Справа № 201/1852/26
Провадження № 3/201/479/2026
16 лютого 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Конопленко О.С.,
за участю секретаря судового засідання Денисенко С.М.,
потерпілого ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_2 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, паспорт гр. України НОМЕР_1 вид. Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. від 18 травня 1999 року, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_2 30 січня 2026 року близько о 08 годині 30 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно свого двоюрідного брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке полягало в тому, що ОСОБА_2 висловлювала словесні образи, погрожувала фізичною розправою, била кулаком по спині потерпілому ОСОБА_1 , чим викликала у останнього занепокоєння за власне життя та здоров'я та вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На виконання вимог ст. 268, ст. 277, ст. 277-2 КУпАП щодо забезпечення явки особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання, судом направлено судову повістку у вигляді СМС повідомлення, на номер, вказаний ОСОБА_2 у протоколі про адміністративне правопорушення, яку було доставлено 11 лютого 2026 року о 12 годині 29 хвилин, про що свідчить довідка, сформована у системі Д-3. Однак, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з'явилася, станом розгляду справи не цікавилася, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08 листопада 2005 року слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14 жовтня 2003 року).
Окрім того, суд звертає увагу, що для отримання інформації щодо стану розгляду судової справи та прийнятих судових рішень функціонує офіційний веб-портал «Судова влада України» та «Єдиний державний реєстр судових рішень» за допомогою яких будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії її розгляду.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19 червня 2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб'єктами такими правами.
Слід також відзначити, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їх судового провадження.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_2 не з'явилася в судове засідання, про яке вона повідомлена належним чином, суд визнав можливим розгляд справи здійснити у її відсутність.
Потерпілий ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, та його письмових поясненнях.
Вина ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 954880 від 30 січня 2026 року, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 30 січня 2026 року, рапортом працівника поліції, заявою ОСОБА_1 від 30 січня 2026 року, поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 30 січня 2026 року.
В свою чергу, ОСОБА_2 суду не надано достовірних доказів, які б спростовували обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та які б підтвердили її невинуватість у скоєнні правопорушення.
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд також звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений в присутності ОСОБА_2 , нею підписаний, жодних зауважень на час його складання та підписання остання не висувала. У своїх поясненнях вона зазначила, що конфлікту та протиправних дій не вчиняла, що спростовується поясненнями потерпілого.
Інших обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, судом не встановлено.
Суд вважає, що у справі досить доказів, прямо передбачених ст. 251 КУпАП для повного, усебічного і об'єктивного розгляду справи, які вказують про винність ОСОБА_2 .
Визнаючи ОСОБА_2 винною у скоєнні даного правопорушення, обираючи їй вид та міру адміністративного стягнення, суд враховує дані про її особу, ступінь громадської безпеки скоєного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують вину, враховуючи її майновий стан, суд вважає, що з метою її виховання у дусі додержання законів України, а також попередження скоєння нею нових правопорушень слід застосувати до неї стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 судовий збір відповідно до ст. 40-1 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 33, ст. 40-1, ч. 1 ст. 173-2, ст. 283, ст. 284, ст. 299 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 (двадцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня ухвалення постанови.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня її ухвалення.
Суддя О.С. Конопленко