Справа №461/8280/25
Провадження №3/461/12/26
16 лютого 2026 року Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої судді - Павлюк О. В., за участю: секретаря судових засідань - Гнаткович В. С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , прокурора - Бедрій Г. І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівського управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку міста Львова, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює на посаді старшого державного виконавця Личаківського ВДВС Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 4612 від 13.12.2018,
за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні Правопорушення, -
ОСОБА_1 , будучи старшим державним виконавцем Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», та примітки до статті 172-6 КУпАП є суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин, подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 у судовому засіданні вину в інкримінованому їй правопорушенні не визнала, пояснила, що так, вона дійсно несвоєчасно подала декларацію за 2023 рік, разом з тим таке несвоєчасне подання декларації було зумовлене об'єктивними обставинами, а саме: вона була відсторонена від виконання обов'язків, тривалий час хворіла, не мала належного доступу до документів, матеріали для ознайомлення з обов'язком про подання декларації до 01.04.2024 вона не підписувала, а також мали місце перебої з електропостачанням. Після виявлення факту неподання декларації, вона негайно та добровільно усунула його шляхом подання такої декларації. Правопорушення носить формальний характер, шкода державним чи суспільним інтересам цим порушенням не завдана, правопорушення вчинене вперше, умислу на ухилення від подання декларації у неї не було. У зв'язку з наведеним, просила суд звільнити її від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.
Прокурор Бедрій Г. І. у судовому засіданні вважала доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, просила визнати її винною та накласти на неї адміністративне стягнення у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Заслухавши прокурора та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до наказу начальника Головного управління юстиції у Львівській області № 211-к від 22.03.2007 «Про призначення ОСОБА_2 », ОСОБА_2 призначена на посаду старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції з 22.03.2007.
Відповідно до наказу начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області № 356/к від 13.07.2015 «Про зміну прізвища ОСОБА_2 », внесені зміни в особові документи ОСОБА_2 , а саме змінене прізвище зі « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».
Відповідно до наказу начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 105/03 від 29.12.2022, вказана вище посада перейменована на старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 розділу VІІ Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в- Ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агенства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агенством.
Відповідно до пункту 2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Отже, ОСОБА_1 зобов'язана була подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік до 00:00 год. 01.04.2024.
Проте, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, лише 03.03.2025 о 15:01 год., тобто несвоєчасно.
Під час судового розгляду справи були досліджені письмові матеріали, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 739 від 09.10.2025; письмові пояснення ОСОБА_1 від 24.09.2025; посвідчення ОСОБА_1 серії АА № 007403; виписку із медичної карти амбулаторного хворого № 548; повідомлення Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; наказ начальника Головного управління юстиції у Львівській області № 211-к від 22.03.2007 «Про призначення ОСОБА_2 », на посаду старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції з 22.03.2007; наказ начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області № 356/к від 13.07.2015 «Про зміну прізвища ОСОБА_2 », згідно з яким внесені зміни в особові документи ОСОБА_2 , а саме змінене прізвище зі « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». завірену копію посадової інструкції начальника відділу комунікації та зв'язків з громадськістю - заступника директора; наказ начальника Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 105/03 від 29.12.2022, згідно з яким вказана вище посада перейменована на старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; особову картку; посадову інструкцію старшого державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; завірені копії табелів обліку робочого часу; скриншоти з офіційного сайту НАЗК; електронні декларації; висновок прокурора з питань, що виникають під час розгляду справи відповідно до вимог ст. 250 КУпАП, та інші докази, та інші докази, які знаходяться між собою в об'єктивному зв'язку та є допустимими, вважаю, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 , у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, а саме 03.03.2025 о 15:01 год., подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Щодо доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про її звільнення від такої на підставі ст. 22 КУпАП, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на несвоєчасне подання декларації без поважних причин, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Адміністративні правопорушення з формальним складом - це такі правопорушення, для об'єктивної сторони яких закон вимагає встановлення тільки факту власне діяння.
Отже, відсутність суспільної шкоди від адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, так само як і відсутність шкідливих наслідків від нього, не є тими необхідними та достатніми підставами для застосування вимог ст. 22 КУпАП.
Системний аналіз норм КУпАП визначає завдання, яке полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного примусу.
Отже, незалежно від виду суб'єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик, його обов'язком є діяти лише в рамках закону (дозволено робити тільки те, що дозволено законом ст. 6 Конституції України).
Відповідно до ст. 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП є формальним і не передбачає настання будь-яких негативних наслідків, тому для кваліфікації діяння, передбаченого за вказаною статтею, досить лише здійснення протиправних дій.
Суд вважає, що умисел ОСОБА_1 полягав у тому, що вона, будучи ознайомлена з вимогами Закону «Про запобігання корупції», про обов'язки, обмеження та заборони, оскільки неодноразово подавала електронні декларації, не виконала вимоги Закону та навмисно і протиправно їх порушила. Вона усвідомлювала обов'язок подати електронну декларацію і те, що, маючи для цього можливості, її не подала. Однак наявність такого не є обов'язковим для визначення складових формального правопорушення, невиконання обов'язку і порушення вимог Закону є об'єктивним наслідком і результатом її діяння.
Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
Водночас, як під час документування вказаного правопорушення, під час вручення ОСОБА_1 відповідного протоколу та у судовому засіданні, поважних причин несвоєчасного подання нею декларації суд не встановив. Із виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 548, яку ОСОБА_1 долучила разом з поясненнями до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, вбачається, що остання перебувала на стаціонарному лікуванні лише з 02.01.2024 по 08.01.2024. Водночас, суд наголошує, що причини, через які ОСОБА_1 несвоєчасно подала декларацію, не охоплюють весь період, який був відведений для її подання.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням.
У статті 1 Закону «Про запобігання корупції» передбачено, що правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
У цьому випадку, ОСОБА_1 , обов'язком якої як суб'єкта відповідальності визнається необхідність діяти лише в рамках закону, порушила встановлені Законом вимоги, заборони та обмеження, за які встановлена адміністративну відповідальність.
Водночас, слід зазначити, що виходячи з вимог правової кваліфікації та з урахуванням ситуації в державі, правопорушення, пов'язані з корупцією, для кваліфікації яких не передбачено обов'язкової наявності наслідків чи ознак суспільної небезпечності, не можуть вважатися малозначними.
Застосування ст. 22 КУпАП є неможливим, оскільки це суттєво знижує ефективність протидії корупції, дозволяє правопорушнику уникнути передбаченої Законом відповідальності.
Більше того, факт вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, не може визнаватись малозначним, оскільки вчинення такого порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягає на порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади та місцевого самоврядування.
Протидія корупційним та пов'язаним із корупцією проявам, створення атмосфери суспільного неприйняття таких вчинків на сьогодні є винятково актуальними, і принциповість під час призначення стягнення за порушення вказаної категорії буде істотно сприяти запобіганню злочинам у цій сфері.
Водночас, одним з основоположних принципів діяльності зі запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам.
Таким чином, аналізуючи докази по цій справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена належним чином.
При накладенні адміністративного стягнення, враховується характер скоєного правопорушення, особу правопорушниці, яка вперше притягується до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність. Суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 необхідно призначити стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Оскільки суд визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, то вважає за необхідне стягнути з останньої судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.172-6, 283-285, 287-289 КУпАП, суд, -
1. ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
2. Стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред'являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП правопорушник повинен сплатити штраф не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя Ольга ПАВЛЮК