16 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 920/1349/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
розглянув у письмовому провадженні заяву Фізичної особи - підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни
до: (1) Фізичної особи - підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни, (2) Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна",
про усунення перешкод в розпорядженні та користуванні майном, повернення орендної плати шляхом стягнення 479 240, 64 грн
Верховний Суд постановою від 28.01.2026 касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни (далі - позивачка) залишив без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 і рішення Господарського суду Сумської області від 06.05.2025 залишив без змін.
Фізична особа - підприємець Нізамієва Євгенія Олександрівна (далі - ФОП Нізамієва Є.О., заявниця) у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 30 000 грн.
До Верховного Суду надійшла заява ФОП Нізамієвої Є.О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 30 000 грн.
Дослідивши наведені у заяві доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічні висновки викладено в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції в розмірі 30 000 грн заявниця надала копії:
- укладеного з адвокатом Мазнєвою С.Г. договору про надання правової допомоги від 01.07.2019 та додаткової угоди до нього від 14.11.2024, за змістом якої сторони погодили винагороду адвоката у фіксованому розмірі 30 000 грн за ведення справи № 920/1349/24 у Верховному Суді;
- акта приймання-передачі виконаних робіт від 28.01.2026 відповідно до якого адвокат надала клієнту послуги за договором про надання правової допомоги від 01.07.2019 та додаткової угоди до нього від 14.11.2024 по веденню справи № 920/1349/24 в суді касаційної інстанції в сумі 30 000 грн, а саме: вивчення матеріалів касаційної скарги позивачки, консультації з клієнтом з питання напрацьованої стратегії захисту у справі в суді касаційної інстанції; підготовка і подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заяв з процесуальних питань; участь адвоката в судових засіданнях протягом слухання справи у Верховному Суді Касаційному господарському суді та надання клієнту професійної правничої допомоги; контроль руху справи в системі Електронний суд та Єдиний державний реєстр судових рішень з ціллю вчасного реагування та вчинення відповідних процесуальних дій.
Розглянувши наведені заявницею обґрунтування зазначених витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням змісту договору про надання правової допомоги, поданих заявницею доказів на підтвердження понесення зазначених вище витрат у суді касаційної інстанції та обсягу фактично наданих адвокатом послуг (підготовка відзиву на касаційну скаргу, участь у судовому засіданні в суді касаційної інстанції), беручи до уваги критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також результат перегляду справи в касаційному порядку, Суд дійшов висновку, що заявлені ФОП Нізамієвою Є.О. до стягнення витрати при касаційному перегляді судових рішень у розмірі 30 000 грн є доведеними та обґрунтованими.
Як вже зазначалося вище, у розумінні положень статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Проте позивачка правом на подання заперечень проти розміру заявлених ФОП Нізамієвою Є.О. судових витрат не скористалась.
Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивачки на користь заявниці судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 30 000 грн.
Керуючись статтями 126, 129, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву Фізичної особи - підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Харченко Лариси Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Нізамієвої Євгенії Олександрівни ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
3. Доручити Господарському суду Сумської області видати наказ.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.