість наведеного висновку суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Вимоги щодо апеляційного перегляду, встановлені в частинах 1, 2 ст. 404 КПК України, дають підстави для висновку, що такий перегляд здійснюється в межах поданої апеляційної скарги, зокрема, тих вимог, які перед судом порушує учасник кримінального провадження.

З метою надання повної та всебічної оцінки викладеним у поданих апеляційних скарах обставинам, колегією суддів було частково задоволено клопотання сторони захисту та безпосередньо досліджено:

1)витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 52018000000000291 (том 12 а.с. 85-89);

2)постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 23.03.2018, згідно якої із кримінального провадження № 52017000000000824 від 23.11.2017 виділено в окреме провадження матеріали за фактом отримання неправомірної вигоди працівником суду від працівника правоохоронного органу за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (том 12 а.с. 90-91);

3)витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 52018000000000291 (том 12 а.с. 92);

4)постанову про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018 (том 12 а.с. 93-94);

5)постанову про визначення підслідності прокурорів у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018, згідно якої підслідність у кримінальному провадженні визначено за НАБУ (том 12 а.с. 95-96);

6)службова записка детектива НАБУ ОСОБА_21 від 20.03.2018, якою детектив запропонував погодити внесення відомостей до ЄРДР з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 369 КК України (том 12 а.с. 97);

7)витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 5201800000000313 (том 12 а.с. 98);

8)повідомлення про початок розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000313 (том 12 а.с. 99);

9)постанову прокурора САП від 28 березня 2018 року, якою матеріали досудових розслідувань № 52018000000000313, № 52018000000000291 об'єднано в одне провадження (том 12 а.с. 100-101);

10)витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52018000000000291 (том 12 а.с. 102-105);

11)постанову про визначення слідчої групи від 15.05.2018 у провадженні № 52018000000000291 (том 12 а.с. 106-108);

12)постанову прокурора САП від 21 травня 2018 року, якою матеріали досудових розслідувань № 52018000000000483, № 52018000000000291 об'єднані в одне провадження (том 12 а.с. 109-110);

13)витяг від 22.05.2018 з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 52018000000000291 (том 12 а.с. 111-113);

14)клопотання про продовження строку досудового розслідування від 21.05.2018 в якому детектив НАБУ просить керівника САП ОСОБА_20 продовжити строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018 до шести місяців, тобто до 28.09.2018 (том 14 а.с. 1-10);

15)постанову керівника САП від 29.05.2018, якою продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018 до трьох місяців, тобто до 30.06.2018 (том 14 а.с. 11-13);

16)висновок експертизи відеозвукозапису № 6670 від 26.03.2018 (том 17 а.с. 88-108);

17)висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 7743/15449-15506 від 05.07.2018 (том 17 а.с. 117-132, том 30 а.с. 223-237);

18)клопотання захисника ОСОБА_11 від 21.12.2023 про надання стороні захисту описів томів судової справи та спрямування їх в електронному вигляді на електронну пошту захисника (том 38 а.с. 1-2);

19)відповідь судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_19 від 21.12.2023, згідно якої суд направляє на електронну пошту захисника скановані описи томів судової справи № 623/261/19 (том 38 а.с. 3);

20)журнал судового засідання від 22.01.2024 (том 38 а.с. 21-22);

21)клопотання захисника ОСОБА_11 від 04.04.2024 про дослідження процесуальних документів та визнання недопустимими доказів (том 39 а.с. 65-69);

22)журнал судового засідання від 05.04.2025 (том 39 а.с. 239-245);

23)письмову відповідь прокурора на клопотання захисника від 05.04.2025 (том 40 а.с. 1-14);

24)ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 28.11.2017, якою надано дозвіл на проведення НСРД щодо ОСОБА_7 строком на два місяці з моменту винесення ухвали (том 40 а.с. 40-44);

25)доручення керівника САП ОСОБА_20 начальнику УЗЕ в Донецькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_24 на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 28.11.2017 (том 40 а.с. 45-46);

26)клопотання захисника ОСОБА_11 від 14.05.2024 про надання йому описів томів судової справи № 623/261/19 (починаючи з тому №36 та окремо тому № 33 та спрямування їх в електронному вигляді на електронну пошту захисника (том 40 а.с. 207-208);

27)відповідь судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_19 від 20.05.2024, згідно якої суд направляє на електронну пошту захисника скановані описи томів № 33, 36-40 (том 40 а.с. 218);

28)повідомлення захисника ОСОБА_11 від 27.05.2024 про відсутність матеріалів в електронній справі (том 40 а.с. 244-245);

29)повідомлення захисника ОСОБА_11 від 05.07.2024 про відсутність матеріалів в електронній справі (том 41 а.с. 66);

30)журнал судового засідання від 05.07.2024 (том 41 а.с. 67-70);

31)журнал судового засідання від 30.08.2024 (том 41 а.с. 209-211).

При цьому колегією суддів взято до уваги усталену позицію Верховного Суду, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що якщо висновки суду апеляційної інстанції є відмінними від висновків суду першої інстанції, стосуються сутнісних ознак доказів - достовірності, належності, допустимості, достатності, то суд апеляційної інстанції зобов'язаний дослідити такі докази з дотриманням вимог статті 23 КПК України. Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих сторонами обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 264/8032/15-к, 13 червня 2018 року у справі №753/15603/14, 27 червня 2019 року у справі № 235/6552/15-к, 12 вересня 2019 року у справі № 714/476/18, 16 січня 2020 року у справі № 301/2285/16-к, 12 серпня 2020 року у справі № 520/14112/14-к, 30 вересня 2020 року у справі № 517/639/17, 03 грудня 2020 року у справі № 489/6110/17).

Проте, розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося в суді першої інстанції, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України. Незгода сторони захисту з показаннями свідків та письмовими доказами по справі не є підставою для повторного дослідження цих доказів (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 127/14811/17).

У поданій апеляційній скарзі захисники стверджують, що суд першої інстанції на власний розсуд визначив які аргументи є вирішальними, а які другорядними, що призвело до вибіркового, неповного і необ'єктивного дослідження доказів у цій справі.

Оцінюючи відповідні доводи захисту слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях вже неодноразово наголошував на необхідності відображення у рішеннях національного суду достатніх мотивів, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін. Указане зобов'язує суд обґрунтовувати свої міркування об'єктивними аргументами. Однак, обсяг обов'язку мотивування може змінюватися залежно від характеру рішення і має аналізуватись у світлі обставин конкретної справи.

Зокрема, у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) ЄСПЛ зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ від 1 липня 2003 року, заява № 37801/97, п. 36).

Водночас, незважаючи на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від його характеру (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Слід також зауважити, що принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, дозволяє судам вищих інстанцій, відхиляючи апеляцію, просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001 року, заява № 49684/99, п. 30).

Отже, суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене у справі питання, однак з рішення має бути чітко зрозуміло, що судом взято до уваги основні доводи сторін та на них надано обґрунтовану відповідь. Ступінь необхідності детально мотивувати аргументи сторін кримінального провадження визначається судом з урахуванням обставин справи. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень. Розгляд кримінального провадження здійснювався з дотриманням положень кримінального процесуального закону, з наданням сторонам кримінального провадження необхідних умов для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.

І. Щодо доводів про ухвалення вироку незаконним складом суду.

Щодо доводів апеляційних скарг про ухвалення вироку незаконним складом суду у зв'язку з нібито порушенням норм кримінального процесуального законодавства та сумнівами в неупередженості головуючої судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_19 , колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів провадження вбачається, що 23.10.2019 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України для розгляду цього кримінального провадження визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_25 , суддів ОСОБА_26 та ОСОБА_27 .

Наказом голови Вищого антикорупційного суду від 07.06.2023 № 286/к суддю ОСОБА_25 відряджено для роботи у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України на постійній основі.

На підставі розпорядження керівника апарату Вищого антикорупційного суду від 09.06.2023 № 107ав здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 623/261/19.

Положеннями ч. 1 ст. 319 КПК України визначено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів. У разі, якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу.

Пунктом 2.3.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (далі - Положення про АСДС), передбачено, що визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ. Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням.

Згідно з п. 2.3.49 Положення про АСДС повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду в порядку, визначеному підпунктами 2.3.4, 2.3.23 цього Положення.

Пунктом 2.3.50 передбачено, що винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов'язки), що додається до матеріалів справи.

Засади використання автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду затверджені рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 03.09.2019 № 4 (далі - Засади).

Розділом ІІ Засад передбачені особливості автоматизованого розподілу судових справ. Судові справи розподіляються між суддями, які мають повноваження щодо розгляду судової справи на момент автоматизованого розподілу, з урахуванням: складу судових палат (за їх наявності), складу постійних колегій, спеціалізації суддів, запровадженої зборами суддів, визначених автоматизованою системою коефіцієнтів навантаження кожного судді, недопустимості повторної участі судді у розгляді судової справи; перебування судді у відпустці, у відрядженні, у нарадчій кімнаті; відсутності судді у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, а також з урахуванням інших передбачених законом обставин, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ (пункт 2 розділу ІІ Засад).

Згідно з пунктом 16.1 Засад повторний автоматизований розподіл судової справи проводиться на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату у випадку, коли суддя (під час вирішення питання про відвід, самовідвід), слідчий суддя або суддя-доповідач у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, відпусткою, відрядженням, чи з інших причин не може продовжувати розгляд судової справи або ухвалити процесуальні рішення після винесення рішення по суті (ухвала про виправлення описок та помилок, роз'яснення судового рішення та інші) у строки, встановлені процесуальним законом, а у разі якщо такі не встановлені - у розумні строки.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу у кожному із вищевказаних випадків визначається інший суддя (під час вирішення питання про відвід, самовідвід), слідчий суддя, суддя-доповідач або весь склад суду, у випадках, визначених окремим рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду (пункт 18 Засад).

Рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 08.06.2023 № 1, у зв'язку з довгостроковим відрядженням судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_25 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з метою забезпечення рівномірного розподілу навантаження та можливості призначення й розгляду судових справ, визначено порядок здійснення повторного автоматизованого розподілу судових справ, що перебувають на розгляді в колегіях суддів, до складу яких входить суддя ОСОБА_25 . Так, судові справи, в яких суддя ОСОБА_25 є головуючим (суддею-доповідачем), підлягають повторному автоматизованому розподілу в порядку, встановленому рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 16.12.2021 № 1 «Про утворення судових палат та визначення особливостей автоматизованого розподілу судових справ» (зі змінами).

Вказаним рішенням від 16.12.2021 № 1 утворено такі судові палати для розгляду окремих категорій справ у першій інстанції Вищого антикорупційного суду:

- Перша судова палата з розгляду кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 206-2, 262, 308, 312, 313, 320, 354, 357, 364-1, 365-2, 368-3, 410 КК України у складі суддів: ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 ;

- Друга судова палата з розгляду кримінальних проваджень щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 209, 210, 211, 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2 КК України у складі суддів: ОСОБА_37 , ОСОБА_19 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 ;

- Третя судова палата з розгляду окремих категорій справ, а саме здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду (спеціалізація «слідчий суддя») у складі суддів: ОСОБА_27 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 .

Визначено, що створення палат у першій інстанції Вищого антикорупційного суду не є підставою для припинення здійснення розгляду суддями кримінальних проваджень, автоматизований розподіл яких був проведений до моменту створення палат (пункт 3 рішення від 16.12.2021 № 1).

Відповідно до пункту 18 Засад унаслідок повторного автоматизованого розподілу у кожному з вищезазначених випадків, зокрема на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату у випадку, коли суддя (під час вирішення питання про відвід, самовідвід), слідчий суддя або суддя-доповідач у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, відпусткою, відрядженням, чи з інших причин не може продовжувати розгляд судової справи або ухвалити процесуальні рішення після винесення рішення по суті (ухвала про виправлення описок та помилок, роз'яснення судового рішення та інші) у строки, встановлені процесуальним законом, а у разі якщо такі не встановлені - у розумні строки (пункт 16.1 Засад), визначається інший суддя (під час вирішення питання про відвід, самовідвід), слідчий суддя, суддя-доповідач або весь склад суду у випадках, визначених окремим рішенням зборів суддів Вищого антикорупційного суду.

У Рішенні зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 08.06.2023 № 1 відсутні застереження щодо необхідності зміни всього складу суду у судових справах, де суддя ОСОБА_25 був головуючим (суддею-доповідачем).

У кримінальному провадженні № 52018000000000291від 23.03.2018 здійснюється розгляд обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Розгляд кримінальних проваджень за ст.ст. 368 та 369 КК України закріплено за Другою судовою палатою.

З урахуванням вказаних рішень, колегія суддів погоджується із висновками колегії суддів Вищого антикорупційного суду про те, що при повторному автоматизованому розподілі судової справи № 623/261/19 мав замінюватися лише суддя ОСОБА_25 на суддю із числа суддів, які входять до складу Другої судової палати, яка спеціалізується на розгляді кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 368 та 369 КК України.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи 09.06.2023 головуючого суддю ОСОБА_25 замінено на суддю ОСОБА_19 , яка входить до складу Другої судової палати.

Отже, заміна судді-доповідача здійснена з урахуванням рішень зборів Вищого антикорупційного суду від 08.06.2023 № 1 та від 16.12.2021 № 1 (із змінами). Підстави для заміни усього складу суду при повторному автоматизованому розподілі судової справи 09.06.2023 були відсутні. Відтак автоматизований розподіл відбувся відповідно до норм чинного законодавства, з дотриманням ч. 3 ст. 35 КПК України.

Щодо неупередженості головуючої судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_19 у процесі здійснення правосуддя у справі №623/261/19, то колегія суддів відзначає наступне.

Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним та неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч. 1 ст. 21 КПК України). Можливість неупередженого та об'єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя.

У рішенні ЄСПЛ «Олександр Волков проти України» від 09 квітня 2013 року (заява № 21722/11) зазначається, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно із суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (п. 104 рішення).

Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), п.п. 49, 50). Тест об'єктивності передбачає встановлення того, чи наявні доказані факти, які можуть викликати сумніви у неупередженості (рішення ЄСПЛ у справі «Кастільо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain), п. 45).

Тобто, особиста безсторонність суду презюмується доки не встановлена на підставі доказів наявність виправданих побоювань щодо неупередженості судді чи колегії суддів.

На переконання колегії суддів сторона захисту не навела фактичних даних, які б могли відповідно до КПК України слугувати підставою для наявності обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості головуючої судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_19 .

Окрім того, з матеріалів провадження вбачається, що сторона захисту, будучи обізнаною з відповідними обставинами, не заявляла відвід головуючому судді з наведених підстав під час розгляду справи судом першої інстанції, чим фактично не скористалася передбаченим законом процесуальним правом та не висловлювала заперечень щодо участі зазначеного судді у розгляді справи на відповідній стадії судового провадження. Вказане узгоджується із праовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові ККС ВС від 16.11.2022 у справі № 755/12530/18 (провадження - № 51-5371км21)

ІІ. Щодо строків досудового розслідування

У поданих апеляційних скаргах сторона захисту стверджує, що в межах кримінального провадження № 52018000000000291 від 23.03.2018 строк досудового розслідування завершився 28.05.2018. Постанова керівника САП ОСОБА_20 про продовження строку досудового розслідування була ухвалена поза межами встановленого законом строку. Усі процесуальні рішення та слідчі дії, вчинені після28.05.2018 є незаконними, а докази, здобуті після 28.05.2018, - недопустимими.Колегія суддів відхиляє ці доводи, виходячи з аналізу фактичних обставин провадження та норм кримінального процесуального законодавства.

Згідно матеріалів провадження:

- НАБУ здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000824 від 23.11.2017 за фактом отримання головою Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_7 та адвокатом неправомірної вигоди за ч. 3 ст. 368 КК України (том 14 а.с. 56-59);

- 15.12.2017 до ЄРДР за № 52017000000000877 внесено відомості про кримінальне правопорушення за фактом одержання службовою особою правоохоронного органу за попередньою змовою з головою Дружківського міського суду Донецької області неправомірної вигоди за прийняття рішення в інтересах особи, яка її надала (том 1 а.с. 63). В цей же день постановою прокурора САП ОСОБА_12 матеріали досудових розслідувань за № 52017000000000824 та № 52017000000000877 об'єднані в одне провадження, якому присвоєно номер № 52017000000000824 (том 18 а.с. 213);

- Постановою прокурора САП ОСОБА_12 від 23.03.2018 виділено з матеріалів кримінального провадження № 52017000000000824 від 23.11.2017 в окреме провадження матеріали за фактом отримання неправомірної вигоди працівником суду від працівника правоохоронного органу за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Виділеним матеріалам присвоєно № 52018000000000291 від 23.03.2018 (том 12 а.с. 90-91);

- 28.03.2018 до ЄРДР за № 52018000000000313 внесено відомості про кримінальне правопорушення за фактом надання 11.12.2017 прокурором Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_8 неправомірної вигоди голові Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_7 у вигляді грошових коштів за непритягнення третіх осіб до адміністративної відповідальності та непозбавлення їх права на керування транспортними засобами, дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 369 КК України (том 12 а.с. 98). В цей же день постановою прокурора САП ОСОБА_12 від 28.03.2018 матеріали досудових розслідувань № 52018000000000291 та № 52018000000000313 об'єднані в одне провадження, якому присвоєно номер № 52018000000000291 від 23.03.2018 (том 12 а.с. 100-101);

- 29.03.2018 ОСОБА_8 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 369 КК України у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018;

- 03.04.2018 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України (том 17 а.с. 1-10);

- 29.05.2018 заступник Генерального прокурора керівник САП ОСОБА_20 виніс постанову про продовження строку досудового розслідування кримінального провадження № 52018000000000291 до трьох місяців, до 30.06.2018 (том 14 а.с.11-13);

- 22.06.2018 слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва постановив ухвалу про продовження строку досудового розслідування, якою строк продовжено до 6 місяців, до 29.09.2018 (том 4 а.с.40-42);

- 26.09.2018 заступник керівника САП ОСОБА_50 доручив детективу НАБУ ОСОБА_21 повідомити підозрюваним у кримінальному провадженні № 52018000000000291 та їх захисникам про завершення досудового розслідування та надати їм доступ до матеріалів досудового розслідування (том 37 а.с.104);

- 26.09.2018 направленні детективом ОСОБА_21 доручення разом з запитом прокурора про надання доступу до документів та речових доказів сторони захисту (том 37 а.с.104-110) та отриманні стороною захисту (зокрема, том 37 а.с.139, 152);

- 26.11.2018 слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва постановив ухвалу про встановлення строку стороні захисту для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження до 11.01.2019 (включно) (том 39 а.с 40-44);

- 14.01.2019 прокурор САП ОСОБА_50 затвердив обвинувальний акт (том 1 а.с. 1);

- 22.01.2019 обвинувальний акт надійшов до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області (том1 а.с.106).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції (висловлений в ухвалі від 05 квітня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження № 52018000000000291 від 23.03.2018), оскільки повідомлення про підозру хоча і складено 28.03.2018, проте вручене ОСОБА_8 під розпис 29.03.2018. Тобто повний комплекс процесуальних дій з повідомлення про підозру ОСОБА_8 здійснено 29.03.2018, тому строк, від якого починається відлік тривалості досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні після повідомлення про підозру, починається саме з 29.03.2018, а не з 28.03.2018, як зазначає сторона захисту. Окрім того, ст. 219 КПК України чітко визначає, що з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (а не її складення).

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що всі процесуальні дії у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018 є такими, що здійснені з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки вони вчинялися в межах строку досудового розслідування, який не сплив, а був продовжений у передбаченому законом порядку.

З наведених вище підстав відсутні підстави для задоволення клопотання про закриття кримінального провадження та відповідних доводів апеляційних скарг.

ІІІ. Щодо доводів про порушення порядку виділення матеріалів провадження

Щодо доводів апеляційних скарг про порушення порядку виділення із кримінального провадження № 52017000000000824 від 23.11.2017 матеріалів в окреме провадження № 52018000000000291 від 23.03.2018 і, відповідно, здійснення досудового розслідування в ньому, то колегія суддів відзначає наступне.

Детективами НАБУ здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000824 від 23.11.2017 за підозрою голови Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та адвоката у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частинами 4, 5 статті 27 частини 3 статті 368 КК України (том 12 а.с. 97).

Під час досудового розслідування цього кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 28.11.2017 (том 40 а.с.40-44) з 29.11.2017 по 14.12.2017 (включно) проводився аудіо-, відеоконтроль розмов, інших звуків, рухів та дій голови Дружківського міського суду ОСОБА_7 в службовому кабінеті, розташованому за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса, буд. 45. За результатами проведення зазначених негласних слідчих (розшукових) дій складено:

- протокол за результатами проведення НС(Р)Д № 2726т від 11.12.2017;

- протокол за результатами проведення НС(Р)Д № 2648т від 06.12.2017;

- протокол за результатами проведення НС(Р)Д № 2637т від 04.12.2017;

- протокол за результатами проведення НС(Р)Д № 2907т від 27.12.2017 (том 14 а.с.64-78).

В ході проведення досудового розслідування у межах кримінального провадження № 52017000000000824 виявлено вчинення іншого злочину, і 15.12.2017 до ЄРДР за № 52017000000000877 внесені відомості про кримінальне правопорушення за фактом одержання службовою особою правоохоронного органу за попередньою змовою з головою Дружківського міського суду Донецької області неправомірної вигоди за прийняття рішення в інтересах особи, яка її надала (том 1 а.с. 63). Матеріали досудових розслідувань за № 52017000000000824 та № 52017000000000877 об'єднані в одне провадження, якому присвоєно номер № 52017000000000824 (том 18 а.с.213).

Постановою прокурора САП ОСОБА_12 від 23.03.2018 з матеріалів кримінального провадження № 52017000000000824 від 23.11.2017 виділено в окреме провадження матеріали за фактом отримання неправомірної вигоди працівником суду від працівника правоохоронного органу за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Виділеним матеріалам присвоєно № 52018000000000291 від 23.03.2018 (том 12 а.с. 90-91).

28.03.2018 до ЄРДР за № 52018000000000313 внесені відомості про кримінальне правопорушення за фактом надання 11.12.2017 прокурором Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_8 неправомірної вигоди голові Дружківського міського суду Донецької області ОСОБА_7 у вигляді грошових коштів за непритягнення третіх осіб до адміністративної відповідальності та непозбавлення їх права на керування транспортними засобами; дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 369 КК України (том 12 а.с.98). В цей же день постановою прокурора САП ОСОБА_12 від 28.03.2018 матеріали досудових розслідувань № 52018000000000291 та № 52018000000000313 об'єднані в одне провадження, якому присвоєно номер № 52018000000000291 від 23.03.2018 (том 12 а.с.100-101).

З огляду на завдання досудового розслідування як самостійної стадії кримінального провадження, кримінальним процесуальним законодавством України передбачено можливість виділення матеріалів досудового розслідування у разі виявлення відомостей про вчинення інших кримінальних правопорушень. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 217 КПК України, за наявності необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме кримінальне провадження у випадках, коли одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або коли дві чи більше осіб підозрюються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень.

При застосуванні наведених положень закону необхідно чітко розмежовувати такі правові категорії: а) підозру як припущення про вчинення конкретною особою кримінально караного діяння; б) письмове повідомлення про підозру як процесуальне рішення, прийняте у порядку, визначеному КПК України; в) повідомлення про підозру як сукупність взаємопов'язаних процесуальних дій, спрямованих на реалізацію відповідного процесуального статусу особи.

У контексті застосування ст. 217 КПК України формулювання «особа підозрюється» не ототожнюється з фактом вручення письмового повідомлення про підозру, а означає наявність у органу досудового розслідування обґрунтованого припущення щодо причетності конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 217 КПК України рішення про об'єднання або виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором. Згідно з ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Таким чином, прийняття рішення про виділення матеріалів досудового розслідування належить до дискреційних повноважень прокурора, а відповідно до ч. 6 ст. 217 КПК України таке рішення не підлягає судовому оскарженню.

В даному випадку під час розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000824 від 23.11.2017 органом досудового розслідування встановлені нові факти отримання неправомірної вигоди працівником суду від працівника правоохоронного органу, отже ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Прокурор прийняв рішення про виділення матеріалів в окреме провадження № 52018000000000291 від 23.03.2018. Після прийняття рішення про виділення матеріалів до ЄРДР вносяться відповідні відомості та кримінальному провадженню присвоюється новий номер кримінального провадження. У кримінальному провадженні, розпочатому шляхом виділення матеріалів з іншого провадження, можуть бути використані як докази всі матеріали, які виділено з первісного провадження постановою прокурора.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 257 КПК України, якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

В цій справі ухвалою слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 30.03.2018 (том 14 а.с. 60-63) наданий дозвіл на використання результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 52017000000000824 від 23.11.2017 у виділеному кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що виділення матеріалів щодо певних кримінальних правопорушень в окреме провадження не становить порушень закону, а орган досудового розслідування дотримався процедурних вимог, пов'язаних з виділенням матеріалів та використанням результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій у виділеному кримінальному провадженні.

ІV. Щодо доводів про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000291 неуповноваженими особами

Щодо доводів апеляційних скарг про нібито відсутність у детектива НАБУ ОСОБА_21 повноважень на здійснення будь-яких слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018 у період з 23.03.2018 по 15.05.2018у зв'язку з відсутністю окремої постанови про визначення слідчого чи групи слідчих, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно витягу з ЄРДР від 23.03.2018 у кримінальному провадженні № 52018000000000291 детектив НАБУ ОСОБА_21 входив у групу слідчих, які здійснюють досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні (том12, а.с. 92).

Окрім того, детектив НАБУ ОСОБА_21 входив у групу слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000824 від 23.11.2017.

КПК України, зокрема його стаття 217, не містить приписів, які б зобов'язували орган досудового розслідування або прокурора повторно визначати слідчого чи склад групи слідчих у кримінальному провадженні, що було виділене з іншого або об'єднане з іншим кримінальним провадженням, за умови, що після початку досудового розслідування у первинному провадженні відповідний слідчий або група слідчих уже були визначені у встановленому законом порядку. Така позиція неодноразово висловлювалась в рішеннях Верховного Суду (Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 вересня 2023 року (справа № 382/646/19, провадження № 51-2703 км 23).

Такий підхід узгоджується із системним тлумаченням норм КПК України, спрямованих на забезпечення процесуальної «спадковості», «наступності» досудового розслідування, безперервності здійснення процесуальних повноважень та недопущення формалізму, який не має впливу на права учасників кримінального провадження.

Отже, відсутність у матеріалах виділеного кримінального провадження (кримінальне провадження № 52018000000000291 від 23.03.2018) окремої постанови про визначення слідчого чи групи слідчих (при наявності такої в первинному провадженні) не свідчить про відсутність у детектива НАБУ ОСОБА_21 повноважень на здійснення слідчих та інших процесуальних дій. За умови належного визначення таких повноважень у первинному провадженні (кримінальне провадження № 52017000000000824 від 23.11.2017) вони зберігають свою чинність і поширюються на виділене провадження, а отже не можуть бути підставою для визнання проведених процесуальних дій незаконними чи недопустимими виключно з формальних міркувань.

V. Щодо використання матеріалів НСРД в іншому кримінальному провадженні

Щодо доводів апеляційних скарг про те, що дозвіл слідчого судді на використання НСРД в кримінальному провадженні було отримано лише через 7 днів після їх фактичного використання, а прокурор звернувся з клопотанням про використання результатів НСРД, отриманих у кримінальному провадженні № 5201700000000824не в тому ж провадженні, а у новому - № 52018000000000291, то колегія суддів відзначає наступне.

Кримінальне провадження № 52018000000000291 від 23.03.2018розпочато внаслідок самостійного виявлення ознак кримінального правопорушення при здійсненні негласних заходів в іншому кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КПК України, якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. При чому, вирішуючи питання про надання дозволу на використання інформації, отриманої в результаті проведення НС(Р)Д в іншому кримінальному провадженні, слідчий суддя здійснює судовий контроль в порядку, визначеному для отримання первинного дозволу на проведення НС(Р)Д, та перевіряє, зокрема, законність отримання такої інформації. Тому законність отримання інформації в результаті негласних слідчих (розшукових) дій базується на ухвалі слідчого судді, яка дозволяє використання цієї інформації в іншому кримінальному провадженні, а не на ухвалі, якою наданий дозвіл на проведення НС(Р)Д в первинному кримінальному провадженні. В такому випадку саме ця ухвала є формою судового контролю одночасно за правомірністю проведення НС(Р)Д в первинному кримінальному провадженні і використання їх результатів в новому.

Відповідно до ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 30.03.2018 (том 14 а.с.60-63) клопотання заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_20 задоволено та надано у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018 дозвіл на використання результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 52017000000000824 від 23.11.2017, а саме аудіо-, відеоконтролю особи, результати якого зафіксовані на таких носіях інформації: протокол за результатами проведення НС(Р)Д № 2726т від 11.12.2017; протокол за результатами проведення НС(Р)Д № 2648т від 06.12.2017; протокол за результатами проведення НС(Р)Д № 2637т від 04.12.2017; протокол за результатами проведення НС(Р)Д № 2907т від 27.12.2017; карта пам'яті Kingston 32Gb №2152т; карта пам'яті Kingston 32Gb №2153т; доручення заступника Генерального прокурора - керівника САП ОСОБА_20 від 28.11.2017 № 20/3-2922т; ухвала Апеляційного суду міста Києва за №01-23724т/НС(Р)Д від 28.11.2017.

Таким чином, слідчий суддя за наслідком розгляду відповідного клопотання прокурора, відповідно до вимог абз. 2 ч. 1 ст. 257 КПК України, перевірив законність отримання інформації та обґрунтованість підстав для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Отже, підставою для використання у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018 результатів проведених НС(Р)Д у кримінальному провадженні № 52017000000000824 від 23.11.2017 є ухвала Апеляційного суду міста Києва від 30.03.2018 (том 14 а.с.60-63). Судом було надано дозвіл на використання інформації, здобутої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст. 257 КПК України. Водночас положення КПК України не встановлюють обов'язку звернення прокурора з клопотанням про використання результатів НСРД виключно в межах того кримінального провадження, у якому такі дії проводилися, а не в іншому - новому кримінальному провадженні.

VІ. Щодо допустимості протоколу про результати НСРД - аудіо-, відеоконтроль від 27.12.2017

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг щодо грубого порушенням вимог кримінального процесуального закону та прав підозрюваних/обвинувачених на захистпід час складання протоколу про результати НСРД - аудіо-, відеоконтроль від 27.12.2017, зважаючи на наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 252 КПК України визначено, що протоколи про проведення НСРД з додатками не пізніше ніж через 24 години з моменту припинення зазначених НСРД передаються прокурору. Водночас, правила допустимості доказів не пов'язують сам факт складання протоколу НСРД поза межами строку, визначеного приписами ч. 3 ст. 252 КПК України, з недопустимістю результатів НСРД. Порушення приписів ч. 3 ст. 252 КПК України не має істотного впливу на права підозрюваного, зокрема й на захист, і з огляду на це не містить ознак істотного порушення кримінального процесуального закону (постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 вересня 2023 року (справа № 208/2160/18, провадження № 51-1868кмо22).

Таким чином, складання протоколу НСРД із порушенням строку, визначеного ч. 3 ст. 252 КПК України, а також передача такого протоколу прокурору з недотриманням строків, установлених цією ж статтею, не становить істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначені процесуальні недоліки самі по собі не свідчать про порушення прав і свобод учасників кримінального провадження та не впливають на можливість використання результатів відповідних НСРД як доказів.

Відтак недотримання передбачених законом строків оформлення та передачі протоколу НСРД не є безумовною підставою для визнання результатів таких дій недопустимими, за умови, що вони були проведені на законних підставах, із дотриманням вимог закону щодо порядку їх проведення та не спричинили істотного обмеження процесуальних прав сторін.

Колегія суддів також критично оцінює доводи сторони захисту про те, що протокол про результати НСРД - аудіо-, відеоконтроль від 27.12.2017складено у кримінальному провадженні, в якому мав місце факт провокації злочину, виходячи з наступного.

Сторона захисту посилаючись на провокацію, наводила такі аргументи:

- кримінальне провадження № 52017000000000824, з якого виділене кримінальне провадження № 52018000000000291, розпочато на підставі заяв ОСОБА_51 та ОСОБА_52 , поданих до правоохоронних органів за фактом вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_53 та ОСОБА_54 є провокаторами та діяли за дорученням правоохоронних органів, адже оперативно-розшукова справа заведена оперативним працівниками Управління стратегічних розслідувань Донецької області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ще до реєстрації 23.11.2017 відносно ОСОБА_7 кримінального провадження № 52017000000000824;

- заявники у кримінальному провадженні № 52017000000000824 від 23.11.2017 ОСОБА_53 та ОСОБА_54 , притягалися правоохоронними органами до кримінальної і адміністративної відповідальності;

- ОСОБА_53 і ОСОБА_54 були заявниками до правоохоронних органів щодо інших злочинів, вказані особи діяли під контролем правоохоронців.

Проте колегія суддів звертає увагу, що кримінальне провадження № 52018000000000291 від 23.03.2018 (яке виділене з кримінального провадження № 52017000000000824) було розпочато на підставі самостійного виявлення уповноваженим органом обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Виявлення окремого епізоду протиправної діяльності зумовило виділення відповідних матеріалів досудового розслідування в самостійне кримінальне провадження в установленому законом порядку.

При цьому у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018 серед його учасників відсутні заявники, а також будь-які дані, які б свідчили про вчинення провокативних дій. Колегія суддів погоджується із висновками колегії суддів Вищого антикорупційного суду, що навіть за умови, що первинне кримінальне провадження було розпочато на підставі заяв осіб, дії яких сторона захисту вважає провокативними, саме по собі це не надає новому кримінальному провадженню, виділеному внаслідок самостійного виявлення ознак кримінального правопорушення, характеру провокації. Таке провадження є процесуально самостійним та ґрунтується на власному предметі доказування.

Окрім того, стороною захисту не наведено конкретних та належним чином обґрунтованих доводів щодо того, дії чи бездіяльність яких саме осіб у межах цього кримінального провадження могли мати провокативний характер, а також не доведено, у чому саме полягав можливий вплив таких дій на рішення судді ОСОБА_7 щодо прийняття відповідної пропозиції та подальшого одержання неправомірної вигоди. Відсутність такого обґрунтування виключає можливість визнання доводів про провокацію обґрунтованими.

VІІ. Щодо висновків експертів

Колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про неможливість використання висновків експертиз № 6670 від 26.03.2018 (том 17 а.с.88-108), № 7743/15449-15506 від 05.07.2018 (том 17 а.с.118-132), з підстав що вони не виділялися із кримінального провадження № 52017000000000824 від 23.11.2017 (та не могли бути виділені з нього, оскільки постанова про виділення матеріалів датована 23.03.2018, тобто до їх складання, а отже, на дату виділення вони не існували) виходячи з наступного.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, матеріали досудового розслідування з кримінального провадження № 52017000000000824 від 23.11.2017 були виділені на підставі постанови прокурора САП ОСОБА_12 від 23.03.2018 (том 12 а.с. 90-91). Водночас постанову про призначення експертизи відео- та звукозапису винесено детективом 07.03.2018 (том 17 а.с.81-83), а постанову про призначення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи - 14.03.2018 (том 17 а.с. 110-113), тобто обидві експертизи були призначені у кримінальному провадженні № 52017000000000824 від 23.11.2017 до моменту виділення з нього матеріалів, що є предметом цього судового розгляду.

Відповідно до постанови прокурора від 23.03.2018 з кримінального провадження № 52017000000000824 від 23.11.2017 було виділено всі матеріали за фактом одержання неправомірної вигоди працівником суду від працівника правоохоронного органу за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у тому числі постанови про призначення експертиз, ухвалені до прийняття рішення про виділення. З урахуванням викладеного, експертиза, проведена після виділення матеріалів, підлягає включенню до матеріалів того кримінального провадження, до якого було виділено постанову про її призначення, при цьому чинне законодавство не передбачає прийняття будь-яких додаткових процесуальних рішень з цього приводу.

VIII. Щодо набуття статусу підозрюваного

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг щодо відсутності статусу підозрюваного у ОСОБА_7 у зв'язку з порушенням органом досудового розслідування вимог п. 3 ч. 1 ст. 481 КПК України, виходячи з наступного.

Законодавець у ст. 480 КПК України визначає перелік осіб, стосовно яких передбачено особливий порядок кримінального провадження, що є виявом диференціації кримінальної процесуальної форми шляхом встановлення особливого порядку проведення слідчих (розшукових) і процесуальних дій стосовно осіб, які мають особливий публічний правовий статус у суспільстві. Суддя належить до категорії осіб, щодо яких здійснюється особливий порядок кримінального провадження, згідно зі статтею 480 КПК України.

Спеціальний порядок здійснення кримінального провадження щодо судді є однією з гарантій захисту суддів від протиправного впливу та втручання будь-яких суб'єктів у їхню професійну діяльність зі здійснення правосуддя. Ця гарантія має на меті також захист суддів від дій, спрямованих на безпідставну дискредитацію судової влади.

Однією зі складових особливого порядку кримінального провадження щодо судді є процедура здійснення повідомлення про підозру. Станом на 03.04.2018 положення статті 481 КПК України закріплювали, що повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником. Разом з тим, процедура повідомлення про підозру - це комплекс процесуальних рішень і дій, який складається з:

- перевірки достатності підстав для повідомлення про підозру;

- рішення слідчого/прокурора про здійснення особі повідомлення про підозру;

- складання тексту повідомлення про підозру відповідно до вимог статті 277 КПК України та його підписання;

- безпосереднього вручення особі повідомлення про підозру;

- обов'язкове чи факультативне роз'яснення прав підозрюваного.

Підвищені процесуальні гарантії, передбачені для судді у разі притягнення його до кримінальної відповідальності, у частині здійснення повідомлення про підозру Генеральним прокурором або його заступником, стосуються насамперед перевірки наявності та достатності підстав для повідомлення про підозру, а також прийняття відповідного процесуального рішення. Вручення процесуального документа - повідомлення про підозру, а також повідомлення і, за необхідності, роз'яснення прав підозрюваному є завершальним етапом відповідної процедури.

Водночас безпосереднє вручення тексту повідомлення про підозру судді іншим суб'єктом за умови, що таке повідомлення було прийняте, перевірене, складене та підписане суб'єктом, уповноваженим ст. 481 КПК України, не порушує гарантій незалежності судді. Сам факт передачі зазначеного процесуального документа не свідчить про втручання суб'єкта його вручення у реалізацію таких гарантій та не створює додаткових механізмів захисту судді (узгоджується із висновками викладеними, у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (справа №536/2475/14-к, провадження №13-34кс19).

В даному випадку повідомлення про підозру судді ОСОБА_7 (том 17 а.с. 1-10) складено та підписано заступником Генерального прокурора керівником САП ОСОБА_20 , отже відповідні законодавчі гарантії дотримані, та за дорученням вручене прокурором САП ОСОБА_55 . Заступник Генерального прокурора керівник САП ОСОБА_20 надав відповідне доручення (том 17 а.с.8) на вручення письмового повідомлення про підозру прокурору, який, відповідно до постанови від 23.03.2018 (том 12 а.с. 93-94), здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням цього кримінального провадження, входив до групи прокурорів, а отже мав повноваження вручати повідомлення про підозру судді ОСОБА_7 .

На підставі цього доручення повідомлення про підозру та роз'яснення прав підозрюваного здійснено прокурором САП ОСОБА_56 під розпис ОСОБА_7 (том 17 а.с.10) о 16 год 45 хв 03.04.2018.

ІХ. Щодо доводів про невинуватість обвинувачених

Щодо доводів апеляційних скарг про недоведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, за стандартом доказування «поза розумним сумнівом», а також щодо тверджень про залишення поза належною увагою такої ознаки, як «попередня змова», то колегія суддів відзначає наступне.

У ході судового розгляду в суді першої інстанції було здійснено всебічний, повний та неупереджений аналіз усіх зібраних у кримінальному провадженні доказів із наданням належної оцінки кожному з них. За наслідками всебічного, повного та неупередженого дослідження і оцінки зібраних у кримінальному провадженні доказів у їх сукупності, обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , було визнано судом доведеним і таким, що підтверджується фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Водночас, судом встановлено, що окремі обставини, на які посилалась сторона обвинувачення, не отримали свого підтвердження під час судового розгляду, у зв'язку з чим вони були обґрунтовано виключені з мотивувальної частини судового рішення та відображені у розділі ІІІ і пункті 5.8.6 вироку як такі, що не знайшли доказового підтвердження.

Сукупність установлених колегією суддів Вищого антикорупційного суду фактичних обставин є такою, що виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які стали предметом судового розгляду, окрім вчинення інкримінованих злочинів саме обвинуваченими. Відтак суд дійшов висновку про доведеність їхньої винуватості у вчиненні відповідних кримінальних правопорушень, з чим і погоджується колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Під час судового розгляду у суді першої інстанції колегією суддів здійснено ретельну перевірку та оцінку доказів, у результаті чого не встановлено жодних обставин, які б свідчили про їх недостовірність або викликали обґрунтовані сумніви щодо їх фактичного змісту чи джерел походження. Крім того, в ході апеляційного перегляду стороною захисту не наведено жодних переконливих доводів, не подано відомостей або доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо належності, допустимості та достовірності доказів, а також не доведено наявності підстав для іншої оцінки доказів у цьому кримінальному провадженні.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг про закриття провадження, зокрема, з підстав відсутності в діях обвинувачених складу злочину та закінчення строку досудового розслідування.

За таких умов сукупність досліджених доказів є достатньою для висновків, викладених у вироку, а всі істотні обставини кримінального правопорушення, за винятком прямо зазначених у розділі ІІІ та пункті 5.8.6 вироку, встановлені судом поза розумним сумнівом. З наведеними висновками погоджується і колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, яка не вбачає підстав для їх спростування.

X. Щодо забезпечення права на захист

Щодо доводів сторони захисту про те начебто проведення засідань 22.01.2024, 04.07.2024, 05.07.20254 та 30.08.2024 в суді першої інстанції без участі захисника обвинуваченого, що спричинило істотне та грубе порушенням прав людини, суперечить принципам справедливого судочинства, порушує рівність сторін та ставить під сумнів законність рішень у даній справі, то колегія суддів відзначає наступне.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що:

- 22.01.2024 у судове засідання з'явилися захисники двох обвинувачених (адвокат ОСОБА_11 - захисник обвинуваченого ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_57 - захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , що свідчить про належне забезпечення участі сторони захисту у судовому розгляді;

- 04.07.2024 судове засідання у справі не призначалося, у зв'язку з чим жодні процесуальні дії або рішення судом не вчинялися;

- 05.07.2024 судом було винесено на обговорення питання щодо поважності причин неявки захисника ОСОБА_57 , однак за результатами розгляду відповідного клопотання суд, порадившись на місці, постановив відкласти розгляд справи на 12.07.2024 о 09.00 год, залишивши питання оцінки поважності причин неявки захисника відкритим до наступного судового засідання. При цьому будь-яких процесуальних рішень по суті справи не приймалося, докази не досліджувалися;

- 30.08.2024 судом порушувалося питання щодо можливого визнання причин неявки захисників ОСОБА_58 та ОСОБА_11 неповажними. Розгляд справи було відкладено на 06.09.2024 о 14.00 год. Будь-яких процесуальних рішень по суті справи не приймалося, докази не досліджувалися.

У сукупності зазначені обставини свідчать про те, що впродовж наведених процесуальних етапів суд утримувався від прийняття рішень, які могли б мати правові наслідки для сторони захисту, а здійснювані процесуальні дії носили виключно організаційний характер та були спрямовані на належне забезпечення участі захисників у судовому розгляді, що узгоджується з вимогами кримінального процесуального закону та усталеною практикою його застосування.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що право на захист як одна з фундаментальних гарантій справедливого кримінального провадження може зазнавати порушення внаслідок процесуальних діянь - як дій, так і бездіяльності - органу досудового розслідування, органів прокуратури або суду, якщо такі діяння об'єктивно обмежують можливості сторони захисту повноцінно та ефективно реалізовувати передбачені законом процесуальні права і процесуальні засоби.

Водночас, наявність будь-якого порушення кримінального процесуального закону сама по собі не означає автоматичного порушення права на захист і, як наслідок, не тягне безумовної незаконності або необґрунтованості судового рішення. Вирішальним є не формальний факт допущення процесуального порушення, а його реальний вплив на можливість підозрюваного/обвинуваченого ефективно здійснювати захист та на справедливість кримінального провадження в цілому.

Обов'язок доведення того, що конкретні процесуальні порушення мали істотний характер і призвели або могли призвести до фактичного звуження обсягу чи змісту права на захист, покладається на сторону захисту. Така сторона має обґрунтувати, у чому саме полягав негативний вплив відповідних дій чи бездіяльності на реалізацію процесуальних прав обвинуваченого, а також довести причинно-наслідковий зв'язок між допущеним порушенням і неспроможністю ефективно відстояти свою правову позицію.

Поодинокі або суто формальні порушення кримінального процесуального закону не можуть розглядатися як такі, що порушують право на захист, за умови, що вони не зачіпають його правової природи чи сутності, не позбавляють обвинуваченого реальної можливості користуватися процесуальними правами та не впливають на справедливість і змагальний характер судового розгляду. Лише ті порушення, які мають системний або істотний характер та призводять до фактичного дисбалансу сторін у кримінальному провадженні, можуть бути підставою для висновку про порушення права на захист і, відповідно, для перегляду законності ухваленого судового рішення.

Стороною захисту не наведено належних та переконливих аргументів щодо того, у чому саме полягав вплив проведених судових засідань, зокрема 22.01.2024, 04.07.2024, 05.07.2024 та 30.08.2024, на можливість реалізації права на захист. Також не обґрунтовано, яким чином порядок чи умови їх проведення призвели чи могли призвести до обмеження процесуальних прав обвинувачених, унеможливили ефективне здійснення захисту або істотно вплинули на справедливість судового розгляду. У зв'язку з чим відповідні твердження мають оціночний характер і не підтверджують факту порушення права на захист.

XІ. Щодо ознайомлення із матеріалами провадження

Щодо доводів захисника ОСОБА_11 про відсутність можливості ознайомлення з матеріалами провадження, то колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (затверджене рішенням ВРП від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи») (далі - Положення № 1845/0/15-21), особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до пункту 28 Положення № 1845/0/15-21 дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню.

Відповідно до пункту 123-124 Положення № 1845/0/15-21 до матеріалів судової справи в електронному вигляді в АСДС належать:

1) у разі подання до суду процесуальних та інших документів, що стосуються розгляду судових справ, в електронній формі за допомогою підсистеми «Електронний суд»: реєстраційні картки; відомості про отримання або надсилання електронних документів; позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи в електронній формі, що подані до суду з використанням підсистеми «Електронний суд»; процесуальні та інші документи в електронній формі, виготовлені судом та надіслані на офіційні електронні адреси учасників судового процесу за допомогою ЄСІТС; інші електронні документи, створені в АСДС в автоматичному режимі (протоколи автоматизованого розподілу справи, протоколи фіксування судових засідань, технічні записи судових засідань тощо);

2) у разі подання до суду процесуальних та інших документів, що стосуються розгляду судових справ, у паперовій формі: реєстраційні картки; відомості про отримання або надсилання електронних документів; процесуальні та інші документи в електронній формі, виготовлені судом; інші електронні документи, створені в АСДС в автоматичному режимі (протоколи автоматизованого розподілу справи, протоколи фіксування судових засідань, технічні записи судових засідань тощо).

У разі надходження заяви учасника справи щодо ознайомлення з матеріалами справи чи окремими документами в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» суд, який отримав таку заяву, забезпечує сканування відповідних матеріалів справи чи окремих документів у паперовій формі, що перебувають у такому суді, та долучає їх до матеріалів електронної судової справи. У разі відсутності відповідного клопотання учасника справи суд забезпечує сканування матеріалів справи в паперовій формі та долучення їх до матеріалів електронної судової справи з урахуванням наявних у суді можливостей та в разі передання справи до суду іншої інстанції.

Отже, зурахуванням вищенаведеного, Положення № 1845/0/15-21 та встановленого порядку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, а також перевірки відповідних відомостей (том 38 а.с. 3, том 39 а.с. 65-69, том 40 а.с 1-14, том 40 а.с. 18), колегія суддів дійшла висновку, що захисник ОСОБА_11 не був позбавлений реальної та ефективної можливості ознайомлюватися з матеріалами кримінального провадження. Оскільки всі процесуальні та інші документи, створені судом в електронній формі автоматично надсилалися до його Електронного кабінету в ЄСІТС із фіксацією дати й часу їх направлення, а матеріали справи в електронному вигляді формувалися та зберігалися в автоматизованій системі документообігу суду, що унеможливлює їх приховування або вибірковий доступ. Окрім того, учасники провадження (зокрема захисник ОСОБА_11 ) не був позбавлений можливості за бажанням особисто ознайомитись з аналогічними матеріалами в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

XІІ. Щодо вжиття судом заходів з метою розгляду кримінального провадження в розумні строки

Під час розгляду апеляційних скарг учасниками провадження було неодноразово допущено неявку в судові засідання, зокрема:

12.03.2025 - в судове засідання не з'явився обвинувачений ОСОБА_7 ;

28.04.2025 - в судове засідання не з'явився обвинувачений ОСОБА_8 ;

23.07.2025 - в судове засідання не з'явилися обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

08.09.2025 - в судове засідання не з'явилися захисник ОСОБА_10 , обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ;

10.09.2025 - в судове засідання не з'явився обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_11 ;

25.11.2025 - в судове засідання не з'явився захисник ОСОБА_10 ;

28.11.2025 - в судове засідання не з'явився захисник ОСОБА_11 ;

29.01.2026 - в судове засідання не з'явився захисник ОСОБА_10 ;

03.02.2026 - після закінчення перерви під час судового засідання (у зв'язку із оголошенням повітряної тривоги) не з'явився/не підключився (в режимі ВКЗ) обвинувачений ОСОБА_7 ;

10.02.2026 - в судове засідання не з'явилися захисник ОСОБА_11 , обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Колегією суддів було роз'яснено учасникам провадження положення ч.6 ст.336 КПК України, зокрема - в частині того, що ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання. Якщо технічна неможливість участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку мають ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, суд своєю вмотивованою ухвалою може позбавити учасника кримінального провадження права участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у цьому кримінальному провадженні.

Роз'яснено, зокрема, обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , захиснику ОСОБА_11 , що, відповідно до ч.6 ст.336 КПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання.

Учасникам провадження неодноразово було роз'яснено право приймати участь в апеляційному розгляді в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Так, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29.01.2026 вкотре було роз'яснено положення статті 336 КПК України та можливість участі учасників у судовому провадженні безпосередньо в залі судового засідання.

Щодо судового засідання, яке відбулось 10.09.2025, варто зазначити, що захисник ОСОБА_10 прибув в судове засідання та повідомив, що в нього відсутні повноваження на представлення інтересів ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні, оскільки термін дії договору про надання правової допомоги (усний, долучити до матеріалів провадження не може), закінчився 31.08.2025, що він прибув у судове засідання, але за нього ніхто не оплатив, тому не буде приймати участь в судовому засіданні. Після повідомлення вказаної інформації захисник покинув залу засідання. В свою чергу, обвинувачений відмовився приймати участь в судовому засіданні за відсутності захисника, просив відкласти судове засідання на іншу дату, у зв'язку з необхідністю підписати договір із захисником ОСОБА_10 . За результатами заявленого обвинуваченим ОСОБА_7 клопотання, апеляційний розгляд було відкладено. Щодо неявки обвинуваченого ОСОБА_8 , то від нього надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв'язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні, однак, доказів не було надано. Зважаючи на викладене, колегією судів було визнано неповажними причини неявки в судове засідання, призначене на 10.09.2025 захисника ОСОБА_10 , обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та відкладено апеляційний розгляд до 23.10.2025.

У судове засідання, призначене на 23.10.2025, захисник ОСОБА_10 з'явився та надав ордер від 22.10.2025 про надання правничої допомоги ОСОБА_7 у Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду. Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 брали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із приміщення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області. О 14:48 годині працівник Слов'янського міськрайонного суду Донецької області повідомив, що в місті Слов'янськ Донецької області оголошено повітряну тривогу, в свою чергу обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 просили оголосити технічну перерву в судовому засіданні до закінчення повітряної тривоги. О 16:02 колегія суддів після технічної перерви відновила апеляційний розгляд, однак, за інформацією, наданою працівником Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебувають в укритті, а тому не мають змоги взяти участь в судовому засіданні. Як наслідок, колегія суддів відклала судове засідання на 09:00 29.10.2025, роз'яснивши, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мають можливість подати клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції із власних технічних засобів, або прибути безпосередньо в зал судового засідання в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

29.10.2025 колегією суддів задоволено клопотання ОСОБА_7 від 27.10.2025 та клопотання ОСОБА_8 від 29.10.2025 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції із можливістю використання власних технічних засобів, через систему vkz.court.gov.ua. Тобто, судом вжито усіх заходів щодо забезпечення можливості реалізації права на участь у судовому провадженні учасників провадження під час апеляційного розгляду та роз'яснено, що всі ризики технічного характеру, які не залежать від суду, покладені на учасників провадження, які перебувають на відеоконференції. Також колегією суддів поставлено питання обвинуваченому ОСОБА_7 , чи є у нього доповнення до апеляційної скарги, адже судове засідання, яке мало місце 10.09.2025 було відкладено саме з цих підстав, на що захисник ОСОБА_10 відповів, що наразі не стоїть питання подання доповнень до апеляційної скарги, а стоїть питання надання можливості висловлення позиції стосовно поданих апеляційних скарг, адже вони частково відрізняються.

У судове засідання, призначене на 25.11.2025 захисник ОСОБА_10 не з'явився, подавши до суду заяву про відкладення судового засідання у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. В свою чергу, захисник ОСОБА_11 , обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 брали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із власних технічних засобів та категорично заперечували проти продовження судового засідання за відсутності захисника ОСОБА_10 . Як наслідок, колегія суддів, порадившись на місці постановила задовольнити клопотання захисника ОСОБА_10 про відкладення судового засідання, питання поважності неявки в судове засідання вирішити в наступному судовому засіданні. Також, роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_7 , що в разі подальшої неявки захисника ОСОБА_10 на узгоджену дату - 28.11.2025 о 09:00 без поважних причин, колегія суддів продовжить апеляційний розгляд за відсутності захисника ОСОБА_10 , оскільки явка учасників у аному кримінальному провадженні необов'язкова.

У судове засідання 28.11.2025 з'явився прокурор та захисник ОСОБА_10 , в режимі відеоконференції брали участь обвинуваченні ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , захисник ОСОБА_11 не з'явився на відеоконференції, причини неявки в судове засідання суду не повідомив. Внаслідок чого, захисник ОСОБА_10 та обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 заперечували проти продовження апеляційного розгляду за відсутності захисника ОСОБА_11 . Колегією суддів було постановлено вирішити питання поважності в судове засідання 28.11.2025 захисника ОСОБА_11 в наступному судовому засіданні. Під час судового засідання в обвинувачених був нестабільний інтернет-зв'язок, що ускладнювало продовження судового засідання, внаслідок чого судове засідання знову було відкладено на 29.01.2026 о 13:00 та 03.02.2026 о 09:00.

В судове засідання, призначене на 29.01.2026 не з'явився прокурор, обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_10 . В свою чергу, захисник ОСОБА_10 подав клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з його участю в слідчих діях в приміщенні НАБУ. В обвинуваченого ОСОБА_8 були постійні перебої в інтернет-зв'язку, що унеможливлювало продовження судового засідання в режимі відеоконференції. Колегією суддів, 29.10.2026 постановлено ухвалу: клопотання захисника ОСОБА_10 про відкладення судового засідання, призначеного на 29.01.2026 о 13:00 год. - задовольнити частково, судове засідання відкласти на 03.02.2026 о 09:00. Питання поважності неявки в судове засідання визначити в наступному судовому засіданні. Призначити дистанційні судові засідання у режимі відеоконференції з розгляду апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 16 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, поза межами приміщення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду через сайт систему відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua із використанням власних технічних засобів з електронних адрес за участю: обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_8 - ОСОБА_11 .

Вчергове роз'яснено обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , захиснику ОСОБА_11 , що відповідно до ч.6 ст.336 КПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання.

Якщо технічна неможливість участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку мають ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, суд своєю вмотивованою ухвалою може позбавити учасника кримінального провадження права участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у цьому кримінальному провадженні.

Учасникам провадження роз'яснено також право приймати участь в апеляційному розгляді в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

В судове засідання, призначене на 03.02.2026 о 09:00, з'явились прокурор, захисник ОСОБА_10 , обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_11 підключились в режимі відеоконференції з власних технічних засобів. Було визнано причини неявки прокурора ОСОБА_12 та захисника ОСОБА_10 в судове засідання 29.01.2026 поважними. Водночас, захиснику ОСОБА_10 наголошено щодо пріоритету даного провадження, зокрема - у зв'язку з раніше погодженими датами судових засідань. Також, причину неявки захисника ОСОБА_11 в судове засідання, яке мало місце 28.11.2025 - визнано неповажною. В судовому засіданні 03.02.2026 захисник ОСОБА_10 продовжив надавати пояснення по своїй апеляційній скарзі, однак о 09:56 годині в місті Києві було оголошено повітряну тривогу. В свою чергу, учасники просили оголосити технічну перерву задля можливості прослідувати в укриття, колегія суддів задовольнила дане клопотання. Після закінчення повітряної тривоги судове засідання було продовжено, однак на відеоконференцію обвинувачений ОСОБА_7 не підключився, хоча судом вживались неодноразові спроби для його підключення. Зважаючи на викладене, колегія суддів, порадившись на місці, постановила: зважаючи на повідомленні підстави і обставини продовження розгляду, в тому числі відсутності погіршення становища обвинувачених, зважаючи на вжиті судом заходи, щодо надання учасникам можливості реалізувати свої права, передбачені КПК України, зокрема, неодноразово відкладаючи право реалізувати участь у судових засіданнях через явку до зали судового засідання Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду продовжити апеляційний розгляд. Захисник ОСОБА_10 відмовився продовжувати власні пояснення. У зв'язку із відсутністю доповнень до апеляційного розгляду, колегія суддів постановила перейти до стадії судових дебатів та заслухала виступ прокурора у дебатах. Обвинувачений ОСОБА_8 , захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_10 відмовились висловлювати свою позицію на стадії судових дебатів.

У зв'язку з наданням додаткової можливості виступу у судових дебатах продовження розгляду було відкладено на 10.02.2026.

Проте, у дану дату та час у судове засідання з'явились лише прокурор та захисник ОСОБА_10 . Обвинувачені та захисник ОСОБА_11 не з'явились без поважних причин.

Від захисника ОСОБА_11 надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату без належного обґрунтування поважності неможливості взяти участь в апеляційному розгляді.

Від ОСОБА_7 надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв'язку із комендантською годиною та тривалими відключеннями електроенергії в Дружківській міській територіальній громаді Краматорського району Донецької області.

Від обвинуваченого ОСОБА_8 надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв'язку із його відрядженням у м. Житомир. З доданої копії посвідчення про відрядження № 606 від 08.02.2026, ОСОБА_8 відряджається до м. Житомир, з метою участі в ІХ чемпіонаті Десантно-штурмових військ Збройних Сил України у 2026 році з футзалу на підставі розпорядження начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_4 № 384/1164 від 29.01.2026.

На відеоконференцію учасники не підключились, хоча судом вживались неодноразові спроби для їх підключення.

У зв'язку з чим, колегія суддів прийняла рішення про закінчення апеляційного розгляду і видалилась до нарадчої кімнати.

У зв'язку з цим, колегія суддів доходить висновку, що вирок Вищого антикорупційного суду від 16 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018 постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак є законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

Колегія суддів вважає помилковим висновок судду першої інстанції в частині солідарного розподілу процесуальних витрат на залучення експертів. Оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 124 та п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК, коли у вчиненні злочину визнано винними декількох осіб, судові витрати підлягають стягненню у дольовій частці з кожного із обвинувачених. Це згоджується із висновком, викладеним, зокрема, у постанові ККС ВС від 03.12.2019 у справі № 476/614/17, провадження № 51-272 км 19).

Згідно матеріалів провадження, підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі - 39 710,60 грн., у зв'язку з цим, належить стягнути: з ОСОБА_7 - 19855,30 грн та ОСОБА_8 - 19855,30 грн.

Як наслідок, апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок у цій частині - зміні.

Невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваного вироку вцілому, колегією суддів не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись статтями 404, 405, 407, 408, 409, 412, 418, 419, 426, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги - задовольнити частково.

Вирок Вищого антикорупційного суду від 16 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 52018000000000291 від 23.03.2018 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України - змінити в частині стягнення з обвинувачених процесуальних витрат на залучення експертів.

Стягнути на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів: з ОСОБА_7 - 19855,30 грн та ОСОБА_8 - 19855,30 грн.

В решті апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 16 грудня 2024 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та протягом трьох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3

Попередній документ

134097115

Наступний документ

134097117

Інформація про рішення:

№ рішення:	134097116
№ справи:	623/261/19
Дата рішення:	10.02.2026
Дата публікації:	18.02.2026
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(30.04.2026)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	27.04.2026

Розклад засідань:

Минулі засідання (115)

28.05.2026 04:53	Вищий антикорупційний суд
28.05.2026 04:53	Вищий антикорупційний суд
28.05.2026 04:53	Вищий антикорупційний суд
28.05.2026 04:53	Вищий антикорупційний суд
28.05.2026 04:53	Вищий антикорупційний суд
28.05.2026 04:53	Вищий антикорупційний суд
28.05.2026 04:53	Вищий антикорупційний суд
28.05.2026 04:53	Вищий антикорупційний суд
28.05.2026 04:53	Вищий антикорупційний суд
23.01.2020 14:30	Вищий антикорупційний суд
26.02.2020 14:00	Вищий антикорупційний суд
27.02.2020 14:00	Вищий антикорупційний суд
16.03.2020 14:30	Вищий антикорупційний суд
06.04.2020 09:00	Вищий антикорупційний суд
22.04.2020 13:00	Вищий антикорупційний суд
04.05.2020 17:00	Вищий антикорупційний суд
07.05.2020 14:00	Вищий антикорупційний суд
15.06.2020 12:00	Вищий антикорупційний суд
03.07.2020 16:00	Вищий антикорупційний суд
28.07.2020 13:20	Вищий антикорупційний суд
02.09.2020 09:00	Вищий антикорупційний суд
11.09.2020 09:00	Вищий антикорупційний суд
25.09.2020 16:00	Вищий антикорупційний суд
02.10.2020 14:00	Вищий антикорупційний суд
22.10.2020 17:00	Вищий антикорупційний суд
02.11.2020 16:00	Вищий антикорупційний суд
06.11.2020 12:00	Вищий антикорупційний суд
16.11.2020 17:00	Вищий антикорупційний суд
04.12.2020 14:00	Вищий антикорупційний суд
16.01.2021 10:30	Вищий антикорупційний суд
05.02.2021 13:30	Вищий антикорупційний суд
12.02.2021 10:00	Вищий антикорупційний суд
01.03.2021 16:30	Вищий антикорупційний суд
29.03.2021 10:00	Вищий антикорупційний суд
09.04.2021 10:00	Вищий антикорупційний суд
05.05.2021 09:00	Вищий антикорупційний суд
24.05.2021 13:30	Вищий антикорупційний суд
01.06.2021 16:00	Вищий антикорупційний суд
07.06.2021 10:00	Вищий антикорупційний суд
16.07.2021 15:00	Вищий антикорупційний суд
13.09.2021 08:00	Вищий антикорупційний суд
18.10.2021 08:30	Вищий антикорупційний суд
23.10.2021 13:30	Вищий антикорупційний суд
19.11.2021 08:30	Вищий антикорупційний суд
17.12.2021 14:30	Вищий антикорупційний суд
28.12.2021 14:00	Вищий антикорупційний суд
24.01.2022 13:30	Вищий антикорупційний суд
04.03.2022 13:30	Вищий антикорупційний суд
22.08.2022 09:00	Вищий антикорупційний суд
05.09.2022 12:00	Вищий антикорупційний суд
10.10.2022 08:00	Вищий антикорупційний суд
31.10.2022 09:00	Вищий антикорупційний суд
21.11.2022 13:30	Вищий антикорупційний суд
05.12.2022 13:30	Вищий антикорупційний суд
06.02.2023 14:00	Вищий антикорупційний суд
20.02.2023 12:00	Вищий антикорупційний суд
13.03.2023 09:00	Вищий антикорупційний суд
07.04.2023 08:00	Вищий антикорупційний суд
14.04.2023 09:00	Вищий антикорупційний суд
05.06.2023 09:00	Вищий антикорупційний суд
21.07.2023 13:00	Вищий антикорупційний суд
31.07.2023 09:30	Вищий антикорупційний суд
04.08.2023 09:00	Вищий антикорупційний суд
08.09.2023 09:00	Вищий антикорупційний суд
15.09.2023 09:00	Вищий антикорупційний суд
25.09.2023 09:30	Вищий антикорупційний суд
23.10.2023 09:30	Вищий антикорупційний суд
03.11.2023 12:30	Вищий антикорупційний суд
10.11.2023 09:00	Вищий антикорупційний суд
24.11.2023 09:00	Вищий антикорупційний суд
08.12.2023 09:00	Вищий антикорупційний суд
05.01.2024 13:00	Вищий антикорупційний суд
19.01.2024 14:00	Вищий антикорупційний суд
22.01.2024 15:00	Вищий антикорупційний суд
29.01.2024 08:00	Вищий антикорупційний суд
09.02.2024 12:00	Вищий антикорупційний суд
29.03.2024 10:30	Вищий антикорупційний суд
05.04.2024 11:00	Вищий антикорупційний суд
19.04.2024 11:00	Вищий антикорупційний суд
03.05.2024 11:00	Вищий антикорупційний суд
06.05.2024 09:00	Вищий антикорупційний суд
13.05.2024 15:30	Вищий антикорупційний суд
31.05.2024 11:00	Вищий антикорупційний суд
07.06.2024 08:30	Вищий антикорупційний суд
04.07.2024 14:00	Вищий антикорупційний суд
12.07.2024 09:00	Вищий антикорупційний суд
19.07.2024 08:30	Вищий антикорупційний суд
26.07.2024 09:00	Вищий антикорупційний суд
27.08.2024 10:00	Вищий антикорупційний суд
30.08.2024 10:00	Вищий антикорупційний суд
06.09.2024 14:00	Вищий антикорупційний суд
07.10.2024 15:00	Вищий антикорупційний суд
22.10.2024 10:00	Вищий антикорупційний суд
15.11.2024 10:00	Вищий антикорупційний суд
02.12.2024 15:30	Вищий антикорупційний суд
13.12.2024 14:00	Вищий антикорупційний суд
16.12.2024 14:00	Вищий антикорупційний суд
14.02.2025 10:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
12.03.2025 10:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
07.04.2025 13:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
28.04.2025 12:45	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
28.04.2025 13:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
12.05.2025 09:15	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
15.07.2025 13:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
23.07.2025 13:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
24.07.2025 09:30	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
08.09.2025 14:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
10.09.2025 13:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
23.10.2025 13:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
29.10.2025 09:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
25.11.2025 09:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
28.11.2025 09:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
29.01.2026 13:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
03.02.2026 09:00	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
10.02.2026 08:30	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду