Справа № 461/1165/26
Провадження № 1-кс/461/821/26
16.02.2026 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,, розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62025140110003260 від 01.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 , маючи умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, усвідомлюючи, що в умовах дії на території України правового режиму «Воєнний стан», який введений Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995, №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила перетинання державного кордону), військовозобов'язаним громадянам України віком від 18 до 60 років, виїзд за межі України заборонено, за невстановлених органом досудового розслідуванням обставин (час та місце), однак не пізніше 22.05.2025, вступив у злочинну змову із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковником ОСОБА_5 (матеріали відносно якого виділене в окремо провадження) з метою протиправної діяльності, яка полягала у організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, після чого вчинив кримінальне правопорушення, за наступних обставин.
Так, приблизно на початку травня 2025 року, орієнтовно о 12:00 годині, на автомобільній заправці «SOCAR», яка розташована у м. Львові по вул. Кульпарківській, точної дати та місця в ході досудового розслідування не встановлено, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГУ підполковник ОСОБА_5 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження) під час розмови з ОСОБА_6 , знаючи про те, що в ОСОБА_6 є син призовного віку ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою із ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_6 про те, що він займається організацією незаконного переправлення громадян призовного віку через державний кордон України та за грошову винагороду запропонував ОСОБА_6 незаконно переправити його сина через Державний кордон України.
В подальшому, 03.06.2025 приблизно о 21 годині 40 хвилин, перебуваючи на автозаправці «WOG», за адресою: с. Солонка, Львівський район, Львівська область, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГУ підполковник ОСОБА_5 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), під час зустрічі з ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого злочинного корисливого умислу, направленого на незаконне збагачення шляхом організації незаконного переправлення військовозобов'язаних осіб через Державний кордон України, діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_4 , повідомив останньому план незаконного переправлення сина ОСОБА_6 - ОСОБА_7 через державний кордон України на автотранспорті, який він підшукає та надасть. При цьому, додатково надав гарантії безпечного виїзду ОСОБА_7 через державний кордон України, за що останній у найкоротший термін має передати йому грошові кошти у розмірі 15 000 Євро.
В подальшому, 04.06.2025 близько 17:41 год. ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 НГУ підполковником ОСОБА_5 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), маючи спільний прямий злочинний умисел на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України та керівництво такими діями, керуючись корисливим мотивом з метою протиправного збагачення, зустрілись із ОСОБА_6 на автомобільній заправці «WOG», за адресою: вул. Стрийська буд. 12, с. Сокільники, Львівського району, Львівської області, де переконавшись про наявність грошових коштів у ОСОБА_6 , ОСОБА_4 повідомив про деталі організації незаконного переправлення сина ОСОБА_6 - ОСОБА_7 через Державний кодон України на автотранспорті, який він підшукає та надасть, а також місця та часу такого переправлення. Також ОСОБА_4 повідомив, що вартість послуг, за незаконне переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України становить 18500 доларів США, що включає: 1000 доларів за виготовлення ОСОБА_7 фіктивних медичних документів, про нібито наявність у нього групи інвалідності, 500 доларів США - оплата водієві за перевезення ОСОБА_7 через державний кордон України, та 17000 доларів США - оплата за надані ними послуги, щодо організації незаконного переправлення його сина через державний кордон України. Також ОСОБА_4 наполіг, щоб грошові кошти за незаконне переправлення ОСОБА_7 - ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 , та останній зберігав їх у себе до моменту перетину ОСОБА_7 державного кордону України. При цьому, вчергове гарантував безпечний виїзд військовозобов'язаного ОСОБА_7 через державний кордон України.
Після чого, перебуваючи на автомобільній заправці «WOG», за адресою: вул. Стрийська буд. 12, с. Сокільники, Львівського району, Львівської області ОСОБА_6 , за вказівкою ОСОБА_4 , передав ОСОБА_5 (матеріали відносно якого виділено в окреме провадження), грошові кошти у сумі 15 000 Євро, що згідно офіційного курсу НБУ на вказану дату становить 711 394,5 гривень за організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, керівництво такими діями, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Після чого злочинна діяльність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 була припинена працівниками правоохоронних органів.
12.02.2026 в ході проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання та реєстрації ОСОБА_4 , виявлено та вилучено мобільний телефон марки «iPhone» в силіконовому чохлі.
Слідчий зазначає, що оскільки вищевказаний мобільний телефон відповідає вимогам ч. 1 та ч. 2 ст. 98 КПК України, може бути використаний як докази факту і обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, а також може містити інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення та причетних осіб, то 12.02.2026 року його визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
З урахуванням вищевикладеного, з метою збереження речового доказу, недопущення його втрати чи зміни та використання його у доказуванні слідчий просив клопотання задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі.
З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню за наступних обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження
Клопотання узгоджено з вимогами ст. 171 КПК України і доводи слідчого, якими він обґрунтовує клопотання, підтверджені доданими до клопотання копіями документів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні зазначено підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Стороною обвинувачення дотримано вимог ч.5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання слідчого про арешт майна було подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.
Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані. як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 4 ст. 170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025140110003260 від 01.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України триває, та в подальшому може виникнути необхідність в додатковому дослідженні вказаного в клопотанні речового доказу для встановлення відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку що вказаний в клопотанні мобільний телефон, відповідає критеріям ст. 98, ч.2 ст. 170 КПК України, а також може мати суттєве значення для встановлення істини в даному кримінальному провадженні для швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних до відповідальності. у зв'язку з чим, з метою його збереження, слідчий суддя вважає за необхідне накласти на нього арешт.
Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під. час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження речовими доказами з метою запобігання їх зникненню, знищенню, пошкодженню чи зміні. Держава гарантує право громадянина на забезпеченням забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Таким чином, тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак перераховані основоположні суспільні інтереси, переважають принцип мирного володіння майном.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на речі, вилучені 12.02.2026 під час проведення обшуку в у квартирі АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон марки «iPhone» в силіконовому чохлі.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1