16 лютого 2026року
м. Київ
справа № 686/20567/25
провадження № 61-1750ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання права власності на майно та стягнення пенсії,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, в якому просила суд: визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на нараховану та недоотриману пенсію за період з 01 квітня 2019 року по 30 вересня 2023 року, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 168 226,09 грн; стягнути з ГУ ПФУ в Хмельницькій області на її користь недоотриману пенсію в розмірі 168 226,09 грн в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 та понесені нею судові витрати.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ГУ ПФУ в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію в порядку спадкування у розмірі 168 226,09 грн, що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Хмельницькій області залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 року залишено без змін.
11 лютого 2026 року ГУ ПФУ в Хмельницькій області через підсистему «Електронний суд» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім перегляду судом апеляційної інстанції.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року державам-членам запропоновано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК Українитакож має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції з перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів.
Ціна позову у цій справі складає 168 226,09 грн, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час подання касаційної скарги (250 х 3 328 грн = 832 000 грн).
Отже судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню.Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
Касаційна скарга не містить прямих посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Колегія суддів враховує мотиви судових рішень і доводи касаційної скарги та вважає, що з огляду на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та надання обґрунтованої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, незгода позивача з визначеним судами попередніх інстанцій розміром відшкодування моральної шкоди не свідчить про те, що така справа має виняткове значення для учасника справи, становить суспільний інтерес або має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
З огляду на ціну й предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховним Судом не встановлено обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягали б касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ГУ ПФУ в Хмельницькій області подалокасаційну скаргу на судові рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, не обґрунтувало наявності виключних обставин, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання права власності на спадкове майно та стягнення пенсії.
Копію ухвали надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович