10 лютого 2026 рокуСправа № 921/522/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопко Ю.О.
розглянувши заяв б/н від 02.12.2025 (вх.№8491 від 02.12.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" у справі
за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку Книги п'ятої Кодексу України з процедур банкрутства
За участі представників:
Кредитора: Калачик В.В., адвокат;
Боржника: Півторак В.М., адвокат
Арбітражного керуючого: Шимечко А.Я.
Суть справи
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025 справу №921/522/25 передано на розгляд судді Чопку Ю.О.
Ухвалою суду від 08.10.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Шимечко Андрія Ярославовича, заборонено боржнику укладати правочини (договори) крім, дрібних побутових, розпоряджатися (відчувати) рухоме/нерухоме майно, розгляд справи в попередньому засіданні призначено на 08.12.2025.
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) 09.10.2025 на офіційному веб-порталі судової влади України було здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Тернопільської області провадження у справі про неплатоспроможність. ОСОБА_1 .
02.12.2025 на адресу господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" надійшла заява без номера (сформована в системі "Електронний суд" 02.12.2025 (вх.№8491 від 02.12.2025) з грошовими вимогами до боржника. У даній заяві товариство просить суд визнати грошові вимоги кредитора до боржника у сумі 45 808,30 грн , із яких: 3583,50 грн заборгованості за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №7086772 від 06.07.20025; 31 425,00 грн за Договором про надання споживчого кредиту по продукту "Зручний" №2381422 від 10.07.2025; 4 844,80 грн судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
За змістом даної заяви Товариство просить визнати кредиторські вимоги до ОСОБА_1 , як конкурсного кредитора на суму 35 073,95 грн (друга черга) за Договором із яких: 35 073,95 грн - заборгованість за тілом кредиту, а також судовий збір сплачений за подання заяви кредитора у розмірі 4 844,80 грн (позачергово) та включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Зміст заяви від 02.12.2025 вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на підставі укладеного 12.11.2025 між ним та ТОВ "Фінансова компанія "Профіт" договору факторингу №12112025 та договору факторингу №30102025 від 30.10.2025 укладеного між ним та ТОВ "СЛОН".
За змістом положень ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутств конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" заявлено вимоги до ОСОБА_1 після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства для їх подання.
Ухвалою від 04.12.2025 заяву б/н від 02.12.2025 (вх.№8491 від 02.12.2025) ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" з кредиторськими (грошовими) вимогами до боржника у даній справі призначено до розгляду на 08.12.2025.
28.01.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 28.01.2025 (вх. №711) арбітражного керуючого Шимечко Андрія Ярославовича щодо кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп". За змістом поданої заяви арбітражний керуючий визнав кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" частково.
В обґрунтування заперечень зазначено, що ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" не додано доказів які би підтверджували правомірність нарахування відсотків.
Зазначив що згідно долученого розрахунку, реальний розмір денної процентної ставки згідно долучених договорів при перерахунку на день перевищує 1%. Будьякі умови договору, які призводять до перевищення 1% розмір денної процентної ставки, є нікчемними. Вважає, що це є прихованою формою неустойки, яка заборонена під час воєнного стану (п. 6-1 Прикінцевих положень).
У зв'язку з наведеним арбітражним керуючим винано кредиторські вимоги по договору №7086772 від 06.07.2025 в розмірі 1 500 грн.
По договору №2381422 від 10.07.2025 в розмірі 10 000,00 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу то такі вимоги визнані в сумі 1506,00 грн, тобто пропорційно до визнаних кредиторських вимог.
10.02.2026 ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" через систему "Електронний суд" подало додаткові пояснення б/н від 09.02.2026 (вх. №1039). Представник кредитора заперечив доводи арбітражного керуючого та зазначив, що розмір процентної ставки не перевищено.
Також зазначив, що сама незгода з розрахунком заборгованості не є підставою для невизнання грошових вимог. Суд не позбавлений можливості здійснити власний розрахунок, якщо не погоджується з наданим кредитором, що виключає застосування надмірного формалізму при вирішенні питання про визнання вимог.
Представником кредитора в судовому засіданні 10.02.2026 підтримано заяву від 02.12.2025, з урахуванням заяви від 09.02.2026, з грошовими вимогами до боржника.
Арбітражним керуючим в судовому засіданні 10.02.2026 визнав кредиторські вимоги частково.
В судовому засіданні 10.02.2026 представником боржника підтримано позицію арбітражного керуючого.
Розглянувши подану кредитором заяву про визнання грошових вимог, судом встановлено наступне.
06.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кіф" (далі - кредитодавець) та боржником було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту №7086772 (далі - кредитний договір).
Розділом 3 кредитного договору сторони погодили, зокрема: (п. 3.1.) товариство надає клієнту кредит у гривні, а клієнт зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити передбачені цим договором проценти та виконати інші обов'язки, передбачені договором; (п.3.2) сума кредиту складає 1500 гривень. Тип кредиту кредит; (п. 3.3.) строк пільгового кредитування 30 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором (далі за текстом "графік платежів"), що є додатком №1 до цього договору; (п. 3.4.1.) пільгова процентна ставка (знижка) фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду / наступного пільгового періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду / наступного пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка; (п. 3.4.2.) стандартна процента ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.59% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду.
Видача (надання) товариством кредиту клієнту проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок клієнта за стандартом IBAN UA, та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки. Дата надання кредиту 06.07.2025; (п. 4.2.) клієнт зобов'язується повністю повернути кредит та сплатити проценти, що були нараховані за кредитом до 04.10.2025 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно графіку платежів; (п. 11.1.) цей договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 04.10.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов'язань за цим договором.
Додатком №1 до вищевказаного договору є графік платежів.
Кредитний договір підписаний боржником електронним підписом одноразовим ідентифікатором LL545907/ОСОБА_1
Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 06.07.2025 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором LL736102.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кіф" надало ОСОБА_1 кредит в сумі 1500 грн, про що свідчить додане до заяви підтвердження ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення грошових коштів, згідно якого на платіжну картку № НОМЕР_2 здійснено успішний переказ грошових коштів в сумі 1500 грн, платник ТОВ ФК КІФ, видача кредиту за договором 7086772.
До заяви додано довідку-розрахунок за договором фінансового кредиту №7086772 від 06.07.2025, згідно якої станом на 14.10.2025 заборгованість ОСОБА_2 становить 3538,50 грн, з якої 1500 грн заборгованість за кредитом та 2038,50 грн заборгованість за відсотками.
Факт укладення кредитного договору не заперечується боржником та арбітражним керуючим, а отримання боржником згідно вказаного договору коштів в сумі 1500 грн підтверджується матеріалами справи.
14.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кіф" (надалі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт" (надалі - фактор) укладено договір факторингу №14002025, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Кіф" відступило свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №7086772 від 06.07.2025.
12.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт" (надалі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (надалі - фактор) укладено договір факторингу №12112025 (надалі договір факторингу), відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Профіт" відступило свої права вимоги за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №7086772 від 06.07.2025.
Окрім цього, 10.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слон Кредит" (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Споживач) укладено Договір про надання споживчого кредиту по продукту "Зручний" №2381422 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.2. Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 000,00 грн. Тип кредиту кредит.
Строк кредиту 360 днів (п.1.4. Договору).
Згідно п.1.5. Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти у наступних розмірах та відповідно до наступних умов:
Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит);
Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 08.08.2025 року включно;
Знижена процентна ставка 1,95% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки;
Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 09.08.2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4. Договору (включно), ау випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов'язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов'язань за ним (п.9.2. Договору).
Кредитний договір підписаний боржником електронним підписом одноразовим ідентифікатором А634/ОСОБА_1
Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 10.07.2025 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором М819.
До заяви додано розрахунок за договором №2381422 від 10.07.2025, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 становить 29 850,50 грн, з якої 10 0000 грн заборгованість за кредитом та 14 850 грн заборгованість за відсотками та 5 000 грн штрафу.
Факт укладення кредитного договору не заперечується боржником та арбітражним керуючим, як і отримання боржником згідно вказаного договору коштів в сумі 10 000 грн.
В подальшому, між ТзОВ "Слон Кредит" та ТзОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" укладено Договір факторингу №30102025 від 30.10.2025 р., відповідно до умов якого ТзОВ "Слон Кредит" передало ТзОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" право вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту по продукту "Зручний" №2381422 від 10.07.2025.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушення зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо вимог по договору №7086772 від 06.07.2025 в сумі 3 538,00 грн.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за Договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту становить 3538,50 гривень, із яких: 1500 грн заборгованість за кредитом та 2038,50 грн заборгованість за відсотками.
З огляду на те, що арбітражним керуючим визнано грошові вимоги в сумі 1500 грн по тілу кредиту, останні підлягають визнанню.
Щодо нарахованих відсотків слід зазначити наступне.
Як вказувалось вище, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 здійснено 09.10.2025.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, кредитором здійснено нарахування відсотків в сумі 71,55 грн за жовтень 2025.
Разом з тим такі вимоги в силу ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства є поточними вимогами, оскільки виникли після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Також, чуд зазначає, що спірні правовідносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Ел.Ен.Груп" регулюються Законом України від 15.11.2016 № 1734-VIII "Про споживче кредитування".
Пунктом 5 розділу І Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24.12.2023, до Закону України "Про споживче кредитування" внесено зміни, зокрема:
- стаття 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнена частиною п'ятою такого змісту: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %".
Розмір денної процентної ставки у даному договорі (зазначена 492,75% річних, тобто 1,35% в день) при перерахунку на день перевищує 1%.
Відповідно до ч.3 Закону України "Про споживче кредитування" обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Зміна ставки за порушення зобов'язань, що призводить до перевищення граничного ліміту в 1%, прямо заборонена. Крім того, це є прихованою формою неустойки, яка заборонена під час воєнного стану (п. 6-1 Прикінцевих положень).
З огляду на викладене в частині у визнанні грошових вимог в частині відсотків слід відмовити.
Щодо вимог по договору №2381422 від 10.07.2025 в сумі 31 425,00 грн.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості, загальний розмір заборгованості Боржника перед Кредитором за Договором становить 29 850,00 гривень, із яких: 10 000,00 грн заборгованість за кредитом та 14 850 грн заборгованість за відсотками та 5 000 грн штрафу.
З огляду на те, що арбітражним керуючим визнано грошові вимоги в сумі 10 000 грн по тілу кредиту, останні підлягають визнанню.
Щодо нарахованих відсотків слід зазначити наступне.
Спірні правовідносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Ел.Ен.Груп" регулюються Законом України від 15.11.2016 № 1734-VIII "Про споживче кредитування".
Пунктом 5 розділу І Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24.12.2023, до Закону України "Про споживче кредитування" внесено зміни, зокрема:
- стаття 8 Закону України "Про споживче кредитування" доповнена частиною п'ятою такого змісту: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %".
Розмір денної процентної ставки у даному договорі (зазначена 4213,6% річних, тобто 11,54% в день) при перерахунку на день суттєво перевищує 1%.
Відповідно до ч.3 Закону України "Про споживче кредитування" обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Зміна ставки за порушення зобов'язань, що призводить до перевищення граничного ліміту в 1%, прямо заборонена. Крім того, це є прихованою формою неустойки, яка заборонена під час воєнного стану (п. 6-1 Прикінцевих положень).
З огляду на викладене в частині у визнанні грошових вимог в частині відсотків слід відмовити.
Що стосується штрафу у розмірі 5 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.2022 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пункт 18.
Пунктом 18 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, нарахована сума штрафу підлягає списанню.
В частині визнання грошових вимог в сумі 1575 грн відмовляється, оскільки кредитор не навів доказів їх нарахування. Крім того вказана сума відсутня в доданому розрахунку.
У заяві у заяві з вимогами до Макар Н.Б. ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" просить покласти на боржника витрати кредитора на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн та судовий збір в сумі 4844,80 грн.
Відповідно до ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.126 ГПК України).
Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн, до заяви з вимогами до боржника додано договір про надання правничої (правової) допомоги №8/2025 від 18.11.2025 (надалі Договір), який укладено між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (надалі - клієнт) та адвокатом Калачиком Володимиром Вікторовичем (надалі - адвокат).
Відповідно до п. 1.12. договору адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором з дотриманням правил адвокатської етики, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду, відповідно до кожного акту наданих послуг, протягом 10-ти днів щ дня підписання відповідного акту, які є невідєиною частиною цього Договору.
За правову допомогу, передбачену договором. Клієнт сплачує адвокату винагороду, розрахований у відповідному акті наданих послуг (п.4.1. Договору).
24.11.2025 між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" та адвокатом Калачиком В.В. підписано акт про надання правничої (правової) допомоги, вартість яких щодо боржника Радіонова А.В. склала 6 000 грн, а витраченого часу - 6 год. Клієнт не має претензій до обсягу та якості наданих послуг.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України.
Суд також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта - шоста, сьома, дев'ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як вже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
Судом з'ясовано, що адвокат Калачик В.В. відповідно до умов договору №8/2025 від 24.11.2025, здійснював представництво інтересів кредитора у даній справі, а саме:
- аналіз документів клієнта, договорів, факторингових угод, виписок, на який витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн;
- аналіз ЄДРСР / кредитної документації / обставин щодо боржника, на який витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн;
- визначення складу і розміру грошових вимог кредитора, на що витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн
- підготовка заяви про грошові вимоги кредитора за ст. 45 47, 122 КУзПБ, на що витрачено 2,0 год, вартість 2000,00 грн;
- підготовку пакету документів для подання до суду в ЄСІТС, на що витрачено 1,0 год, вартість 1000,00 грн.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Надавши оцінку доданим до заяви доказам. Враховуючи, що визначення складу і розміру грошових вимог кредитора не потребувало значних зусиль, так як такі визначені у довідках-розрахунку за договорами фінансових кредитів. Беручи до уваги обсяг наданих послуг, кількості підготовлених представником кредитора документів, складності заяви з грошовими вимогами, керуючись принципами співмірності, розумної необхідності, справедливості, пропорційності понесених витрат, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для обмеження розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правову допомогу до 1506,00 грн.
Таким чином, витрати ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" на професійну правничу допомогу слід задоводити частково в сумі 1 506,00 грн.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4844,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви.
Відповідно до ч.4 ст.45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст.9, 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства,
1.Заяву б/н від 02.12.2025 (вх.№8491 від 02.12.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" про визнання кредиторських (грошових) вимог задоволити частково.
2.Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10, ідентифікаційний код 41240530) до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в розмірі 11 500 грн - заборгованості, а також 4844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви та 1 506 грн - витрат на правову допомогу.
Черговість задоволення грошових вимог кредитора:
- 4844,80 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських (грошових) вимог та 1506 грн - витрат на правову допомогу (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів);
- 11 500 грн (11 500 грн - тіло кредиту) - вимоги другої черги.
3.В решті вимог заяви б/н від 02.12.2025 (вх.№8491 від 02.12.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" про визнання грошових вимог до боржника відмовити.
4.Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Шимечко А.Я. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника по справі №921/522/25.
5.Копію ухвали направити учасникам справи до їх електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд" відповідно до положень ч.5 ст.6 ГПК України.
6.Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 16 лютого 2026 року.
Суддя Ю.О. Чопко