Справа № 189/1978/24
Провадження № 1-кп/191/48/26
іменем України
13 лютого 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого- ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2202304000000756 від 31.10.2023, стосовно ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Покровське Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110, ч.2,3 ст.436-2 КК України
В провадження Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №2202304000000756 від 31.10.2023 стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110, ч.2,3 ст.436-2 КК України
В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити кримінальне провадження на підставі обвинувального акту до судового розгляду у відкритому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 вважали можливим призначити кримінальне провадження до судового розгляду, клопотань не заявляли.
Суд вважає, що кримінальне провадження підсудне суду, на розгляд якого воно надійшло, підстав для його закриття або зупинення немає, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, а тому провадження може бути призначене до судового розгляду.
Крім того, прокурор Покровського відділу Синельниківської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст. 436-2 КК України, які виразились у поширенні матеріалів, які містять виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, також вчинене повторно, та ч.1 ст.110 КК України, тобто публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. На підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2024 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, який в подальшому продовжувався. Наразі, строк раніше обраного (продовженого) запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою спливає 16.02.2026. На даний час ризики, встановлені слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися. Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення в якому обвинувачується. Наявність ризику переховування від суду обґрунтовується тим, що усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання (найбільш тяжка стаття передбачає покарання до 8 років позбавлення волі), в разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, ОСОБА_4 може змінити місце фактичного мешкання, виїхати за межі території України на тимчасово окуповану територію України, та переховуватися від суду. Крім того, обвинуваченому ОСОБА_4 інкримінується виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а отже обвинувачений цілком можливо, може виїхати на тимчасово окуповані території та в подальшому на територію РФ. Крім того, обвинувачений виїхав з місця свого фактичного проживання: АДРЕСА_2 та на момент проведення обшуку знаходився на території Харківської області. Наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені 7 епізодів злочинної діяльності, які він почав вчиняти на початку повномасштабного вторгнення - у березні 2022 року та продовжував до жовтня 2023 року. Він є активним користувачем соціальної мережі «Facebook», «Вконтакте», «Одноклассники», де, на переконання сторони обвинувачення, публікує, поширює матеріали в яких, в тому числі, міститься згідно висновків експертів виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, заперечення тимчасової окупації частини території України, та публічні заклики до вчинення умисних дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що знаходячись волі, обвинувачений може видалити створені ним вищевказані сторінки соціальної мережі «Facebook», «Вконтакте», «Одноклассники» або матеріали, які поширені ним та є предметом кримінальних правопорушень з будь-якого технічного пристрою, який може знаходитись у обвинуваченого в розпорядженні. На сьогоднішній день судом досліджуються матеріали кримінального провадження. Сторона обвинувачення вважає, що ризики, які враховувалися судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, а також тяжкість кримінальних правопорушень, характер та обставини протиправних діянь, в яких він обвинувачується, його особистість, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.
Просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання заперечували. Обвинувачений ОСОБА_4 посилався на недоведеність прокурором ризиків, зазначених у клопотанні, а також на відсутність своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Заслухавши думку учасників щодо доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд дійшов наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2024 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, який в подальшому був продовжений.
Згідно з ч.1, 3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно зі ст.177 КПК України підставою для застосування та продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а також незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини в основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і процедури, встановленої законом.
Суд враховує, що відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії» та ін.).
Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством. При цьому практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна розглядати як обставину, що може спонукати його до втечі (рішення у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії»)
При вирішенні заявленого клопотання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує встановлені судом підстави обрання останньому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, що ОСОБА_4 ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні нетяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110, ч.2 ст.436-2 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до п'яти років, а також у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, намагаючись уникнути покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
На теперішній час у даному кримінальному провадженні триває судовий розгляд, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі, не допитані свідки та не досліджені письмові матеріали. Вказане у своїй сукупності свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1,2,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Крім того, суд враховує, що інкриміновані ОСОБА_4 злочини вчинені проти основ національної безпеки, мають значний суспільний інтерес, а недостатність міцних соціальних зв'язків у обвинуваченого свідчить про відсутність соціально-стримуючих факторів у попередженні заявлених ризиків.
Також суд зазначає, що на даній стадії судового розгляду суд не вирішує питання щодо винуватості особи, належності та допустимості доказів на підтвердження такої винуватості. Між тим, суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої статті 176 КПК України - тримання під вартою.
Відповідно до ст. 183 ч 4 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З урахуванням вищезазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчинених злочинів, характеру інкримінованих обвинуваченому діянь, строку покарання, яке може бути призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст.178 КПК України, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Керуючись ст.314-317, 177, 178, 183, 197,199, 331 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.110, ч.2,3 ст.436-2 КК України, на 14-35 год. 13 лютого 2026 року в приміщенні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Судовий розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні з викликом сторін кримінального провадження.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, а саме до 13 квітня 2026 року.
Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1