Справа № 136/2416/25
провадження № 2-а/136/63/25
12 лютого 2026 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Шпортун С.В.
за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції №4 (м. Липовець) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - інспектора ВП №4 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області - лейтенанта поліції Задорожного Володимира Анатолійовича про скасування постанови серія ЕНА №6299292 від 07.12.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом до Відділу поліції №4 (м. Липовець) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, (далі - відповідач 1), обґрунтовуючи підставність позову тим, що 07 грудня 2025 року інспектором Відділу поліції №4 (м. Липовець) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Задорожнім В.В. було винесено постанову серія ЕНА №6299292, якою його, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., у зв'язку із тим, що 07.12.2025 о 16:25 год. в с. Лукашівка по вул. Центральна, 38, керуючи електроскутером Grosser не користувався мотошоломом безпеки, чим порушив п.2.3.г. ПДР України.
Позивач вважає зазначене рішення посадової особи суб'єкта владних повноважень незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки інспектор Відділу поліції №4 (м. Липовець) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції Задорожній В.А. формально віднісся до встановлення обставин даної справи, що призвело до порушення його прав.
Так, 07.12.2025 о 16:25 год. він був зупинений в с. Лукашівка по вул. Шкільна, 38, коли пересувався на електровелосипеді Grosser CR3. Підставою для зупинки інспектором було вказано порушення п.2.3.г. ПДР України, а саме керування електроскутером Grosser без мотошолома безпеки, ніяких інших порушень ПДР для зупинки не було зафіксовано.
Разом з цим, він вважає, що електричний скутер марки Grosser потужністю 600ВТ не може вважатися механічним транспортним засобом, він не відноситься до категорії механічних транспортних засобів, а відповідно не потребує державної реєстрації, водійського посвідчення, номерних знаків та обов'язкового використання мотошолома безпеки, тому на нього не розповсюджуються вимоги п.2.3.г ПДР, він не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, в його діях відсутня об'єктивна сторона правопорушення, що виключає склад адміністративного правопорушення та є підставою для закриття провадження у справі.
Окрім цього, позивач зазначив, що оскаржувана ним постанова не відповідає вимогам ч.3 ст.283 КУпАП, оскільки містить суттєві неточності, відтак не може бути належним доказом, а саме у ній зазначено неправильно дату його народження замість « ІНФОРМАЦІЯ_1 » вказано « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; зареєстровану адресу проживання - замість АДРЕСА_1 , зазначено АДРЕСА_1 ; місце скоєння правопорушення зазначено с. Вікентіївка вул. Центральна, 07.12.2025 о 16:25 годині, однак у вказаному місці та час він не був та не міг там бути.
Наведене послугувало підставою звернення до суду із даним позовом, у якому позивач просить суд скасувати рішення посадової особи суб'єкта владних повноважень, а провадження у справі закрити.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вважаючи безпідставними та необґрунтованими, аргументуючи тим, що 07.12.2025 у с. Лукашівка Вінницької області відносно позивача було винесено постанову, серії ЕНА № 6299292 від 07.12.2025, по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП за порушення правил користування мотошоломами. Факт допущеного позивачем порушення ПДР було належним чином задокументовано посадовою особою суб'єкта владних повноважень на портативний відеореєстратор, відеозапис є належним та допустимим доказом у справі, в силу положень ст.251 КУпАП, оскільки містить усі обставини, які підлягають доказуванню у даній справі, зокрема на ньому зафіксовано керування позивача мопедом без використання мотошолома із чим він погодився, інші особи, окрім водія, на місці події були відсутні, у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, за результатами огляду стан алкогольного сп'яніння підтвердився, у зв'язку із чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, при цьому позивачеві було роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, жодних заяв чи клопотань позивач не заявляв, інспектором дотримано порядку розгляду справи, постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП, відтак дотримано правової процедури при розгляді та винесенні оскаржуваного рішення.
Позивач направив до суду відповідь на відзив, відповідно до якої просив позов задовольнити, зазначивши, що відповідач у відзиві посилається на допущені порушення ним ПДР, які йому не інкримінувались та представником висунуте обвинувачення у керуванні ним мопедом, тоді як у постанові зазначено електроскутер, який не є механічним транспортним засобом, а він відповідно не є водієм та не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. Відповідачем у відзиві не спростовано обставини зазначені ним у позові щодо допущених неточностей у оскаржуваній постанові, а відтак не доведено, що до відповідальності має бути притягнуто саме його, а не іншу особу, відтак постанова має бути скасована, а провадження закрито.
Інші заяви по суті учасниками процесу не подавались.
Ухвалою суду від 18.12.2025 позовну заяву було залишено без руху.
02.01.2026 ухвалою суду позивачеві було продовжено строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 12.01.2026 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - інспектора ВП №4 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області - лейтенанта поліції Задорожного Володимира Анатолійовича, а також залучено співвідповідача Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, витребувано з Відділу поліції №4 (м. Липовець) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП, у якій було винесено постанову серії ЕНА №6299292 від 07.12.2025.
Заперечення щодо розгляду справи у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження учасниками процесу не надавались, отож суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, а також матеріали надані на виконання вимог ухвали суду, оцінивши усі зібрані у справі докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
07.12.2025 інспектором ВП №4 (м. Липовець) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом Задорожним В.А. було винесено постанову серії ЕНА №6299292, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення ч.5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. (а.с.5).
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 07.12.2025 о 16:46 год. в с. Лукашівка, по вул. Центральна/07.12.2025 о 16:25 год. в с. Вікентіївка по вул. Центральній водій ОСОБА_1 керував електроскутером Crosser не користуючись мотошоломом безпеки, чим порушив вимоги до п.2.3. г ПДР України, правила користування мотошоломом (а.с.5).
Зі змісту паспортних документів виданих на ім'я ОСОБА_1 (а.с.6), встановлено, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання значиться АДРЕСА_1 .
На підтвердження обставин зазначених у позові позивачем додано фото, на якому зображено електроскутер із назвою «Crosser» (а.с.7,8).
Технічні характеристики електровелосипеда позивач підтвердив роздруківкою із мережі Інтернет (а.с.9), у якій зазначено, що електровелосипед Crosser CR3 600W 20AN, має характеристики: 600W, забезпечує швидкість до 45-50 км/ч, запас ходу на 45-50 км. акумулятор 60V 20 Ah, двомісний з посиленою конструкцією, підйомність 150-200 кг.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: зокрема частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Крім того, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, п. 4 якої визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Також, визначено, що постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями зокрема частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121 КУпАП та виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил .
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, у п. «г» 2.3 ПДР України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Згідно з ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП України визначено поняття доказів.
При цьому, згідно з ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог ухвали суду від 12.01.2026 відповідачем через систему Електронний суд надано відеозапис на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зі змісту якого встановлено факт зупинки електроскутера Crosser, водій якого знаходиться без шолому та мав ознаки алкогольного сп'яніння, встановлено особу, який представився ОСОБА_1 , повідомлено про причину зупинки, саме керування транспортним засобом без шолому, водій повідомив дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 та адресу його місця проживання - АДРЕСА_1 ».
Розгляд справи в частині притягнення позивача до відповідальності за ч.5 ст.121 КУпАП відбувся на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський встановив його особу, йому було роз'яснено за що він притягується до адміністративної відповідальності, роз'яснено його права та обов'язки.
Суд вважає, що вказаним відеозаписом підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Також судом встановлено із відкритих джерел (ЄДРСР посилання - https://reyestr.court.gov.ua/Review/133190048), що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення 17 000 грн. та позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік (справа №136/2398/25 від 07.01.2026).
Згідно із пунктом 2 частини першої ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
З огляду на викладене, інспектору патрульної поліції дозволено використовувати інформацію, отриману із відеотехніки, що закріплена за механізмом встановленим у вказаній статті з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху , а в силу приписів ст.251 КУпАП така інформація може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Стосовно доводів позивача, що електроскутер не є механічним транспортним засобом, а тому він не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді адміністративних справ, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст.121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 №13-06.
Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Згідно п.1.10 Правил дорожнього руху, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Учасник дорожнього руху, це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
При цьому, у Правилах дорожнього руху відсутнє визначення «електроскутер» «електровелосипед».
Разом з цим, аналізуючи визначення поняття «транспортний засіб», можна дійти висновку, що «електроскутер», «електровелосипед» відповідає поняттю транспортний засіб, оскільки відповідно до наданих позивачем характеристик на підтвердження обставвин зазначених у позові, він призначений для перевезення осіб, зокрема самого водія чи його вантажу та є повноправним учасником дорожнього руху, а позивач використовував його саме з цією метою.
Зважаючи на те, що позивач використовував «електроскутер», як транспортний засіб, останній, повинен був керувати транспортним засобом, рухаючись дорогами загального користування з додержанням вимог Правил дорожнього руху, а саме зобов'язаний був під час руху бути в застебнутому мотошоломі.
Суд приймає при вирішенні даної справи практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду з якої слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 01.03.2018.
У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15.03.2023, касаційна інстанції зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст.1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Крім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначено поняття низькошвидкісного легкого електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Так, позивачем на підтвердження обставин зазначених у позові надано документи щодо технічних параметрів електроскутера Crosser CR3 600W 20AN, потужність мотору 600W, забезпечує швидкість до 45-50 км/ч, двомісний з посиленою конструкцією, максимальне навантаження дорівнює 200 кг.
З огляду на викладене та у контексті приведених правових норм суд приходить до висновку, що вказаний електроскутер відповідно до вищезазначеного Закону України є низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом.
Позивач реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону.
Відповідальність за ч.5 ст.121 КУпАП настає у разі порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Тобто, суб'єктом вказаного правопорушення, зокрема є особа, яка допустила дане порушення, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв та пасажирів всіх транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
З урахуванням зазначеного, доводи позивача про те, що його транспортний засіб фактично є велосипедом з прикріпленим мотором та не підпадає під поняття «транспортний засіб» чи «механічний транспортний засіб» є неправильними та спотворюють уявлення про даний транспорт, тому водії даного виду транспорту, як і всі інші водії мають дотримуватись правил ПДР України та нести відповідальність за їх недотримання.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача про відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за порушення ч. 5 ст. 121 КУпАП, які жодним письмовим доказом не підтверджені.
Вирішуючи питання щодо допущених недоліків у оскаржуваній постанові, суд виходить з наступного.
Згідно положень статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних визначених частиною другою цієї статті, зокрема відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, про що зазначено у частині третій цієї статті.
Судом встановлено, що відповідачем винесено постанову серії ЕНА №6299292 07.12.2025 у якій зазначено дату народження особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 « ІНФОРМАЦІЯ_2 »; зареєстровану адресу АДРЕСА_1 ; місце скоєння правопорушення зазначено: АДРЕСА_2 /07.12.2025 о 16:25 год. в АДРЕСА_3 .
Зазначені обставини щодо допущених відповідачем описок у постанові при притягненні до адміністративної відповідальності позивача не заперечується.
Окрім цього із переглянутого судом відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 повідомив свої персональні дані, зокрема дату народження та адресу проживання, подія мала місце в с. Лукашівка, по вул. Центральна, що підтверджено відеозаписом.
За таких обставин слід зауважити, що доводи позивача про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування вчинення саме позивачем адміністративного правопорушення і нею може бути інша особа є помилковим та спростовується інформацією зафіксованою на відеозаписі.
Аналіз наведених правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що зазначення інспектором в оскаржуваній постанові неправильних даних, зокрема персональних даних та населеного пункту, не спростовує допущеного порушення позивачем вимог п.2.3.г Правил Дорожнього руху, та є по своїй суті описками, які усуваються після перегляду відеозапису.
Правова позиція щодо неточносей відомостей в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 537/1214/17 (провадження №К/9901/17897/18).
У даному випадку основною та обов'язковою ознакою об'єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалами, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення.
Зі змісту позову та доказів наданих на його підтвердження судом встановлено, що позивач не заявляв жодних клопотань, які б вплинули на прийняття рішення посадовою особою суб'єкта владних повноважень щодо зафіксованого правопорушення на момент його виявлення, у тому числі щодо упередженого ставлення працівників поліції, таких клопотань не було додано до позову та не ініційовано в ході розгляду справи після надання відповідачем відзиву та доказів до нього.
Відсутні відомості про звернення позивача зі скаргами в органи Національної поліції України, прокуратури щодо дій працівників поліції при виконанні обов'язків, тощо.
За наслідками перевірки судом дотримання відповідачем прав позивача, суд дійшов висновку про відсутність порушень, які б вплинули на можливість позивача захистити свої права під час розгляду справи про адміністративне правопорушення чи вплинули на встановлення дійсних фактичних обставин справи.
З огляду на викладене та у контексті приведених норм, що регулюють дані правовідносини, суд дійшов висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної позивачем постанови, тому залишає її без зміни, а позов без задоволення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує приписи ч. 1 ст. 139 КАС України, а оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати у вигляді судового збору суд відносить на рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241-246, 286, 293 КАС України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу поліції №4 (м. Липовець) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - інспектора ВП №4 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області - лейтенанта поліції Задорожного Володимира Анатолійовича про визнання протиправною та скасування постанови серія ЕНА №6299292 від 07.12.2025 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 121 КУпАП, про адміністративне правопорушення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом 10-ти днів із дня його проголошення (ч. 4 ст. 286 КАС України) безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Учасники адміністративного процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 );
Відповідач - Відділ поліції №4 (м. Липовець) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (22500, Вінницька область, Вінницький район, м. Липовець, вул. Героїв Майдану, 75, ЄДРПОУ - 40108672);
Співвідповідач - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Театральна, 10,ЄДРПОУ - 40108672);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - інспектора ВП №4 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області - лейтенант поліції Задорожній Володимир Анатолійович (22500, Вінницька область, Вінницький район, м. Липовець, вул. Героїв Майдану, 75, ЄДРПОУ - 40108672).
Суддя Світлана ШПОРТУН