Житомирський апеляційний суд
Справа №286/2832/23 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.
Категорія 21 Доповідач Коломієць О. С.
09 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.
з участю секретаря
судового засідання Лугини О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №286/2832/23 за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи - Овруцька міська рада, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про встановлення порядку користування земельною ділянкою
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Недашківської Л.А.
У липні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що їй на праві приватної власності належить частина житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана частина цього житлового будинку була виділена їй у власність в натурі та складається з конкретно визначених приміщень.
Маючи право на приватизацію частини земельної ділянки, закріпленої за цим домоволодінням, вона ще до виділу в натурі належної їй частини житлового будинку, отримала дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), наданий рішенням Овруцької міської ради від 22 липня 2016 року №427.
Рішенням Овруцької міської ради від 25 серпня 2020 року №1085 виділеній їй в натурі частині житлового будинку присвоєно окремий номер «22/2».
У зв'язку із виділенням їй в натурі частини вказаного житлового будинку та зміною нумерації будинку, вона повторно звернулася до органу місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості).
Своїм листом від 1 лютого 2023 року Овруцька міськрада повідомила про відсутність необхідності в отриманні вказаного дозволу й рекомендовано звернутися до землевпорядної організації для розроблення технічної документації із землеустрою.
Позивачка вказує, що звернулася до ФОП ОСОБА_6 для виготовлення технічної документації. З виїздом на місце, під час обмірів закріпленої за домоволодінням земельної ділянки, було встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , може бути сформована лише між двома домоволодіннями, а саме: належною їй частиною житлового будинку та житловим приміщенням відповідачів, яким належить частина домоволодіння по АДРЕСА_2 , оскільки вони мають спільний двір та спільну господарську будівлю (сарай літ. «Г»).
У відповідності до положень статті 88 ЗК України ФОП ОСОБА_6 розробила договір (угоду) про порядок користування земельною ділянкою. Вказана угода була направлена відповідачам засобами поштового зв'язку, проте вони відмовилися отримувати поштову кореспонденцію, не зазначивши причини такої відмови.
ОСОБА_2 вказувала, що відповідачі відмовляються погоджувати порядок користування земельною ділянкою зі спільним двором, відтак вона позбавлена можливості приватизувати земельну ділянку, призначену для обслуговування належного їй житла й змушена звернутися до суду.
Враховуючи вищезазначене, просила встановити між нею та відповідачами порядок користування земельною ділянкою, яка має спільний двір, та розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
У подальшому позивачка уточнила позовні вимоги та просила встановити порядок користування вказаною земельною ділянкою згідно з варіантом №3 (додаток 4) висновку експерта №544/23-24 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 5 лютого 2024 року.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 28 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено. Виділено ОСОБА_2 в користування земельну ділянку, площею 0,0292 га (в тому числі земельна ділянка, площею 0,0010 га, обмежена у користуванні - прохід для ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) по АДРЕСА_1 . Виділено відповідачам в користування земельну ділянку, площею 0,0356 га, по АДРЕСА_2 . Визначено спільний двір для двох будинковолодінь по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , - земельну ділянку, площею 0,0177 га. Стягнуто з відповідачів на користь держави по 1342 грн. судового збору. Стягнуто з відповідачів на користь ОСОБА_2 по 6571 грн 95 коп. витрат за проведення земельно-технічної експертизи та по 3500 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 04 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року - без змін.
14 листопада 2025 року до суду надійшла заява від ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у якій він просив скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28.10.2024 та ухвалити нове рішення, яким залишити позов ОСОБА_2 без розгляду.
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначав, що після набрання рішенням законної сили йому стали відомі обставини, які, на його переконання, свідчать про незаконність ухваленого рішення, зокрема щодо складу учасників справи, проведення судової експертизи та можливих неправомірних дій окремих осіб. У зв'язку з цим заявник просив скасувати рішення суду та переглянути справу з урахуванням наведених обставин.
На думку заявника, рішення Коростенського міськрайонного суду від 28.10.2024 та постанову Житомирського апеляційного суду від 04.03.2025 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не врахували фактичні обставини, зокрема частку Овруцької міської ради у будинку АДРЕСА_3 та права інших співвласників.
Крім того, вказує, що експертиза судовим земельно-технічним експертом взагалі не проводилась, а його процесуальні права при розгляді справи були обмежені. Водночас у заявника з'явилися нові документи та факти, які раніше не були відомі і які прямо впливають на правильність судових рішень.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 листопада 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами або виключними обставинами.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з апеляційної скаргою, у якій, посилаючись на його безпідставність та незаконність, та, враховуючи уточнену апеляційну скаргу, остаточно просить скасувати ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.11.2025 року, скасувати рішення судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 жовтня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким залишити позов ОСОБА_2 - без розгляду.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що після ухвалення рішення у справі ним отримано офіційний лист голови Коростенського міськрайонного суду від 25.09.2025 № 02-08/208/2025 з додатками, з яких убачається, що матеріали справи № 286/2832/23 були передані до провадження судді Недашківської Л.А. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу, при цьому у матеріалах справи зазначалась третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - Овруцька міська рада.
Вказує, що в ухвалі від 12 вересня 2024 року про прийняття до провадження заяви по справі №286/2832/23, а також в ухвалі від 18.09.2024 про залишення позову без руху, суддя Недашківська Л. А. не вказала третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - Овруцьку міську раду. Водночас, в рішенні суду по справі № 286/2832/23 вказала всіх трьох власників будинку за адресою: АДРЕСА_3 - Овруцька міська рада, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які зазначені в Відомостях Реєстру права власності, які є невід'ємною архівною складовою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто, на думку заявника, невідображення цієї обставини у процесуальних ухвалах суду та ухвалення рішення без належного врахування прав співвласника 1/4 частки житлового будинку і відповідної земельної ділянки є істотною для справи обставиною, яка існувала на момент розгляду справи, однак не була йому відома.
Апелянт вважає, що зазначені обставини відповідають критеріям нововиявлених обставин, визначених ч. 2 ст. 423 ЦПК України, оскільки вони мають істотне значення для правильного вирішення спору щодо порядку користування земельною ділянкою та можуть спростовувати фактичні обставини, покладені в основу судового рішення.
Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим доказам та безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 подано клопотання від 25.11.2025, 08.12.2025, 11.12.2025, 26.12.2025, 30.12.2025, 14.01.2026, 23.01.2026, 02.02.2026 та 09.02.2026 про долучення до матеріалів справи доказів. Колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, а відтак правовій оцінці підлягає правильність застосування судом норм процесуального права під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.
З огляду на приписи статті 367 ЦПК України апеляційний суд здійснює перегляд судових рішень у межах доводів апеляційної скарги та повноважень, визначених цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта ст. 263 ЦПК України).
У постанові від 26.09.2024 у справі №990/220/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відкриття провадження у справі регламентовано нормами процесуального законодавства, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи. Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях процесу.
Тобто визначення предмета спору та обрання способу захисту є правом позивача, яке реалізується на його власний розсуд, а встановлення обґрунтованості позову - обов'язком суду під час розгляду справи, проте не є оцінкою на стадії відкриття провадження.
За таких обставин, оскільки предметом апеляційного розгляду є ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, подані клопотання про долучення доказів виходять за межі предмета апеляційного перегляду та не підлягають долученню і розгляду судом апеляційної інстанції.
Сторони у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заявник ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просив розглядати справи без його участі. Представник позивача надіслала заяву про розгляд справи без її участі та без участі ОСОБА_2 , просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
За положеннями статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами; у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим; є рішення суду іноземної держави, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається заявник, як на підставу для перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення не є нововиявленими обставинами у розумінні п. 1, 3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно зі статтею 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися згідно з преамбулою Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. «Устименко проти України» 2015, § 46).
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з позицією Верховного Суду у справах № 554/1494/16, № 372/4154/18, яка відображена в постановах від 7 грудня 2023 року, 19 червня 2024 року, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
У пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно частини другої ст. 427 ЦПК України протягом п'яти днів після надходження заяви до суду (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 426 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Статтею 185 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя повертає заяву особі, що її подала, без відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 427 ЦПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі №695/2710/15-ц.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження фактично надав оцінку обставинам та доказам у справі, що стосуються суті заявлених вимог, тоді як така оцінка може бути здійснена виключно під час розгляду справи по суті після відкриття провадження, з дотриманням принципів змагальності сторін та безпосередності дослідження доказів, у зв'язку з чим суд вийшов за межі процесуальних повноважень, визначених нормами цивільного процесуального законодавства.
Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції повинен був діяти в межах ст. 427 ЦПК України та перевірити відповідність заяви встановленим процесуальним вимогам.
У разі встановлення недотримання вимог до форми та змісту заяви або неподання необхідних документів суд мав застосувати наслідки, передбачені ст. 185 ЦПК України.
Однак, суд першої інстанції, фактично надавши оцінку обґрунтованості доводів заявника на стадії вирішення питання про відкриття провадження, безпідставно застосував положення ЦПК України щодо відмови у відкритті провадження у справі, чим порушив вимоги процесуального закону.
За таких обставин, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що обставини, на які посилається заявник, не можуть оцінюватись як нововиявлені, заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не відповідає вимогам статті 426 ЦПК України та відмовив у відкритті провадження по справі.
Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими, а оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 листопада 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 лютого 2026 року.
Головуючий Судді