Справа №:755/7854/25
Провадження №: 2/755/2869/26
"16" лютого 2026 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Катющенко В.П., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, -
В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва, головуючий суддя Яровенко Н.О., перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні.
Розпорядженням керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва №274 від 02.02.2026 відповідно до п.п.2.3.44, 2.3.46 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, здійснено повторний автоматичний розподіл вказаної судової справи між суддями.
10.02.2026 цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні, була передана у провадження судді Катющенко В.П., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026.
Вивчивши зміст матеріалів справи доходжу наступного.
Як вбачається з позовних вимог, що заявлені в межах розгляду даної справи, позивач просить суд: припинити право власності ОСОБА_2 на 1/10 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 75,2 кв.м., житловою площею 40,2 кв.м.; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/10 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 75,2 кв.м., житловою площею 40,2 кв.м.; виплатити ОСОБА_2 внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду кошти в сумі 393 114,10 грн. в рахунок компенсації її 1/10 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 75,2 кв.м., житловою площею 40,2 кв.м.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на надання правничої допомоги в сумі 63 000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зазначає, що спірна квартира була придбана ОСОБА_1 під час шлюбу з ОСОБА_2 . Постановою Київського апеляційного суду від 30.05.2024 у справі № 755/17975/20 було визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/10 частку квартири АДРЕСА_1 . Під час усього судового розгляду щодо поділу спірної квартири, позивач пропонував відповідачці продати її, при цьому остання після винесення рішення судом першої інстанції погодилась на спільний продаж, але зазначила, що зробить це лише після закінчення судового процесу. Проте після ухвалення Верховним судом остаточного рішення у справі щодо поділу майна, відповідачка відмовилась продавати спірну квартиру. Зазначає, що спільне проживання у спірній квартирі неможливе через конфлікт між сторонами. Виділ частки відповідачці також не представляється можливим, адже вона становить всього 7,52 кв.м. з яких 4,02 кв.м. житлової. У зв'язку з зазначеними обставинами, в квартирі навіть не можливо зробити повноцінний ремонт, тому це позбавляє позивача права на користування своєю власністю. Зважаючи на те, що відповідачка навідріз відмовилась від пропозицій позивача продати квартиру, чи викупити її частку, при цьому не запропонувала свій варіант вирішення спору, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
В той же час, судом встановлено, що у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва, головуючий суддя Катющенко В.П., перебувала цивільна справа № 755/17975/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю. Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач за первісним позовом, ОСОБА_2 , просила суд визнати в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 та на частину самохідно-моторного судна «Прогрес-4» №Г-13945, 1976 р., з підвісним двигуном «Yamaha 70», №1010325, 70 к.с.; стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9105,32 грн. Позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , просив суд визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 12.07.2023, головуючий суддя Катющенко В.П., у вказаній справі, позов ОСОБА_2 задоволено, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 та на частину самохідно-моторного судна «Прогрес-4» №Г-13945, 1976 р.в., з підвісним двигуном «Yamaha 70» №1010325, 70 к.с.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 10 510 грн.; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю, відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 30.05.2024 у справі № 755/17975/24 рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12.07.2023 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково; визнано 20/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2 , спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; в порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 10/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; в порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 10/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; в іншій частині позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири особистою приватною власністю задоволено частково; визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 80/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 06.11.2024 у справі № 755/17975/24, постанову Київського апеляційного суду від 30.05.2024 залишено без змін.
Зважаючи на викладене, доходжу до висновку про необхідність заявлення самовідводу з огляду на наступне.
Відповідно до статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу
Статтею 37 Цивільного процесуального кодексу України визначені обставини недопустимість повторної участі судді в розгляді справи.
Згідно частини 1 статті 39 Цивільного процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до частин 1, 9 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Частиною першою статті 41 цього ж Кодексу визначено, що у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є завданням суду (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України, на засадах верховенства права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Згідно пункту 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у статті 7 Закону.
Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду.
У рішенні від 09.11.2006 по справі «Білуха проти України» Європейський Суд з прав людини вказав, що у відповідності зі сталою практикою названого суду наявність неупередженості відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Щодо суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надані докази протилежного (справа «Ветштайн проти Швейцарії» (Веттштайн v. Switzerland), пункт 43).
Згідно об'єктивного критерію, серед інших аспектів, необхідно визначити, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його неупередженості (справа «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, пп . 27 28 і 30, справа «Ветштайн проти Швейцарії» (Веттштайн v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, 2000., ЄСПЛ XII). У кожній окремій справі необхідно з'ясувати, чи мають відносини, що розглядаються, таку природу і ступінь, які свідчать про небезсторонність суду (справа «Пуллара проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Таким чином, наявність неупередженості визначається фактором, що полягає у забезпеченні таких умов, при яких були б неможливі сумніви у неупередженості суду. І такі умови, крім іншого, невід'ємно пов'язані з дотриманням порядку визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи (стаття 33 ЦПК України).
В рішенні «Фей проти Австрії» Європейський суд з прав людини вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.
Відповідно до висновку №1 Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуга проти України», від 28.10.1999 у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві.
Згідно пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Вимога безсторонності згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Булах проти України», «Салов проти України» та ін.) характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
З урахуванням наведеного, з огляду на встановлені обставини, приходжу до висновку про необхідність заявлення самовідводу у даній цивільній справі, оскільки серед доводів на обґрунтування позовних вимог позивач посилається на постанову Київського апеляційного суду міста Києва від 30.05.2024, якою було скасовано рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 755/17975/20. Так, вказане рішення ухвалене головуючим суддею Катющенко В.П., яка також відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена головуючим суддею і у даній справі. Відтак, задля недопущення виникнення сумнівів у неупередженості судді, зміцнення довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об'єктивного рішення суду, головуючий суддя має бути відведений, заради виключення можливості стверджувати про сумнів щодо його об'єктивності та упередженості, з урахуванням того, що даним складом суду було ухвалено рішенням з відповідною правовою позицією у розрізі спірних правовідносин.
Таким чином, з метою уникнення потенційних сумнівів учасників справи у законності, обґрунтованості та безсторонності суду при розгляді вказаної цивільної справи та ухваленні судового рішення, з метою виключення будь - яких сумнівів у неупередженості судді та для зміцнення довіри до суду, суддя Катющенко В.П. вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду даної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41, 258-260, 353 ЦПК України, суддя -
Заявити самовідвід від розгляду цивільної справи № 755/7854/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя: