Житомирський апеляційний суд
Справа №285/5336/25 Головуючий у 1-й інст. Васильчук Л. Й.
Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.
16 лютого 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.,
розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №285/5336/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Васильчук Л.Й. у м. Звягелі
У вересні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з даним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором №3406364 від 14.06.2021 у розмірі 36520,00 грн. та судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.06.2021 між ТОВ “Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3406364, відповідно до умов якого, відповідачу перерахованого грошові кошти на картковий рахунок в сумі 8000,00 грн. Однак взяті на себе зобов'язання згідно договору відповідач не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість. 13.09.2021 згідно умов договору відступлення прав вимоги №07Т ТОВ “Мілоан» відступлено право вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно Товариство набуло право вимоги до відповідача у розмірі 36520,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 8000,00 грн; заборгованості за відсотками - 27000,00 грн; заборгованість за комісійними винагородами - 1520,00 грн.
Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2025 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №3406364 від 14.06.2021 у розмірі 36520,00 грн, судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 заперечується як сам факт укладення кредитного договору (факт отримання грошових коштів на його рахунок), легітимність договорів факторингу та сума заборгованості: сума нарахована після спливу строку надання кредиту (постанова Великої палати Верховного Суді від 18.01.2022 року по справі № 910/17048/17, де зазначено, що після спливу строку договору, пред'явлення до позичальника вимоги згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України припиняється); одночасне нарахування відсотків за користування кредитом та комісії (в порушення положення Закону України "Про захист прав споживачів"). позивачем не доведено факт виникнення заборгованості відповідача та її розмір, що є підставою для відмови в задоволенні позову. Таким чином, суд 1-ї інстанції допустив порушення як норм процесуального права - не повно, не всесторонньо дослідив обставини справи, не дав належної оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував та не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, що в сукупності призвело до неправильного вирішення справи.
16 січня 2026 року на адресу суду від представника ТОВ «Діджи Фінанс» - Романенка М.Е. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що доведено належними доказами є те, що договір про споживчий кредит № 3406364 від 14.06.2021 був дійсно підписаний з ТОВ «Мілоан» саме відповідачем. Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «Мілоан» на виконання умов договору про споживчий кредит № 3406364 від 14.06.2021 перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 8 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 48769735 від 14.06.2021. Звертає увагу суду, що позивачу невідомий номер картки, як і первісному кредитору. Повний номер картки вводиться позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі. Позивач надав копію платіжного доручення, що є первинним банківським документом, та підтверджує надання кредитних коштів позивачем й отримання таких відповідачем на зазначену ним платіжну картку, номер якої вказано у платіжному дорученні. Такі умови перерахування коштів було погоджено сторонами при укладенні кредитного договору. Зазначення номеру картки замість номеру рахунку жодним чином не унеможливлює перерахування кредитних коштів відповідачу. У платіжному дорученні відображається частина цифр платіжної картки, так як номер картки становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії») платіжне доручення № 48769735 від 14.06.2021 за кредитним договором № 3406364 від 14.06.2021, сформоване ТОВ «Мілоан» та долучене до позовної заяви, є належними та допустимими доказами у справі. Зміст зазначених документів свідчить про фактичну видачу кредитних коштів відповідачу. Більше того, сторона відповідача, подаючи апеляційну скаргу, не була позбавлена можливості надати всі необхідні докази, добросовісного виконання своїх процесуальних прав, не пояснила поважність причин їх неподання в своїй апеляційній скарзі, де наводить доводи, які суперечать принципам змагальності та диспозитивності в цивільному судочинстві, які полягають в тому, що кожна сторона, розпоряджаючись своїми процесуальними та матеріальними правами, повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Сторона відповідача не була позбавлена можливості надати виписку з власного особистого рахунку до суду апеляційної інстанцій, що одночасно заперечувала б факт отримання будь-яких кредитних коштів, не була позбавлена права звернутися з клопотанням про витребування відповідних доказів до суду. Враховуючи вищевикладене, доводи сторони відповідача можна оцінювати як намагання уникнути відповідальності за кредитним договором, адже в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження позовних вимог, на противагу яким, стороною скаржника жодного доказу не надано.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 14 червня 2021 року між ТОВ “Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3406364, відповідно до умов якого: сума кредиту - 8000,00 грн; кредит надається строком на 15 днів з 14.06.2021; термін повернення кредиту - 29.06.2021; комісія за надання кредиту - 1520,00 грн одноразово; проценти за користування кредитом: 3000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6 Договору); тип процентної ставки - фіксована. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Договір укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_1
ТОВ “Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 8000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , згідно платіжного доручення №48769735 від 14.06.2021.
З відомості про щоденні нарахування та погашення, наданих ТОВ «Мілоан» слідує, що станом на 28.08.2021 загальна сума заборгованості складає 36520,00 грн, яка складається із: 8000,00 грн - борг по тілу; 27000,00 грн - борг по відсотках; 1520,00 грн - борг по комісії.
13 вересня 2021 року між ТОВ “Мілоан» та ТОВ “Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги №07Т, відповідно до умов якого право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором перейшло до ТОВ “Діджи Фінанс».
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №07Т від 13.09.2021, сума боргу ОСОБА_1 за кредитним договором становить 36520,00 грн з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 8000,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 27000,00 грн; заборгованість по комісії - 1520,00 грн.
25 липня 2025 року ОСОБА_1 була направлена вимога про погашення кредитної заборгованості, а також повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором та запропоновано сплатити заборгованість у розмірі 36520,00 грн. на банківські реквізити ТОВ “Діджи Фінанс» та вказано, що у разі невиконання зобов'язань щодо погашення заборгованості Товариство буде змушене звернутися до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе за договором зобов'язання, внаслідок чого, виникла заборгованість, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі, є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1статті 634 ЦК України).
Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
На підставі частини 1статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Відповідно до пункту 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У статті 11 цього Закону передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 вказаного Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
У даній справі встановлено, що 14 червня 2021 року ОСОБА_1 підписав договір про надання споживчого кредиту №3406364, згідно умов якого, йому було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту 8000,00 грн, термін кредиту 15 днів, , з 14.06.2021; термін повернення кредиту - 29.06.2021; комісія за надання кредиту - 1520,00 грн одноразово; проценти за користування кредитом: 3000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.6 Договору); тип процентної ставки - фіксована. Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Договір про надання споживчого кредиту №3406364 від 14.06.2021 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z16746 - 14.06.2021 об 20 год. 37хв.
Згідно платіжного доручення №48769735 від 14.06.2021, ОСОБА_1 на карткоий рахунок НОМЕР_1 перераховано 8000,00 грн, банк платника АТ КБ «ПриватБанк», призначення платежу: кошти згідно договору №3406364.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність договору про споживчий кредит №3406364 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Із розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «Мілоан» нараховувало відсотки за користування кредитними коштами з 15.06.2021 по 29.06.2021 за 15 днів по відсотковій ставці 2,5 % в день, а всього 3000,00 грн заборгованості по відсоткам.
Згідно п. 2.3.1.2. Кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожний раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість за тілом кредиту.
Із надано розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами (не погасив тіло кредиту), а відтак відбулася пролонгація строку кредитування на 60 днів (п.2.3.1.2 Договору).
Із розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ «Мілоан» нараховувало відсотки з 30.06.2021 по 28.08.2021 за 60 днів по відсотковій ставці 5 % в день - 24000,00 грн, а всього за весь строк кредитування 75 днів (15 днів + 60 днів - пролонгація) заборгованості по відсоткам становить 27000,00 грн.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих коштів зі сплатою відсотків за користування кредитом, в межах визначеного сторонами строку кредитування.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.
Відповідач не надав виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту не зарахування кредитних коштів на його рахунок, враховуючи, що ТОВ «Діджи Фінанс» не є первісним кредитором та не є банківською установою. Тобто ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов'язання останнім не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
З огляду на умови укладеного між сторонами договору про споживчий кредит №3406364, його пролонгацію, відсотки нараховувалися в межах строку кредитування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
Відтак, нарахована одноразова комісія у розмірі 1520,00 грн, передбачена договором №3406364, який підписано сторонами та чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».
Відтак, суд першої інстанції зробив правильні висновки з установлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.
Оскільки оскаржене судове рішення підлягає залишенню без змін, то підстав для здійснення нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 21 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Т.М. Павицька
Судді Р.М. Борисюк
А.М. Шевчук