16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 501/2276/24
провадження № 51-514ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_4 ? адвоката ОСОБА_5 на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 08 липня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
За вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 08 липня 2024 року ОСОБА_4 визнано винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі ? КК) та засуджено до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.
Цивільний позов ТОВ «Нова пошта» задоволено та стягнуто з засудженої ОСОБА_4 на його користь 29 000 грн матеріальної шкоди.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Суд визнав ОСОБА_4 винуватою у тому, що 19 квітня 2024 року, більш точний час в ході проведення дізнання не встановлено, під час перегляду оголошень на сайті «ОЛХ» вона побачила оголошення про продаж мобільного телефону IPhone 13 pro mах за ціною 29 000 грн. В цей час у неї виник протиправний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, а предметом свого протиправного зазіхання ОСОБА_4 обрала мобільний телефоном IPhone 13 pro max, належний ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій протиправний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману ОСОБА_4 за допомогою месенжеру «Telegram», та мобільного телефону НОМЕР_1 , повідомила продавця - ОСОБА_6 про намір придбати IPhone 13 pro max, оформивши доставку накладеним платежем, тобто оплатою товару в момент його отримання у відділенні «Нової Пошти».
Того ж дня ОСОБА_6 з метою продажу свого мобільного телефону знаходячись у відділені «Нової Пошти» № 7, за адресою: Дніпропетровська область м. Камянське, проспект Василя Стуса, 13-Д, відправив на відділення «Нової Пошти» № 5 за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Данченка, 17, за накладною 20400387939110 мобільний телефон в заводській коробці - Iphone 13 pro max, 128 Gb, imei1/ НОМЕР_2 , imei 2/ НОМЕР_3 ,Serial № PR9HXNR6LY вартістю 29 000 грн та силіконовий чохол до нього, який матеріальної цінності не представляє.
Після отримання повідомлення про прибуття замовленого мобільного телефону, а саме 21 квітня 2024 року приблизно о 11:00 ОСОБА_4 , маючи з собою мобільний телефон IPhone 7, імеі НОМЕР_4 , в чохлі чорного кольору зайшла до відділення «Нової Пошти» № 5, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Данченка, 17 та повідомивши оператору ОСОБА_7 номер накладної взяла для огляду посилку від ОСОБА_6 . В подальшому знаходячись біля столу огляду товарів розгорнула посилку, та переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає підмінила IPhone 13 pro max на свій мобільний телефон IPhone 7, імеі НОМЕР_4 , а саме поклала мобільний телефон IPhone 13 pro mах в силіконовому чохлі в ліву кишеню своєї куртки, а свій мобільний телефон IPhone 7, імеі НОМЕР_4 , в чохлі чорного кольору загорнула в пакунок і віддала оператору «Нової пошти» ОСОБА_7 , повідомивши, що товар їй не підійшов, та отримувати і сплачувати за нього грошові кошти вона не буде, після чого 11:50 ОСОБА_4 з незаконно отриманим мобільним телефоном IPhone 13 pro max, 128 Gb, imeil/ НОМЕР_2 , imei 2/ НОМЕР_3 , Serial № НОМЕР_5 в силіконовому чохлі покинула приміщення «Нової пошти», розпорядившись майном, яке отримала шахрайським шляхом на власний розсуд.
Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_4 спричинила ТОВ «Нова пошта» ЄДРПОУ 31316718, матеріальну шкоду на загальну суму 29000 грн, так як відповідно до публічного договору із надання послуг мобільний телефон IPhone 13 pro max, який пересилався було застраховано на суму 29 000 грн, відповідно до якого ОСОБА_6 була виплачена ТОВ «Нова пошта» ЄДРПОУ 31316718 страхова сума в 29 000 грн за вище вказаний мобільний телефон.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 18 грудня 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 в частині вирішення питання долі речових доказів, а саме - мобільного телефону марки IPhone 13 pro max, 128 Gb, imei1/ НОМЕР_2 , imei 2/ НОМЕР_3 , SerialNe PR9HXNR6LY в чохлі та коробки від IPhone 13 pro max, 128 Gb, imei1/ НОМЕР_2 , imei 2/ НОМЕР_3 , Serial№ PR9HXNR6LY змінив, конфіскувавши вказаний мобільний телефон в дохід держави.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник,не оскаржує обставин подій, однак категорично не погоджується з кваліфікацією дій засудженої, оскільки ОСОБА_4 , заволодівши мобільним телефоном у приміщенні ТОВ «Нова пошта», вчинила кримінальне правопорушення не відносно вказаного товариства, а щодо ОСОБА_6 , який був його законним власником.
Вказує, що відповідно до публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень ТОВ «Нова пошта» відшкодовані ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 29 000 грн не є майновою шкодою, а являються страховим відшкодуванням і тому не підлягають стягненню за результатами розгляду цивільного позову.
Акцентує, що на момент вчинення інкримінованого правопорушення, мобільний телефон належав ОСОБА_6 .
На думку захисника, між засудженою та ТОВ «Нова пошта» виникли відносини, які підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене вище, захисник просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження відносно засудженої на підставі ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), цивільний позов ТОВ «Нова пошта» залишити без розгляду і вирішити долю речових доказів.
Мотиви Суду
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам закону, викладені у ній доводи та судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
Як регламентовано ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК.
Додержуючись положень ст. 94 КПК, суд під час прийняття процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів ? із точки зору достатності та взаємозв'язку, на підставі чого дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК.
З ухвали апеляційного суду видно, що наведені в касаційній скарзі захисника доводи за змістом майже аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі, були предметом ретельної перевірки під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Апеляційний суд навів у своїй ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, зазначивши при цьому, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, є обґрунтованим та підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, що узгоджуються між собою, судом надано правильну кваліфікацію діям останньої саме за ч. 1 ст. 190 КК.
Перевіривши доводи касаційної скарги та судові рішення Верховний Суд не вбачає неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог КПК при оцінці доводів захисника, виходячи з наступного.
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна та інших злочинів проти власності.
При цьому обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
Слід зауважити, що Суд неодноразово висловлював правову позицію що до суб'єктів обману при вчиненні шахрайства належать не лише власники, а й інші особи, уповноважені на вчинення юридично значущих дій стосовно майна.
Суд апеляційної інстанції вірно застосував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року (справа № 591/1578/17), де зазначено, що усвідомлення винуватим ознак конкретного потерпілого, кому саме належить чуже для нього майно та на яких підставах, заволодіває він майном (правом на майно) ввівши в оману (обманувши) власника предмета злочину чи іншу особу, в фактичному володінні якої знаходиться предмет злочину, не є обов'язковим для встановлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК.
Необхідним і достатнім для кримінальної відповідальності є усвідомлення суб'єктом злочину того, що предмет злочину є для нього чужим.
Оскільки ОСОБА_4 заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство) в її діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК.
Оцінюючи доводи сторони захисту, колегія суддів касаційного суду також виходить з того, що особа, яка визнана потерпілим в кримінальному провадженні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону набуває процесуального статусу потерпілого протягом всього кримінального провадження і кримінальний процесуальний закон не містить в своєму змісті підстав та порядку позбавлення такого процесуального статусу судом першої інстанції чи апеляційним судом за наслідками судового розгляду чи апеляційного перегляду оскарженого рішення.
Відповідно до сталої судової практики потерпілим у кримінальному провадженні за ст. 190 КК може бути власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, який добровільно передає майно або право на майно винній особі та зазнав майнової шкоди.
Потерпілим у даному кримінальному провадженні визнано ТОВ «Нова пошта» у володінні якого перебував мобільний телефон IPhone 13 pro mах.
ОСОБА_4 заволоділа ним обманувши працівників ТОВ «Нова пошта», які передали їй зазначений телефон.
По встановлених обставинах, матеріальна шкода була заподіяна саме ТОВ «Нова пошта», яке, як встановив апеляційний суд, зобов?язане було та відшкодувало його вартість ОСОБА_6 .
Статтею 128 КПК визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною 2 ст. 127 КК встановлено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення цивільного позову ТОВ «Нова пошта».
Колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 цього Кодексу суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Оскільки інших доводів щодо незаконності вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду захисник у касаційній скарзі не вказав, а наведені у касаційній скарзі мотиви свідчать про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_4 ? адвоката ОСОБА_5 на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 08 липня 2024 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3