Справа № 346/2575/16-ц
Провадження № 6/346/134/26
13 лютого 2026 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Третьякової І.В.
з участю секретаря Гжибовського А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасово обмеження у праві виїзду з межі України боржника-фізичної особи ,-
в поданні зазначено, що на виконанні у вказаному відділі ДВС знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 346/2575/16-ц, виданого 21.01.2019 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 95 800 грн. Боржник ом є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України.
Рішення суду боржником не виконане, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено.
Тому державний виконавець, посилаючись на ст.441 ЦПК України та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», просить про тимчасове обмеження у праві виїзду з межі України боржника ОСОБА_1 .
Державний виконавець в судове засідання не з'явився. До подання долучено заяву старшого державного виконавця М. Юрчука про розгляд справи без участі представника Коломийського відділу ДВС.
В зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, і, оцінивши досліджені докази в сукупності, вважає, що в задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин, та сприяло досягненню переслідуваної мети.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон передбачені Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Стаття 6 цього Закону передбачає, що за наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.
Пунктом 2 цієї статті передбачено, що підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон є дія неврегульованих зобов'язань.
Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому ст.441 ЦПК України за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Подання виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.
Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
У разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до вимог ст.441 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» тощо.
Словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Судом встановлено, що рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.09.2018 року в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено (том 2, а.с. 187-188 ).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26.12.2018 року рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.09.2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 9 584 євро, що в гривневому еквіваленті становить 267 297,76 грн. та 9 119, 47 грн. судових витрат ( том 2, а.с. 255-257 ).
21.01.2019 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист в справі № 346/2575/16-ц (том 3, а.с.61).
04.08.2025 року державним виконавцем Коломийського відділу ДВС М. Юрчуком винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у ВП № 78750702 з примусового виконання вказаного виконавчого документу (том 3, а.с. 61 зворот).
Згідно з актом державного виконавця від 14.01.2026 року боржник за адресою, вказаною у виконавчому документі, відсутній, зі слів сусідів тривалий час там не проживає, місце його перебування не відоме; на стукіт двері ніхто не відчинив ( том 3, а.с. 63 зворот ).
Судом також встановлено, що згідно з відповідями органів Пенсійного фонду України, Державної податкової служби України, Міністерства внутрішніх справ України (том 3, а.с. 62,63), особу боржника знайдено в РЗО, але відсутні дані про отримання доходу, за ним незареєстровані транспортні засоби, підприємця знято з обліку у контролюючих органах.
З повідомлення Державної міграційної служби України від 28.08.2025 ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , орган видачі 2601 (т.3 а.с.64).
У поданні державний виконавець зазначає про те, що підставою для звернення до суду з даним поданням є те, що боржник не виконав рішення суду, ухиляється від його виконання та не виживає заходів щодо виконання рішення суду.
При цьому зазначив, що ухилення боржника від виконання рішення суду проявляється в тому, що до теперішнього часу ним не вжито заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.
Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Виконавче провадження за виконавчим листом відкрито 04.08.2025, при цьому матеріали подання не містять доказів про належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, як це передбачено ст.28 Закону.
Зазначене вище вказує на те, що відсутні підстави вважати, що боржник обізнаний про примусове виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості.
При розгляді даного подання судом встановлено, що відсутні дані про те, що боржник має у власності нерухоме майно, або транспортні засоби, на які може бути звернуто стягнення, більш того відсутні дані про те, що боржник отримує дохід.
У виконавчому листі зазначена адреса місця проживання боржника, а саме АДРЕСА_1 .
Разом з цим в своєму поданні державний виконавець вказує, що за вказаною адресою боржник не зареєстрований і не проживає, адреса реєстрації його місця проживання - АДРЕСА_2 . При цьому державний виконавець не надає докази зміни боржником адреси реєстрації.
Акт державного виконавця від 14.01.2026 року суд не бере до уваги, оскільки він не містить адреси, яка перевірялася, в ньому не зазначено часу (години) відвідування державним виконавцем місця проживання боржника.
Отже, саме по собі відкриття виконавчого провадження та наявність невиконаного зобов'язання в повному обсязі не є безумовною підставою для встановлення обмеження у праві особи виїзду за межі України, доведенню підлягає саме ухилення боржника від виконання. Враховуючи все вищенаведене суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, а також враховуючи конституційні права громадянина України щодо його права у виїзді за межі України, які у разі задоволення подання можуть бути істотно порушені, суд вважає, що у задоволенні даного подання слід відмовити за відсутністю для цього законних підстав.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд -
У задоволенні подання старшого державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Юрчук М.М. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя: Третьякова І. В.