Справа № 172/2272/25
Провадження № 2/191/2990/25
іменем України
16 лютого 2026 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Форощук С.А., при секретарі Вехник С.Л., розглянувшизгідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відкритому підготовчому судовому засіданні відвід представника відповідачів головуючій у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чулінін Дмитро Георгійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (у своїх інтересах та на правах законного представника неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ), неповнолітньої ОСОБА_5 , Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадарстру у Дніпропетровській області; третя особа на стороні позивача : ОСОБА_6 про визнання договорів , свідоцтва про право на спадщину за законом і рішення селищної ради недійсними, скасування державної реєстрації земельної ділянки, поділ спадщини та виселення,
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від відкрито провадження у цій справі та розпочато підготовче провадження.
07 січня 2026 року представником відповідачів - адвокатом Пащенко В.І. подано заяву про відвід головуючої у справі судді Форощук СА., яку мотивовано наступним:
- суддею Форощук С.А. без проведення підготовчого засідання та не заслуховуючи думку сторін, 05.12.2025 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_7 про витребування доказів у справі № 172/2272/25, яке за своєю суттю ще й дублювало ухвалу про забезпечення доказів, що винесена до подання позовної заяви.
- суддею Форощук С.А. 07.11.2025 року було винесено ухвалу у справі № 172/2272/25, провадження № 2-з/191/34/25, про задоволення заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Чулінін Д.Г. про забезпечення позову, яку приховано від сторін, оскільки доступ до даного судового рішення у ЄСІТС не надано, а його копію сторонам не направлено.
- дії та бездіяльність судді свідчать про можливі особисті переваги, які надаються ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чулінін Д.Г., що не пов'язані з винесеними судовими рішеннями, проте, напряму пов'язані з порушеною процедурою судового провадження, не доведення до відома сторін судового рішення про забезпечення позову, вчинення процесуальних дій щодо неповнолітньої особи без залучення органу опіки та піклування.
Зазначені обставини у їх сукупності сформували у відповідача стійке переконання у тому, що суддею не буде забезпечено об'єктивний та неупереджений розгляд справи, у зв'язку з чим представниця відповідача заявляє про свою стійку недовіру суду під головуванням судді Форощук С.А.
За приписами ч.1 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до ч.2 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
13.02.2026 року від представника відповідачів адвоката Пащенко В.І. надійшла заява про підтримання заявленого відводу головуючій в справі судді Форощук С.А. та вирішення вказаного питання без участі відповідачів та їх представника.
09.02.2026 року представник позивача адвокат Чулінін Д.Г. вказав на його професійну зайнятість 16.02.2026 року в іншому судовому провадженні у Верховному суді у м. Києві, та зазначив про можливість вирішення питання про відвід головуючій по справі без участі позивача.
Перевіривши доводи заявленого відводу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Отже, з огляду на нормативний зміст п. 5 ч. 1 ст.36 ЦПК України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Як на підставу для відводу судді представник відповідачів посилається на стандарти безсторонності та неупередженості суду, мотивуючи свої доводи посиланням на усталену практику Європейського суду з прав людини.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд касаційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
об'єктивним критерієм, який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
суб'єктивним критерієм, який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
У рішенні у справі «Бочан проти України» від 3 травня 2007 року Суд нагадує, що безсторонність, у значенні, наведеному в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі, тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію, тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви із цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У зв'язку із цим навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії», від 01 жовтня 1982 року «Пєрсак проти Бельгії», від 15 грудня 2011 року «Паскал проти України», «Ветштайн проти Швейцарії», тощо).
Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Згідно пунктів 10, 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. Незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. При винесенні судових рішень у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від любих зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватись довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторона стверджує про те, що суддя необ'єктивний, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Разом з тим не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід представника відповідачів, суд зауважує наступне.
Немає жодної з визначених у п.п. 1-4 ч.1 ст. 36 ЦПК України підстав для відводу судді.
Незгода відповідачів з процесуальними рішеннями судді у справі №172/2272/25 не може бути підставою для відводу, про що прямо зазначено у ч.4 ст.36 ЦПК України.
Для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи. Проте аргументи, якими представник відповідачів мотивує свою заяву про відвід, не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді з погляду "об'єктивного критерію", якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини. Поведінка судді не дає жодних об'єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або упередженою під час розгляду справи №172/2272/25.
Водночас, суд не може залишити поза увагою ту обставину, що у відповідачів склалося суб'єктивне стійке переконання про необ'єктивність та упередженість судді у даній справі, що може стати причиною недовіри до об'єктивності, справедливості, неупередженості та законності майбутнього судового рішення у справі незалежно від результатів її розгляду.
У зв'язку з цим визначальною для вирішення питання про відвід судді є суб'єктивна оцінка відповідачами у сприйнятті здійснення правосуддя судом під головуванням судді Форощук С.А. з огляду на практику Європейського суду з прав людини, у якій суд наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви»).
З вказаних підстав суд задовольняє заяву представника відповідачів про відвід судді у справі №172/2272/25 за суб'єктивним критерієм з метою уникнення суб'єктивної недовіри відповідачів до суду під головуванням судді Форощук С.А запобігання безпідставних звинувачень у необ'єктивному розгляді справи, виключення буд-яких сумнівів у об'єктивності суду під час вирішення даної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41, 260, 261 ЦПК України, суд,
Заяву представника відповідача - адвоката Пащенко В.І. про відвід судді Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Форощук Світлани Анатоліївни від участі у розгляді справи №172/2272/25 задовольнити.
Відвести суддю Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Форощук Світлану Анатоліївну від розгляду цивільної справи №172/2272/25.
Цивільну справу № 753/10781/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Чулінін Дмитро Георгійович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (у своїх інтересах та на правах законного представника неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ), неповнолітньої ОСОБА_5 , Васильківської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Головного управління Держгеокадарстру у Дніпропетровській області; третя особа на стороні позивача : ОСОБА_6 про визнання договорів , свідоцтва про право на спадщину за законом і рішення селищної ради недійсними, скасування державної реєстрації земельної ділянки, поділ спадщини та виселення, передати до Відділу забезпечення організації діяльності суду та судової статистики для визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Суддя С. А. Форощук