Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
16.02.2026м. ХарківСправа № 922/441/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши заяву про видачу судового наказу про стягнення 31 046,55 грн
заявникПриватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", м. Харків
боржникТовариство з обмеженою відповідальністю "Стрілеча водоканал, житло, побут сервіс", с. Стрілеча
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрілеча водоканал, житло, побут сервіс" заборгованість по сплаті 3% річних за період з серпня 2023 року по листопад 2025 року у сумі 7 645,52 грн та інфляційні втрати за період з жовтня 2023 року по листопад 2025 року у сумі 23 401,03 грн.
Заява про видачу судового наказу мотивована тим, що згідно договору про постачання електричної енергії споживачу №12245 від 01.01.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стрілеча водоканал, житло, побут сервіс" є споживачем електричної енергії, яку постачає Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут". Заявник вказує, що предметом розгляду у даній справі не є заборгованість за спожиту електричну енергію за вказані періоди (заборгованість за спожиту електричну енергію була визнана судом, справа №922/4214/23), а лише вказані для пояснення нарахування 3% річних та інфляційних втрат. ПрАТ "Харківенергозбут" як постачальник, виконало свої зобов'язання по договору у повному обсязі, але боржник умови договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки не виконав, внаслідок чого у боржника утворилась заборгованість 3% річних та індексу інфляції, яка станом на 01.12.2025 складає 31 046,55 грн, з яких: 7 645,52 грн - 3% річних; 23 401,03 грн - індекс інфляції. 3% річних та індекс інфляції нараховуються відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 8 Комерційної пропозиції 133 Ф-П, якими встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених Комерційною пропозицією, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати 3% річних з простроченої суми.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд зазначає, що порядок та форма звернення до суду з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, розділом II "Наказне провадження".
Відповідно до частин 1-3 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
У відповідності до статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За своїм правовим змістом інфляційні втрати та відсотки річних, право на стягнення яких передбачено вказаною нормою, є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати процентів річних є додатковими способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, що ґрунтується на вимогах закону, а не договору.
Згідно з вказаною статтею законодавець окремо зазначає, що інфляційні нарахування та 3% річних не є заборгованістю за договором та сплачуються виключно на вимогу кредитора.
Отже, інфляційні втрати та 3% річних за своєю правовою природою не є заборгованістю у розумінні приписів статті 625 Цивільного кодексу України та статті 148 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу заявника на положення частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, повинен в тому числі подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
При цьому пунктом 7 частини першої статті 155 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
За результатами розгляду справи за відповідною заявою, судом лише видається судовий наказ, який є особливою формою судового рішення, а заявлені стягувачем вимоги не розглядаються по суті.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Однією з основних умов задоволення заяви про видачу судового наказу у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України є безспірність предмету заявлених вимог. У той самий час заявлення інших, ніж виконання зобов'язання, що є предметом спірного договору, вимог, конкретно неузгоджених сторонами (у тому числі їх розміру) призводить до виникнення між ними відповідного спору.
З урахуванням зазначеного, вимоги про сплату відсотків річних та інфляційних втрат за порушення договірних зобов'язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не можуть вважатись основним зобов'язанням за письмовим договором (заборгованістю, щодо якої відсутній спір, про яку йде мова у статях 12, 148 Господарського процесуального кодексу України), оскільки безпосередньо не входять до складу предмету такого договору, та не можуть бути розглянуті судом саме в порядку наказного провадження.
З огляду на зазначене, вимоги заявника про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрілеча водоканал, житло, побут сервіс" інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасні розрахунки боржника за отриману електричну енергію не підлягають розгляду в наказному провадженні.
За пунктом 3 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина друга статті 152 Господарського процесуального кодексу України).
Суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини другої статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 147, 148, 150, 152, 153, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити Приватному акціонерному товариству "Харківенергозбут" у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрілеча водоканал, житло, побут сервіс" заборгованості по сплаті 3% річних за період з серпня 2023 року по листопад 2025 року у сумі 7 645,52 грн та інфляційних втрат за період з жовтня 2023 року по листопад 2025 року у сумі 23 401,03 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.
Ухвала підписана 16 лютого 2026 року.
СуддяПогорелова О.В.