8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4329/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради, 63601, Харківська обл., Куп'янський р-н., селище Шевченкове, вул. Стуса Василя, буд. 7
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків, 61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частину НОМЕР_1 ? АДРЕСА_1
простягнення 3 415,76 грн.
без виклику учасників справи
Гуманітарний відділ (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Квартирно - експлуатаційного відділу міста Харків про стягнення 3 415,76 грн. боргу за договором № 496 від 19.09.2024 року.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою суду від 08.12.2025 року позовну заяву Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради залишено без руху.
12.12.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 29125/25) про усунення недоліків та письмові пояснення щодо 3-ї особи.
Ухвалою суду від 15.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4329/24. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військову частину НОМЕР_1 . Встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, строк на подачу пояснень по суті спору протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання копії позовної заяви (із доказами направлення їх учасникам справи, опис вкладення у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Зобов'язано позивача направити на адресу 3-ї особи копію позовної заяви та доданих до неї документів (із доказами направлення їх учасникам справи, опис вкладення у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу 5-ти денний строк з дня отримання даної ухали, щодо надання заперечень щодо клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
17.12.2025 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 29582/25) у якому останній, просить суд, у позові відмовити.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 19.09.2024 року між Гуманітарним відділом (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради (позивач, сторона 1), Квартирно - експлуатаційним відділом міста Харків (відповідач, сторона 3) та Військовою частиною НОМЕР_1 (3-я особа, сторона 2) було укладено договір № 496 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном.
Дія цього договору відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, з 01.07.2024 року по 31.12.2024 року включно, але не довше дії воєнного стану. У разі відсутності заяви сторони 2 про припинення чи дострокове розірвання договору, дія договору продовжується на той самий строк, на який його було укладено і на тих самих умовах (пункти 10.1., 10.4. договору).
Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що сторона 1 надає стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном сторони 1, нежитлові приміщення, загальною площею 282 кв. м (далі - майно), з них сторона сторона 2 використовує 190 кв. м. розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,352 га за адресою: Харківська обл. Куп'янський р-н.
Відповідно до пункту 2.1. договору, сторона 2 вступає в спільне тимчасове використання майна у термін указаний у цьому договорі та актах передачі майна.
Пунктом 3.1. договору, сторони визначили, що спільне тимчасове користування майном здійснюється на безоплатній основі.
Сторона 3 зобов'язується відшкодувати стороні 1 усі витрати за комунальні послуги за договорами про відшкодування комунальних послуг, які були отримані стороною 2 за час дії договору (пункт 3.2. договору).
Відшкодування за спожиті комунальні послуги стороною 2 сплачуються стороні 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них (пункт 3.3 договору).
Між сторонами було підписано акт приймання - передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 19.09.2024 року № 496, у якому також зокрема зазначено, що 01.07.2024 року на підставі договору спільного тимчасового безоплатного використання нерухомого майна від 19.09.2024 року № 496 сторона 1 передає, а сторона 2 приймає: нежитлові приміщення Гуманітарний відділ (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради Харківської обл., Куп'янський р-н., загальною площею 282 кв.м., з них використовується 190 кв.м. розташовані за адресою: України, Харківська обл., Куп'янський р-н., а саме: нежитлові приміщення 190 кв.м., технічний стан: задовільний. Фіксація показників лічильника: електроенергія: лічильник № 487868 показання 4690 (на дату заїзду).
Між сторонами було підписано акт приймання - передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 19.09.2024 року № 496, у якому також зокрема зазначено, що 30.11.2024 року на підставі договору спільного тимчасового безоплатного використання нерухомого майна від 19.09.2024 року № 496 сторона 2 передає, а сторона 1 приймає: нежитлові приміщення Гуманітарний відділ (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради Харківської обл., Куп'янський р-н., загальною площею 282 кв.м., з них використовується 190 кв.м. розташовані за адресою: України, Харківська обл., Куп'янський р-н., а саме: нежитлові приміщення 190 кв.м., технічний стан: задовільний. Фіксація показників лічильника: електроенергія: лічильник № 487868 показання 5727 (на дату виїзду 30.11.2024 року).
Також позивач зазначає, що між сторонами було укладено тристоронній договір, а саме:
16.12.2024 року між Харківським квартирно - експлуатаційним управлінням (платник, сторона 1), Гуманітарним відділом (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради Харківської обл. (балансоутримувач, сторона 2) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач, сторона 3) було укладено договір № 1 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії.
Пунктом 1.1. договору. сторони погодили. що сторона 2 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується стороною 3, а сторона 1 відшкодовує витрати, понесені стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним договором.
Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильника або розрахунку згідно договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 19.09.2024 року № 496 (пункт 1.2. договору).
Згідно пункту 1.3. договору, сторони визначили, що запланований обсяг споживання та розподілу електричної енергії складає 358 кВт/год., у тому числі по місяцям: листопад 2024 року - 358 кВт/год.
Вартість постачання електричної енергії становить: - з 01.11.2024 року за 1 кВт/год - 7,382387967 грн. з ПДВ., - з 01.11.2024 року за 1 кВт/год - 7,352064 грн. з ПДВ. (пункт 2.1. договору).
Вартість розподілу електричної енергії становить: - з 01.11.2024 року за 1 кВт/год - 2,182548 грн. з ПДВ., - з 01.11.2024 року за 1 кВт/год - 2,182548 грн. з ПДВ. Вартість послуги з забезпечення перетікань реактивної енергії становить за листопад 2024 року - 0,00 грн. з ПДВ (пункти 2.2. - 2.3. договору).
Пунктом 2.4. договору, сторони погодили, що загальна вартість цього договору на дату його складання становить 3 415,76 грн. у т.ч. ПДВ - 569,29 грн.
За твердженнями позивача, укладення сторонами договорів про відшкодування витрат затягувались у часі із вини відповідача, оскільки останній повертав позивачу підписані зі свого боку договори про відшкодування витрат тільки після отримання відповідних коштів з Державного бюджету, а у випадку відсутності/неотримання коштів з Державного бюджету, такі договори відповідачем не підписувались та відповідно позивачу не повертались.
Отримання позивачем за укладеними договорами про відшкодування витрат, грошових коштів за спожиту електроенергію та за послуги з розподілу електричної енергії, як правило перевищувало період у пів року з моменту фактичного споживання електричної енергії з боку 3-ї особи, а за листопад місяць 2024 року відповідачем відшкодування витрат за електричну енергію позивачу взагалі не було здійснено.
За розрахунком позивача, вартість постачання електричної енергії та розподілу електричної енергії не сплаченої відповідачем складає 3 415,76 грн. у тому числі ПДВ 569,29 грн., а саме:
1. За спожиту електричну енергію за період з 01.11.2024 року по 10.11.2024 року: 78 кВт*год х тариф 7,382387967 грн. = 575,83 грн. у т.ч. ПДВ 95,97 грн.
2. За спожиту електричну енергію за період з 11.11.2024 року по 30.11.2024 року: 280 кВт*год х тариф 7,352064 грн. = 2058,58 грн. у т.ч. ПДВ 343,10 грн.
3. За послуги з розподілу електричної енергії за період з 01.11.2024 року по 30.11.2024 року: 358 кВт*год х тариф 2,182548 грн. = 781,35 грн. у т.ч. ПДВ 130,22 грн.
Також, як зазначає позивач, останній на адресу відповідача було направлено вимогу (від 08.04.2025 року № 272) у якій позивач вимагав сплатити заборгованість за листопад 2024 року у розмірі 3 415,76 грн.
У відповідь на вимогу позивача (від 20.05.2025 року № 583/3100), відповідачем зокрема зазначено, що останній є бюджетною установою, яка у своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взяти на себе зобов'язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. У зв'язку із чим, останній не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно із звернення позивача від 10.04.2025 року за договором № 496 від 19.09.2024 року. Також, відповідачем зазначено, що щодо відшкодування заборгованості за спожиту електричну енергію, заявнику необхідно звернутися до суду.
Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу стаття 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З вищевикладеного слідує, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За змістом статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України також встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за договором № 496 від 19.09.2024 року спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, та передав у спільне безоплатне користування нерухоме майно.
Проте відповідач в порушення умов договору, свої зобов'язання не виконав належним чином, та не здійснив відшкодування позивачу витрат за спожиту електричну енергію відповідно до укладеного 16.12.2024 року між сторонами договору № 1 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом здійснено перевірку заявленої до стягнення позивачем із відповідача суми у загальному розмір 3 415,76 грн., та встановлено, що відповідно до наявних у матеріалах справи документів, а саме:
- акту № 1 від 16.12.2024 року виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 1 від 16.12.2024 року про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії за період з 01.11.2024 року по 30.11.2024 року сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію складає: 781,35 грн.;
- акт фіксації показників лічильника електричної енергії до договору № 1 від 16.12.2024 року про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії за період з 01.11.2024 року по 30.11.2024 року ВЧ НОМЕР_1 спожила електричної енергії - 358 кВт.
- акт № 1 від 16.12.2024 року виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 1 від 16.12.2024 року про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії за період з 01.11.2024 року по 30.11.2024 року на суму 2 634,41 грн. та встановлено, що такі нарахування здійснено вірно, та вони відповідають укладеним між сторонами договорам.
Враховуючи вищевикладене, сума боргу, яка підтверджується наявними у матеріалах справи документами, за розрахунком складає суму у розмірі 3 415,76 грн.
При цьому, заперечую проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 29582/25 від 17.12.2025 року) зазначає, що останній не заперечує, проти того, що укладало зазначений вище договір але відповідно до пункту 3.3 підставою для відшкодування відповідачем за В/Ч комунальних послуг є укладені договори на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг за відповідним пакетом документів. За твердженнями відповідача, оскільки позивач не звертався вчасно до КЕВ м. Харків з відповідним пакетом документів на відшкодування, чим позбавив себе можливості вчасно отримати відшкодування за отримані військовою частиною комунальні послуги. У зв'язку із чим, не має вини в діях відповідача у тому, що позивач не звертався за відшкодуванням у встановлені розумні строки, коли відповідач мав можливість оплатити за взятими на себе зобов'язаннями по договору інакше як за рішенням суду.
Натомість відповдіач є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Усі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Відповідач є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. У зв'язку із тим, що позивач не звертався у 2024 році до відповідача вчасно із належним пакетом документів за спожиту Військовою частиною електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії за листопад 2024 року, як результат виникла заборгованість, яку неможливо оплатити у 2025 році послуги інакше, як на підставі рішення суду, тому просить суд, відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідача з огляду на наступне.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як вбачається із пункту 3.2. договору № 496 від 19.09.2024 року спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном сторона 3 зобов'язується відшкодувати стороні 1 усі витрати за комунальні послуги за договорами про відшкодування комунальних послуг, які були отримані стороною 2 за час дії договору.
Відшкодування за спожиті комунальні послуги стороною 2 сплачуються стороні 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них (пункт 3.3 договору).
Згідно вимог пункту 3.6. договору № 1 від 16.12.2024 року про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії, оплата за цим договором здійснюється згідно статей 46, 48, 49 Бюджетного кодексу України, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок сторони 1 за відповідним кодом видатків).
Вищевикладене спростовує викладені у відзиві твердження відповідача, що у останнього відсутня вина.
Також в матеріалах справи наявна відповідь відповідача відповідь на звернення про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за договором № 1 від 16.12.2024 року, що спростовує викладені у відзиві заперечення відповідача.
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Отже, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2018 року у справі №904/6252/17, від 03.04.2018 року у справі № 908/1076/17, від 07.11.2019 року у справі №916/1345/18, від 30.03.2020 року у справі № 910/3011/19.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
За висновком суду відповідачем не надано суду, а в матеріалах справи відсутні докази сплати суми заборгованості у загальному розмірі 3 415,75 грн. за період листопад 2024 року.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме про стягнення із відповідача суми боргу у розмірі 3 415,76 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем позовну заяву було подано через електронний суд, при цьому, відповідно до платіжної інструкції № 3314 від 02.12.2025 року сплачено судовий збір у розмір 3 028,00 грн.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається, із прохальної частини позовної заяви. позивачем заявлено одну майнову вимогу про стягнення із відповідача уми у розмірі 3 415,76 грн.
За розрахунком суду, із урахуванням вимог частини 3 статі 4 Закону України "Про судовий збір" позивач мав сплатити суму судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Таким чином, із урахуванням частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" , судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із чим, із відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, ЄДРПОУ 07923280) на користь Гуманітарного відділу (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради, (63601, Харківська обл., Куп'янський р-н., селище Шевченкове, вул. Стуса Василя, буд. 7, ЄДРПОУ 44031148) суму боргу у розмірі 3 415,76 грн. за договором № 496 від 19.09.2024 року та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
позивач: Гуманітарний відділ (освіти, культури, молоді, фізичної культури та спорту) Шевченківської селищної ради, (63601, Харківська обл., Куп'янський р-н., селище Шевченкове, вул. Стуса Василя, буд. 7, ЄДРПОУ 44031148);
відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 61, ЄДРПОУ 07923280);
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військова частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Повне рішення складено "16" лютого 2026 р.
СуддяО.О. Ємельянова