печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11748/22-ц
09 лютого 2026 року Печерський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Головко Ю. Г.,
за участі секретаря судових засідань Сіренко С. О.,
представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
представника відповідача 2 - Пащенка О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2022 у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голубнича Ольга Василівна, про визнання недійсним правочину, -
У провадженні Печер ського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голубнича Ольга Василівна, про визнання недійсним правочину.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.10.2025 справу №757/11748/22-ц в частині позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя від 16 серпня 2017 року та договору від 17 серпня 2017 року про внесення змін до договору про поділ майна подружжя від 16 серпня 2017 року направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Головко Ю. Г.
Ухвалою суду від 17.11.2025 справа прийнята до провадження судді, розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.
29.01.2026 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Пащенка О. О. про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою суду від 01.06.2022 у даній справі.
В обґрунтування заяви представник зазначає, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2022 задоволено заяву позивача, вжито заходи забезпечення позову, а саме, заборонено відчуження наступних об'єктів нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3 та заборонено всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 та заборонено всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яких іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо об'єктів нерухомого майна ОСОБА_3 .
Вказує, що заходи забезпечення позову у справі зберігають чинність до цього часу, і майно ОСОБА_3 обтяжено забезпеченням тривалий час.
Також, представник відповідача зазначає, що при зверненні до суду ОСОБА_5 , крім іншого, просив припинити право власності ОСОБА_3 на об?єкти нерухомого майна: 6-ти кімнатну квартиру загальною площею 287,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 913660480382); житловий будинок загальною площею 561,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 866974732231); земельну ділянку площею 1 512 кв. м, кадастровий номер 3223155400:05:099:0077, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1328924932231).
Постановою Верховного суду від 29.10.2025 у цій справі, в задоволенні вищезазначеної позовної вимоги було відмовлено.
З огляду на зазначене, представник відповідача вважає, що наразі відпали підстави для забезпечення позову.
У засіданні представник відповідача Пащенко О. О., заяву підтримав, просив задовольнити з викладених обставин.
Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заперечували щодо задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову, з підстав того, що справа по суті ще не вирішена, потреба у забезпеченні позову ще не відпала та не змінилися обставини, які слугували підставою для забезпечення позову вжитих ухвалою Печерського районного суду м. Києва від суду від 01.06.2022.
Інші учасники в засідання не з'явилися, що не перешкоджає вирішенню спірного питання.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши заяву про скасування заходів забезпечення позову та матеріали справи, приходить наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від суду від 01.06.2022 заяву представника позивача ОСОБА_5 - адвоката Лагутіна І. В. про забезпечення позову у справі, задовольнено.
Заборонено відчуження наступних об'єктів нерухомого майна: 6-ти кімнатна квартира загальною площею 287,7 кв.м.: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 913660480382), житловий будинок загальною площею 561,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 866974732231), земельна ділянка площею 0,151 га. кадастровий номер 3223155400:05:099:0077, розташована в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1328924932231), нежилі приміщення з №1 по №5 (групи приміщень№15)-офіс (1 поверх літера А) загальною площею 129,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 778688880000), машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 15 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 151507480382), машиномісце № НОМЕР_2 загальною площею 15,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 150207980382).
Заборонено всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо наступних об'єктів нерухомого майна: 6-ти кімнатна квартира загальною площею 287,7 кв.м.: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 913660480382), житловий будинок загальною площею 561,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 866974732231), земельна ділянка площею 0,151 га. кадастровий номер 3223155400:05:099:0077, розташована в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1328924932231), нежилі приміщення з №1 по №5 (групи приміщень№15)-офіс (1 поверх літера А) загальною площею 129,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 778688880000), машиномісце № НОМЕР_1 загальною площею 15 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 151507480382), машиномісце № НОМЕР_2 загальною площею 15,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 150207980382).
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України, клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому у виконанні такого рішення.
Цивільне процесуальне законодавство не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При цьому, суд зважає на те, що відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Між тим, питання обґрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18.04.2022 у справі №705/4132/19, забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень/зобов'язань, встановлених забезпеченням позову.
Верховний Суд у своїй практиці виходить з того, що оскільки забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення (правові висновки, викладені в постановах від 24 січня 2024 року в справі №552/5655/19, від 05 червня 2024 року в справі №727/3071/23, від 27 червня 2024 року в справі №522/2279/21).
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2009 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з яким закон пов'язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування.
На момент вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову розгляд справи судом не завершено, триває стадія підготовчого розгляду справи, що вказує на передчасність вимог про скасування заходів забезпечення позову. Тривалість розгляду справи в суді, та тривалий час наявності обтяження на майно ОСОБА_3 , не є підставою для скасування тих заходів, які вжито з метою виконання рішення суду по суті позовних вимог.
Враховуючи, що цивільна справа не розглянута, спір між сторонами не вирішено, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, суд вважає, що підстав для скасування заходів забезпечення позову на цій стадії немає, а заява про скасування заходів забезпечення позову на даний час є передчасною, а тому у її задоволенні слід відмовити.
Доводи заявника про наявність підстав для скасування застосованих засобів забезпечення позову не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
Керуючись ст.ст.158, 259-261, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2022 - залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю. Г. Головко