Справа № 441/885/24
провадження 1-кп/462/265/26
11 лютого 2026 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання потерпілого ОСОБА_7 про призначення судової психологічної експертизи,
встановив:
у провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
До початку судового засідання від потерпілого ОСОБА_7 на адресу суду надійшло клопотання про призначення судово-психологічної експертизи. Вказане клопотання мотивоване тим, що у межах даного кримінального провадження потерпілим заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі його сина. Зазначає, що смерть сина є надзвичайно травмуючою подією, яка спричинила йому глибокі та тривалі душевні страждання, істотно вплинула на його психологічний стан та звичний спосіб життя. На думку потерпілого, без проведення судово-психологічної експертизи неможливо належним чином встановити обсяг немайнових втрат та надати їм об'єктивну оцінку. Проведення такої експертизи, як зазначено у клопотанні, дозволить визначити характер, інтенсивність і тривалість моральних страждань, яких зазнав цивільний позивач у зв'язку із загибеллю сина. У зв'язку з наведеним ОСОБА_7 просить суд задовольнити клопотання та призначити в межах розгляду цивільного позову у даному кримінальному провадженні судово-психологічну експертизу.
У судовому засіданні потерпілий та його представник клопотання підтримали у повному обсязі.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання.
Сторона захисту також заперечила проти задоволення клопотання потерпілого, підтримавши позицію про відсутність підстав для призначення відповідної експертизи.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши мотиви клопотання та матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичних та душевних стражданнях, завданих особі, а її розмір визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, інших обставин, що мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ст. ст. 76, 89, 103 ЦПК України судова експертиза призначається у разі, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання. Водночас визначення розміру моральної шкоди не належить до питань, які потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки чи мистецтва, а є оціночним повноваженням суду.
Відповідно до ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 КПК Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Разом з тим, суд звертає увагу, що ЦПК України на учасників процесу покладається обов'язок спочатку самостійно вжити заходи для надання експертного висновку і лише у разі відсутності такої можливості, що також має бути підтверджено відповідними доказами, сторона звертається з клопотанням про призначення експертизи до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Зі змісту клопотання вбачається, що потерпілий посилається на заподіяння йому моральної шкоди у зв'язку зі смертю його сина. У цивільному позові потерпілий просив стягнути з обвинуваченого на його користь матеріальну шкоду в розмірі 1 500 0000 грн та моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн.
Самостійно експерта він не залучав.
При цьому, відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається саме судом, який враховує принципи та критерії, закріплені в цивільному законодавстві України, судовій практиці та роз'ясненнях в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Тобто визначення розміру моральної шкоди є виключною компетенцією суду.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 93 КПК України, потерпілий належить до кола суб'єктів, котрі можуть збирати докази.
У відповідності до ч. 3 ст. 93 КПК України, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
У постанові від 31.07.2025 року у справі № 991/2084/23 ВС ККС зазначив, що за приписами ч. 1 ст. 243 КПК України експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження. Тож можливість самостійного залучення експерта на договірних умовах для проведення експертизи є формою реалізації засади змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів як на стадії досудового розслідування, так і судового розгляду. При цьому право на отримання стороною додаткових матеріалів під час судового розгляду передбачено ч. 11 ст. 290 КПК України
Отже, КПК України надає повноваження потерпілому самостійно отримати висновок експерта (в даному випадку судово-психологічної експертизи), в порядку самозвернення до експертної установи, який в подальшому, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 56 КПК України, можливо подавати дізнавачу, прокурору, слідчому судді чи суду.
Доказів самостійного вжиття заходів для проведення експертного дослідження суду не надано, як не зазначено і про неможливість надання експертного висновку, без призначення його судом.
Таким чином, враховуючи, що призначення експертизи є правом, а не обов'язком суду, а також те, що потерпілою стороною не доведено підстав для обов'язкового призначення судом експертизи, визначених ст. 242 КПК України, суд не знаходить підстав проведення судової психологічної експертизи потерпілого.
Крім того, висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності. Суд не може обґрунтовувати своє рішення лише висновком експертизи.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч. 1 ст. 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
У той же час, призначення експертизи без достатніх на те підстав може призвести до невиправданого затягування розгляду справи та порушення прав і законних інтересів учасників кримінального провадження.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання потерпілого про призначення експертизи.
Керуючись ст. ст. 22, 242, 332, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
в задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_7 про призначення судової психологічної експертизи відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал ухвали міститься в матеріалах справи №441/885/24. Ухвала 11.02.2026 набрала законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Копія виготовлена
Суддя: ОСОБА_1