16 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 307/1464/15
провадження № 61-1219ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тетарчук Інна Віталіївна, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року у справі за позовом прокурора Тячівського району в інтересах
Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про зміну договору оренди земельної ділянки,
У травні 2015 року прокурор Тячівського району в інтересах Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну договору оренди земельної ділянки.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 серпня 2015 року позов прокурора Тячівського району в інтересах Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області задоволено. Внесено зміни до пункту 8 договору оренди земельної ділянки від 20 серпня 2007 року, укладеного між Усть-Чорняською селищною радою та ОСОБА_1 , на земельну ділянку, площею
0,9665 га, який 27 вересня 2007 року зареєстрований у Тячівському відділі закарпатської регіональної філії Держаного підприємства «Центр ДЗК» за №2124456500-0407070 900006, та викладено у такій редакції: «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 % від нормативного грошової оцінки земельної ділянки, що становить 8 457 грн 75 коп. у рік».
Не погодившись із рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 серпня 2015 року, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тетарчук І. В., оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 15 грудня 2025 року витребувано з Тячівського районного суду Закарпатської області матеріали цивільної справи
№ 307/1464/15 для вирішення питання про відкриття провадження у справі
у передбаченому статтями 357-359 ЦПК України порядку.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тетарчук І. В., на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 серпня 2015 року у справі за позовом прокурора Тячівського району в інтересах Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про зміну договору оренди земельної ділянки.
Суд врахував те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тетарчук І. В., на рішення суду першої інстанції, подано зі спливом одного року з дня складення повного тексту рішення, а наявності випадків, за яких є можливим відкриття апеляційного провадження, не встановлено, тому у відкритті апеляційного провадження відмовлено відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України.
23 січня 2026 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тетарчук І. В., подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду її апеляційної скарги.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тетарчук І. В., мотивована тим, що, вирішуючи питання про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не врахував, що відповідачка у цій справі не була належним чином повідомлена про дату і час розгляду справи, їй не вручено повний текст рішення суду першої інстанції. Рекомендовані повідомлення були направлені судом на адресу: АДРЕСА_1 , якої не існує. ОСОБА_1 проживає за адресою:
АДРЕСА_1 . За таких обставин право відповідачки на апеляційне оскарження та право на судовий захист залишились не захищеними.
Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тетарчук І. В., колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з таких підстав.
Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновку про незаконність ухвали Закарпатського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
У статті 10 ЦПК України зазначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 13 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі -Закон № 2147-VIII), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У пункті 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з пунктом 13 частини 1 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Отже, судові рішення, що ухвалені до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, однак до розгляду таких скарг застосовуються правила, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 908/1141/15-г.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, - 06 серпня 2015 року) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У частині другій статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 02 грудня
2025 року, дату звернення ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тетарчук І. В., із апеляційною скаргою, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення) зазначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
З дня ухвалення судового рішення судом першої інстанції (06 серпня 2015 року) до дня звернення із апеляційної скаргою (02 грудня 2025 року) сплинуло більше 10 років.
Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновлення судом строку оскарження без обґрунтованої підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд, що є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення строку оскарження судового рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine).
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Разом з цим, саме на заявника покладено обов'язок доведення наявності в нього об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення.
Посилання у касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - адвоката Тетарчук І. В., про те, що відповідачка не була повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції, не беруться судом до уваги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка, відповідно, не знала/не могла знати про розгляд справи.
Також у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19), від 29 січня 2021 року у справі № 308/2739/16-ц (провадження № 61-9648св19), від 21 червня 2023 року у справі № 202/32361/13-ц (провадження № 61-3546св23) вказано, що під неповідомленням особи про розгляд справи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи в провадженні суду.
У цій справі судом апеляційної інстанції при перевірці матеріалів справи встановлено, що копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами надіслано ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та вручено їй 02 червня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 34).
19 червня 2015 року судом першої інстанції надсилалася повістка/повідомлення про виклик до суду ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яку остання отримала 30 червня 2015 року, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 38).
Відповідно до супровідного листа Тячівського районного суду від 12 серпня 2015 року копію оскаржуваного рішення направлено ОСОБА_1 12 серпня 2015 року, за адресою: АДРЕСА_1 , проте дане відправлення повернулося до суду першої інстанції з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а. с. 62-63).
16 вересня 2015 року судом першої інстанції повторно направлено ОСОБА_1 копію оскаржуваного рішення суду за адресою: АДРЕСА_1 , яке ОСОБА_1 отримала 21 вересня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 65).
Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Посилання у касаційній скарзі про те, що копію рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 станом на день подачі касаційної скарги не отримала, спростовуються вищенаведеним.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 , як в апеляційній скарзі, так і в касаційній скарзі вказано ту саму адресу: АДРЕСА_1 , на яку направлялася вся поштова кореспонденція суду першої інстанції, в тому числі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 06 серпня 2015 року.
Крім того, ОСОБА_1 пропустила більше 10 років, а частиною третьою
статті 358 ЦПК України визначено виключні два випадки для відкриття апеляційного провадження це: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Зазначених обставин заявник не довела.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тетарчук Інни Віталіївни, на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року у справі за позовом прокурора Тячівського району в інтересах Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області до ОСОБА_1 про зміну договору оренди земельної ділянки відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник