Рішення від 09.02.2026 по справі 922/657/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2026 р.м. ХарківСправа № 922/657/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Божко Є.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Куп'янської окружної прокуратури Харківської області (вул. Центральна, 9-а, смт Шевченкове, Куп'янський р-н, Харківська обл., 63601) в інтересах держави в особі Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області (63732, Харківська обл., Куп'янський р-н, село Новоосинове, вул. Шкільна, 2)

до Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича (63754, Харківська обл., Куп'янський р-н, село Лісна Стінка)

про розірвання договорів та повернення земельних ділянок

за участю представників:

прокурора - Клейн Л.В. (посвідчення № 072868 від 01.03.2023),

позивача - Мизиненко І.О. (ордер серія АІ №1831855 від 26.03.2025),

відповідача - Камінера В.М. (ордер серія ВІ № 1288321 від 14.03.2025)

ВСТАНОВИВ:

Куп'янська окружна прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича, в якій просить суд:

Розірвати договір оренди землі від 31.12.2014, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) та фермерським господарством Щербаченка Олександра Володимировича (код ЄДРПОУ 39731149), щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6323783700:03:000:0135 площею 23,5000 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8733674), 6323783700:03:000:0134 площею 42,2000 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8732535), 6323783700:03:000:0136 площею 31,6464 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8731029), 6323783700:03:000:0137 площею 68,3709 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8733250), 6323783700:01:000:0201 площею 15,9602 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8734130).

Розірвати договір оренди землі від 31.12.2014, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (код ЄДРПОУ 38385479) та фермерським господарством Щербаченка Олександра Володимировича (код ЄДРПОУ 39731149), щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6323783700:02:000:0151 площею 9,5703 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8666357), 6323783700:02:000:0149 площею 9,0279 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8695280), 6323783700:02:000:0150 площею 10,4355 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8666306), 6323783700:04:000:0227 площею 13,9361 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8666494), 6323783700:05:000:0256 площею 42,6828 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8666254).

Розірвати договір оренди землі від 13.02.2015, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (код ЄДРПОУ 38385479) та фермерським господарством Щербаченка Олександра Володимировича (код ЄДРПОУ 39731149), щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6323783700:01:000:0197 площею 59,1989 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8974193), 6323786500:04:000:0137 площею 23,4904 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8973688), 6323786500:04:000:0129 площею 15,3704 га (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 8973117).

Зобов'язати фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича (код ЄДРПОУ 39731149) повернути у комунальну власність Курилівської сільської територіальної громади Куп'янського району Харківської області в особі Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області (код ЄДРПОУ 45037533) земельну ділянку з кадастровим номером 6323783700:03:000:0135 площею 23,5000 га.

Стягнути з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури (Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 38 758,4 грн судового збору, сплаченого за пред'явлення позову.

Про дату та час розгляду справи повідомити, Харківську обласну прокуратуру, Куп'янську окружну прокуратуру Харківської області та представників сторін.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/657/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 25 березня 2025 року о 11:00.

У підготовчому засіданні 25.03.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання на 16.04.2025 на 11:30.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 25.03.2025.

27.03.2025 від Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області через систему «Електронний суд» надійшли пояснення (Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.03.2025, вх.№ 7723/25), де позивач просить задовольнити позовні вимоги у справі № 922/657/25 за позовом Куп'янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області до Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича в повному обсязі. Позивач вказує, що територія с. Лісна Стінка (код UA63080110070084654) та с. Сенькове (код UA63080110100069616) Курилівської сільської територіальної громади Куп'янського району Харківської області у період з 27.02.2022 по 08.09.2022 була тимчасово окупована Російською Федерацією, у період з 08.09.2022 по 01.07.2023 відносилася до територій можливих бойових дій, а з 01.07.2023 по теперішній час є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, ФГ Щербаченка О.В. зобов'язане було нарахувати та сплатити орендну плату за вищевказані земельні ділянки за періоди з 01.01.2022 по 01.03.2022 та з 08.09.2022 по 01.07.2023, що сукупно перевищує 3 місяці. Крім того, за змістом п. 36 Договорів оренди землі від 31.12.2014 та від 13.02.2015, самостійною підставою припинення дії договорів шляхом їх розірвання є порушення умов, визначених пунктом 33 Договорів щодо страхування об'єктів оренди. Вказаний обов'язок страхування об'єктів оренди орендарем не виконано, копії відповідних документів не надано ні на адресу Головного управління Держгеокадастру (Держземагентства) у Харківській області, ні на адресу Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району.

28.03.2025 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.03.2025, вх.№7821/25), де відповідач просить у позові Куп'янської окружної прокуратури Харківської області у справі №922/657/25 відмовити повністю.

Щодо вимоги про сплату орендної плати за земельні ділянки за періоди з 01.01.2022 по 01.03.2022 та з 08.09.2022 по 01.07.2023, що сукупно перевищує 3 місяці, відповідач вказує, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, територія с. Лісна Стінка (код UA63080110070084654) та с. Сенькове (код UA63080110100069616) Курилівської сільської територіальної громади Куп'янського району Харківської області у період з 27.02.2022 по 08.09.2022 була тимчасово окупована Російською Федерацією, у період з 08.09.2022 по 01.07.2023 відносилася до територій можливих бойових дій, а з 01.07.2023 по теперішній час є територією активних бойових дій. Розірвання договорів оренди за позовом у цій справі земельних ділянок в будь-якому випадку не призведе до захисту інтересів власника земельних ділянок, адже власник вказаних земельних ділянок не зможе ефективно користуватися ними або передати їх в оренду третім особам і, відповідно, не отримає орендної плати.

Щодо податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб за земельні діляни, що розташовані на території Курилівської сільської територіальної громади у розмірі 481 649,29 грн, який виник за результатами декларування податкових зобов'язань за звітний період 2022 рік відповідач зазначає, що податковий борг рахувався на 2022 р., боргу на 2023-2025 рр. в податковій службі не рахується, так як ФГ Щербаченка О.В. не мало можливості вести господарську діяльність, використовувати земельні ділянки і подавати відповідні розрахунки плати за землю, що підтверджується листом Головного управління ДПС у Харківській області від 06.02.2025 № 2509/5/20-40-04-13-05. Крім того, Головне управління ДПС у Харківській області у листі від 05.06.2024 зазначило, що з 24.02.2022 і по цей час ФГ Щербаченка О.В. не відновило господарської діяльності, що свідчить про те, що ФГ Щербаченка О.В. не має податкового боргу у розмірі у сумі 481 649,29 грн. зі сплати за користування земельними ділянками, які орендує згідно спірних договорів.

Щодо твердження прокуратури, що ФГ Щербаченка О.В. використовувало орендовані земельні ділянки, відповідач повідомляє, що у січні 2024 року йому він дізнався, що в той час, поки члени фермерського господарства ОСОБА_1 були відсутні, земельні ділянки, які перебувають в оренді ФГ Щербаченка О.В., були засіяні іншою особою, а саме мешканцем м. Куп'янська ОСОБА_2 . Вищезазначена особа також зібрала врожай. Вказані факти стали відомі відповідачу від знайомих. Враховуючи те, що в діях громадянина ОСОБА_2 , містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, 17.01.2024р. відповідач звернувся до поліції з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення. Внаслідок бездіяльності поліції відповідач був вимушений звернутися до суду зі скаргою про зобов'язання уповноважених осіб Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_3 від 17.01.2024р. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова у справи №646/1374/24 (провадження 1-кс/646/407/2024) від 13.02.2024 скаргу голови ФГ Щербаченка О.В. на бездіяльність уповноважених осіб Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань було задоволено, зобов'язано уповноважених осіб Куп'янського РВП ГУНП в Харківській області протягом 24 годин з моменту отримання копії ухвали в порядку ст. 214 КПК України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 від 17.01.2024 року. Отже, ФГ «Щербаченко О.А. не здійснювало обробку землі і у 2024 році.

Відповідач стверджує, що причини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами оренди земельних ділянок в частині виплати орендної плати є поважними внаслідок існування обставин непереборної сили, зокрема, військової агресії проти України та розташування земельної ділянки наблизь до лінії фронту.

Щодо посилання прокурора на порушення відповідачем порушення умов, визначених пунктом 33 Договорів, щодо страхування об'єктів оренди відповідач наголошує на тому, що згідно пункту 33 договорів оренди землі страхування об'єктів оренди здійснює орендар, водночас пунктом 31 договорів оренди встановлено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єктів оренди (земельних ділянок) чи їх частини несе орендар, що свідчать про те, що невиконання п. 33 відповідачем не спричинило та не могло спричинити збитків власнику земельних ділянок ні при яких обставинах і що права власника не були порушені і не могли бути порушені.

Окрім цього, відповідач вважає, що позивачем порушені строки позовної давності щодо зазначеної ним підстави позовних вимог щодо порушення відповідачем умов, визначених пунктом 33 договорів оренди, щодо страхування земельних ділянок.

Відповідач вважає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Так, в обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави прокуратура зазначає, що згідно листа - відповіді Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району від 18.02.2025 №01-07/329 заходи з метою розірвання вказаних договорів оренди землі та повернення земельних ділянок не вживалися, найближчим часом вжиття таких заходів не заплановано. Військова адміністрація просить Куп'янську окружну прокуратуру звернутися до суду в інтересах Курилівської сільської територіальної громади. Вказане розцінюється прокурором як бездіяльність уповноваженого органу в даному випадку. Разом з тим, у лист Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району від 18.02.2025 №01-07/329 зазначено, що бюджетом Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району не передбачені витрати на плату судового збору у зв'язку з обмеженістю його ресурсної частини, тому відсутня можливість сплати судового збору та звернення до суду стосовно вирішення питання дострокового розірвання договорів оренди землі, що укладені між Головним управлінням Держземагенства Харківської області та ФГ Щербаченка О.В. Відповідач вважає, що лист Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району від 18.02.2025 № 01-07/329 не може вважатися доказом того, що уповноважений державний орган у розумний строк не виконав чи неналежно виконав свої обов'язки, визначені законом. Цей лист був підписаний лише 18.02.2025р., а прокуратура вже 27.02.2025р. подала до суду оформлений позов, що свідчить про відсутність бездіяльності Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району з приводу подання відповідної позовної заяви.

03.04.2025 від Куп'янської окружної прокуратури Харківської області надійшла відповідь на відзив (Документ сформований в системі «Електронний суд» 02.04.2025, вх.№ 8303/25), де прокурор щодо правової позиції представника відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву, зазначає наступне.

Щодо твердження представник відповідача про те, що несплата відповідачем орендної плати жодним чином не впливає негативно на складову місцевого бюджету, то місцевий бюджет Курилівської сільської територіальної громади відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України є місцевим бюджетом та входить до складу бюджетної системи України. Несплата орендної плати за використання земель комунальної власності ставить під загрозу повноту надходжень до місцевого бюджету грошових коштів та, в умовах воєнного стану та дефіциту бюджетних коштів, суттєво порушує економічні інтереси держави, призводить до невиконання соціальних та економічних програм, до невиконання його дохідної частини.

Щодо обрання прокуратурою неефективного способу захисту порушеного права прокурор вказує, що розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок власнику, відповідає змісту орендних правовідносин, забезпечить поновлення прав позивача та надасть можливість передати спірні землі у користування іншим суб'єктам господарювання, у т.ч. на конкурентних засадах, з метою їх ефективного використання та виконання дохідної частини місцевого бюджету, а також безпосередньо передбачений договорами оренди землі від 31.12.2014 та від 13.02.2015.

З приводу правової позиції представника відповідача щодо наявності у ФГ Щербаченка О.В. заборгованості з орендної плати та порядку її нарахування прокурор зазначає, що відповідно до листа-відповіді Головного управління ДПС у Харківській області від 06.02.2025 № 2509/5/20-40-04-13-05 за даними інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці платника ФГ Щербаченка О.В. (ККБД 18010600) у 2022 році по орендній платі з юридичних осіб надійшло 40141,965 грн, з 2023 по 2024 рік кошти з орендної плати з юридичних осіб не надходили. ФГ Щербаченка О.В. станом на теперішній час має податковий борг з орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки, що розташовані на території Курилівської сільської територіальної громади у розмірі 481 649,29 грн, який виник за результатами декларування податкових зобов'язань за звітний період 2022 рік. За звітні періоди 2023-2024 років податкові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб не декларувалися. Згідно листа Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області від 26.07.2024 № 01-06/1841, ФГ Щербаченка О.В. не зверталось із заявами про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів до Курилівської сільської військової адміністрації, відповідні рішення не приймалися. ФГ Щербаченка О.В. мало можливість подати уточнюючу податкову декларацію за 2022 рік, відкоригувавши податкові зобов'язання за період з 01.03.2022 по 08.09.2022, однак такою можливістю не скористалося.

На переконання прокурора, представником відповідача не доведено неможливість членів фермерського господарства, перебуваючи за межами України, належним чином виконувати свої зобов'язання за спірними договорами, зокрема, подавати податкові декларації в електронному вигляді через «Електронний кабінет» платників податків, сплачувати орендну плану шляхом безготівкових розрахунків тощо. Запровадження в Україні воєнного стану, який триває вже понад три роки, непереборною обставиною бути не може. Доводи представника відповідача щодо використання спірних земельних ділянок у 2024 році сторонніми особами та докази, подані на підтвердження вказаних доводів, викликають у прокурора сумніви у їх достовірності.

Щодо твердження представника відповідача, що порушення відповідачем умов, визначених пунктом 33 договорів оренди щодо страхування земельних ділянок, не можуть бути підставою припинення дії договорів, а також спливу строку позовної давності за даною підставою, то сторонами спірних договорів добровільно узгоджено «подвійну» гарантію захисту прав власника орендованих земель як шляхом покладення на орендаря ризику випадкового знищення або пошкодження об'єкта оренди (п. 31 договорів), так і встановлення обов'язку орендаря застрахувати відповідні земельні ділянки (п. 32 та п. 33 договорів). Щодо строку позовної давності прокурор зауважує, що виявлене порушення умов договорів відноситься до триваючого правопорушення, оскільки останнім по цей час так і не виконано свої зобов'язання, передбачені п. 33 спірних договорів оренди землі, передбачає перебування у стані безперервного тривалого вчинення особою протиправних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим, неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Крім того, прокурор повідомляє, що Куп'янською окружною прокуратурою листування в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з Курилівською сільською військовою адміністрацією Куп'янського району розпочато 25.04.2024 шляхом надіслання листа № 60/3-1389вих-24, в якому прокуратура порушувала питання повноти виконання ФГ Щербаченка О.В. обов'язків, передбачених договорами оренди від 31.12.2014 та від 13.02.2015, а також стану фактичного використання орендованих сіножать та пасовищ. Листом-відповіддю від 20.06.2024 № 01-06/1517 Курилівська сільська військова адміністрація Куп'янського району проінформувала прокуратуру про наявність у ФГ Щербаченка О.В. заборгованості за договорами оренди від 31.12.2014 та від 13.02.2015 у розмірі 481 649,29 грн та зазначила, що це є грубим порушенням п. 37 договорів, якими передбачено розірвання договорів в односторонньому порядку у разі несплати орендної плати більш ніж три місяці. Таким чином, вже 20.06.2024 військова адміністрація констатувала наявність підстав для розірвання договорів оренди від 31.12.2014 та від 13.02.2015 з ФГ Щербаченка О.В. З 20.06.2024 Курилівській сільській військовій адміністрації було відомо про порушення ФГ Щербаченка О.В. умов договорів оренди землі від 31.12.2014 та від 13.02.2015, проте будь-яких заходів з метою розірвання вищевказаних договорів позивачем до 27.02.2025 (дата звернення до суду прокуратури) вжито не було, що розцінюється прокуратурою як бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

10.04.2025 від ФГ Щербаченка О.В. через систему "Електронний суд" надійшло заперечення (Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.04.2025, вх.№ 8993/25), в яких відповідач наголошує на тому, що лист Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району від 18.02.2025 № 01-07/329 не може вважатися доказом того, що уповноважений державний орган у розумний строк не виконав чи неналежно виконав свої обов'язки, визначені законом.

За твердженням відповідача, орендовані земельні ділянки з початку 2022р. і по цей час фактично не можуть використовуватися не тільки фермерським господарством, а і будь-яким іншим суб'єктом господарювання. Розірвання договорів оренди за позовом у цій справі земельних ділянок в будь-якому випадку не призведе до захисту інтересів власника земельних ділянок. Якщо спірні договори оренди будуть розірвані, власник земельних ділянок не зможе передати їх в оренду третім особам і, відповідно, не отримає орендної плати. Прокуратура не спростувала та не може спростувати вказаних обставин і тому спосіб захисту, обраний позивачем, не є ефективним і не відповідає інтересам Курилівської сільської територіальної громади Куп'янського району Харківської області. Про неефективний захист свідчить також те, що прокуратура постійно каже про заборгованість ФГ Щербаченко О.В. по орендній платі за землю за період з початку 2022р. і по цей час. При цьому в позовних вимогах прокуратура не просить стягнути орендну плату, яку начебто заборгувало фермерське господарство.

Щодо податкового боргу у розмірі 481 649,29 грн, який виник за результатами попередніх зобов'язань декларування фермерським господарством податкових зобов'язань за звітний період 2022 рік, відповідач не знав і не міг знати, що на початку 2022р. почнеться великомасштабна збройна агресія РФ проти України і бойові та, до того ж, що активні бойові дії будуть вестися на території, де знаходяться орендовані фермерським господарством земельні ділянки. Як зазначено у листі ГУ ДПС у Харківській області фермерське господарство за звітні періоди 2023-2024 років податкові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб не декларувалися, так як ФГ Щербаченка О.В. не мало можливості вести господарську діяльність, використовувати земельні ділянки і подавати відповідні розрахунки плати за землю. Ця обставина в свою чергу беззаперечно свідчить про те, що у ФГ Щербаченка О.В. на цей час відсутній податковий борг за період 2023-2024р. і, відповідно, відповідач не має заборгованості зі сплати орендної плати за землю за період 2023-2024р. Фермерське господарство виконає всі свої обов'язки протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

11.04.2025 від Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.04.2025, вх.№ 9115/25), де позивач позовні вимоги Куп'янської окружної прокуратури у справі № 922/657/25 про дострокове розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

У підготовчому засіданні 16.04.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, та відкладення підготовчого засідання на 20.05.2025 на 11:30.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 16.04.2025.

24.04.2025 від Куп'янської окружної прокуратури Харківської області надійшло клопотання про витребування доказів (Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.04.2025, вх.№ 10125/25), де прокурор просить суд:

1. Витребувати у Головному управлінні Держгеокадастру у Харківській області оригінали наступних документів:

- договору оренди землі від 31.12.2014 з додатками, предметом оренди якого є земельні ділянки з кадастровими номерами 6323783700:03:000:0135, 6323783700:03:000:0134, 6323783700:03:000:0136, 6323783700:03:000:0137, 6323783700:01:000:0201;

- договору оренди землі від 31.12.2014 з додатками, предметом оренди якого є земельні ділянки з кадастровими номерами 6323783700:02:000:0151, 6323783700:02:000:0149, 6323783700:02:000:0150, 6323783700:04:000:0227, 6323783700:05:000:0256;

- договору оренди землі від 13.02.2015 з додатками, предметом оренди якого є земельні ділянки з кадастровими номерами 6323783700:01:000:0197, 6323786500:04:000:0137, 6323786500:04:000:0129.

2. Витребувати у фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича оригінали наступних документів:

- додаткової угоди від 01.06.2016 про внесення змін до договору оренди землі від 31.12.2014 б/н, предметом оренди якого є земельні ділянки з кадастровими номерами 6323783700:03:000:0135, 6323783700:03:000:0134, 6323783700:03:000:0136, 6323783700:03:000:0137, 6323783700:01:000:0201;

- додаткової угоди від 01.06.2016 про внесення змін до договору оренди землі від 31.12.2014 № б/н, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06.02.2015, реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 562742763237, 562731363237, 562751163237, 562522263237, 562723063237;

- додаткової угоди від 01.06.2016 про внесення змін до договору оренди землі від 13.02.2015 № б/н, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05.03.2015, реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 550414163237, 550432163237, 550462063237.

20.05.2025 від Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича надійшло клопотання про призначення судової експертизи (вх.№ 12148/25), де відповідач просить суд призначити у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручити експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». На вирішення експерта поставити наступні питання:

- Чи є можливість визначати розмір орендної плати за землю за період 2023-2024 рр. на підставі задекларованих ФГ Щербаченка О.В. попередніх зобов'язань зі сплати орендної плати за землю у 2022 р.? Якщо є, то в якому розмірі з розбивкою по роках?

- Чи має ФГ Щербаченка О.В. заборгованість зі сплати орендної плати за землю за період з 01.01.2022 р. по 01.03.2022 р. та з 08.09.2022 р. по 01.07.2023 р.? Якщо має, то в якому розмірі?

Представник відповідача вказує, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що враховуючи декларування плати за землю у 2022р. ФГ Щербаченка О.В. зобов'язане було нарахувати та сплатити орендну плату за земельні ділянки за періоди з 01.01.2022 по 01.03.2022 та з 08.09.2022 по 01.07.2023. Зі свого боку, відповідач вважає, що у ФГ Щербаченка О.В. за результатами декларування попередніх зобов'язань зі сплати орендної плати за землю у 2022р. на цей час відсутній податковий борг за період 2023-2024р. і, відповідно, відповідач не має заборгованості зі сплати орендної плати за землю за період 2023-2024р. Призначення експертизи в такому випадку спрямоване на підтвердження належного декларування та відсутності у ФГ Щербаченка О.В. заборгованості зі сплати орендної плати за землю за період 2023-2024 рр. включно. Внаслідок відсутності на цей час в Україні уповноваженого представника ФГ Щербаченка О.В. (директора Щербаченко А.О.) і відповідно неможливості швидкого збору, підготовки документів та передання їх до експертного закладу для проведення експертизи, відповідач не має можливості надати експертний висновок у строки, встановленні судом для подання доказів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2025 клопотання Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича про призначення судової експертизи (від 20.05.2025, вх.№ 12148/25) постановлено задовольнити. Призначено у справі судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» (61117, м. Харків, вул. Золочівська, 8-а).

На вирішення експерта поставити наступні питання:

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. Постановлено направити матеріали справи для проведення експертизи до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М .С. Бокаріуса". Провадження по справі зупинено.

19.08.2025 Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" повернуто справу до суду разом з супровідним листом, де експерт вказує, що рахунок на сплату вартості експертизи не сплачений, з огляду на що, згідно із п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, судова економічна експертиза № 8430 знімається з виконання.

Телефонограмами від 21.08.2025 запропоновано представникам сторін з'явитись до суду 25.08.2025 о 14:30 для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 провадження у справі № 922/657/25 поновлено. Підготовче засідання призначено на 25 серпня 2025 року о 14:30.

25.08.2025 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання (вх.№ 19468/25), в якому відповідач просить повторно направити матеріали справи до Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса" для проведення експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2025р. у справі №922/657/25. Відповідач повідомляє, що ОСОБА_4 , яка є керівницею ФГ Щербаченка О.В., перебувала поза межами Україниі у адвоката Камінера В.М. був відсутній з нею зв'язок, внаслідок чого адвокат Камінер В.М. не зміг своєчасно передати її рахунок №1356 від 25.06.2025р. на оплату витрат по проведенню експертизи у справі №922/657/25 і, відповідно, забезпечити його оплату. Керівниця ФГ Щербаченка О.В. повернулась в Україну 13.08.2025р., після чого адвокат Камінер В.М. зміг її повідомити про необхідність сплатити рахунок №1356 від 25.06.2025р. на оплату витрат по проведенню експертизи у справі №922/657/25. Враховуючи те, що сума витрат для непрацюючого підприємства по проведенню експертизи є значною, керівниця ФГ Щербаченка О.В. звернулась до потенційних кредиторів щоб отримати позику, але 19.08.2025р. матеріали справи №922/657/25 вже повернулись до суду.

На підтвердження зобов'язань по сплаті рахунку №1356 від 25.06.2025 на оплату витрат по проведенню експертизи у справі №922/657/25 ФГ Щербаченка О.В. здійснило часткову оплату вказаного рахунку у розмірі 1000 грн, що підтверджується відповідною квитанцією, доданою до клопотання. Крім того, ФГ Щербаченка О.В. зобов'язується здійснити оплату витрат на проведення експертизи з урахуванням гарантовного внеску.

У підготовчому засіданні 25.08.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про перерву в підготовчому засіданні до 26.08.2025 до 10:30.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 25.08.2025.

26.08.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення проти клопотання про повторне направлення матеріалів справи для проведення експертизи (вх.№ 19514/25), в яких позивач просить клопотання представника відповідача від 25.08.2025 про повторне направлення матеріалів справи для проведення експертизи залишити без розгляду, з огляду на таке. Як зазначає позивач, у своєму клопотанні про направлення повторно матеріалів справи для проведення експертизи представник відповідача стверджує про неможливість повідомити відповідача про необхідність здійснення оплати з причини відсутності зв'язку із керівницею ФГ Щербаченка О.В., яка перебувала у Польщі у період з 25.06.2025 до 13.08.2025. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували обґрунтування зазначеного клопотання. Крім того, звертаючись до суду з клопотанням про призначення експертизи, представнику відповідача та відповідачу було достеменно відомо, що проведення експертизи є оплатною послугою. Отже, відповідач при заявленні клопотання про призначення експертизи розраховував на здійснення оплати послуг експертизи.

26.08.2025 від Куп'янської окружної прокуратури Харківської області через систему "Електронний суд" надійшли заперечення щодо клопотання представника ФГ Щербаченка О.В. від 25.08.2025 (вх.№ 19539/25), в яких прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання представника ФГ Щербаченка О.В. від 25.08.2025 про повторне направлення матеріалів справи № 922/657/25 до Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» для проведення експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2025, та продовжити розгляд справи.

Прокурор стверджує, що при зверненні до суду з клопотанням від 25.08.2025 представником відповідача жодних письмових доказів, які підтверджують зазначені у ньому обставини, не надано. Крім цього, протягом липня - серпня 2025 року представником відповідача не проінформовано ані суд, ані експертну установу щодо існування об'єктивних обставин та доказів, що їх підтверджують, які унеможливлюють сплату відповідачем коштів за проведення економічної експертизи у визначені законодавством строки. Прокурор зауважує, що відповідача не надано доказів оплати рахунку № 1356 від 25.06.2025 у повному обсязі, тобто у розмірі 50041,44 грн, що вказує на непослідовну позицію відповідача, а також відсутність наміру нести вказані процесуальні витрати.

Також прокурор повідомляє, що опрацюванням Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 28.03.2025 ФГ Щербаченка О.В. спірні земельні ділянки передало у суборенду ФГ «Земське» та ФГ «Голдман» строком на 1 рік з дати проведення державної реєстрації права оренди. 31.03.2025 право суборенди спірних земельних ділянок за ФГ «Земське» та ФГ «Голдман» зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Станом на 25.08.2025 відповідачем доказів сплати наявної заборгованості з орендної плати у розмірі 481649,29 грн до суду не надано. При цьому, не дивлячись на те, що з 25.01.2022 орендна плата ФГ Щербаченка О.В. до бюджету не сплачується, розмір та умови сплати за суборенду земельних ділянок встановлено на рівні та на умовах орендної плати за землю, визначених договорами оренди землі, тобто 5 % від НГО. На переконання прокурора, наявні об'єктивні підстави вважати існуючою зацікавленість відповідача у затягуванні вирішення спору у справі № 922/657/25, з огляду необхідність виконання ним та суборендарями (ФГ «Земське» та ФГ «Голдман») зобов'язань за договорами суборенди спірних земель від 28.03.2025.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 клопотання Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича (вх.№ 19468/25 від 25.08.2025) постановлено задовольнити. Провадження по справі зупинено та постановлено направити матеріали справи №922/657/25 до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" для проведення судово-економічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.05.2025.

09.09.2025 матеріали справи направлено до Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" для проведення судово-економічної експертизи.

20.01.2026 Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" повернуто справу до суду разом з супровідним листом, де вказано, що рахунок на сплату вартості експертизи не сплачений, з огляду на що, згідно із п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, судова економічна експертиза № 14057 знімається з виконання.

Телефонограмами від 20.01.2026 запропоновано представникам сторін з'явитись до суду 28.01.2026 о 12:30 для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2026 провадження у справі № 922/657/25 поновлено. Підготовче засідання призначено на 28 січня 2026 року о 12:30.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2026 клопотання Куп'янської окружної прокуратури Харківської області про витребування доказів (вх.№ 10125/25 від 24.04.2025) постановлено задовольнити. Витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, поверх 8-9) оригінали наступних документів:

Встановлено Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області строк до 09.02.2026 для надання витребуваних доказів.

Витребувано у Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича (63754, Харківська обл., Куп'янський р-н, село Лісна Стінка) оригінали наступних документів:

Встановлено Фермерському господарству Щербаченка Олександра Володимировича строк до 09.02.2026 для надання витребуваних доказів.

Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 09 лютого 2026 року о 14:30.

04.02.2026 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області разом з супровідним листом (вх.№2908/26) надійшли оригінали договору оренди землі від 31.12.2014 з додатками, предметом оренди якого є земельні ділянки з кадастровими номерами 6323783700:03:000:0135, 6323783700:03:000:0134, 6323783700:03:000:0136, 6323783700:03:000:0137, 6323783700:01:000:0201, договору оренди землі від 31.12.2014 з додатками, предметом оренди якого є земельні ділянки з кадастровими номерами 6323783700:02:000:0151, 6323783700:02:000:0149, 6323783700:02:000:0150, 6323783700:04:000:0227, 6323783700:05:000:0256, договору оренди землі від 13.02.2015 з додатками, предметом оренди якого є земельні ділянки з кадастровими номерами 6323783700:01:000:0197, 6323786500:04:000:0137, 6323786500:04:000:0129.

09.02.2026 від представника Фермерського господарства Щербаченка Олександра Володимировича через систему "Електронний суд" надійшла заява (вх.№ 3219/26), де відповідач повідомляє, що не має можливості подати витребувані судом документи.

У судовому засіданні 09.02.2026 прокурор підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 09.02.2026 просив задовольнити позовні вимоги.

Присутній у судовому засіданні 09.02.2026 представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В ході розгляду справи Господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строків, встановлених ГПК України.

Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

У судовому засіданні 09.02.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено таке.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, у пункті 26 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України надають прокурору право звертатися до суду з позов про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Згідно з ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 висновувала, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для їхнього захисту, але не подав відповідний позов у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати бездіяльність компетентного органу. Для встановлення того, які дії вчинить останній, прокурор до нього звертається до подання позову у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" фактично надаючи цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом перевірки виявлених прокурором фактів порушення законодавства, а також вчинення дій для виправлення цих порушень, зокрема, подання позову чи повідомлення прокурора про відсутність порушень, які вимагають звернення до суду. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або мало стати відомо про можливе порушення інтересів держави, є бездіяльністю відповідного органу.

У постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 906/638/22 зазначено, що прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

При цьому, при розгляді справи №4/166 «Б» у постанові від 02.10.2018 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

За твердженням прокурора, внаслідок невиконання відповідачем умов Договорів оренди землі від 31.12.2014 та від 13.02.2015 та норм чинного законодавства порушуються інтереси держави в особі Курилівської сільської ради, як власника спірних земельних ділянок, зокрема, щодо можливості ефективного використання та розпорядження земельними ділянками комунальної власності, передачі їх в оренду та отримання орендної плати, що негативно впливає на складову місцевого бюджету.

Статтею 14 Конституції України та ч. 1 ст. 148 Господарського кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об'єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування встановлені статтею 122 Земельного кодексу України. Відповідно до частини першої цієї статті сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, який набрав чинності з 27.05.2021 на підставі Закону №1423-ІХ, встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності; д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, 24.09.2024 право комунальної власності на спірні земельні ділянки зареєстровано за Курилівською сільською радою Куп'янського району. Отже, Курилівська сільська рада є на даний час власником спірних земельних ділянок.

В той же час, у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування повноваження Курилівської сільської ради, її виконавчого комітету та сільського голови здійснює Курилівська сільська військова адміністрація.

Згідно ст. 64 Бюджетного кодексу України надходження від орендної плати за використання земель комунальної власності становлять дохідну частину місцевого бюджету.

Місцевий бюджет Курилівської сільської територіальної громади відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України є місцевим бюджетом та входить до складу бюджетної системи України.

Несплата орендної плати за використання земель комунальної власності ставить під загрозу повноту надходжень до місцевого бюджету грошових коштів та в умовах дефіциту бюджетних коштів суттєво порушує економічні інтереси держави, призводить до невиконання соціальних та економічних програм, до невиконання його дохідної частини. Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави. Аналогічне твердження міститься у Постанові Вищого господарського суду України від 02.12.2014 у справі № 916/2287/14.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначає, що ним переслідується мета розірвання договорів оренди землі у зв'язку з неналежним виконанням суб'єктом підприємницької діяльності вимог договірних зобов'язань внаслідок систематичної несплати орендної плати за землю, невиконання зобов'язання щодо страхування орендованих земельних ділянок. Неприпинення дії цих договорів та неповернення земельних ділянок порушує право позивача на розпорядження власністю в інтересах держави з метою забезпечення виконання дохідної частини місцевого бюджету.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою на адресу Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області 13.02.2025 направлено відповідний лист-повідомлення № 60/3-546вих-25 до про необхідність вжиття заходів щодо дострокового розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок у розпорядження громади.

Згідно листа-відповіді Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області від 18.02.2025 № 01-07/329 заходи з метою розірвання вказаних договорів оренди землі та повернення земельних ділянок не вживалися. Військова адміністрація просить Куп'янську окружну прокуратуру звернутися до суду та виступити представником інтересів Курилівської територіальної громади з метою дострокового розірвання договорів оренди землі.

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» окружною прокуратурою повідомлено Курилівську сільську військову адміністрацію Куп'янського району Харківської області про звернення до суду з позовною заявою про дострокове розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок (повідомлення від 24.02.2025 №60/3-654вих25).

Таким чином, прокурором дотримані процедури, передбачені законодавством України для звернення до суду в інтересах держави, так само як і обґрунтовано, в чому може полягати порушення інтересів держави. Тобто вбачаються обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави прокуратурою в особі Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя загальною площею 181,6775 га, що розташовані за межами населених пунктів Лісностінківської сільської ради Куп'янського району Харківської області (на цей час - Курилівська сільська територіальна громада Куп'янського району Харківської області) а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:03:000:0135 площею 23,5000 га (сіножаті); земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:03:000:0134 площею 42,2000 га (сіножаті); земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:03:000:0136 площею 31,6464 га (сіножаті); земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:03:000:0137 площею 68,3709 га (сіножаті); земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:01:000:0201 площею 15,9602 га (пасовища).

06.02.2015 Куп'янським міськрайонним управлінням юстиції проведено державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номери записів про інше речове право: 8733674, 8732535, 8731029, 8733250 та 8734130).

31.12.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) загальною площею 85,6526 га, що розташовані за межами населених пунктів Лісностінківської сільської ради Куп'янського району Харківської області (на цей час - Курилівська сільська територіальна громада Куп'янського району Харківської області), а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:02:000:0151 площею 9,5703 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:02:000:0149 площею 9,0279 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:02:000:0150 площею 10,4355 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:04:000:0227 площею 13,9361 га; земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:05:000:0256 площею 42,6828 га.

13.02.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя загальною площею 98,0597 га, що розташовані за межами населених пунктів Лісностінківської та Сеньківської сільських рад Куп'янського району Харківської області (на цей час - Курилівська сільська територіальна громада Куп'янського району Харківської області), а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 6323783700:01:000:0197 площею 59,1989 га (сіножаті); земельна ділянка з кадастровим номером 6323786500:04:000:0137 площею 23,4904 га (рілля); земельна ділянка з кадастровим номером 6323786500:04:000:0129 площею 15,3704 га (рілля).

05.03.2015 Куп'янським міськрайонним управлінням юстиції проведено державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номери записів про інше речове право: 8974193, 8973688 та 8973117).

За змістом вищевказаних договорів від 31.12.2014 та 13.02.2015 орендовані земельні ділянки передані в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

В подальшому, рішенням Господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі №922/3373/19 задоволено позов ОСОБА_1 та ФГ Щербаченка О.В. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання Додаткової угоди від 01.06.2016 до Договору оренди землі від 31.12.2014 укладеною.

Вказаною Додатковою угодою від 01.06.2016 у Договорі оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6323783700:03:000:0135, 6323783700:03:000:0134, 6323783700:03:000:0136, 6323783700:03:000:0137, 6323783700:01:000:0201 від 31.12.2014 замінено ОСОБА_1 на ФГ Щербаченка О.В. як зобов'язану та управнену сторону у договорі.

Постановою Східного апеляційного господарського суду 13.02.2020 у справі №922/2132/19 задоволено позов ОСОБА_1 та ФГ Щербаченка О.В. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання Додаткової угоди від 01.06.2016 до Договору оренди землі від 31.12. 2014 укладеною.

Вказаною Додатковою угодою від 01.06.2016 у Договорі оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6323783700:02:000:0151. 6323783700:02:000:0149, 6323783700:02:000:0150, 6323783700:04:000:0227, 6323783700:05:000:0256 від 31.12.2014 замінено ОСОБА_1 на ФГ Щербаченка О.В. як зобов'язану та управнену сторону у договорі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2019 у справі №922/2855/19 задоволено позов ОСОБА_1 та ФГ Щербаченка О.В. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання Додаткової угоди від 01.06.2016 до Договору оренди землі від 13.02.2015 укладеною.

Вказаною Додатковою угодою від 01.06.2016 у Договорі оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6323783700:01:000:0197, 6323786500:04:000:0137, 6323786500:04:000:0129 від 13.02.2015 замінено ОСОБА_1 на ФГ Щербаченка О.В. як зобов'язану та управнену сторону у договорі.

Відповідно до зазначених договорів оренди землі орендодавець зобов'язався передати в користування земельні ділянки у стані, що відповідає умовам договорів, а орендар, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, своєчасно сплачувати орендну плату з урахуванням змін коефіцієнтів індексації.

Пунктом 9 спірних договорів оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Додатковою угодою від 01.06.2016 про внесення змін до Договору оренди землі від 31.12.2014 № б/н пункт 9 вказаного договору викладено в такій редакції: «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що становить 175741,61 грн на рік».

Додатковою угодою від 01.06.2016 про внесення змін до Договору оренди землі від 31.12.2014 № б/н, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 06.02.2015, реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 562742763237, 562731363237, 562751163237, 562522263237, 562723063237, п. 9 вказаного договору викладено в такій редакції: «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що становить 75220,64 грн на рік».

Додатковою угодою від 01.06.2016 про внесення змін до договору оренди землі від 13.02.2015 № б/н, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05.03.2015, реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна 550414163237, 550432163237, 550462063237, п. 9 вказаного договору викладено в такій редакції: «орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що становить 89928,32 грн на рік».

Відповідно до пункту 11 спірних договорів оренди землі орендна плата вноситься щомісячно, у розмірі 1/12 частини річної орендної плати протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктами 30 спірних договорів оренди землі визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно сплачувати орендну плату з урахуванням змін коефіцієнтів індексації.

Водночас, пунктом 27 спірних договорів оренди землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати та розірвати договір оренди землі в односторонньому порядку у разі несплати орендної плати більш ніж за три місяці.

Відповідно до пункту 36 спірних договорів оренди землі дія договору припиняється шляхом їх розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 37 спірних договорів оренди землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається у разі несплати орендної плати більше ніж за три місяці.

Пунктом 40 спірних договорів оренди землі визначено, що за невиконання або неналежне виконання договорів сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цих договорів.

Прокурор стверджує, що орендовані ФГ "Щербаченка Олександра Володимировича" земельні ділянки згідно договорів оренди землі від 31.12.2014 та від 13.02.2015 протягом 2024 року використовувалися шляхом посіву та вирощування сільськогосподарської культури «соняшник», на підтвердження чого до матеріалів справи надано акти обстеження земельних ділянок від 22.08.2024 № 1-7, складені працівниками Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області.

Згідно листа Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області від 26.07.2024 № 01-06/1841, ФГ "Щербаченка Олександра Володимировича" не зверталось із заявами про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів до Курилівської сільської військової адміністрації, відповідні рішення не приймалися.

Згідно листа Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району Харківської області від 30.01.2025 № 01-07/198 до бюджету Курилівської сільської територіальної громади у 2022 році по коду доходів 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» від платника ФГ "Щербаченка Олександра Володимировича" (код ЄДРПОУ 39731149) надійшло 40141,96 грн. Кошти надійшли 25.01.2022 - орендна плата за грудень 2021 року (відповідно до платіжної інструкції платника). У 2023-2024 роках зазначені платежі не надходили. Податковий борг ФГ "Щербаченка Олександра Володимировича" по коду доходів 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» станом на 01.01.2025 за даними ДПІ складає 481 649,29 грн.

Згідно листа Головного управління ДПС у Харківській області від 06.02.2025 № 2509/5/20-40-04-13-05 ФГ "Щербаченка Олександра Володимировича" станом на теперішній час має податковий борг з орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки, що розташовані на території Курилівської селищної територіальної громади у розмірі 481 649,29 грн., який виник за результатами декларування податкових зобов'язань за звітний період 2022 рік.

За звітні періоди 2023-2025 років податкові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб ФГ Щербаченка О.В. не декларувалися.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, територія с. Лісна Стінка (код UA63080110070084654) та с. Сенькове (код UA63080110100069616) Курилівської сільської територіальної громади Куп'янського району Харківської області у період з 27.02.2022 по 08.09.2022 буда тимчасово окупована Російською Федерацією, у період з 08.09.2022 по 01.07.2023 відносилася до територій можливих бойових дій, а з 01.07.2023 по теперішній час є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси

На підставі вкладеного, як стверджує прокурор, ФГ Щербаченка О.В. зобов'язане було нарахувати та сплатити орендну плату за вищевказані земельні ділянки за періоди з 01.01.2022 по 01.03.2022 та з 08.09.2022 по 01.07.2023, що сукупно перевищує 3 місяці. Таким чином, вищевказані договори оренди землі від 31.12.2014 та від 13.02.2015 підлягають достроковому розірванню.

Згідно з п. 33 договорів оренди страхування об'єктів оренди здійснює орендар. Орендар зобов'язаний застрахувати орендовані земельні ділянки не пізніше ніж через 30 календарних днів з моменту реєстрації права оренди. Орендар зобов'язаний надати орендодавцю копію договору страхування (страхового полісу) та копії платіжних доручень про сплату страхових платежів протягом 5 днів з моменту укладання договору страхування. Обсяги страхових платежів та терміни їх сплати визначаються договором страхування об'єкта оренди.

При цьому, за змістом п. 36 договорів оренди землі від 31.12.2014 та від 13.02.2015 самостійною підставою припинення дії договорів шляхом їх розірвання є порушення умов, визначених пунктом 33 Договорів щодо страхування об'єктів оренди.

Як зазначає прокурор, передбачений п. 33 договорів обов'язок орендарем не виконано, копії відповідних документів не надано ні на адресу Головного управління Держгеокадастру (Держземагентства) у Харківській області, що підтверджується листами управління від 09.08.2024 № 10-20-14,1-5346/0/19-24 та від 21.02.2025 № 10-20-14,1-825/0/19-25, ні на адресу Курилівської сільської військової адміністрації Куп'янського району, що підтверджується листом військової адміністрації від 18.02.2025 № 01-07/329.

Враховуючи умови договорів оренди землі, систематичні порушення орендарем взятих на себе за цими договорами зобов'язань щодо своєчасного внесення орендної плати та страхування орендованих земельних ділянок, на переконання прокурора, є підстави для розірвання вказаних договорів і повернення земельних ділянок Курилівській сільській територіальній громаді.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк виконання, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до положень абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону "Про оренду землі" орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Податковим кодексом України (далі - ПК України) визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ПК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 ПК України).

Відповідно до статтею 290.1 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Позивач та відповідач не заперечують той факт, що орендна плата за договорами оренди землі відповідачем сплачувалась до січня 2022 рік включно. При цьому відповідач зазначив, що в подальшому не сплачував орендну плату внаслідок настання обставини непереборної сили (форс-мажор).

Суд зазначає, що ані прокурором, ані позивачем не заявлялися до відповідача вимоги про внесення орендної плати за спірними договорами оренди землі.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення його умов однією зі сторін. Істотним вважається таке порушення, яке призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Суд зауважує, що поняття «істотна умова договору» не є тотожною поняттю «істотне порушення договору».

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.

У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі №910/2861/18 та від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Не істотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням договору.

Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов'язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.

Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання є те, наскільки зобов'язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.

Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №199/3846/19).

Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов'язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору.

Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до пункту «д» ст. 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Водночас, відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Разом з тим, згідно із частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) вказала, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Крім того, обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно із частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

З урахуванням викладеного вище, відсутність у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 910/14244/20 зауважив, що для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Отже, підставою для звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Так, відповідачем були надані суду докази на підтвердження того, що окупація територій, де розташовані орендовані спірні земельні ділянки, їх безпосередня близькість до зони бойових дій та ведення на них активних бойових дій вплинули на господарську діяльність господарства, ФГ Щербаченка О.В. зупинило роботу у зв'язку з військовими діями, у тому числі внаслідок суттєвого пошкодження майна господарства, звільнення працівників.

Матеріали справи свідчать про те, що в ФГ Щербаченка О.В. до кінця 2022 року працювали два члени сім'ї - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та два працівника, які наймалися на період здійснення польових робіт. 08.12.2021 наймані працівники ФГ Щербаченка О.В. були звільнені.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 12.03.2022 ОСОБА_4 , яка на цей час є керівником ФГ Щербаченка О.В., виїхала разом зі своїми неповнолітніми дітьми у Польщу. 29.04.2022 ОСОБА_5 . виїхала з Куп'янська в Польщу. 02.06.2022 повернулись до України разом з дітьми. При цьому, директор господарства ОСОБА_1 був в окупації та після деокупації виїхав до Польщі.

Крім того, після деокупації Куп'янської області у вересні 2022 року була розбита АЗС ФГ ОСОБА_1 та гаражний бокс, згоріли бензовози та склади, які використовувались господарством у виробничій діяльності.

Водночас, на початку 2022 року на рахунку ФГ ОСОБА_1 , що був відкритий в АТ «Мегабанк», знаходилось 3364068,99 грн, що підтверджено випискою/особовий рахунок з 01.01.2022 по 05.06.2022.

02.06.2022 рішенням Правління Національного банку від 02.07.2022 року № 261-рш/БТ банк АТ «Мегабанк» був віднесений до категорії неплатоспроможних і кошти на рахунках юридичних осіб, що відкриті у АТ «Мегабанк», були заморожені. Рішенням Правління НБУ від 21.07.2022 року № 362-рш АТ «Мегабанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних, що призвело до відкликання його банківської ліцензії та початку процедури ліквідації, а грошові кошти, які були на рахунках банку, у тому числі ФГ Щербаченка О.В., увійшли до ліквідаційної маси АТ «Мегабанк».

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно пункту 44 Постанови Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №912/3323/20 існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов'язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року введено воєнний стан, який діє і по цей час.

Згідно статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

На офіційному сайті Торгово-промислової палати України з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану розміщено загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 адресовано всім кого це стосується.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно рішення Харківської обласної ради XV сесії VIII скликання «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб'єктів господарювання - юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили» від 14.02.2023 №502-VIII обставини, що склалися на території Харківської області, у зв'язку з російською військовою агресією проти України та стали підставою введення воєнного стану в Україні, визнані обставинами непереборної сили з 24.02.2022р. до дня припинення, чи скасування воєнного стану; затверджений перелік суб'єктів господарювання - юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили.

Відповідно до п. 887 додатку до рішення Харківської обласної ради XV сесії VIII скликання від 14.02.2023 №502-VIII Фермерське господарство Щербаченка О.В. є суб'єктом господарювання, що постраждало внаслідок обставин непереборної сили.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Суд наголошує на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції на іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).

Відтак, з врахуванням наведеного, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача та відповідача у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач з розумною впевненістю довів, що причини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами оренди земельних ділянок в частині оплати орендної плати є поважними внаслідок існування обставин непереборної сили - об'єктивної безпосередньої неможливості використовувати отримані в оренду спірні земельні ділянки, а саме здійснювати весь комплекс робіт на земельних ділянок, який забезпечує повний цикл посіву, вирощування, збору врожаю та обробки землі після збору врожаю через обставини, за які орендар не відповідає, що спричинено, зокрема, дією збройних формувань РФ на території Куп'янського району Харківської області і розташуванням земельних ділянок поблизу зони бойових дій.

Щодо податкового боргу ФГ Щербаченка О.В. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 286.2. Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно листа Головного управління ДПС у Харківській області від 06.02.2025 №2509/5/20-40-04-13-05 ФГ Щербаченка О.В. станом на теперішній час має податковий борг з орендної плати з юридичних осіб за земельні ділянки, що розташовані на території Курилівської селищної територіальної громади, у розмірі 481 649,29 грн, який виник за результатами декларування податкових зобов'язань за звітний період 2022 рік.

Відповідно до приписів Податкового кодексу України контролюючий орган (державна податкова служба) може самостійно платнику податків нарахувати податкові зобов'язання на підставі перевірки платника податків.

В матеріалах справи відсутні докази проведення перевірки відповідача контролюючим органом, складання контролюючим органом податкового повідомлення-рішення щодо нарахування податкових зобов'язань та відповідної податкової вимоги про їх сплату.

Також матеріали справи не містять доказів того, що у ФГ Щербаченка О.В. є податковий борг за 2023-2024 роки.

Матеріали свідчать про те, що зазначений податковий борг виник за результатами попередніх зобов'язань декларування ФГ Щербаченка О.В. податкових зобов'язань за звітний період 2022 рік.

Матеріали справи свідчать про те, що ФГ Щербаченка О.В. 18.02.2022 було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/бо орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік.

Згідно до листа Головного управління ДПС у Харківській області від 06.02.2025 № 2509/5/20-40-04-13-05 за даними інформаційної системи «Податковий блок» в інтегрованій картці платника ФГ Щербаченка О.В. (ККБД 18010600) у 2022 році по орендній платі з юридичних осіб надійшло 40141,965 грн, з 2023 по 2024 рік кошти з орендної плати з юридичних осіб не надходили.

Згідно листа Головного управління ДПС у Харківській області від 05.06.2024 з 24.02.2022 і по цей час ФГ Щербаченка О.В. не відновило господарської діяльності.

Відповідно до п. 69.14. ПК України тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, територія с. Лісна Стінка (код UA63080110070084654) та с.Сенькове (код UA63080110100069616) Курилівської сільської територіальної громади Куп'янського району Харківської області у період з 27.02.2022 по 08.09.2022 була тимчасово окупована Російською Федерацією, у період з 08.09.2022 по 01.07.2023 відносилася до територій можливих бойових дій, а з 01.07.2023 по теперішній час є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

З матеріалів справи вбачається, що орендовані фермерським господарством Щербаченка О.В. земельні ділянки розташована на території Курилівської селищної ради.

Відповідно до п. 69.1. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, п. 46.2 ст.46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що ФГ Щербаченка О.В. на цей час звільнено від передбаченої Податковим кодексом України відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків (сплати за землю) протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Щодо невиконання відповідачем обов'язку застрахувати орендовані земельні ділянки суд встановив наступне.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договорів, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з п. 33 спірних договорів оренди землі орендар зобов'язаний застрахувати орендовані земельні ділянки не пізніше ніж через 30 календарних днів з моменту реєстрації права оренди. Орендар зобов'язаний надати орендодавцю копію договору страхування (страхового полісу) та копії платіжних доручень про сплату страхових платежів протягом 5 днів з моменту укладання договору страхування. Обсяги страхових платежів та терміни їх сплати визначаються договором страхування об'єкта оренди.

Відповідачем не заперечується той факт, що він не застрахував орендовані земельні ділянки.

Згідно зі ст. 89 Закону України «Про страхування» суттєвими умовами договору страхування є: ліміти відповідальності за договором страхування; перелік страхових ризиків; перелік винятків із страхових випадків та обмеження страхування; умови та строки здійснення страхових виплат; причини відмови у страховій виплаті, які не були визначені орендодавцем та відповідачем в спірних договорах оренди.

Пунктом 31 договорів оренди встановлено, що ризик випадкового знищення або пошкодження об'єктів оренди (земельних ділянок) чи їх частини несе орендар.

З цього випливає, що у разі знищення або пошкодження земельних ділянок чи їх частини відповідач має обов'язок компенсувати власнику земельних ділянок всі збитки.

Відтак, суд дійшов до висновку про суперечність положень спірних договорів оренди земельних ділянок, оскільки орендодавцю (власнику) земельних ділянок збитки не можуть бути компенсовані одночасно і орендарем і страховою компанією, і, відповідно, не можуть бути одночасно застосовані пункт 31 та пункт 33 спірних договорів оренди земельних ділянок, згідно яких орендар зобов'язаний застрахувати земельні ділянки і одночасно нести ризик їх випадкової загибелі.

Посилання прокурора на висновок Верховного Суду, який було викладений у постанові у справі № 804/401/17 від 11.04.2018, згідно якого виявлене порушення умов договорів відноситься до триваючого правопорушення, судом не приймається до уваги, виходячи з того, що правовідносини, які досліджувались Верховним Судом у справі №804/401/17, не є подібними правовідносинам в справі №922/657/25.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 804/401/17, була застосована стаття 250 ГК України при формулюванні ним правової позиції щодо триваючого правопорушення, яка стосувалася застосування адміністративно-господарських санкцій.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності щодо позовних вимог про розірвання спірних договорів внаслідок невиконання відповідачем обов'язків зі страхування спірних земельних ділянок.

Згідно зі ст. 256 ЦК України встановлена позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

За приписами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд зазначає, що оскільки пункт 33 спірних договорів встановлює зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача застрахувати орендовані земельні ділянки не пізніше ніж через 30 календарних днів з моменту реєстрації права оренди та не пізніше 5 днів з моменту укладання договорів страхування надати орендодавцю копії договорів страхування (страхового полісу) та копії платіжних доручень про сплату страхових платежів, то незалежно від дії договорів і по цей час право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну (останнього дня), коли відповідач зобов'язаний був надати орендодавцю копію договору страхування (страхового полісу) та копії платіжних доручень про сплату страхових платежів - не пізніше 35 днів з моменту реєстрації права оренди. А відтак, перебіг позовної давності стосовно невиконання відповідачем обов'язку страхування орендованих ділянок і надання орендодавцю копій договорів страхування (страхового полісу), державна реєстрація яких була здійснена державним реєстратором 05.02.2015 та 18.03.2015, та копії платіжних доручень про сплату страхових платежів починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку, тобто 13.03.2015 та 23.04.2015 відповідно.

Суд зазначає, що орендодавець (власник) або прокурор мали подати позов до суду з вимогою розірвання спірних договорів оренди землі з посиланням на порушення відповідачем пункту 33 спірних договорі не пізніше 13.03.2018 та 23.04.2018 відповідно, але цим правом вони не користувались майже 7 років, що свідчить про відсутність інтересу позивача до страхування спірних земельних ділянок.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 березня 2008 року в справі «Dacia S.R.L.» проти Молдови» (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов'язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§76).

ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§77). Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

Враховуючи наведені обставини суд дійшов до висновку, що невиконання відповідачем умов, визначених пунктом 33 спірних договорів оренди щодо страхування земельних ділянок, не може бути підставою розірвання договорів.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

Крім того, при прийнятті рішення суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд також спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", де Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Куп'янська окружна прокуратура Харківської області (вул. Центральна, 9-а, смт Шевченкове, Куп'янський р-н, Харківська обл., 63601, код ЄДРПОУ 0291010833).

Позивач: Курилівська сільська військова адміністрація Куп'янського району Харківської області (63732, Харківська обл., Куп'янський р-н, село Новоосинове, вул. Шкільна, 2, код ЄДРПОУ 45037533).

Відповідач: Фермерське господарство Щербаченка Олександра Володимировича (63754, Харківська обл., Куп'янський р-н, село Лісна Стінка, код ЄДРПОУ 39731149).

Повне рішення складено "16" лютого 2026 р.

СуддяО.О. Присяжнюк

Попередній документ

134082924

Наступний документ

134082926

Інформація про рішення:

№ рішення:	134082925
№ справи:	922/657/25
Дата рішення:	09.02.2026
Дата публікації:	17.02.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Харківської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо припинення права оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (09.02.2026)
Дата надходження:	27.02.2025
Предмет позову:	розірвання договорів та повернення земельних ділянок

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

25.03.2025 11:00	Господарський суд Харківської області
20.05.2025 11:30	Господарський суд Харківської області
26.08.2025 10:30	Господарський суд Харківської області
09.02.2026 14:30	Господарський суд Харківської області