Справа№ 938/1263/25
Судове провадження № 1-кп/938/38/26
16 лютого 2026 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №21025091130000098 від 27.07.2025 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, пенсіонера, особи з інвалідністю ІІ групи загального захворювання, з середньою освітою, депутатом не обирався, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 вчинив крадіжку (таємно викрав чуже майно) в умовах воєнного стану, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.
Кримінальне правопорушення вчинив за таких обставин.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05.30 годин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану в Україні продовжувався, в тому числі указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.07.2025 року, затвердженого Законом України від 15.07.2025 року № 4524-IX, строком на 90 діб.
ОСОБА_4 вранці 26.07.23025 року, перебуваючи з особистих потреб в лісовому масиві урочища Жбирі села Гринява Білоберізької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, побачив заготовлений під завантаження ліс-кругляк хвойної породи, який розроблявся працівниками Яблуницького лісництва Верховинського районного лісгоспу, після чого у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану.
ОСОБА_4 , знаючи, що в тимчасовому користуванні є вантажний автомобіль марки «ЗИЛ-131» з реєстраційним номером НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_6 , прибув 26.07.2025 року близько 13.00 годин на вищевказаному автомобілі до місця розташування деревини, що в кварталі 14 виділі 12 Яблуницького лісництва Верховинського районного лісгоспу.
Надалі ОСОБА_4 , діючи умисно з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, 26.07.2025 року таємно викрав в умовах воєнного стану із верхнього складу Яблуницького лісництва Верховинського районного лісгоспу шляхом навантаження на кузов вищезазначеного автомобіля ліс-кругляк хвойної породи в кількості 17 колод об'ємом 6,001 м.куб. вартістю 14016,4 гривень, після чого покинув місце злочину.
У результаті злочинних дій ОСОБА_4 було завдано Верховинському районному лісгоспу майнової шкоди на суму 14016,4 гривень
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю, вказавши, що погоджується зі всіма обставинами інкримінованого йому кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті щодо нього. Просив його суворо не карати. Також зазначив, що дійсно 26.07.2025 року в денний час приїхав вантажним автомобілем, який належить ОСОБА_6 , до лісового масиву села Гринява Білоберізької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, звідки викрав ліс-кругляк в кількості 17 колод. Власнику автомобіля ОСОБА_6 сказав, що цей транспортний засіб бере для перевезення сіна.
Оскільки обвинувачений визнає свою вину повністю, то не заперечував у присутності свого захисника щодо того, щоб суд не допитував свідків по даній справі, не досліджував письмові докази. Його позиція є добровільною та істинною, розуміє, що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку (а.с.62).
Представник потерпілого в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд даної справи в їх відсутності, зазначивши, що цивільний позов не заявлятиметься, шкода відшкодована, обвинуваченого карати не суворо, не заперечує щодо розгляду даної справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України (а.с.54).
Прокурор та захисник у судовому засіданні клопотали щодо розгляду даного кримінального провадження без дослідження доказів щодо тих обставин, які обвинуваченим не оспорюються.
Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів у добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв'язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та/або стосуються речових доказів по справі, а також, дослідженням досудової доповіді, складеної працівником Верховинської РС філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області.
При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Відповідно до обвинувального акта, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшодування завданого збитку (а.с.5), з чим суд погоджується.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлено (а.с.5).
Суд також враховує особу винного ОСОБА_4 . Зокрема, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.68), його місце проживання: с.Голови Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.69), раніше не судимий (а.с.70), на обліку в психоневрологічному та наркологічному кабінеті не знаходиться (а.с.71), позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.72), особа з інвалідністю ІІ групи загального захворювання (а.с.32).
Згідно з досудовою доповіддю Верховинського РС філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області від 13.02.2026 року - ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як серендній, ризик небезпеки для суспільства - середній. На думку органу пробації, виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без застосування покарання, пов'язаного з обмеженням чи позбавленням волі, у разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним накладення на правопорушника обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації ( а.с. 57-61 ).
У ч. 2 ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Впродовж періоду з часу вчинення інкримінованого йому вказаного кримінального правопорушення та по час ухвалення судом даного вироку не набирав чинності закон про кримінальну відповідальність, яким скасовувалася б кримінальна протиправність діяння, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, пом'якшувалася б кримінальна відповідальність за його вчинення або іншим чином поліпшувалося становище обвинуваченого.
Відповідно до ч. 4 ст.185 КК України (в редакції закону, що діяв на час вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, тобто станом на 26.07.2025 року) крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану, карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Таким чином, санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачено тільки покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, яке в санкції ч. 4 ст. 185 КК України закріплене, як безальтернативне, може бути "надмірним тягарем" для нього, що призведе до порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також не сприятиме досягненню мети покарання, яка полягає у виправленні засудженого, його вихованні та соціальній реабілітації.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення (тяжкий злочин), особу винного (не судимий, пенсіонер, особа з інвалідністю ІІ групи загального захворювання), обставини, що пом'якшують його покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку), досудову доповідь органу пробації, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, у зв'язку з чим слід обвинуваченого звільнити від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст.ст.75,76 КК України.
Суд вважає, що покарання у виді позбавлення волі з подальшим звільненням ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік відповідає загальним засадам призначення покарання згідно з ст. 65 КК України та меті кримінального покарання, що визначена ст. 50 КК України, узгоджується з принципом індивідуалізації покарання, та є справедливим.
За приписами ч. 1 ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду в разі набрання ним законної сили.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового провадження не обирався.
Цивільний позов не заявлено, витрати на проведення судових експертиз в даному кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд зобов'язаний вирішити питання про скасування арешту майна та про долю речових доказів у порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.
Постановою від 27.07.2025 року визнано речовими доказами в кримінальному провадженні №12025091130000098 від 27.07.2025 року вантажний автомобіль марки «ЗИЛ-131» з реєстраційним номером НОМЕР_1 та ліс-кругляк хвойної породив кількості 17 колод, які зберігаються на території нижнього складу Верховинського районного лісгоспу (а.с.64).
З акта огляду та обміру вилученої продукції від 13.08.2025 року (а.с.67) вбачається, що Верховинському районному лісгоспу передано на зберігання деревину породи ялина в кількості 17 шт. об'ємом 6,001 м.куб.
Власником вантажного автомобіля марки «ЗИЛ-131» з реєстраційним номером НОМЕР_1 є ОСОБА_6 , жителька с.Гринява Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.66).
Ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29.07.2025 року (а.с.65) накладено арешт на вищевказане майно.
У п.1 ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що майно, яке було предметом кримінального правопорушення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення конфіскується, крім того, яке повертається власнику.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк - 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1, ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29.07.2025 року, на вантажний автомобіль марки «ЗИЛ-131» з реєстраційним номером НОМЕР_1 та ліс-кругляк хвойної породи в кількості 17 колод.
Речові докази по справі після набрання вироком законної сили :
-вантажний автомобіль марки «ЗИЛ-131» з реєстраційним номером НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_6 , жительці с.Гринява Верховинського району Івано-Франківської області;
- ліс-кругляк хвойної породи в кількості 17 колод об'ємом6,001 м.куб. вважати повернутим власнику - Верховинському районному лісгоспу.
На вирок суду може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду відповідно до вимог ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Суддя ОСОБА_7