Справа № 216/8316/25
провадження 2-о/216/58/26
(повний текст)
12 лютого 2026 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Скиби М.М. ,
за участі секретаря судового засідання Романової В.І.,
заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення-
До Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту одноособового виховання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , посилаючись на статті 315, 316 ЦПК України.
В судовому засіданні заявник підтримав вимоги заяви.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, причини неявки не повідомила, про місце та час судового засідання повідомлялась.
Третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради в судове засідання свого представника не направила, про дату та час розгляду справи повідомлялась.
Третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання свого представника не направили, надали заяву з проханням розгляд справи здійснювати у їх відсутність.
Міністерство оборони України в судове засідання свого представника не направили надали пояснення в яких зазначили, що на їх, думку зазначені вимоги заяви не можливо розглядати в порядку окремого провадження.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. в тому числі якщо згідно закону вони породжують юридичні наслідки.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому разі між цими особами виникає спір про право.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2025 року у справі № 760/14564/24.
Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Юридичні факти, щодо яких існує позасудовий порядок їх встановлення, не підлягають встановленню судами. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює таким особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Так, зі змісту поданої заяви випливає, що вона подана з метою встановлення факту одноосібного виховання дітей.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного суду, викладеного у постанові від 11.09.2024 у справі № 201/5972/22, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов'язане із встановленням обставин щодо невиконання матір'ю батьківських обов'язків стосовно дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право (див.: пункти 87-88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).
Відтак, питання про встановлення факту одноосібного виховання дітей не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні. Вирішення питання щодо самостійного виховання дитини батьком/матір'ю, вирішується судами у позовному провадженні, зокрема у цьому випадку можливе при вирішенні позову про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав тощо.
Встановлення правового статусу батька/матері, які самостійно виховують та утримують дитину з урахуванням того, що дитина має як батька, так і матір, неможливо за життя обох батьків, оскільки у разі позбавлення другого з батьків батьківських прав відповідно до статті 164 СК України, - особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (частина 2 статті 166 СК України), а при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину (частина 3 статті 166 СК України).
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 752/5665/23 (провадження № 61-13064св23), від 20 лютого 2025 року у справі № 128/3616/24 (провадження № 61-518св25), від 27 березня 2025 року у справі № 353/886/24 (провадження № 61-15497св24), від 21 травня 2025 року у справі № 295/9166/24 (провадження № 61-12744св24).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту одноосібного виховання дітей не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право між батьками дітей щодо участі у їх вихованні та/або ухилення одним із батьків від виконання батьківських обов'язків, в результаті чого інший з батьків здійснює виховання та утримання дітей самостійно.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України).
Відтак, наявність спору про право є підставою для залишення відповідної заяви без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 294 -294, 315, 316 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради ( Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27, ЄДРПОУ 36608314), ОСОБА_2 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Міністерство оборони України (03168, м. Київ, п-т. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022), про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.
Повернути заявнику ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений при подачі до суду заяви окремого провадження, яка залишена без розгляду даною ухвалою, судовий збір в розмірі 536,80 гривень, перерахований згідно платіжної інструкції №1.374808695.1 від 28 жовтня 2025 року.
Роз'яснити заявнику ОСОБА_1 , що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Повний текст ухвали складено 16.02.2026 р.
Суддя М.М.СКИБА