Справа № 351/1615/25
Номер провадження №1-кп/351/110/26
13 лютого 2026 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора- ОСОБА_3 ,
обвинуваченого- ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снятині кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плоска Путильського району Чернівецької області та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, офіційно не працюючого, розлученого, раніше не судимого,
за ч.2 ст. 286 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5 .
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Обвинувачений ОСОБА_4 14 серпня 2025 року близько о 04 год. 50 хв., у темну пору доби, керуючи автомобілем марки Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в межах населеного пункту - м. Снятин Коломийського району Івано-Франківської області, не врахував дорожню обстановку, проявив неуважність, в порушення пункту 12.2. Правил дорожнього руху України не вибрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, рухаючись із швидкістю 50 км/год., проїжджаючи нерегульований пішохідний перехід, у порушення вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу для того щоб дати дорогу пішоходу, унаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який переходив проїзну частину дороги зліва на право відносно руху автомобіля у межах дорожньої розмітки «зебра» на нерегульованому пішохідному переході.
При цьому водій ОСОБА_4 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, а саме:
п. 2.3, в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
п. 12.2, у якому зазначено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.
п. 18.1 в якому зазначено, що водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
У результаті порушення водієм ОСОБА_4 вказаних ПДР сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: поширеного синця в межах ділянки правого плечового суглобу та правого плеча, грудної клітки праворуч, відповідних їм крововиливів у м'які тканини, перелому шийки правої плечової кістки, перелому ребер обабіч в більшій кількості праворуч, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя та поширених синців в ділянках обличчя та волосистої частини голови (в межах лівих орбітальної, виличної, щічної, скроневої ділянок, лобної ділянки ліворуч, спинки носа, правої орбітальної ділянки) з саднами на їх фоні та забійною раною в межах лобної ділянки ліворуч (на час розтину загоїна з формуванням рубця на шкірі), відповідних їм крововиливів у м'які тканини обличчя та волосистої частини голови, переломів кіток черепа (склепіння і основи) та обличчя (передніх стінок обох верхніх щелеп, лівої виличної кістки) з ознаками консолідації на час розтину, вогнищевих крововиливів у тверду мозкову оболонку, по ходу ліній переломів кісток склепіння та основи черепа, субдуральних гематом в передній та середній черепних ямках (з права об'ємом до 3-5 см3 зліва до 10-15 см3) у вигляді плащевидних напластувань згортків крові під твердою мозковою оболонкою, поширеного обмежено-дифузного субарахноїдального крововиливу на всьому протязі великих півкуль головного мозку та півкуль мозочку, вогнище диструкції м'яких мозкових оболонок та речовини мозку (вогнище забої) в межах випуклої поверхні полюсу та основи лівої лобної частки основи правої лобної частки з формуванням мозкового детриту та внутрішньомозкових крововиливів (гематом), кров'янистого ліквору у шлуночках головного мозку, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя, від яких 03.09.2025 настала смерть ОСОБА_5 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав. У своїх показаннях вказав, що у серпні 2025 року керував автомобілем макри «Chevrolet Aveo» у напрямку міста Коломия. Знаходячись у м. Снятин здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_5 , який переходив пішохідний перехід. Він намагався уникнути зіткнення, однак не зміг. Після вчинення ДТП зупинився, підбіг до нього та почав надавати йому допомогу. Після того, як ОСОБА_5 забрали до лікарні, часто відвідував його , цікавився станом його здоров'я та оплачував лікування. Висловлює жаль з приводу смерті ОСОБА_5 , яка наступила від удару його автомобіля. Просив карати його не суворо та не позбавляти права керування.
Потерпіла ОСОБА_6 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила обвинуваченого суворо не карати, претензій матеріального і морального характеру до ОСОБА_4 не має.
Відповідно до ст. 349 КПК України, суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, пересвідчився у добровільності їх позицій, а також роз'яснив їм про позбавлення права оскарження обставини, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку. Таким чином, суд визнав недоцільним дослідження доказів кримінального провадження щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечували учасники судового провадження.
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому повністю доведена, а його діяння слід кваліфікувати за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом,допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпіого.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення такого правопорушення, його тяжкість, ступінь здійснення злочинних намірів, особу винного, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, а також враховує роз'яснення, які містяться у Постанові Пленуму ВСУ №7від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Статтею 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення за ст. 286 ч.2 КК України, яке вчинив обвинувачений ОСОБА_4 є тяжким злочином .
Відповідно до роз'яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 25.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди при призначенні покарання за ст. 286 КК України мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчиненого злочину.
До пом'якшуючих покарання обставин обвинуваченого ОСОБА_4 суд відносить щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відсутні.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінетах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно: спокійний, врівноважений, в побуті та громадських місцях поводить себе добре.
В досудовій доповіді орган пробації зазначав, що вивченням особи обвинуваченого встановлено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик його небезпеки для суспільства оцінюється, як середній, що свідчить про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.
Суд вважає, що наведені пом'якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, поведінка обвинуваченого після ДТП, його ставлення до вчиненого, відшкодування шкоди, думка потерпілої щодо призначення обвинуваченому не суворого покарання, враховуючи кількість допущених порушень ПДР, що подія сталася у межах дорожньої розмітки "зебра" на нерегульованому пішохідному переході, де водій має бути особливо уважним та переконаним у відсутності пішоходів і його рух не створює небезпеки, щире каяття та врахування всіх даних про його особу, дають підстави призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у межах санкції ст. 286 ч.2 КК України у виді позбавлення волі із звільненням його від відбування призначеного основного покарання із випробуванням та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України та з позбавленням права керування транспортними засобами.
На думку суду таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного та відповідатиме меті визначеній у ст. 50 КК України.
У кримінальному провадженні є процесуальні витрати у зв'язку із проведенням експертиз, які слід стягнути із обвинуваченого.
Долю речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Суд, керуючись ст.ст. 371, 373-374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до п. 1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на залучення експертів, у зв'язку із проведенням експертиз в сумі 8022,60 грн., а саме :
- за проведення експертизи № СЕ-19/109-25/13017-ІТ від 15.09.2025р. в сумі 2228,50 грн.;
- за проведення експертизи № СЕ-19/109-25/12012-ІТ від 30.09.2025р. в сумі 3565,60 грн.;
- за проведення експертизи № СЕ-19/109-25/15045-ІТ від 20.10.2025р. в сумі 2228,50 грн.;
Скасувати арешт з речових доказів та:
- автомобіль марки марки «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання васнику ОСОБА_4 , залишити у власності ОСОБА_4 ;
- диск CD-R з записами камери відеонагляду, розташованої на будівлі магазину «Повна торба», що по вул. Шевченка, 191 у місті Снятин Коломийського району Івано-Франківської області, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду через Снятинський районний суд у строк 30 днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий ОСОБА_1