Дніпровський районний суд міста Кам'янського
Справа № 173/1002/22
Провадження № 1-кп/209/54/26
про продовження строку тримання під вартою
16.02.2026 року Дніпровський районний суд м. Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжого заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, -
Прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого на час судового розгляду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений може продовжити займатися злочинною діяльністю або переховуватися від суду.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання.
Його захисник заперечувала проти задоволення клопотання, зазначила, що обвинувачений невиправдано досить тривалий час перебуває під вартою, ризики дублюються прокурором в клопотаннях щоразу без відповідного їх підтвердження та доведення належним чином, просила обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Розглядаючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , суд виходить з того, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останнього до інкримінованого злочину, а отже обвинувачення не є вочевидь безпідставним
Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд встановив, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують.
Відповідно до клопотання прокурора метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання ризикам переховування та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Стосовно ризику переховування, суд враховує тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 , тому розуміючи невідворотність можливого покарання, останній може вдатися до відповідних дій.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Крім того є виправданим і ризик вчинення цим обвинуваченим нового умисного злочину, оскільки в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 небезпідставно обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, поєднаного із застосуванням насильства.
Наведені обставини дозволяють ґрунтовно припускати, що ОСОБА_4 є особою зі сталою антисоціальною поведінкою, схильною до застосування насильства, у тому числі небезпечного для життя та здоров'я інших людей, та зневажливо ставиться до суспільства, встановлених у ньому правил, життя та здоров'я інших осіб, що свідчить про особливу вагомість встановлених щодо нього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України.
Викладені обставини у сукупності свідчать про те, що застосування до цього обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
Оскільки справа тривалий час перебуває на етапі судового розгляду, а відтак ризики щодо ОСОБА_4 істотно зменшилися порівняно із часом обрання щодо нього запобіжного заходу, суд враховує, що обвинувачений є особою раніше судимою, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, вважає за необхідне визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на думку суду, також зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і у даному випадку буде цілком достатньою, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення встановлених обмежень буде достатнім фактором, що виключає з його сторони будь-які спроби переховуватися від слідства та суду, або іншим чином перешкоджати судовому розслідуванню.
Керуючись ст. 372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 22.00 годин 15.04.2026 року.
Встановити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативну заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсотвісімдесят ) гривень 00 копійок.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі внесення застави процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання або роботи;
- не відлучатися за межі Дніпропетровської області, без письмового дозволу суду;
- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального керівника у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий у кримінальному провадженні,
суддя ОСОБА_1