12 лютого 2026 року
м. Київ
справа № 214/8896/19
провадження № 61-6540св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
третя особа - виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Тимченко О. О.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та просила:
визнати за нею право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1211000000:06:154:0012, площею 0,1000 га та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка належала померлому ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 621124, та земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 1211000000:06:154:0013, площею 0,0157 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належала померлому ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 621125;
усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:154:0012 площею 0,1000 га та земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:154:0013 площею 0,0157 га, шляхом зобов'язання відповідачів знести всі наявні конструкції, в тому числі паркан, альтанку та інші забудови, побудовані з порушенням меж належної їй земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позову зазначала, що на підставі договору довічного утримання серії ВЕМ № 264781, укладеного з ОСОБА_6 вона є власницею домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , який за життя склав заповіт, відповідно до кого усе його майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:06:154:0012, площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, та земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:06:154:0013, площею 0,0157 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
З метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лігута Л. В. надала їй відповідь про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з огляду на пропуск нею шестимісячного терміну прийняття спадщини.
В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа № 214/5035/21 за її позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .
Проте, на цей час вона не може користуватися земельною ділянкою під обслуговування домоволодіння оскільки земельні ділянки, які вона успадкувала, межують із земельною ділянкою, що розташована під домоволодінням АДРЕСА_2 . Зазначене домоволодіння належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Земельна ділянка під належним відповідачам домоволодінням не приватизована та належить до комунальної власності міста.
Відповідачі в листопаді 2019 року незаконно встановили паркан з порушенням меж земельної ділянки АДРЕСА_1 , зруйнувавши вже існуючий паркан.
Крім того, вони побудували альтанку, покрівля якої звисає над ділянкою АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Саксаганської районної у місті ради від 28 жовтня 2019 року № 19/34-4731 та актами обстеження.
Відповідачі встановили капітальні огородження з метою зміни фактичних меж користування земельними ділянками, чим порушили план землеволодіння та вказані в ньому графічні та семантичні відомості щодо земельних ділянок, які перебувають у безпосередній близькості.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні майном, а саме земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:154:0012 площею 0,1000 га та земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:154:0013 площею 0,0157 га, шляхом знесення паркану, побудованого з порушенням меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_1 .
В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, встановивши паркан між суміжними земельними ділянками, фактично змінили межі по фактичному користуванню, що в свою чергу не дає можливості ОСОБА_1 належним чином користуватися своєю власністю, а також підготувати технічну документацію згідно меж, які існували до порушення її права.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що домоволодінням АДРЕСА_2 перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , й саме ці особи мають відповідати за встановлення паркану між домоволодінням АДРЕСА_2 та домоволодінням АДРЕСА_1 .
Разом з тим, згідно з матеріалами справи співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 є також ОСОБА_8 (на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 1992 року є власником 3/10 частин домоволодіння) та ОСОБА_9 (на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 1998 року є власником 1/3 частини домоволодіння), яких не було залучено до участі у справі в якості відповідачів.
Оскільки позов пред'явлено не до всіх належних відповідачів, у його задоволенні слід відмовити.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_10 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року та залишити в силі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Паркан з порушенням меж земельної ділянки АДРЕСА_1 був встановлений відповідачами у листопаді 2019 року, що вони не заперечували.
Відповідачі не надали докази того, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 .
Судовою земельно-технічною експертизою від 14 вересня 2023 року № 10300 підтверджено факт порушення меж належних їй земельних ділянок, тому вона має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування ними у обраний спосіб.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2024 року відкрито касаційне
провадження у справі та витребувано її матеріали з Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
23 вересня 2024 року справа № 214/8896/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного
провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може
встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність
або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над
іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 є власницею домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору довічного утримання від 23 грудня 2006 року, укладеного з ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.
За життя ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого усе його майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося заповів ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1211000000:06:154:0012, площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, та земельної ділянки за тією ж адресою, кадастровий номер 1211000000:06:154:0013, площею 0,0157 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
З метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лігута Л. В. надала їй відповідь про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки нею пропущений встановлений шестимісячний термін прийняття спадщини.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк тривалістю в 3 місяці для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13 травня 2023 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка складається із земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровими номерами 1211000000:06:154:0013 та 1211000000:06:154:0012.
Належні позивачу земельні ділянки межують із земельною ділянкою, що розташована під домоволодінням АДРЕСА_2 , ця земельна ділянка не приватизована та знаходиться у комунальній власності.
У листопаді 2019 року власники домоволодіння АДРЕСА_2 встановили паркан з порушенням меж належної позивачу земельної ділянки АДРЕСА_1 , зруйнувавши вже існуючий паркан. Крім того, вони збудували альтанку, покрівля якої звисає над ділянкою АДРЕСА_1 . Вказана обставина підтверджується актом обстеження від 18 жовтня 2019 року, складеним комісією у складі завідуючої відділом земельних відносин та будівництва виконкому Саксаганської районної у місті ради та головним спеціалістом вказаного відділу.
Відповідно до висновку експерта № 10300 від 14 вересня 2023 року, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, фактично влаштована огорожа між будинковолодінням АДРЕСА_3 порушує межі земельних ділянок з кадастровими номерами 1211000000:06:154:0013 та 1211000000:06:154:0012, в результаті чого у користуванні будинковолодіння АДРЕСА_2 перебуває 0,9 кв. м земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:154:0012 та 0,9 кв. м земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:06:154:0013.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Згідно статті 51 ЦПК України належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб'єктного складу її учасників.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначала, що відповідачі як власники домоволодіння АДРЕСА_2 незаконно встановили паркан з порушенням меж належної їй земельної ділянки АДРЕСА_1 , зруйнувавши вже існуючий паркан, а також побудували альтанку, покрівля якої звисає над її ділянкою.
Апеляційний суд під час перегляду справи встановив, що співвласниками домоволодіння АДРЕСА_2 окрім відповідачів є також ОСОБА_8 , якому на підставі договору купівлі-продажу від 10 червня 1992 року належить 3/10 частин домоволодіння, та ОСОБА_9 , яка є власником 1/3 частини домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 17 липня 1998 року.
Позивач з клопотанням про залучення їх до участі у справі як співвідповідачів до суду не зверталася.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв'язку з неналежним суб'єктним складом учасників справи, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки апеляційний суд не має передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі.
Висновки судів не суперечать правовому висновку, викладеному Верховним Судом у зазначеній в касаційній скарзі постанові.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування
оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до необхідності
переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза
межами повноважень суду касаційної інстанції.
Обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення,
касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині залишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко