29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
м. Хмельницький
"04" лютого 2026 р. Справа № 924/977/25
Господарський суд Хмельницької області у складі
судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Кучеревич М.А., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕПЛАСТ", м. Пустомити Львівського району Львівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Трейдком", м. Хмельницький Хмельницької області
про стягнення 3 368 416,24грн
Представники сторін:
від позивача: Киришко О.В. - згідно ордеру серії АС №1156650 від 19.09.2025 (в судовому засіданні 03.02.2026); Гаркот А.І. - згідно ордеру серії ВС №1434588 (в судовому засіданні 03.02.2026);
від відповідача: Білий В.В. - згідно ордеру серії ВХ №1111135 від 17.11.2025.
В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.
19.09.2025 до Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" в електронній формі надійшла позовна заява (із врахуванням заяви від 03.10.2025 про зменшення позовних вимог) Товариства з обмеженою відповідальністю "Репласт", м.Пустомити Львівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Трейдком", м.Хмельницький Хмельницької області про стягнення 3 368 416,24грн (2 520 000,00грн - основного боргу, 270 261,15грн - інфляційних втрат, 505 887,79грн - штрафних санкцій, 72 276,30грн - плата за користування грошима), у зв'язку із неналежним виконанням умов договору поставки №11/04 від 11.04.2025.
Ухвалою від 07.10.2025 судом відкрито провадження у справі №924/977/25 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 29.12.2025 суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою відповідно до ст.185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Репласт", м.Пустомити Львівського району Львівської області позовні вимоги підтримав. Як на підставу позовних вимог вказав на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №11/04 від 11 квітня 2024.
Зазначив, що позивач належним чином і у строки погоджені сторонами виконав зобов'язання за договором поставки №11/04 від 11.04.2024, а саме: виготовив комплект прес-форм відповідно до Специфікації №1, після чого здійснював серійне виготовлення та передання відповідачу пластикових касет типів SPP 40 (тип 1) та SPP 28 (тип 2) за Специфікацією №2.
Звернув увагу, що додатково сторони погодили розроблення технічного дизайну пластикових касет типів SPP 40 (тип 1) та SPP 28 (тип 2). З метою фінансування цього етапу відповідач 25.09.2024 здійснив авансовий платіж у розмірі 418 270,00грн, що підтверджує погодження (акцепт) відповідних робіт і узгоджених між сторонами умов їх виконання. Після завершення робіт для належного документального та бухгалтерського оформлення 20.12.2024 було складено Акт здачі-приймання робіт №1 на суму 418 270,00грн (предмет - розроблення технічного дизайну пластикових касет SPP 40 і SPP 28). Зазначений результат робіт відображено в обліку як "Реалізація № 1 від 20.12.2024". Акцентував, що зазначені роботи є самостійно погодженими послугами, не становлять предмета цього позову та не впливають на обсяг позовних грошових вимог, і у подальших розрахунках не враховуються.
Вказує, що загальна сума належно виконаних позивачем зобов'язань за договором поставки №11/04 від 11.04.2024, що підлягали оплаті в межах предмета позову (усі суми з ПДВ), становила 11 765 200,17 грн, з яких: за Специфікацією №1 (обладнання/прес-форми): гривневий еквівалент 44 100,00 USD - 1 745 200,17грн, відображений в обліку як "Реалізація № 267 від 29.08.2024"; за Специфікацією №2 (товар - пластикові касети SPP 40 та SPP 28) за видатковими накладними №№ 277, 302, 360, 361, 405, 508, 509 - 10 020 000,00грн.
Зазначає, що загалом відповідачем було сплачено за договором поставки №11/04 від 11.04.2024 9 245 200,17грн. Таким чином, непогашена заборгованість відповідача становить 2 520 000,00грн. У зв'язку із неналежним виконанням умов договору поставки №11/04 від 11.04.2024 позивач просить також стягнути 270 261,15грн - інфляційних втрат, 505 887,79грн - пені, 72 276,30грн - 3% річних. Заперечує щодо зменшення нарахованих штрафних санкцій.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Трейдком", м.Хмельницький Хмельницької області в судових засіданнях та у поданих письмових поясненнях щодо задоволення позовних вимог заперечив, вказав на їх необґрунтованості та безпідставності. Зазначив, що згідно умов договору розрахунки за договором здійснюються на підставі виставлених позивачем відповідачу рахунків, однак позивач не надав, а матеріали справи не містять таких рахунків на оплату. Таким чином, позивач самостійно поставив товар без авансу, тим самим відступив від погодженого механізму та взяв на себе ризик несплати.
Вказав, що наданий позивачем акт звірки не є за своєю правовою природою первинним документом, тому не може бути належним та допустимим доказом.
Звернув увагу, що видаткова накладна №302 від 16.09.2024, яка надана позивачем, не містить підпису уповноваженого представника відповідача, тобто не є належним та достовірним доказом, що підтверджує поставку товарів позивачем відповідачу.
Акцентує, що відсутні правові підстави застосування до відповідача будь-яких заходів відповідальності, в тому числі нарахування штрафних санкцій, пені та трьох відсотків річних, оскільки позивач самостійно відступивши від погоджених умов договору та поставивши товар без авансу, не вправі перекладати негативні наслідки власної поведінки на іншу сторону договору.
Зазначає, що має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора, а неустойка не є каральною санкцією і має компенсаційний характер. У зв'язку із чим просить у випадку задоволення (часткового задоволення) позовних вимог розмір штрафних санкцій зменшити на 90%.
Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля Трейдком" зареєстровано за місцезнаходженням: 29000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Хмельницький, пр. Миру, буд. 69; ідентифікаційний код 44832979.
11.04.2024 між ТОВ "Репласт", м. Пустомити Львівського району Львівської області (надалі - постачальник) та ТОВ "Поділля Трейдком", м.Хмельницький Хмельницької області (надалі - покупець) укладено договір поставки №11/04 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари (надалі іменується "товар"), загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами (додатками) до цього договору, після їх підписання сторонами. Попередньо узгоджені найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення, ціна за одиницю товару узгоджуються у відповідних специфікаціях, вказуються в тому числі у рахунках-фактурах та у видаткових накладних.
Пунктом 1.2 договору сторони узгодили його виконання у наступному порядку:
Постачальник зобов'язується забезпечити виготовлення та поставити покупцю обладнання, перелік якого наведений у Специфікації №1 до цього договору, а покупець прийняти і оплатити таке обладнання на умовах, викладених в цьому договорі та Специфікації №1. Обладнання поставляється постачальником на підставі даного договору не пізніше чим через 120 (сто двадцять) календарних днів з моменту попередньої оплати (п. 1.2.1. договору).
Після виготовлення обладнання, постачальник повідомляє покупця про готовність отримання зразків виробів (товару) та/або готовність для проведення випробувань Обладнання за 5 (п'ять) календарних днів до запланованої дати. Строк погодження дослідних/еталонних зразків
товару складає 14 календарних днів, після отримання зразків товару та карти обміру розмірів покупцем. Дослідні зразки товару повинні відповідати кресленню та зразкам виробів, наданих покупцем. У разі негативного результату випробувань дослідних зразків, обладнання доопрацьовується так, щоб досягти вимог покупця. Позитивний результат випробувань обладнання оформляється у вигляді двостороннього Акту (п. 1.2.2. договору).
У разі підтвердження належної якості обладнання та його прийняття покупцем, таке обладнання за Актом приймання-передавання передається постачальнику для виготовлення та послідуючої поставки товарів за відповідними Специфікаціями до цього договору. Нормою якості обладнання вважається чітка відповідність всіх без виключення значень та показників виготовлених виробів (товару) в межах Специфікації №2 та наступних Специфікацій до договору. У разі невідповідності зазначених показників, обладнання вважається таким, що не відповідає вимогам покупця та є неякісним, в розумінні змісту цього договору (не підлягає прийняттю покупцем та свідчить про неналежне виконання постачальником умов договору). В такому разі, постачальник беззаперечно протягом 10 (десяти) банківських днів зобов'язується повернути в повному розмірі суму коштів отриманих від покупця на придбання (виготовлення) обладнання (п. 1.2.3. договору).
Відповідно до п.2.1. договору, поставка товару здійснюється за цінами, визначеними у відповідній Специфікації, і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати, пов'язані з поставкою товару. Постачальник виключно за письмовим погодженням має право змінити ціни та строки поставки. Усі зміни щодо цін та строків поставок не можуть відноситися до вже замовленого та оплаченого товару (в т.ч. на суму часткової попередньої оплати).
Загальну вартість (ціну) договору складає сума всіх специфікацій та/чи додаткових угод, що є невід'ємними частинами даного договору, за якими фактично поставлений товар покупцю (п. 2.2. договору).
Згідно п. 3.1. договору, оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі (якщо постачальник письмово не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка).
Порядок, строки оплати та ціна встановлюється сторонами у відповідній Специфікації (п. 3.3. договору).
Постачальник має право вимагати від Покупця своєчасної оплати за поставлений товар (п. 4.2. договору).
Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного Договору та специфікацій (п. 4.2 договору).
Пунктом 7.2 договору встановлено, що у випадку порушення строку проведення остаточного розрахунку з оплати товару покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день невиконання зобов'язань.
Строк нарахування покупцем постачальнику штрафних санкцій за договором не обмежується шістьма місяцями з моменту невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за договором, у зв'язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов'язання (п.7.14 договору).
Договір набирає чинності з дати його укладення і діє протягом трьох років з моменту його укладання, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. договору).
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.
За Специфікацією №1 від 11.04.2024 (додаток до договору поставки №11/04 від 11.04.2024) постачальник зобов'язався забезпечити виготовлення та поставити покупцю, а покупець оплатити і прийняти (у разі відповідності) прес-форми "Пластикові касети, тип 1, SPP 40" та прес-форми "Пластикові касети, тип 2, SPP 28" загальною вартістю 44 100 доларів США.
Згідно п.4 Специфікації №1 грошовий еквівалент вартості обладнання, що поставляється згідно цієї специфікації, в іноземній валюті складає 44 100 доларів США, з урахуванням ПДВ. Оплата за цим договором проводиться у національній валюті України - гривні на рахунок постачальника. Відповідно до ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України оскільки грошове зобов'язання визначено у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається (розраховується) в день платежу за курсом міжбанку гривні до долару США, згідно наданого постачальником покупцю рахунку. Для оплати платежу покупцем із застосуванням зазначеного у цьому пункті порядку, додаткового погодження не вимагається. Платежі по даній Специфікації до договору проводяться наступним чином: 70% вартості обладнання, а саме грошовий еквівалент 30 870 доларів США з урахуванням 20% ПДВ, сплачується покупцем протягом 3 банківських днів від моменту отримання рахунку від постачальника; 30% вартості обладнання, а саме грошовий еквівалент 13 230 доларів США з урахуванням 20% ПДВ, сплачується покупцем на підставі отриманого рахунку протягом 3 банківських днів після погодження дослідних/еталонних зразків товару, виготовленого на обладнанні.
За Специфікацією №2 від 30.04.2024 (додаток №2 до договору поставки №11/04 від 11.04.2024) постачальник зобов'язався забезпечити виготовлення пластикових виробів: "Пластикові касети, тип 1, SPP 40" і "Пластикові касети, тип 2, SPP 28 загальною вартістю 10 020 000,00грн. Термін поставки у строк 60 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати. Розрахунки за договором здійснюються на підставі рахунків, виставлених постачальником, в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на банківський рахунок постачальника. День виставлення рахунку попередньо узгоджується постачальником і покупцем.
Специфікації підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Згідно видаткової накладної №267 від 29.08.2024 відповідачу поставлено продукції прес-форма "Пластикові касети, тип 1 SPP 40" на суму 894 365,62грн з ПДВ та продукції прес-форма "Пластикові касети, тип 2, SPP 28" на суму 850 834,55грн. Загалом за накладною поставлено продукції на суму 1 745 200,17грн.
За видатковою накладною №277 від 09.09.2024 поставлено 7 920 шт. продукції SPP 28 на суму 649 440,00грн з ПДВ та 9 240 шт. продукції SPP 40 на суму 785 400,00грн з ПДВ. Загалом за накладною поставлено 17 160 шт. продукції на суму 1 434 840,00грн.
Відповідно до видаткової накладної №302 від 16.09.2024 поставлено 7 040 шт. продукції SPP 28 на суму 577 280,00грн з ПДВ та 10 560 шт. продукції SPP 40 на суму 897 600,00грн з ПДВ. Загалом за накладною поставлено 17 600 шт. продукції на суму 1 474 880грн.
Згідно видаткової накладної №360 від 19.09.2024 поставлено 7 920 шт. продукції SPP 28 на суму 649 440,00грн з ПДВ та 9 240 шт. продукції SPP 40 на суму 785 400,00грн з ПДВ. Загалом за накладною поставлено 17 160 шт. продукції на суму 1 434 840,00грн.
За видатковою накладною №361 від 26.09.2024 поставлено 7 040 шт. продукції SPP 28 на суму 577 280,00грн з ПДВ та 10 560 шт. продукції SPP 40 на суму 897 600,00грн з ПДВ. Загалом за накладною поставлено 17 600 шт. продукції на суму 1 474 880,00грн.
Відповідно до видаткової накладної №405 від 30.09.2024 поставлено 5 325 шт. продукції SPP 28 на суму 436 650,00грн з ПДВ та 14 510 шт. продукції SPP 40 на суму 1 233 350,00грн з ПДВ. Загалом за накладною поставлено 19 835 шт. продукції на суму 1 670 000,00грн.
Згідно видаткової накладної №508 від 04.11.2024 поставлено 11 220 шт. продукції SPP 28 на суму 920 040,00грн з ПДВ та 4 840 шт. продукції SPP 40 на суму 411 400,00грн з ПДВ. Загалом за накладною поставлено 16 060 шт. продукції на суму 1 331 440,00грн.
За видатковою накладною №509 від 19.11.2024 поставлено 13 535 шт. продукції SPP 28 на суму 1 109 870,00грн з ПДВ та 1 050 шт. продукції SPP 40 на суму 89 250,00грн з ПДВ. Загалом за накладною поставлено 14 585 шт. продукції на суму 1 199 120,00грн.
Видаткові накладні №267 від 29.08.2024, №277 від 09.09.2024, №360 від 19.09.2024, №361 від 26.09.2024, №405 від 30.09.2024, №508 від 04.11.2024, №509 від 19.11.2024 підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.
Видаткова накладна №302 від 16.09.2024 підписана представником позивача, не підписана відповідачем та містить відтиски печаток обох сторін.
Позивачем зазначено на проведені відповідачем оплати згідно договору поставки №11/14 від 11.04.2024 та специфікацій №1 та №2 в розмірі 9 245 200,17грн. Так, відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Репласт" і ТОВ "Поділля Трейдком" за період 01.01.2024-10.08.2025 відповідач здійснив такі оплати: 19.04.2024 на суму 1 300 000,00грн; 30.07.2024 на суму 445 200,17грн; 30.07.2024 на суму 3 554 800,00грн; 04.10.2024 на суму 1 945 200,00 грн; 18.10.2024 на суму 700 000,00грн; 27.03.2025 на суму 1 000 000,00грн; 15.07.2025 на суму 300 000,00грн.
Акт звірки підписаний лише представником ТОВ "Репласт" та скріплений його печаткою.
Згідно накладної АТ "Укрпошта" №7900800430646 від 21.08.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію про виплату заборгованості за договором поставки №11/04.
У зв'язку із неповною сплатою вартості поставленого та отриманого товару за договором поставки №11/14 від 11.04.2024 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача: 2 520 000,00грн - основного боргу, 270 261,15грн - інфляційних втрат, 505 887,79грн - пені, 72 276,30грн - 3% річних.
Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи 11.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Репласт", м. Пустомити Львівського району Львівської області (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Трейдком", м.Хмельницький Хмельницької області (відповідач) укладено договір поставки №11/04.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Сторонами погоджено, що відповідно до п.3.3. договору порядок, строки оплати та ціна встановлюється сторонами у відповідній Специфікації. Загальну вартість (ціну) договору складає сума всіх специфікацій та/чи додаткових угод, що є невід'ємними частинами даного договору, за якими фактично поставлений товар покупцю (п. 2.2. договору).
Відповідно до п.4 Специфікації №1 від 11.04.2024 грошовий еквівалент вартості обладнання, що поставляється згідно цієї специфікації, в іноземній валюті складає 44 100 доларів США, з урахуванням ПДВ. Оплата за цим договором проводиться у національній валюті України - гривні на рахунок позивача. Відповідно до ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України оскільки грошове зобов'язання визначено у грошовому еквіваленті в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається (розраховується) в день платежу за курсом міжбанку гривні до долару США, згідно наданого позивачем відповідачу рахунку. Для оплати платежу відповідачем із застосуванням зазначеного у цьому пункті порядку, додаткового погодження не вимагається. Платежі по даній Специфікації до договору проводяться наступним чином: 70% вартості обладнання, а саме грошовий еквівалент 30 870 доларів США з урахуванням 20% ПДВ, сплачується відповідачем протягом 3 банківських днів від моменту отримання рахунку відпозивача; 30% вартості обладнання, а саме грошовий еквівалент 13 230 доларів США з урахуванням 20% ПДВ, сплачується відповідачем на підставі отриманого рахунку протягом 3 банківських днів після погодження дослідних/еталонних зразків товару, виготовленого на обладнанні.
За Специфікацією №2 від 30.04.2024 (додаток №2 до договору поставки №11/04 від 11.04.2024) позивач зобов'язався забезпечити виготовлення пластикових виробів: "Пластикові касети, тип 1, SPP 40" і "Пластикові касети, тип 2, SPP 28 загальною вартістю 10 020 000,00грн. Термін поставки у строк 60 календарних днів з моменту отримання позивачем попередньої оплати. Розрахунки за договором здійснюються на підставі рахунків, виставлених позивачем, в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на банківський рахунок позивача. День виставлення рахунку попередньо узгоджується позивачем і відповідачем.
Матеріалами справи стверджується, зокрема, підписаними сторонами, а також скріпленими їхніми печатками видатковими накладними, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу наступний товар на загальну суму 11 765 200,17грн, а саме:
- за Специфікацією №1 від 11.04.2024 (обладнання/прес-форми): гривневий еквівалент 44 100,00 USD на суму 1 745 200,17грн, згідно видаткової накладної № 267 від 29.08.2024;
- за Специфікацією №2 від 30.04.2024 (товар - пластикові касети SPP 40 та SPP 28) за видатковими накладними: №277 від 09.09.2024, №302 від 16.09.2024, №360 від 19.09.2024, №361 від 26.09.2024, №405 від 30.09.2024, №508 від 04.11.2024, №509 від 19.11.2024 на суму 10 020 000,00грн.
Згідно даних позивача відповідач частково погасив позивачу заборгованість за договором поставки №11/04 від 11.04.2024 на загальну суму 9 245 200,17грн, з них: 19.04.2024 на суму 1 300 000,00грн (попередня оплата); 30.07.2024 на суму 445 200,17грн (попередня оплата); 30.07.2024 на суму 3 554 800,00грн (попередня оплата); 04.10.2024 на суму 1 945 200,00 грн; 18.10.2024 на суму 700 000,00грн; 27.03.2025 на суму 1 000 000,00грн; 15.07.2025 на суму 300 000,00грн.
Дані оплати позивач підтверджує в позовній заяві, судових засіданнях та визнає кожну із вказаних сум та дат їх фактичної сплати за договором поставки №11/04 від 11.04.2024.
Факт здійснення оплати за договором поставки №11/04 від 11.04.2024 також не заперечується відповідачем в судових засіданнях під час розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума боргу по договору поставки №11/04 від 11.04.2024 на день подання позовної заяви підтверджена та становить 2 520 000,00грн.
Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду під час розгляду справи не надано доказів оплати решти суми поставленого товару, відтак суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення 2 520 000,00грн основного боргу є обґрунтованою.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 505 887,79грн - пені, 270 261,15грн - інфляційних втрат, 72 276,30грн - 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням умов договору поставки №11/04 від 11.04.2024 згідно поданих розрахунків за періоди:
- з 20.11.2024 року (день, наступний за днем останньої товарної видаткової накладної) до 27.03.2025 року (оплата № 123 від 27.03.2025) основна сума боргу становила 3 820 000,00грн;
- з 28.03.2025 року (оплата № 123 від 27.03.2025) до 15.07.2025 року (оплата №356 від 15.07.2025) основна сума боргу становила 2 820 000,00грн;
- з 16.07.2025 (оплата №356 від 15.07.2025) по дату подання позову основна сума боргу становить 2 520 000,00грн.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.2 договору встановлено, що у випадку порушення строку проведення остаточного розрахунку з оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день невиконання зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно поданого розрахунку встановив періоди нарахування пені з 20.11.2024 по 20.05.2025, тобто для розрахунку сам позивач використав дату останньої товарної видаткової накладної 19.11.2024 (№509) та обмежив обрахунок пені до 20.05.2025.
Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою системи "Законодавство") пені за визначений у розрахунку позивача до суми боргу 3 820 000,00грн перебіг періоду, вважає, що позивачем помилково було включено в розрахунок день фактично сплати суми заборгованості (оплата №123 від 27.03.2025), а обґрунтованим на арифметично вірним буде нарахування пені в розмірі 373 519,02грн, а саме за період з 20.11.2024 по 26.03.2025 (127 днів).
Здійснивши власний перерахунок (за допомогою системи "Законодавство") пені за визначений у розрахунку позивача до суми боргу 2 820 000,00грн період з 28.03.2025 по 20.05.2025, суд вважає обґрунтованим та арифметично вірним нарахування пені в розмірі 129 333,70грн.
Таким чином, обґрунтованим буде нарахування пені в розмірі 502 852,72грн.
Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст.3, частині третій ст.509 та частинах першій, другій ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 №7-рп/2013).
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 3 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 29 вересня 2020 року в справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24 грудня 2020 року в справі №914/1888/19, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20.
При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18.
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.
Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №199/3152/20, Верховного Суду від 16.03.2021 року по справі №922/266/20.
Суд зауважує, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.
Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності сторін, періоди прострочення, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч.2 ст.625 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 251 426,36грн.
Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних, судом взято до уваги встановлені позивачем періоди. Таким чином, здійснивши обрахування (за допомогою системи "Законодавство") судом встановлено, що заявлені до стягнення 3% річних будуть обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 71 730,55грн, а саме: на суму 3 820 000,00грн за період з 20.11.2024 по 26.03.2025 в розмірі 39 838,49грн; на суму 2 820 000,00грн за період з 28.03.2025 по 14.07.2025 в розмірі 25 264,11грн; на суму 2 520 000,00грн за період з 15.07.2025 по 15.08.2025 в розмірі 6 627,95грн.
Стосовно нарахувань втрат від інфляції, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми "Законодавство") та врахувавши правову позицію Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць, суд вважає, що заявлені інфляційні втрати правомірно нараховані у розмірі визначеному позивачем - 270 261,15грн за вказані ним у наявному в матеріалах справи розрахунку періоди.
При цьому судом під час перерахунку було також враховано, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.
Твердження відповідача про те, що строк грошового зобов'язання не настав, а відтак відсутні правові підстави для визнання відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язання, оскільки позивачем не виставлялись та не погоджувались рахунки з відповідачем, а п.3 Специфікації №2 передбачено отримання позивачем попередньої оплати, і лише після цього протягом 60 днів здійснення поставки товарів, судом оцінюється критично та до уваги не приймається з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 ЦК.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 ЦК України (ч.1 ст.693 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (ч.1 ст. 538 ЦК України).
Правилами зустрічного виконання зобов'язання, встановленими ст.538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов'язку.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч.3 ст. 538 ЦК України).
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст.538 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).
Судом також звернуто увагу, що ненадання рахунку не звільняє покупця (відповідача) від обов'язку оплатити поставлений товар, якщо факт поставки підтверджено належними документами (видаткові накладні). Рахунок має лише інформаційний характер, а зобов'язання виникає з договору та факту прийняття товару.
Таким чином, хоча в договорі й специфікації №2 зазначено, що здійснюється попередня оплата та "на підставі рахунків", однак за змістом статті 692 ЦК України та пункту 4.3 договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який обраховується з дня отримання товару, а не рахунку.
Тому ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 ЦК України, а значить не звільняє від обов'язку оплатити товар.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19.
Таким чином, відповідач отримавши товар за договором поставки №11/04, що підтверджується матеріалами справи, зобов'язаний був здійснити оплату позивачу після його прийняття.
Щодо твердження відповідача, що подана позивачем видаткова накладна №302 від 16.09.2024 не є належним і достовірним доказом, що підтверджує поставку товарів відповідачем, оскільки не містить підпису уповноваженого представника відповідача, та заперечення у зв'язку із цим відповідачем факту поставки позивачем за нею товару, судом зауважується таке.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.
Згідно з пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд, досліджуючи видаткову накладну №302 від 16.09.2024 встановив відсутність особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, з боку відповідача.
Однак, судом звернуто увагу, що видаткова накладна №302 від 16.09.2024 містить інші обов'язкові реквізити - такі, як дата складання, назва підприємства, від імені якого складено документ і який є постачальником, назва покупця, зміст та обсяг поставленого товару, одиницю виміру товару, кількість, ціну, прізвище та особистий підпис уповноваженої особи позивача, засвідчений відтиском печатки товариства та відтиск печатки відповідача - ТОВ "Поділля Трейдком", код ЄДРПОУ 44832979.
Таким чином, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на видатковій накладній №302 від 16.09.2024, судом враховано, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних.
(Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справах №915/878/16 та №905/49/15).
Суд також зауважує, що відповідачем жодних доказів на підтвердження того, що печатка була загублена Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Трейдком", викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа, суду не надано.
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача та зазначає, що видаткова накладна №302 від 16.09.2024 може оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі. Вказане відповідає чинному стандарту доказування у господарському процесі "вірогідність доказів", який на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Водночас контр-розрахунку поставленого товару з урахування відповідних доказів оплати на спростування вказаної заборгованості по договору №11/04 від 11.04.2024 відповідачем до суду не надано.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2024 по справі №922/290/24.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).
Таким чином, доводи відповідача, в тому числі викладені в письмових поясненнях, судом не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи. Інші доводи та аргументи сторін судом враховано, проте на висновки суду вони не впливають та відповідь на них судом окремо в цьому рішенні не викладається.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Репласт" підлягають задоволенню частково на суму: 2 520 000,00грн - основного боргу, 270 261,15грн - інфляційних втрат, 251 426,36грн - пені, 71 730,55грн - 3% річних. В решті належить відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору за подання позову в електронній формі) покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог без урахування зменшення пені.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Трейдком" (просп. Миру, 69, м. Хмельницький, 29017; код ЄДРПОУ 44832979) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕПЛАСТ" (вул. Гайдамацька, буд. 16, каб. 17, м.Пустомити, Львівський район, Львівська область, 81100; код ЄДРПОУ 37656175) 2 520 000,00грн (два мільйони п'ятсот двадцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 270 261,15грн (двісті сімдесят тисяч двісті шістдесят одну гривню 15 коп.) інфляційних втрат, 251 426,36грн (двісті п'ятдесят одну тисячу чотириста двадцять шість 36 коп.) пені, 71 730,55грн (сімдесят одну тисячу сімсот тридцять гривень 55 коп.) 3% річних, 40 376,53грн (сорок тисяч триста сімдесят шість гривень 53 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 16.02.2026.
Суддя С.І. Крамар