8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
16 лютого 2026 року м. ХарківСправа № 922/323/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про забезпечення позову (вх. 3718 від 13.02.2026) у справі
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85) третья особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11)
до Комунального підприємства "Харківводоканал" (61052, м. Харків, вул. Конторська, 90)
про стягнення 696'479,71 грн
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал", в якому просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію за період жовтень 2025 року в розмірі 696'479,71 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.02.2026 відкрито загальне провадження у справі; підготовче засідання призначено на 25 лютого 2026 року о 14:00; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі".
13.02.2026 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" подало заяву про забезпечення позову (вх. 3718 від 13.02.2026), в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (код ЄДРПОУ 39369133), до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 922/323/26, вчиняти дії будь-які щодо видачі або переоформлення комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" ліцензії на право провадження діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення".
13.02.2026 Відповідач подав заперечення (вх. 3631) на заяву Позивача заяву про забезпечення позову, в яких зокрема вказав, що заходи забезпечення позову не узгоджуються з предметом та підставами позову, тому не можуть бути вжиті судом за межами предмету позову, адже вони направлені на порушення права іншої особи. Крім того, Відповідач вважає, що запропонований Позивачем засіб забезпечення позову, в разі задоволення судом цієї заяви, може нанести шкоду інтересам держави та створити загрозу виконання мобілізаційних завдань Регулятора та підприємства, призвести до зупинки виробничої діяльності КП "Харківводоканал", наслідком чого може бути невідворотнє погіршення санітарного стану цілого регіону - міста Харкова та 52 населених пунктів Харківської області. Тобто засіб забезпечення позову, про який просить Позивач, не є співмірним з предметом позову, змістом якого є лише стягнення коштів.
Розглянувши заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про забезпечення позову (вх. 3718 від 13.02.2026), суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2), забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (п. 4), а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (п. 10).
Відповідно до приписів ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
- якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Слід зазначити, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
В обґрунтування поданої заяви Позивач зазначає, що на цей час Відповідач, відповідно до рішення Харківської міської ради від 30.04.2025 № 813/25 "Про реорганізацію КП "Харківводоканал" шляхом приєднання до КП "Харківські теплові мережі", знаходиться в стані припинення. Заявлені Позивачем кредиторські вимоги (4,48 млрд грн) були відхилені в повному обсязі комісією з реорганізації Відповідача. Крім того, за наявною інформацією комісією з реорганізації Відповідача до передавального акту для подальшого погашення заборгованості правонаступником - комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" - взагалі не була включена заборгованість перед Позивачем, в тому числі і та, що є предметом цього позову.
Таким чином, на думку Позивача, невжиття судом заходів забезпечення позову за цією заявою може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Проте суд не може погодитись з такими висновками Позивача з огляду на наступне.
Так, у даному випадку предметом позову є вимога про стягнення з Відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 696'479,71 грн.
Водночас позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 922/323/26, вчиняти будь-які дії щодо видачі або переоформлення комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" ліцензії на право провадження діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).
Отже, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі №922/206/24.
Враховуючи наведене вище, оскільки між сторонами наявний спір щодо заборгованості за спожиту електроенергію, захід забезпечення позову, про вжиття якого просить Позивач, не співвідноситься зі спірними правовідносинами.
Тобто, позов про стягнення заборгованості Відповідача (КП "Харківводоканал) за електроенергію не може бути забезпечено у спосіб заборони НКРЕКП вчиняти будь-які дії щодо видачі або переоформлення КП "Харківські теплові мережі" ліцензії на право провадження діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення", оскільки така заборона не стосується предмету позову та ніяким чином не забезпечує, в разі задоволення позову, права Позивача на отримання від Відповідача грошових коштів у сумі 696'479,71 грн.
У господарському спорі між двома суб'єктами господарювання стосовно стягнення суми заборгованості забезпечення позову не повинно зупиняти законну діяльність інших суб'єктів та безпосередньо забороняти видачу ліцензій КП "Харківські теплові мережі", якщо це не пов'язано безпосередньо з предметом спору.
Суд також враховує, що під час виконання своїх функцій та повноважень Регулятор (НКРЕКП) діє самостійно у межах, визначених законом. Письмові чи усні вказівки, розпорядження, доручення органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суб'єктів господарювання, політичних партій, громадських об'єднань, професійних спілок чи їх органів, а також інших осіб, які обмежують повноваження членів Регулятора тa посадових осіб Регулятора, є незаконним впливом.
Крім того, особливий виробничо-технологічний статус підприємства Відповідача та його надзвичайна значимість для життєзабезпечення регіону, обумовили віднесення КП "Харківводоканал" до об'єктів критичної інфраструктури, у зв'язку з чим відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 наказом Мінрегіону від 01.12.2022 № 242 Підприємство включено до секторального переліку об'єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Захист життєзабезпечення регіону є складовою частиною національної безпеки України.
Таким чином, в заяві про забезпечення позову Позивач ставить питання не про обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів Відповідача з метою реалізації в майбутньому судового рішення і задоволених вимог Позивача, а про створення перешкод для реалізації підприємствами комунальної сфери статутних завдань та виконання рішення органу місцевого самоврядування.
Отже, на переконання суду, заборона НКРЕКП вчиняти будь-які дії щодо видачі або переоформлення КП "Харківські теплові мережі" ліцензії на право провадження діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є неадекватними щодо обраного Позивачем предмету спору, тобто не відповідають позовним вимогам, на забезпечення яких вони мають вживатися, та є неспівмірними щодо заявлених вимог. Можливі негативні наслідки від вжиття таких заходів забезпечення позову у вигляді зупинки виробничої діяльності КП "Харківводоканал" є значнішими, ніж негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням того, що заявником не було доведено, що такі наслідки взагалі можуть настати.
Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову, а тому у задоволенні поданої заяви необхідно відмовити.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про забезпечення позову у справі 922/323/26 (вх. 3718 від 13.02.2026) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та у відповідності до положень ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду.
СуддяІ.В. Трофімов
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.