16.02.2026 Справа № 756/2168/26
Справа № 756/2168/26
№ 1-кс/756/513/26
16 лютого 2026 року місто Київ
Слідча суддя Оболонського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 лютого 2026 року за № 12026100050000288, за підозрою:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Ірпінь, Київської обл., громадянина України, одружений, офіційно працевлаштований, на утриманні має неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, -
Слідчій судді Оболонського районного суду міста Києва 16 лютого 2026 року надійшло клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 лютого 2026 року за № 12026100050000288 стосовно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання з мотивів, викладених у ньому.
Захисник заперечував проти запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, просив застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Крім того, в судовому засіданні долучив медичні документи щодо стану здоров'я тещи підозрюваного - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особа з інвалідністю ІІ групи, довідку та характеристику з місця роботи ОСОБА_4 , медичні документи, які стосуються матері підозрюваного. Заперечував щодо ризиків переховування від органів досудового розслідування, суду та незаконного впливу на потерпілого та свідків. Натомість, не заперечував щодо обґрунтованості підозри.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію захисника та просив застосувати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Вказав, що має на утриманні неповнолітню дитину та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, зауважив, що працює на об'єкті критичної інфраструктури, де забезпечує функціонування залізничних вагонів.
Обґрунтування клопотання та правова кваліфікація.
В обґрунтування зазначеного клопотання вказано, що Національна гвардія України (НГУ) є військовим формуванням, що діє відповідно до Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 №?876?VII. Закон визначає НГУ як військове формування з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про Національну гвардію України» від 13.03.2014 №?876?VII, до основних функцій Національної гвардії України входить зокрема охорона громадської безпеки і порядку, забезпечення захисту та охорони життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян.
Згідно з наказом командира НОМЕР_1 бригади охорони громадського порядку північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України військової частини НОМЕР_2 № 26 від 30.01.2025, стрільця 1-го відділення 3-го патрульного взводу 13-ї патрульної роти НОМЕР_3 патрульного батальйону старшого солдата ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , призначено старшим стрільцем 3-го відділення 1-го патрульного взводу 13-ї патрульної роти 5-го патрульного батальйону.
Згідно з наказом командира НОМЕР_1 бригади охорони громадського порядку ІНФОРМАЦІЯ_5 військової частини НОМЕР_2 №21 від 23.01.2026, для виконання бойових завдань зі стабілізаційних дій, та на виконання бойових розпоряджень 12 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (місто Київ), у визначених секторах оборони міста Києва та Київської області, щодо здійснення ізоляційних (обмежувальних) заходів на стаціонарних блокпостах (спостережних постах) в визначених секторах оборони міста Києва, на блокпосту Міська-Велика Кільцева дорога, призначено старшого стрільця 3-го відділення 1-го патрульного взводу 13-ї патрульної роти 5-го патрульного батальйону ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
ОСОБА_9 , перебуваючи на посаді старшого стрільця 3-го відділення 1-го патрульного взводу 13-ї патрульної роти 5-го патрульного батальйону та здійснюючи ізоляційні (обмежувальні) заходи на блокпосту Міська-Велика Кільцева дорога являвся військовослужбовцем під час виконання покладених на нього обов'язків щодо охорони громадського порядку.
В період часу з 13.02.2026 на 14.02.2026, старший стрілець 3-го відділення 1-го патрульного взводу 13-ї патрульної роти 5-го патрульного батальйону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з в тому числі інспектором управління патрульної поліції у місті Києві старшим лейтенантом поліції ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на стаціонарному блокпості (спостережному пості) в визначеному секторі оборони міста Києва, з назвою «Міська-Велика Кільцева дорога», що неподалік автозаправної станції «ОККО» в Оболонському районі міста Києва, що за адресою: м. Київ, вул. Міська, 1/1, будучи одягнені у відповідний встановлений однострій з розпізнавальними знаками відповідних структур, здійснювали свої функціональні обов'язки по охороні громадського порядку та несли службу.
13.02.2026, приблизно о 23:30 год., інспектором управління патрульної поліції у місті Києві старшим лейтенантом поліції ОСОБА_10 , діючи відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», із застосуванням засобу для зупинки транспортного засобу «жезл» з поданням відповідного сигналу було надано сигнал для зупинки транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_4 , за кермом якого з явними ознаками алкогольного сп'яніння перебував ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з пасажиром ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якого також були ознаки спяніння. Вказаний транспортний засіб рухався в напрямку с. Гостомель, Київської обл.
У зв'язку з тим, що у ОСОБА_11 були явні ознаки алкогольного сп'яніння, йому було запропоновано пройти освідування за допомогою алкотестера «Драгер», на що він погодився, після чого поліцейським було викликано екіпаж з вказаним алкотестером.
14.02.2026, о 00:00 год., з початком комендантської години, військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, почали перекривати дорогу за допомогою об'ємних металевих балок (рейок) у формі шестикінечної зірки під назвою «Іжак», в тому числі вказану перешкоду було поставлено перед транспортним засобом «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_4 ., в якому знаходились ОСОБА_4 та ОСОБА_11 в очікуванні екіпажу з алкотестером «Драгер».
14.02.2026, приблизно о 00:10 год., ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , скориставшись тим що військовослужбовці відійшли від транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_4 , на якому вони пересувались, вийшли з машини та відтягнули перешкоду, що була поставлена перед транспортним засобом, після чого за кермо автомобіля сів ОСОБА_4 , а на пасажирське сидіння сів ОСОБА_11 . Вищевказане побачив військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ОСОБА_9 та підбіг до авто ставши перед його капотом для припинення спроби ОСОБА_4 та ОСОБА_11 покинути місце події.
В той же час та в тому ж місці у ОСОБА_4 , який перебував за кермом транспортного засобу «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який усвідомлював, що перед ним знаходиться військовослужбовець Національної гвардії України, одягнутий у формений одяг встановленого зразка із розпізнавальними знаками, який виконує функції з охорони громадського порядку та що його вимоги є правомірними та законними, виник раптовий злочинний умисел, спрямований на протидію здійсненню останнім покладених на нього службових обов'язків та вчинення опору військовослужбовцеві під час виконання ним покладених на нього обов'язків щодо охорони громадського порядку.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , проявляючи неповагу до військовослужбовців, підриваючи їх авторитет, ігноруючи загальноприйняті у суспільстві правила поведінки, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння у вигляді опору військовослужбовцеві під час виконання ним покладених на нього обов'язків щодо охорони громадського порядку та бажаючи їх настання, перебуваючи у вказаному місці, 14.02.2026 о 00:15 год., умисно здійснив різкий рух транспортним засобом прямо з прискоренням, де знаходився військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ОСОБА_9 , який виконував покладені на нього обов'язки щодо охорони громадського порядку, здійснивши наїзд на останнього та спричинивши фізичного болю, а також забій м'яких тканин правої гомілки, в результаті чого останній впав на капот транспортного засобу, а ОСОБА_4 проїхавши приблизно тридцять метрів зупинив авто, після чого до ОСОБА_4 відповідно до ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію» було застосовано спеціальний засіб «кайданки» та затримано.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразилися в опорі військовослужбовцеві під час виконання ним покладених на нього обов'язків щодо охорони громадського порядку, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
Щодо обґрунтованості підозри.
Слід урахувати, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві. Тож, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позицій Європейського суду з прав людини, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути і достатніми, з часом, аби виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Це вказує, що обґрунтованість підозри містить два аспекти. Перший стосується питання вчинення кримінального правопорушення, а другий - доведення обставин, які за розумного неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до вчинення кримінального правопорушення. При цьому, доведення обставин, викладених в повідомленні про підозру, здійснюється за наявними в матеріалах провадження доказами, які мають відповідати вимогам статей 84, 94 КПК України.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування. Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Дії, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
В якості підтвердження обґрунтованості підозри органом досудового розслідування до матеріалів клопотання надано наступні матеріали:
-покази потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 14.02.2026;
-довідку, про тілесні ушкодження ОСОБА_9 , виданої ДУ «Головний медичний клінічний центр МВС України»;
-протокол огляду місця події від 14 лютого 2026 року, що було проведено неподалік автозаправної станції «ОККО», що за адресою: м. Київ, вул. Міська, 1/1, в ході якого було вилучено транспортний засіб «MERCEDES-BENZ», реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
-покази свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від 14.02.2026;
-покази свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , від 14.02.2026;
-покази свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , від 14.02.2026;
-покази свідка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , від 14.02.2026;
-протокол затримання від 14.02.2026 в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-інші матеріали в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
З метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення цього провадження, зокрема запобіжні заходи. Згідно з частиною 1 статті 176 КПК України одним із запобіжних заходів є домашній арешт.
Згідно зі до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України).
Отже, відповідно до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, а також обставини, визначені статтею 178 КПК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України підтверджується зазначеними вище матеріалами кримінального провадження, які орган досудового розслідування долучив до клопотання. Долучені матеріали кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування є достатніми для висновку щодо обґрунтованості пред'явленої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України. При цьому, слідча суддя акцентує увагу, що не вирішує питання винуватості останнього у вчиненні злочинів, а лише на підставі долучених до клопотання матеріалів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ним злочинів. На даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Щодо ризиків кримінального провадження
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Слідча суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов'язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
На переконання сторони обвинувачення, в цьому провадженні існують ризики, що підозрюваний може:
-переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
-незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Слідча суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є реальним, ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, може навмисно переховуватись від органів досудового розслідування та в подальшому суду з метою уникнення відповідальності.
Крім того, після зупинення поліцейським на блокпості, останній з метою уникнення від адміністративної відповідальності з місця події намагався втекти, тому і в подальшому може переховуватись від органу досудового розслідування.
На думку слідчої судді, співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.
Також, слідча суддя враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема, передбачене ч. 2 ст. 342 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, за який законом передбаченого покарання в тому числі у вигляді позбавлення волі на строк до двох років.
Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Слідча суддя зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. А в контексті з тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян України існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням дозволу на проживання в певній країні, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу, поданням документів на отримання статусу біженця тощо.
Вище вказані обставини дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, усвідомлюючи неминучість покарання пов'язаного з позбавленням волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.
Ризиком того, що ОСОБА_4 , може незаконно впливати на потерпілого та свідків є те, що підозрюваному відомо місце їх проживання та місце роботи, оскільки останній отримав додатки, а саме протокол допиту потерпілого та свідків, і знаючи їх анкетні дані та місце проживання може впливати на них шляхом умовлянь чи погроз, щоб останні змінили покази для уникнення відповідальності за скоєне.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків снує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На думку слідчої судді, підозрюваний ОСОБА_4 ознайомлений з їх показаннями, а також йому відомо анкетні дані, місця проживання свідків, оскільки протоколи допитів із зазначенням анкетних даних таких осіб вручено стороні захисту з даним клопотанням.
Вказані обставини формують у слідчої судді переконання щодо наявності зазначеного ризику у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризиків перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилання прокурора на ці ризики є формальним, жодних переконливих аргументів та доводів на підтвердження зазначених ризиків прокурор не надав, а відтак слідча суддя позбавлена можливості надати оцінку наявності вказаним ризикам. Отже, суд відхиляє зазначені ризики та вважає їх не підтвердженими.
Слідча суддя вважає, що прокурором частково доведено існування ризиків, які передбачені пунктом 1, 3 частини 1 статті 177 цього Кодексу.
Однак в порушення частин 4 статті 194 КПК України прокурором не доведено обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, - недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на викладене, слідча суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, та покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою статті 194 КПК України.
Щодо індивідуальних обставин підозрюваного відповідно до ст. 178 КПК України.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідча суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно працевлаштований у виробничому підрозділі вагонне депо станції Київ Пасажирський філії «Пасажирська компанія» Акціонерного товариства «Українська залізниця» і обіймає посаду слюсаря - електрика з ремонту електроустаткування 4 розряду дільниці головного енергетика. Відповідно до характеристики з місця роботи вбачається, що ОСОБА_4 розпочав трудову діяльність з травня 2025 року слюсарем - електриком з ремонту електроустаткування 4 розряду дільниці головного енергетика виробничого підрозділу вагонне депо станції Київ-Пасажирський, за час роботи в депо проявив себе як сумлінний, працелюбний працівник, який виконує завдання керівництва в повному обсязі і в установлені терміни, до роботи відноситься відповідально, порушень трудової дисципліни не допускає, з колегами по роботі підтримує товариські стосунки. Раніше ОСОБА_4 не судимий.
Під час обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу слідча суддя враховує: вагомість на даному етапі наявних доказів про причетність останнього до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється та альтернативність видів покарання, які можуть бути йому призначені.
Беручи до уваги, визначені ст. 178 КПК України та досліджені в судовому засіданні обставини, зважаючи на поведінку підозрюваного та аналізуючи наведене у сукупності, слідча суддя доходить висновку, що застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не є доцільним, та прокурором не доведено підстав для його застосування. Враховуючи наведене клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Слідча суддя враховує те, що запобіжний захід має бути пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Для попередження ризику переховування та впливу на потерпілих та свідків, слідча суддя вважає, що необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби. Переміщення ОСОБА_4 має бути обмеженим на час проведення розслідування у нічний час доби.
Слідча суддя не вбачає підстав для застосування такого запобіжного заходу, як особиста порука - у зв'язку із відсутністю осіб, які заслуговують на довіру.
Особисте зобов'язання не може бути застосоване у зв'язку із тим, що перебування підозрюваного , на волі не сприятиме виконанню ним, покладених на нього процесуальних обов'язків.
Щодо адреси місяця проживання підозрюваного суд звертає увагу, що зазначена адреса проживання вказана органом досудового розслідування безпосередньо в повідомленні про підозру ОСОБА_4 .
Крім того, матеріали клопотання містять заяву ОСОБА_15 , яка є офіційною дружиною ОСОБА_4 , які разом проживають за адресою: АДРЕСА_2 і виховують разом сина, ОСОБА_7 . Відповідно до цієї заява, ОСОБА_15 надає згоду на перебування ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , яка є власницею вище зазначеної квартири, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав.
З огляду на вище викладене, підозрюваному ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби, заборонивши йому залишати місце свого проживання у нічний час, а саме з 23 год.00 хв. до 06 год.00 хв за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням отримання невідкладної медичної допомоги, а також за виключенням періоду часу прямування та перебування в укритті на період оголошення повітряної тривоги у Київській області, з покладенням на нього обов'язків: утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні; прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора, а також до слідчого судді, суду в залежності від стадії кримінального провадження; здати на зберігання до Оболонського управління поліції, паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідча суддя, -
Клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в місті Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 лютого 2026 року за № 12026100050000288, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України - задовольнити частково.
2. У застосуванні до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби строком строком до 60 (шістидесяти) днів, а саме з 16 лютого 2026 року до до 14 квітня 2026 включно, за адресою: АДРЕСА_2 .
Покласти на ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 такі обов'язки:
- не залишати приміщення квартири АДРЕСА_3 без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду (в залежності від стадії кримінального провадження), з 16 лютого 2026 року до 14 квітня 2026 року включно у нічний час, а саме з 23 год.00 хв. до 06 год.00 хв. за виключенням необхідності слідування в укриття під час повітряної тривоги та отримання невідкладної медичної допомоги;
- прибувати до слідчого та/або прокурора у кримінальному провадженні за їх викликом, що обґрунтовується необхідністю проведення слідчих дій, а так само до слідчого судді, суду для участі у судових засіданнях;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду (в залежності від стадії кримінального провадження);
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у цьому кримінальному провадженні;
3. Звільнити з-під варти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно в залі суду.
4. Направити копію ухвали до СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві, для виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва - ОСОБА_3 .
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що у разі невиконання вказаних обов'язків до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідча суддя ОСОБА_1