Справа № 489/1240/25
Провадження № 1-і/489/3/26
Інгульський районний суд міста Миколаєва
Ухвала
16 лютого 2026 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва матеріали кримінального провадження №12024150000000577 від 19.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 за статтями 307 ч. 3, 263 ч. 1, 309 ч. 1 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 307 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_7 ,
встановив:
До суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 20.02.2026, оскільки на даний час продовжують існувати ризики переховування обвинуваченого від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень та незаконного впливу на свідків, які існували при застосуванні запобіжного заходу, та менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.
Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання.
Вислухавши учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
Ухвалою слідчого судді від 14.11.2024 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався, останній раз до 20.02.2026.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з п. 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» від 20.05.2010 (остаточне 20.08.2010), «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує». Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Сам факт подання до суду обвинувального акту та те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні відповідного кримінального правопорушення є свідченням його обґрунтованої підозри. При цьому, на даній стадії судового розгляду суд не вирішує питання щодо винуватості обвинуваченого, яке буде вирішуватися за наслідками судового розгляду в нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку у справі.
Судом встановлено, що на даний час продовжують існувати передбачені ст. 177 КПК України ризики вчинити інше кримінальне правопорушення та переховуватися від суду, які існували при застосуванні ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, не працює та не має стабільного джерела доходів. Також він має достатню обізнаність, щоб розуміти тяжкість злочинів, в яких обвинувачується, та покарання за їх вчинення. Також суд враховує, що хоча на даний час ОСОБА_4 і вважається раніше не судимим, однак його минулий кримінальний досвід свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
При цьому, суд вважає недоведеним ризик незаконного впливу на свідків, про відсутність якого неодноразово зазначав суд у своїх ухвалах про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 , оскільки прокурором не доведено, що після винесення судом ухвал такі ризики з'явилися, враховуючи, що обвинувачений весь час перебуває під вартою та будь-яких дій, направлених на незаконний вплив на свідків, не вчиняв.
Суд враховує, що нових ризиків прокурор не навів, проте з часу застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не могли виникнути нові ризики, а вже існуючі є суттєвими та такими, що не дають достатніх підстав не продовжити застосований щодо нього запобіжний захід, враховуючи той факт, що на даному етапі судового розгляду не продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, з урахуванням вищезазначених відомостей про його особу, не зможе запобігти існуючим ризикам.
Також сторонами кримінального провадження не надано суду відомостей, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого під вартою.
Таким чином, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів з можливістю звільнення під заставу, що є підставою для задоволення клопотання прокурора.
Керуючись статтями 331, 372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на шістдесят днів - до 16.04.2026 включно, з можливістю звільнення під заставу в розмірі та на умовах, визначених ухвалою про застосування запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Строк дії ухвали до 16.04.2026 включно.
Суддя ОСОБА_1