12 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/9120/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025
у складі колегії суддів: Буравльов С.І. - головуючий, Шапран В.В., Андрієнко В.В.,
у справі № 910/9120/25
за позовом ОСОБА_1
до 1. ОСОБА_2
2. ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес",
про розірвання договору, визнання недійсним договору та витребування майна,
Короткий зміст позовних вимог та обставини справи, які передували прийняттю оскаржуваної ухвали
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельний комбінат "Прогрес" від 03.01.2019, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені якої діяла ОСОБА_4 на підставі довіреності від 21.12.2018, посвідченої приватним нотаріусом Науменко Л. Г.; визнання недійсним договору № 28022025 купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельний комбінат "Прогрес" від 28.02.2025, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; витребування з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ "Будівельний комбінат "Прогрес" у розмірі 96000000,00 грн, яка у відсотковому відношенні становить 75,294% від загального розміру статутного капіталу ТОВ "Будівельний комбінат "Прогрес".
Рішенням господарського суду м. Києва 23.10.2025 у справі №910/9120/25 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 845417,60 грн судового збору. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду м. Києва від 08.09.2025.
Не погодившись з рішенням, ОСОБА_1 24.11.2025 через систему "Електронний суд" подала апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду, у якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2025 р. у справі № 910/9120/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме здійснити доплату судового збору за подання даної апеляційної скарги у розмірі 1 268 126,40 грн.
Ухвала мотивована тим, що у якості доказу сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги заявником подано суду платіжну інструкцію від 19.11.2025 у розмірі 10 900,80 грн. Проте, зазначений розмір судового збору є меншим, ніж передбачений законом.
Копію ухвали від 01.12.2025 у справі № 910/9120/25 про залишення апеляційної скарги без руху надіслано в електронний кабінет ОСОБА_1 та доставлено 01.12.2025 о 13:39.
До суду 11.12.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява (сформована системі «Електронний суд» 10.12.2025), в якій зазначено, що позивачем заявлена майнова вимога, яка передбачає витребування частки в статутному капіталі ТОВ "Будівельний комбінат "Прогрес", при цьому, для визначення ціни позову суд має встановити її ринкову вартість, і, на думку позивача, недоліки апеляційної скарги є відсутніми.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі №910/9120/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2025 у справі № 910/9120/25 з доданими документами повернуто заявникові, оскільки у визначений судом строк не усунуто недоліки поданої апеляційної скарги.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі № 910/9120/25, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу для продовження розгляду до Північного апеляційного господарського суду.
На думку скаржника апеляційний суд неправильно застосував та порушив пп. 6 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України і ч. 8 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та не врахував, що оскільки заявлена ОСОБА_1 майнова вимога передбачала витребування частки у статутному капіталі ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес», то визначення ціни позову мало здійснюватись виходячи з її ринкової вартості.
У скарзі зазначається, що оскільки станом на дату звернення з даним позовом до суду було неможливо встановити вартість спірної частки та ціну позову, а також те, що згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивачем було надано до суду першої інстанції квитанцію про сплату судового збору у розмірі 7 267,2 грн (за дві немайнові вимоги і одну майнову вимогу, з урахуванням коефіцієнту пониження відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). З метою встановлення ринкової вартості спірної частки у статутному капіталі ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» у межах розгляду даної справи, позивачем разом з позовною заявою було подано клопотання про витребування від ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» та Державної податкової служби України документів, необхідних для проведення незалежної оцінки майна.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а тому просить залишити оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду без змін.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків господарського суду апеляційної інстанції
Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу скаржнику у зв'язку з невиконанням останнім вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
У статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на апеляційне та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, яке гарантується в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Статтею 258 ГПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема, в частині третій передбачено додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.
Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За змістом частин першої, другої статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 наведеної норми встановлені розміри ставок судового збору. Так, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Позов у цій справі подано у 2025 році.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Позивачем пред'явлено до відповідачів позов, який містить дві вимоги немайнового характеру про розірвання договору та про визнання недійсним договору, та одну вимогу майнового характеру про витребування з володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес" у розмірі 96000000,00 грн, яка у відсотковому відношенні становить 75.294% від загального розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний комбінат "Прогрес",
Тобто подана до суду першої інстанції позовна заява має одночасно майновий і немайновий характер.
Таким чином, при поданні позовної заяви у даній справі судовий збір підлягав сплаті 1065856,00 грн, як за дві немайнові вимоги (3028 грн х2) і за майнову вимогу в максимальному розмірі (3028 грн х 350).
За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп. 6 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
При цьому згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга була подана у електронній формі, до апеляційного господарського суду позивачу слід було сплатити 1279027,20 грн, що розраховується наступним чином: 1065856,00 грн (сума, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви)*150% (при поданні апеляційної скарги)*0,8 (понижуючий коефіцієнт) = 1279027,20 грн.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, доданою до апеляційної скарги платіжною інструкцією від 19.11.2025 підтверджується сплата апелянтом лише 10900,80 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2025 у справі № 910/9120/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме здійснити доплату судового збору за подання даної апеляційної скарги у розмірі 1 268 126,40 грн.
Копію ухвали від 01.12.2025 у справі № 910/9120/25 про залишення апеляційної скарги без руху надіслано в електронний кабінет ОСОБА_1 та доставлено 01.12.2025 о 13:39.
До суду 11.12.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява (сформована системі «Електронний суд» 10.12.2025), в якій зазначено, що позивачем заявлена майнова вимога, яка передбачає витребування частки в статутному капіталі ТОВ "Будівельний комбінат "Прогрес", при цьому, для визначення ціни позову суд має встановити її ринкову вартість, і, на думку позивача, недоліки апеляційної скарги є відсутніми.
Отже недоліки поданої апеляційної скарги у встановлений процесуальний строк скаржником не усунуто, судовий збір не доплачено.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо учасник справи не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Зміст наведених приписів господарського процесуального законодавства свідчить про те, що неусунення скаржником у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги, про які зазначено в ухвалі про залишення такої скарги без руху, є підставою для повернення апеляційної скарги.
Суд враховує, що про вказані наслідки ОСОБА_1 повідомлена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025. Разом з цим, скаржником у визначений судом строк не усунуто недоліки поданої апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, встановивши, що ОСОБА_1 не виконала вимоги ухвали від 01.12.2025 про залишення без руху апеляційної скарги, а саме - не доплатила судовий збір за подачу апеляційної скарги у встановленому розмірі, дійшов заснованого на правильному застосуванні статей 174, 260 ГПК України висновку про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги скаржнику.
За таких обставин суд апеляційної інстанції при винесенні ухвали про повернення апеляційної скарги правильно застосував норми процесуального права, які регулюють питання відповідності формі та змісту апеляційної скарги вимогам статті 258 ГПК України, висновки апеляційного господарського суду є такими, що відповідають положенням статей 174, 260 ГПК України.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на помилковість висновків апеляційного суду щодо визначення ціни позову виходячи з номінальної вартості спірної частки у статутному капіталі ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес», Верховний Суд вважає необґрунтованими у даному випадку.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначені вимоги щодо оформлення позовної заяви, позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Отже, будь-який майновий спір має ціну.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Згідно з частиною першою статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається, зокрема у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Предметом спору у цій справі, що розглядається, є, зокрема вимога про витребування від відповідача частки у статутному капіталі товариства.
Оскільки позовна вимога позивача про витребування частку у статутному капіталі ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес» у розмірі 96 000 000,00 грн, яка у відсотковому відношенні становить 75,294% від загального розміру статутного капіталу ТОВ «Будівельний комбінат «Прогрес», має вартісне грошове вираження, і позивач відобразив таку вартість у позовній заяві, а у суду немає відомостей про ринкову вартість спірної частки на момент пред'явлення позову, судовий збір за таку майнову вимогу обґрунтовано розраховувався з ціни вартості частки, зазначеної позивачем у позовній заяві.
Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом у постанові від 06.02.2025 у справі №911/804/20.
Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції ч. 8 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» відхиляється Верховним Судом, оскільки вказаною статтею врегульовано порядок виходу учасника з товариства та визначення вартості частки учасника в такому випадку.
Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції, скаржником у касаційній скарзі не наведено, отже, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про повернення апеляційної скарги, які відповідно до вимог процесуального законодавства є підставою для скасування постановленого у справі судового рішення.
Верховний Суд звертає увагу на те, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає скаржнику повторно звернутись з апеляційною скаргою в загальному порядку після усунення недоліків з дотриманням вимог ГПК України, а відтак це не є не доступом до правосуддя.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у справі №910/9120/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець