758/1891/25
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
13 лютого 2026 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., за участю: секретаря Губар Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Ганіної М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Національної гвардії України в особі Головного управління Національної гвардії України про встановлення факту, що має юридичне значення,-
У лютому 2025 року позивач звернулась до суду із вищезазначеним позовом, у якому просила: встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його рідна сестра ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство та мали взаємні права та обов'язки; встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в Донецькій обл., м. Маріуполь.
В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_1 є рідною сестрою старшого солдата ОСОБА_2 , який проходив службу у вч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьки померли, брат не був одружений та не має дітей. ОСОБА_2 з 16 серпня 2015 року по 12 жовтня 2016 року проходив службу в лавах ЗСУ, з березня 2024 року й по день смерті проходив службу в складі вч НОМЕР_1 Національної гвардії України. ІНФОРМАЦІЯ_5 брат позивача ОСОБА_2 загинув в ході виконання бойових завдань із забезпечення відсічі збройної агресії рф на території м. Маріуполь. Починаючи з 2012 року, після розлучення позивача зі своїм чоловіком, позивач з дітьми, мамою та братом почали жити разом у м. Донецьк, вести спільний побут, мали взаємні права та обов'язки, перебували на утриманні брата. У 2015 році всі разом виїхали до м. Маріуполь як внутрішньо переміщені особи, де проживали разом. Позивач зауважує, що брат ОСОБА_2 постійно надавав позивачу кошти на продукти, одяг, комунальні послуги, відпочинок та фінансово допомагав дітям. Звертає увагу, що встановлення даного юридичного факту необхідно для реалізації права позивача на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року справу передано за підсудністю до Солом'янського районного суду міста Києва.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 квітня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
07.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява, у якій представник відповідача вч НОМЕР_1 Національної гвардії України зазначає, що відповідач не може підтвердити або спростувати факт перебування позивача на утриманні свого брата, а додані до позовної заяви документи цього факту не підтверджують.
11.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивача про доручення доказів.
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідків, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
20.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, у яких представник відповідача ГУ Національної гвардії України зауважує, що у відповідача відсутні відомості, які спростовують або підтверджують факти, які розглядаються судом.
У судовому засіданні 04 листопада 2025 року приведено до присяги та допитано свідків.
У судовому засіданні представник позивача просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Позивач у судовому засіданні підтримала свого представника, просила позов задовольнити. Додатково пояснила, що проживала із загиблим братом однією сім'єю та перебувала на його утриманні.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 23 жовтня 2012 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровського районного управління юстиції міста Донецька від 26 квітня 2003 року (а.с.22-23).
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполі Донецької області (а.с.24-26).
Відповідно до копії повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24 грудня 2023 року №5417, сповіщено ОСОБА_1 про те, що її брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старший кулеметник кулеметного відділення взводу вогневої підтримки 1 роти оперативного призначення 2 батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення вч НОМЕР_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойових завдань із забезпечення відсічі збройної агресії рф на території міста Маріуполь Донецької області (а.с.27).
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12 серпня 2022 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.34).
ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 , що підтверджується: копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 (а.с.37), копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_2 №00035504591 від 05 травня 2022 року (а.с.38), копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_1 №00036214549 від 20 липня 2022 року та №00036214440 від 20 липня 2022 року (а.с.39, 40), копією довідки начальника відділення кадрів вч НОМЕР_1 Національної гвардії України від 01 серпня 2022 року №1254 (а.с.41), копією довідки завідувача Першої Київської державної нотаріальної контори від 16 лютого 2023 року №1073/02-14 про склад спадкоємців ОСОБА_2 (а.с.42-44).
ОСОБА_1 займалась похованням ОСОБА_2 (а.с.30, 31, 32, 33).
На підтвердження позовних вимог, а саме факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні, позивач також надає: фотографії (а.с.61-65), листування у месенджері «Telegram» із видаленим акаунтом, з якого неможливо встановити між ким відбулось листування (а.с.66-74), диски із відеозаписами, які не засвідчені ЕЦП, а отже не мають силу доказу, відповідно до положень ЦПК України (а.с.92).
Крім того, у судовому засіданні приведено до присяги та допитано свідків, які надали свідчення, що ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 є братом та сестрою. Окремо свідки: позивач ОСОБА_1 , яка допитана як свідок, донька позивача ОСОБА_5 , донька позивача ОСОБА_3 та невістка позивача ОСОБА_6 повідомили, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, мали взаємні права та обов'язки, а також повідомили, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2 .
Так, відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з приписами ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Частиною 1 ст.80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст.ст.3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц).
У постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц зазначено, що для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання сім'єю без наявності інших ознак сім'ї.
Разом із тим, показання свідків про проживання позивача із загиблим братом однією сім'ю не є достатніми доказами про наявність у них сім'ї в розумінні статті 3 СК України.
Верховний Суд вказав, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15).
Враховуючи зазначені вище положення законодавства, суду не надано достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання однією сім'єю позивача ОСОБА_1 та її померлого брата ОСОБА_2 .
Крім того, позивачем заявлено вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю зі своїм загиблим рідним братом. У той же час, враховуючи положення цивільного та цивільного процесуального законодавства, на яке посилається у тому числі і позивач, воно встановлює факти проживання однією сім'єю - чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, однак встановлення факту родинних відносин має іншу юридичну природу та суб'єктний склад, аніж проживання однією сім'єю жінки та чоловіка.
Відтак, позов у частині встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов'язків - задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Згідно з п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Враховуючи те, що позивач взагалі не надала будь-яких доказів на підтвердження перебування її на утриманні загиблого брата, окрім як показань свідків, які є родичами позивача (доньки та невістка), відтак позов у цій частині задоволенню також не підлягає.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.76-81, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Національної гвардії України в особі Головного управління Національної гвардії України про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Вікторія КИЦЮК
Повний текст виготовлено 16.02.2026