Справа № 991/934/26
Провадження 1-кс/991/941/26
10.02.2026 м. Київ
Слідча суддя Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , у відкритому судовому засіданні, у кримінальному провадженні № 52024000000000178,
за підозрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 3, 4 ст. 368 КК України,
за участі представника власника майна ОСОБА_4 ,
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
1.04.02.2026 до ВАКС надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчої судді від 23.07.2024 у справі № 991/6116/24, а саме автомобіля VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 .
2.Клопотання мотивоване тим, що арешт на назване майно накладено необґрунтовано та у ньому відпала потреба.
3.Так, представник зазначив, що арешт автомобіля VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_1 є заходом забезпечення кримінального провадження, у подальшому застосуванні якого відпала потреба, оскільки з моменту його накладення стороною обвинувачення не вчинено жодних процесуальних дій, які б обґрунтовували необхідність подальшого обмеження права власності ОСОБА_5 .
4.Представник звернув увагу, що автомобіль перебуває у режимі спільної сумісної власності подружжя і ОСОБА_5 є добросовісним співвласником, яка не знала і не могла знати про будь-яке можливе незаконне використання транспортного засобу, що виключає можливість застосування спеціальної конфіскації відповідно до ч. 4 ст. 96-2 КК України та усталеної практики Верховного Суду.
5.Також представник зауважив, що автомобіль є неподільною річчю, а тому виділення частки для спеціальної конфіскації є юридично неможливим без порушення прав добросовісного співвласника, що прямо підтверджується правовими позиціями Верховного Суду.
6.Окрім того, на переконання захисника, стороною обвинувачення не доведено, що автомобіль використовувався як засіб або знаряддя вчинення кримінального правопорушення. Представник вважає, що сам по собі факт перебування особи в транспортному засобі не створює правових підстав для визнання його знаряддям злочину чи об'єктом спеціальної конфіскації.
7.На думку представника, подальше утримання арешту протягом тривалого часу є непропорційним втручанням у право власності, порушує принцип «справедливого балансу», гарантований ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та покладає на ОСОБА_5 надмірний індивідуальний тягар, який не зумовлений її поведінкою.
8.За відсутності правових і фактичних підстав вважати, що автомобіль підлягатиме спеціальній конфіскації або є речовим доказом, арешт на нього є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в порядку ст. 174 КПК України.
ІІ. Позиції сторін у судовому засіданні
9.У судовому засіданні представник ОСОБА_4 підтримав клопотання.
10.Прокурор та детектив у судове засідання не з'явились.
11.Детектив ОСОБА_6 подав письмові заперечення на клопотання представника та відповідні матеріали на їх обґрунтування, а також просив розглянути клопотання представника без участі детектива.
12.Неприбуття цих осіб у судове засідання з розгляду клопотання згідно із КПК України не перешкоджає розгляду клопотання за їх відсутності.
ІІІ. Положення закону, якими керувалася слідча суддя при постановленні ухвали
13.Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України).
14.Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК України).
15.Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (частини 1, 3 ст. 26 КПК України).
16.Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 1 ст. 36 КПК України).
17.Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України).
VІ. Встановлені слідчою суддею обставини із посиланням на докази
18.Кримінальне провадження № 52024000000000178 розпочате 16.04.2024 та здійснюється за ч. 3, 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України /а.с. 26-28 т. 1/.
19.03.07.2024 ОСОБА_3 у межах цього кримінального провадження повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні: (1) прохання надати неправомірну вигоду для себе та третьої особи та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди у значному розмірі для себе та третьої особи за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; (2) прохання надати неправомірну вигоду для себе та третьої особи та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди у значному розмірі для себе та третьої особи за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України; (3) прохання надати неправомірну вигоду в особливо великому розмірі для себе та третьої особи та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди в особливо великому розмірі для себе та третьої особи за вчинення та невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням наданого їй службового становища, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України /а.с. 12-25 т. 1/.
20.За змістом підозри, начальник управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Рівненської митниці ОСОБА_3 у період з 06.07.2023 по 24.05.2024 одержав від невстановлених осіб, які діяли в інтересах ТОВ «ЛД Тревелінг», ТОВ «ЄВРО ТРАНС ПОРТАЛ», ТОВ «КВАНТУМ АВТО, ТОВ «ЛАЙН ОУПЕН» та інших невстановлених підприємств-імпортерів неправомірну вигоду в особливо великому розмірі, зокрема, в іноземній валюті в сумі 277 900 доларів США, що згідно з офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США становило 10 445 021 грн та в національній валюті 500 000 грн, що в загальному складає 10 945 021 грн.
21.Так, відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_3 , за попередньою змовою з невстановленими службовими особами Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, 06.07.2023 одержав від невстановленої особи на ім'я ОСОБА_7 , який діяв у власних інтересах та інтересах ТОВ «ЛД Тревелінг», частину від неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, зокрема 5 000 доларів США, що станом на 06.07.2023 відповідно до курсу Національного банку України складає 182 843 грн за умисне сприяння ТОВ «ЛД Тревелінг» в умисному ухиленні від сплати в повному обсязі митних платежів та умисно утримався від вжиття заходів направлених на боротьбу з порушеннями митних правил, у тому числі щодо ініціювання направлення запитів до уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих до Рівненської митниці від імені ТОВ «ЛД Тревелінг» під час митного оформлення товарів.
22.Окрім того, за змістом підозри 16.01.2024, ОСОБА_3 , одержав від невстановленої особи на ім'я ОСОБА_8 , який діяв в інтересах ТОВ «ЄВРО ТРАНС ПОРТАЛ» і ТОВ «КВАНТУМ АВТО», частину щомісячної неправомірної вигоди від загальної неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, зокрема 6 000 доларів США, що станом на 16.01.2023 відповідно до курсу Національного банку України складає 227 185 грн за безперешкодне митне оформлення товарів зазначеними товариствами у листопаді 2023 року.
23.У повідомленні про підозру також вказується, що 26.01.2024, ОСОБА_3 , одержав від невстановленої особи на ім'я ОСОБА_9 , який діяв в інтересах двох невстановлених підприємств-імпортерів, першу неправомірну вигоду, яка склала 97 850 доларів США, зокрема двома частинами: 44 250 доларів США, 53 600 доларів США, що станом на 26.01.2023 відповідно до курсу Національного банку України складає 3 677 448 грн, за безперешкодне митне оформлення товарів від імені зазначених підприємств-імпортерів.
24.Також, згідно із повідомленням про підозру 26.01.2024, ОСОБА_3 , одержав від невстановленої особи на ім'я ОСОБА_9 , який діяв в інтересах трьох невстановлених підприємств-імпортерів, неправомірну вигоду, яка склала 65 800 доларів США, зокрема трьома частинами: перша - 20 600 доларів США, друга - 15 200 доларів США, третя - 30 000 доларів США, що станом на 26.01.2023 відповідно до курсу Національного банку України складає 2 472 929 грн, за безперешкодне митне оформлення товарів від імені зазначених підприємств-імпортерів.
25.У повідомленні про підозру зазначено, що 12.02.2024, ОСОБА_3 , одержав від невстановленої особи на ім'я ОСОБА_9 , який діяв в інтересах двох невстановлених підприємств-імпортерів, неправомірну вигоду, яка склала 103 250 доларів США, двома частинами: перша - 57 100 доларів США, друга - 46 150 доларів США, що станом на 12.02.2023 відповідно до курсу Національного банку України складає 3 884 616 грн, за безперешкодне митне оформлення товарів від імені зазначених підприємств-імпортерів.
26.До того ж, за змістом повідомлення про підозру у період квітня по 24.05.2024, ОСОБА_3 , одержав частину від неправомірної вигоди в особливо великому розмірі від невстановленої особи, яка була зацікавлена у безперешкодному митному оформленні товарів ТОВ «ЛАЙН ОУПЕН», зокрема 500 000 грн для себе та невстановлених службових осіб Центрального апарату Держмитслужби України та інших правоохоронних органів за безперешкодне митне оформлення товарів від імені ТОВ «ЛАЙН ОУПЕН» на Рівненській митниці у квітні-травні 2024 року, а також за невчинення ОСОБА_3 та службовими особами Центрального апарату Держмитслужби України дій з використанням наданого їм службового становища щодо виявлення та документування порушень митних правил цим підприємством-імпортером.
27.Під час проведення 03.07.2024 обшуку в автомобілі VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 , та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_3 , у зв?язку із підозрою щодо отримання ОСОБА_3 неправомірної вигоди у автомобілі VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_1 , з метою його спеціальної конфіскації, детектив прийняв рішення про вилучення цього автомобіля /а.с. 7-13 т . 1/.
28.Згідно з ухвалою слідчої судді від 27.03.2024 у справі № 991/6116/24 на цей автомобіль накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, та спеціальної конфіскації із забороною відчуження та розпорядження цим майном /а.с. 7-13 т. 1/.
29.Вирішуючи щодо арешту автомобіля VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_3 з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, слідча суддя установила, що за дружиною підозрюваного ОСОБА_3 - ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі із ОСОБА_3 31.05.2022 зареєстровано право власності на автомобіль VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_3 /а.с. 80 т. 2/.
30.Слідча суддя виснувала, що оскільки на автомобіль VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_3 поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, то такий може бути конфісковано, у разі визнання ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються.
31.Окрім того, вирішуючи щодо арешту автомобіля VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_4 , слідча суддя дійшла висновку, що наявні достатні підстави вважати, що цей автомобіль підлягатиме спеціальній конфіскації, оскільки міг використовуватись як засіб вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень.
32.Слідча суддя взяла до уваги, що за загальним правилом під засобами вчинення злочину розуміють, зокрема, предмети, властивості яких використовуються в процесі вчинення злочину для створення сприятливих умов його реалізації і полегшення процесу його виконання.
33.Слідча суддя врахувала, що відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_3 одержував неправомірну вигоду, перебуваючи у салоні автомобіля VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_4 , зокрема, (1) 16.01.2024 одержав неправомірну вигоду від невстановленої особи на ім?я ОСОБА_8 у розмірі 6 000 доларів США; (2) 26.01.2024 висловив прохання невстановленій особі на ім?я ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду загалом у розмірі 97 850 доларів США та 65 800 доларів США, а також цього ж дня одержав від цієї особи неправомірну вигоду у таких сумах; (3) 12.02.2024 одержав неправомірну вигоду від невстановленої особи на ім?я ОСОБА_9 у сумі 103 250 доларів США.
34.Слідча суддя зауважила, що те, що ОСОБА_3 ймовірно вчинив зазначені дії, перебуваючи у салоні автомобіля підтверджується матеріалами оперативно-технічних заходів, долучених до клопотання.
35.Слідча суддя звернула увагу, що хоч у них і не зафіксовано ідентифікаційних ознак відповідного автомобіля, проте наявні відомості, що ОСОБА_3 користувався саме автомобілем VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_4 .
36.Отож, слідча суддя виснувала, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що зазначеним автомобілем ОСОБА_3 користувався і для вчинення кримінальних правопорушень, проте поза розумним сумнівом такі обставини мають бути встановлені за результатами судового розгляду.
37.Слідча суддя зазначила, що систематичність використання ОСОБА_3 автомобіля для зустрічей із іншими особами щодо отримання неправомірної вигоди, вказує на те, що він вважав це місце надійним та сприятливим для вчинення кримінального правопорушення. Фактично під час вчинення кримінального правопорушення він перебував у закритому від доступу сторонніх осіб просторі, що забезпечувало конспіративність його неправомірних дій, а відтак невикриття. До того ж, така властивість автомобіля як мобільність, забезпечувала можливість вчинення кримінального правопорушення у будь-якому зручному для ОСОБА_3 місці.
38.За таких обставин, слідча суддя дійшла висновку, що використання підозрюваним автомобіля загалом сприяло вчиненню кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, отож такий відповідає ознакам засобу вчинення злочину.
39.Поряд з цим, оскільки автомобіль VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_4 на праві спільної сумісної власності належить також ОСОБА_5 , відповідно до ч. 4 ст. 179 КПК України слідчій судді було необхідно встановити, чи знала ОСОБА_5 або повинна була і могла знати, що таке майно використовувалось ОСОБА_3 як засіб вчинення кримінальних правопорушень.
40.З цього приводу слідча суддя взяла до уваги такі обставини.
41.Так, детективами зафіксовано спілкування ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , з якого слідує, що ОСОБА_5 обізнана щодо вірогідного одержання ОСОБА_3 неправомірної вигоди та активно користується відповідними коштами.
42.Зокрема, 13.10.2023 ОСОБА_5 уточнювала у підозрюваного: «Тобі нічого не повернули?», вірогідно маючи на увазі частину неправомірної вигоди, належну ОСОБА_3 , на що підозрюваний зазначив, що цього місяця везе більшу частину своєму керівництву.
43.Окрім того, 27.10.2023 ОСОБА_3 просив свою дружину повідомити синові ОСОБА_10 , щоб той зустрівся із чоловіком та забрав у нього, ймовірно кошти, як неправомірну вигоду, що той і зробив, судячи із контексту подальших розмов ОСОБА_3 із сином, до того ж, залишивши собі її частину.
44.06.01.2024 дружина підозрюваного запитує: «А ти з собою більше нічого не привіз, так, оці гроші які нам передали і все, так?», на що ОСОБА_3 відповів: «Так я сам забирав», після чого дружина перепитала: «А більше ніхто нічого не приїде, нічого не дасть?» та ОСОБА_3 на це зазначив: «Та повинні, я не знаю чому більше з тих грошей не прийшло. Ми потратили у минулому місяці чотири з половиною чужих грошей. Чотири з половиною!». Після цього ОСОБА_5 почала пояснювати, на що пішли ці кошти, зокрема, на витрати, у зв'язку із святами, навчання сина, подарунки, за утримання її матері тощо /а.с. 129, 130 т. 2/.
45.До того ж, 24.05.2024, спілкуючись із ОСОБА_5 підозрюваний розповідав їй щодо неприємної ситуації, яка склалась із його керівництвом, вірогідно з приводу несправедливого розподілу неправомірної вигоди, отриманої за сприяння суб?єкту господарювання у митному оформленні.
46.Отож, слідча суддя виснувала, що ОСОБА_5 знала щодо одержання її чоловіком неправомірної вигоди, витрачала відповідні кошти на власні потреби та потреби сім'ї. Звідси є підстави вважати, що вона також повинна була і могла знати, що зареєстрований за нею автомобіль VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_4 , використовувався ОСОБА_3 як засіб вчинення відповідних кримінальних правопорушень.
47.Водночас, слідча суддя зауважила, що зі змісту ч. 4 ст. 170 КПК України слідує, що спосіб набуття майна третьою особою (оплатно чи безоплатно, за ціною вищою чи нижчою за ринкову вартість) не є визначальним при вирішенні питання щодо спеціальної конфіскації у такої особи майна. Визначальним є обізнаність цієї особи, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
48.Отже, слідча суддя дійшла висновку, що автомобіль VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_4 може підлягати спеціальній конфіскації.
V. Мотиви слідчої судді
Щодо повноважень слідчої судді на розгляд клопотання
49.Дослідивши матеріали клопотання слідча суддя встановила, що воно подане у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, згідно із ст. 33-1, 216 КПК України, а тому його розгляд, з урахуванням положень п. 20-2 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, належить до повноважень слідчої судді Вищого антикорупційного суду.
Щодо підстав для скасування арешту майна
50.Ураховуючи, що ОСОБА_5 є власником арештованого майна /а.с. 7-14 т. 1/, то клопотання подане уповноваженим суб'єктом звернення - адвокатом у інтересах власника майна.
51.І хоча за змістом ч. 1 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту повинно бути подане самим власником чи володільцем майна, однак слідча суддя застосовує норму статті 59 Конституції України. Остання є нормою прямої дії, та гарантує конституційне право на професійну правничу допомогу в контексті із офіційним тлумаченням відповідної норми у попередній редакції, здійсненого Конституційним Судом України у рішенні № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року, де зазначається, що норму «кожен має право на правову допомогу» треба розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує.
52.Отже, на підставі ст. 59 Конституції України адвокат, який уповноважений власником майна (що підтверджується копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером на надання правової допомоги), має право від його імені оскаржувати арешт майна, що є формою професійної правничої допомоги.
53.Вирішуючи клопотання представника, слідча суддя виходить з такого.
54.Слідча суддя звертає увагу, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням, зокрема, власника майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
55.Тобто тягар доведення слідчому судді необґрунтованості арешту майна, відсутності потреби у ньому, покладено саме на власника майна.
56.Представник вважає, що арешт автомобіля VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_1 з метою спеціальної конфіскації накладено необґрунтовано, оскільки такий не є засобом вчинення кримінального правопорушення.
57.Зокрема, представник звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, згідно із якою спеціальна конфіскація не може бути застосована до автомобіля, якщо у формулюванні обвинувачення відсутнє покликання на використання транспортного засобу як знаряддя злочину.
58.Представник зазначив, що така позиція викладена Верховним Судом у справі № 127/32636/23, проте за даними Єдиного державного реєстру судових рішень за цим номером справи віднайдено судовий наказ Вінницького міського суду Вінницької області.
59.Натомість, позиція, на яку звернув увагу представник наведена у постанові від 07.05.2025 у справі № 335/12523/23.
60.Слід зазначити, що така позиція є релевантною виключно до ситуацій, пов?язаних із вирішенням питання про спеціальну конфіскацію за результатами судового розгляду, адже формулювання обвинувачення це складова обвинувального акта.
61.Попри це, слідча суддя звертає увагу, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень містить покликання на перебування ОСОБА_3 у арештованому транспортному засобі під час ймовірного одержання неправомірної вигоди і це враховано слідчою суддею під час вирішення питання про арешт відповідного автомобіля.
62.Також, на думку представника, фактичне перебування особи в автомобілі під час ймовірного вчинення злочину не свідчить про використання цього автомобіля як засобу чи знаряддя вчинення злочину.
63.Окрім того, представник акцентував, що в ухвалі про арешт майна слідча суддя припустила, що ОСОБА_5 повинна була і могла знати, що автомобіль використовувався як засіб вчинення кримінального правопорушення, адже вона знала про отримання її чоловіком ОСОБА_3 коштів. Однак, на переконання представника, обізнаність ОСОБА_5 про доходи чоловіка не тотожна обізнаності автомобіля як знаряддя злочину.
64.Слідча суддя звертає увагу, що в ухвалі про арешт майна детально викладено підстави для арешту майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
65.Зокрема, слідча суддя, виходячи із обставин ймовірного вчинення кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_3 , на підставі долучених до клопотання матеріалів, дійшла висновку, що арештований автомобіль міг використовуватись як засіб вчинення відповідних кримінальних правопорушень, а ОСОБА_5 повинна була і могла знати, що зареєстрований за нею автомобіль, використовувався ОСОБА_3 як засіб вчинення відповідних кримінальних правопорушень.
66.Поряд із цим, представник усупереч висновкам слідчої судді в ухвалі про арешт майна, наводить виключно власний погляд на відповідні обставини, не покликаючись на будь-які фактичні дані, які б спростовували відповідні висновки в ухвалі про арешт майна.
67.Проте з огляду на положення ст. 174 КПК України у межах клопотання про скасування арешту майна представник повинен із використанням належних джерел доказування довести необґрунтованість арешту.
68.Отже, представник, звернувшись із клопотанням про скасування арешту майна, фактично оскаржує ухвалу слідчої судді про арешт майна, не наводячи аргументів, які не враховувались слідчою суддею під час ухвалення такого рішення.
69.З цього приводу ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягає сумніву («Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [Велика Палата], заява No 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а проста можливість існування двох поглядів на питання не є підставою для повторного розгляду.
70.Відхилення від цього принципу виправдані, тільки якщо вони необхідні в обставинах істотного і незаперечного характеру («Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява No 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).
71.З огляду на зазначене, беручи до уваги те, що слідча суддя, ухвалюючи відповідне процесуальне рішення, наводила мотиви його прийняття, слідча суддя вважає, що відсутні підстави для повторного детального аналізу таких обставин в рамках цього розгляду. А відповідно до принципу юридичної визначеності також слідча суддя не буде переглядати власні рішення, які набрали законної сили, оскільки обставини, які у них наводились, не змінились.
72.Водночас, заперечення представника про те, що у відповідних матеріалах не йдеться про неправомірну вигоду не спростовують того, що наразі достатньо даних, які виправдовують подальший арешт. Поряд з цим, такі заперечення мають бути перевірені судом за результатами всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, на підставі оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку.
73.Окрім того, представник із покликанням на постанову Верховного Суду від 09.04.2020 у справі № 676/2199/19 зазначив, що арештований автомобіль є неподільною річчю, а тому виділення частки для спеціальної конфіскації є юридично неможливим без порушення прав добросовісного співвласника.
74.За змістом цієї постанови, приймаючи рішення про конфіскацію 1/2 автомобіля, колегія суддів зазначила, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, яке набуте під час шлюбу, а тому обвинувачений і ОСОБА_7 володіють цим майном у рівних частках. Тобто, апеляційний суд, в кримінальному провадженні, вирішив спір про право власності на майно, поділив його з виділенням часток, що є неприпустимим… Не звернув уваги апеляційний суд і на положення вимог ст. 183 ЦК України, якими визначаються речі на подільні і неподільні. Зокрема, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Тобто, виділити автомобіля, для спеціальної конфіскації, без втрати його цільового призначення неможливо… Суд апеляційної інстанції встановив, що прокурором в суді не було доведено, що ОСОБА_7 знала чи могла б знати про незаконне використання автомобіля, що було б підставою для його конфіскації. Не міститься таких даних ні в обвинувальному акті, ні у вироку. Тобто, встановивши, що автомобіль «Peugeot-Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , на праві власності зареєстрований за ОСОБА_7 , яка не знала про незаконне його використання, та конфісковуючи на користь держави частину вказаного транспортного засобу і свідоцтво про його реєстрацію, апеляційний суд допустив неправильне застосування кримінального закону.
75.Слідча суддя звертає увагу, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація, серед іншого, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
76.У постанові від 25.07.2024 у справі № 676/2111/20 Верховний Суд дійшов висновку, що норма п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачає застосування спеціальної конфіскації до знаряддя вчинення злочину, а не, до прикладу, його окремої частини чи грошового еквіваленту, оскільки така конфіскація направлена насамперед на примусове, безоплатне вилучення майна у власність держави з метою перешкодити засудженій особі у подальшому використовувати це майно для здійснення злочинної діяльності.
77.Звідси слідує, що норми КК України передбачають застосування спеціальної конфіскації до знарядь та засобів вчинення кримінального правопорушення, а не до їх певної частини.
78.Поряд з цим, слідча суддя звертає увагу, що назване положення зобов?язує з?ясувати, чи є особа, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, власником (законним володільцем) знарядь та засобів його вчинення, а якщо ні, то чи знав власник, законний володілець про їх незаконне використання.
79.Слід зауважити, що наразі представник не довів, що ОСОБА_5 , усупереч установленому в ухвалі про арешт майна, не знала чи не могла знати про використання ОСОБА_3 зареєстрованого за нею арештованого автомобіля як засобу кримінального правопорушення.
80.Поряд з цим, підозрюваний ОСОБА_3 є іншим співвласником автомобіля, який згідно із повідомленням про підозру та матеріалами клопотання ОСОБА_3 використав з метою ймовірного вчинення інкримінованих правопорушень.
81.За таких обставин, наразі існують достатні підстави вважати, що обидва співвласники арештованого автомобіля знали про його ймовірне незаконне використання.
82.Водночас, поза розумним сумнівом підстави для спеціальної конфіскації підлягають встановленню під час судового розгляду.
83.Окрім того, представник вважає, що в арешті автомобіля VOLVO XC90, д.н.з. НОМЕР_1 , відпала потреба, оскільки з моменту накладення арешту стороною обвинувачення не вчинено жодних процесуальних дій, які б обґрунтовували необхідність подальшого обмеження права власності ОСОБА_5 .
84.Зокрема, представник акцентував, що впродовж досудового розслідування сторона обвинувачення не проводила будь-яких процесуальних дій за участі ОСОБА_5 , нових доказів, які б вказували на беззаперечну обізнаність ОСОБА_5 щодо нібито протиправної діяльності ОСОБА_3 не здобуто.
85.Слід зазначити, що КПК України не визначає переліку обставин, за наявності яких потреба у застосуванні арешту майна, як засобу забезпечення кримінального провадження, припиняється. Однак логічне тлумачення відповідної норми дає підстави для висновку, що вказане може мати місце у випадку, коли перестануть існувати підстави, з огляду на які було накладено арешт.
86.Відповідно КПК України не пов?язує потребу в арешті майна із вжиттям стороною обвинувачення заходів, які б обґрунтовували необхідність відповідного обмеження прав особи, вже після накладення відповідного арешту.
87.Слід зазначити, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила (ч. 1 ст. 25 КПК України).
88.Водночас, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК України).
89.Також слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України).
90.Отже, детектив, прокурор уповноважені самостійно визначати перелік слідчих і процесуальних дій, які належить вчинити для виконання завдань кримінального провадження.
91.Слідча суддя звертає увагу, що в ухвалі про арешт майна детально викладено підстави для арешту майна як з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, так і з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
92.Своєю чергою представник не довів, що відповідні підстави наразі змінились і зумовлюють скасування арешту, бо у ньому відпала потреба.
93.Щодо доводів про неспіврозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та виправданості потреб досудового розслідування у втручанні у права і свободи особи слідча суддя виходить з такого.
94.Зокрема, представник вважає, що подальше утримання арешту протягом тривалого часу, зважаючи що наразі досудове розслідування зупинене, є непропорційним втручанням у право власності та покладає на ОСОБА_5 надмірний індивідуальний тягар, який не зумовлений її поведінкою.
95.Слідча суддя звертає увагу, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (1) чи є втручання законним; (2) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
96.Щодо законності втручання, то КПК України не встановлює заборон щодо накладення арешту на майно, що належить підозрюваному на праві спільної сумісної власності з метою конфіскації майна як виду покарання чи спеціальної конфіскації.
97.У ч. 5 ст. 170 встановлено тільки вимогу того, що у випадку накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, арешт накладається на майно підозрюваного, до якого належить майно, що перебуває у режимі спільної сумісної власності.
98.Ба більше, законодавство передбачає і подальший механізм конфіскації такого майна. Так, Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року, у ч. 6 ст. 48 встановлює: «У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця».
99.На підставі викладеного, закон передбачає можливість накладення арешту на майно підозрюваного, що є спільною сумісною власністю, а питання звернення стягнення на таке із визначенням частки має вирішуватись судом під час виконання вироку.
100.Водночас, на переконання слідчої судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у розслідуванні корупційних кримінальних правопорушень, за наслідками чого можливе і притягнення до кримінальної відповідальності та застосування передбачених законом засобів кримінально-правового характеру, зокрема, й спеціальної конфіскації.
101.Слідча суддя вважає, що вказаний суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.
102.Слід зазначити, що конкретних даних щодо надмірності такого заходу забезпечення кримінального провадження, що полягає в тимчасовому обмеженні права ОСОБА_5 вільно володіти та розпоряджатися відповідним майном, реальних негативних наслідків, які настали або можуть настати у зв?язку із цим, слідчій судді не надано.
103.За таких обставин, втручання у право власності ОСОБА_11 , яке стосується виключно конкретного майна, яке має важливе значення для досудового розслідування, і полягає в обмеженні можливості володіння і розпорядження цим майном, що є найменш обтяжливим способом обмеження права, є співрозмірним відносно завдань кримінального провадження.
104.Слідча суддя зважає на позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою, зокрема, у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (постанова від 16.12.2021 у справі № 11-164сап21).
105.З огляду на викладене, ураховуючи також позицію Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, від 18.07.2006, слідча суддя не вважає за необхідне надавати окремо детальні відповіді на ряд інших доводів сторін, оскільки вони не мають суттєвого значення для вирішення питань цього розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 174, 372 КПК України, слідча суддя
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідча суддя ОСОБА_1