65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" лютого 2026 р. Справа № 916/2344/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,
за позовом: Державного підприємства “Ренійський морський торговельний порт» (68802, Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188; код ЄДРПОУ 01125809),
до відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65069, м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 32; код ЄДРПОУ 20992104),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ АЛЬЯНС" (65062, м. Одеса, б. Французький, буд. 66/1; код ЄДРПОУ 44799848),
про визнання недійсним та скасування рішення.
За участю представників сторін:
від позивача - адвокат Приміч Д.В.;
від відповідача - Фінєєв Д.С., самопредставництво;
від третьої особи - не з'явився.
Обставини справи.
Державне підприємство “Ренійський морський торговельний порт» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/25-р/к від 15 квітня 2025 року. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 справу № 916/2344/25 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою суду від 30.06.2025 прийнято позовну заяву Державного підприємства “Ренійський морський торговельний порт» до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2344/25. Справу № 916/2344/25 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.09.2025 о 10:30 год.
21 липня 2025 року до суду від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування вказаного відзиву відповідач зазначає, що ДП "Ренійський МТП" з вересня 2022 року по березень 2025 року на ринку послуг з використання об'єктів портової інфраструктури, які належать йому на праві господарського відання, в територіальних (географічних) межах території морського порту Рені, є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 %, оскільки не має жодного конкурента на цьому ринку (абзац 99 Рішення № 65/25-р/к)
Відповідачем належним чином доведено, з огляду на діючі нормативні акти, що єдиним постачальником послуг з використання портової інфраструктури для суб'єктів господарювання, які здійснюють вантажно-розвантажувальні роботи на причалах морського порту Рені, з вересня 2022 року по березень 2025 року був ДП "Ренійський МТП", а позивач не навів жодного аргументу, що Південним МТВ АМКУ порушено Методику при визначенні монопольного становища.
Доводи позивача про неналежне дослідженням ціни, невірним визначенням основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів), територіальних та товарних меж ринку, потенційних конкурентів, а також неналежним дослідженням адміністративних бар'єрів для вступу на ринок є необґрунтованими. При цьому, позивач не тільки не довів, що зазнає будь-якої конкуренції на ринку послуг з використання об'єктів портової інфраструктури, які належать йому на праві господарського відання, в територіальних (географічних) межах території морського порту Рені, а по факту підтвердив таке монопольне становище.
Південним МТВ АМКУ встановлено і доведено, що ДП "Ренійський МТП" встановило такі умови надання послуг з використання об'єктів портової інфраструктури, які належать на праві господарського відання ДП "Ренійський МТП" при перевантаженні 20-ти та 40-ка футових навантажених та порожніх контейнерів, за яких позбавило споживачів можливості отримати та оплатити тільки ті послуги, які отримують споживачі та в отриманні яких виникає необхідність у споживачів.
Таким чином, позивачем не доведено жодних порушень законодавства з боку відповідача під час розгляду справи № 65/86-01/2024 відносно ДП "Ренійський МТП", не наведено з цього приводу релевантних норм права. Доводи ДП "Ренійський МТП" зводяться до виправдування як свого монопольного становища ДП "Ренійський МТП", що по суті не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, так і зловживання таким становищем, саме яке і є порушенням відповідно до статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", наводячи не чітко сформульовані та не об'єктивні причини допущення такого порушення.
Вказаний відзив на позовну заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
22 липня 2025 року до суду від ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС" надійшло клопотання про залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Вказане клопотання з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
04 серпня 2025 року до суду від Державного підприємства “Ренійський морський торговельний порт» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд позовну заяву задовольнити повністю.
В обґрунтування вказаної відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не дослідив належним чином всі обставини, зокрема не було зібрано та проаналізовано всю необхідну інформацію щодо ринку та конкурентного середовища. Відсутність належно проведеного дослідження та порушення Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку при визначенні суб'єкта господарювання таким, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку, унеможливлює визнання суб'єкта господарювання таким, що зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Крім того, відповідач не встановив та не обґрунтував наявність істотних бар'єрів для доступу інших підприємств на ринок, що є ключовим фактором домінування.
Позивач наголошує, що у рішенні № 65/25-р/к не розкрито, які саме обставини (економічні показники, розрахунки тощо) доводять, що тарифи порту є необґрунтовано завищеними, і як саме це обмежило конкуренцію або ущемило інтереси інших учасників ринку. Посилання на відсутність альтернатив у регіоні саме по собі не свідчить про протиправність дій позивача; необхідно було довести, що такі дії мали наслідком ущемлення інтересів споживачів або інших суб'єктів, що було б неможливим за конкуренції.
Відповідач у відзиві не надав додаткових доказів зловживання, не спростував аргументи про те, що діяльність позивача не спричинила шкоди ринку в цілому.
Підсумовуючи, діяльність позивача з надання доступу до портової інфраструктури є об'єктивно необхідною частиною роботи транспортної галузі і не спрямована на спотворення конкуренції. Усі висунуті відповідачем твердження про порушення базуються на неповному аналізі та припущеннях щодо поведінки позивача, без врахування реального ринкового середовища та правомірної природи дій державного підприємств
Вказану відповідь на відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
12 серпня 2025 року до суду від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач вказує, що у справі № 65/86-01/2024 ним доведено, що ДП "Ренійський МТП" встановило такі умови надання послуг з використання об'єктів портової інфраструктури, які належать на праві господарського відання ДП "Ренійський МТП" при перевантаженні 20-ти та 40-ка футових навантажених та порожніх контейнерів, за яких позбавило споживачів можливості отримати та оплатити тільки ті послуги, які отримують споживачі та в отриманні яких виникає необхідність у споживачів.
Як вже зазначалось у відзиві на позовну заяву, для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Отже, аргумент позивача про те, що встановлені підвищені тарифи не доводять вчинення антиконкурентних наслідків або наміру порушити інтереси контрагентів не є релевантним до встановленого відповідачем порушення, яке не має жодного відношення до підвищення тарифів.
Вказані заперечення (на відповідь на відзив) з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 02.09.2025 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 10:30 год. 23.09.2025.
Ухвалою суду від 02.09.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ВІКІНГ АЛЬЯНС". Відкладено підготовче засідання у справі на 10:30 год. 23.09.2025. Запропоновано третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову або відзиву протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду.
22 вересня 2025 року до суду від ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС" надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову, в яких зазначає, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, заявлені вимоги задоволенню не підлягають.
Пояснення ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС" суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
23 вересня 2025 року до суду від Державного підприємства “Ренійський морський торговельний порт» надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності позивача.
Вказане клопотання позивача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 23.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 21.10.2025 о 16:00 год.
У судовому засіданні 21.10.2025 суд оголосив перерву в засіданні суду до 16:00 год. 18.11.2025.
У судовому засіданні 18.11.2025 суд оголосив перерву в засіданні суду до 14:10 год. 18.12.2025.
18 грудня 2025 року судове засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.
Ухвалою суду від 18.12.2025 призначено судове засідання у справі на 03.02.2026 о 14:10 год.
Представник третьої особи у судове засідання 03.02.2026 не з'явився.
Представник позивача у судовому засіданні 03.02.2026 надав пояснення, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у заявах по суті справи.
Представник відповідача у судовому засідання 03.02.2026 надав пояснення, в яких позовні вимоги не визнав та у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у заявах по суті справи.
У судовому засіданні 03.02.2026 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено представників сторін про час складення повного рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Матеріали справи свідчать, що 15 квітня 2025 року адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Південне МТВ АМКУ або відповідач) постановила рішення № 65/25-р/к по справі № 65/86- 01/2024 (надалі - Рішення) у якому зазначила наступні порушення:
1. Визнати, що державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код юридичної особи - 01125809) з вересня 2022 року по березень 2025 року на ринку послуг з використання об'єктів портової інфраструктури, які належать йому на праві господарського відання, в територіальних (географічних) межах території морського порту Рені займає монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 %, оскільки не має жодного конкурента на цьому ринку.
2. Визнати дії Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код юридичної особи 01125809) які полягають у встановленні умов надання послуг з використання об'єктів портової інфраструктури, що належать на праві господарського відання державному підприємству "Ренійський морський торговельний порт" при перевантаженні 20-ти та 40-ка футових навантажених та порожніх контейнерів, за яких державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" позбавило споживачів можливості отримати та оплатити тільки ті послуги, які отримують споживачі та в отриманні яких виникає необхідність у споживачів порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50. пунктом | частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з використання об'єктів портової інфраструктури.
3. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини цього рішення накласти на Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" ( ідентифікаційний код юридичної особи 01125809) штраф у розмірі 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн.
4. Зобов'язати державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код юридичної особи 01125809) припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" не погоджується з висновками та рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/25-р/к від 15 квітня 2025 року, вважає їх хибними та такими, що не ґрунтуються на дійсних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм чинного законодавства та без належного дослідження відповідних документів.
З метою належного обґрунтування своєї позиції та захисту своїх законних прав та інтересів, ДП "Ренійський морський торговельний порт" звернувся з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та надає наступні фактичні аргументи і заперечення щодо викладених у рішенні обставин.
Щодо передумов звернення ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС" до Південного МТВ АМКУ
Наслідком подання 28.06.2024 ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС" заяви щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ДП "Ренійський МТП" до Південного МТВ АМКУ, були неврегульовані питання щодо виконання зобов'язань та погашення заборгованості за Договором про надання послуг № 500-013 від 04.10.2023, яке на той момент залишалось відкритим між сторонами.
У зв'язку з цим ДП "РМТП" було змушене звернутись до суду з позовом до ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС" про стягнення 10603183,69 грн за послуги, надані в період з 23.02.2024 по 17.06.2024.
ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС" у вищезазначеній справі вказує на те, що ДП "РМТП" жодних послуг їм не надавало, а інфраструктурою Порту вони не користувались, і внаслідок нібито шантажних дій примусило на укладення договору про надання послуг № 500-013 від 04.10.2023 щодо користування інфраструктурою морського Порту
ДП "РМТП" дотримувалось основних принципів та умов визначених нормами чинного законодавства щодо укладення договору про надання послуг та жодним чином не чинило тиск на ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС".
ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС" без долучених до матеріалів справи доказів, звинуватив ДП "РТМП" у вчиненні кримінального правопорушення, хоча жодного відкритого кримінального провадження чи вироку суду, який набрав законної сили щодо ДП "РМТП" чи його посадових осіб - немає. По-друге, під час підготовчого провадження для підтвердження факту користування інфраструктурою Порту було витребувано у ДП "АМПУ" належно завірених копій документів по суднозаходах, а саме: генеральних Актів, маніфестів та коносаментів за вантажними операціями ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС", які здійснювалися суднами “Keremcan», “Сommander», “Bolero», “T Moon», “T Mare» на території Ренійського морського порту у період з 23.02.2024 по 01.06.2024 було з'ясовано наступне.
За період з 23.02.2024 по 17.06.2024 силами та засобами ТОВ "Вікінг Альянс" було оброблено 16 суднозаходів, а це реальні господарські операції, які підтверджуються коносаментами, генеральними актами, а отже здійснювалось користування інфраструктурою Порту, яка закріплена за Портом, знаходиться на його балансі та не передана в оренду, з метою забезпечення здійснення Користувачем перевантажувальних робіт та інших робіт, пов'язаних із перевантажувальними роботами, власними або залученими Користувачем силами та засобами.
Позивач висновує, що ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС" має договірні відносини з ДП "РМТП" та здійснює господарську діяльність з вересня 2022 року на території, яка є у власності порту на праві господарського відання.
Так, 13.09.2022 було укладено договір про надання послуг № 101-156 між ДП "РМТП" та ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС". За предметом даного договору порт зобов'язується за завдання клієнта здійснити перевалку (навантажувально-розвантажувальні роботи) і зберігання експортних/імпортних 20-ти та 40-ка футових, завантажених контейнерів (далі - вантаж) клієнта в обсягах, визначених в Додатку №1 до Договору, що є невід'ємною частиною Договору, а також за заявкою клієнта надати інші послуги пов'язані з перевалкою і зберіганням вантажу (в тому числі, внутрішньо складське переміщення тощо), а клієнт забезпечує завезення/вивезення вантажу до/з порту і зобов'язується своєчасно оплатити порту роботи (послуги)
Приймання та перевалка контейнерів з швидкопсувними, небезпечними вантажами та тими вантажами, що вимагають особливих умов зберігання та перевалки (у санітарному, пожежному, небезпечному для здоров'я та технологічному відношенні) не є предметом Договору. Експедитором вантажу в порту є клієнт та/або інша юридична особа, про яку клієнт письмово сповіщає порт.
04 жовтня 2023 року було укладено договір про надання послуг № 500-013 між ДП "РМТП" та ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС". Предметом договору є надання користувачу послуг з використання відкритих складських майданчиків, технологічних проїздів та твердого покриття (надалі - "об'єкти порту"), які закріплені за портом та знаходяться на його балансі (надалі - "послуги"), з метою забезпечення здійснення користувачем перевантажувальних робіт на причалах морського порту Рені. Послуги надаються на платній основі на договірних засадах. Користувач сплачує плату порту за надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до умов п. 1.4. Договору користувач проінформований про об'єкти на території Морського порту Рені, які знаходяться на балансі Ренійської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та об'єкти, які знаходяться на балансі порту.
Додатком № 1 до Договору №500-013 від 04.10.2023, в п.1. Договору, передбачено, що порт надає користувачу не виключне право на використання відкритих складських майданчиків, технологічних проїздів та твердого покриття, які закріплені за портом та знаходяться на його балансі та не передані в оренду (далі по тексту "об'єкти порту"), з метою забезпечення здійснення Користувачем перевантажувальних робіт та інших робіт, пов'язаних із перевантажувальними роботами, власними або залученими Користувачем силами та засобами , з оплатою за користування цими об'єктами порту.
Умови Договору № 500-013 від 04 жовтня 2023 року не розповсюджуються на взаємовідносини сторін у тих випадках, коли перевантажувальні роботи для користувача здійснюються портом, і лише в частині об'єму перевантажувальних робіт, що здійснюються портом.
08 листопада 2023 року була підписана Додаткова угода № 1 до Договору про надання послуг № 500-013 від 04.10.2023. Умовами цієї додаткової угоди сторони встановили:
Викласти пункт 1.1. Договору (Розділ 1 Предмет договору ) в новій редакції: "1.1. Предметом договору є надання користувачу послуг з користування відкритими складськими майданчиками, технологічними проїздами та твердим покриттям (далі - "інфраструктура порту" та/або "об'єкти порту"), які закріплені за портом та знаходяться на його балансі (далі - "послуги"), з метою забезпечення здійснення користувачем перевантажувальних робіт на причалах Морського порту Рені.".
1.2. Викласти пункт 1 Додатку № 1 від 04.10.2023 до Договору в новій редакції : "1. Порт надає користувачу невиключне право на користування інфраструктурою порту, яка закріплена за портом, знаходиться на його балансі та не передана в оренду, з метою забезпечення здійснення користувачем перевантажувальних робіт та інших робіт, пов'язаних із перевантажувальними роботами, власними або залученими користувачем силами та засобами, а користувач зобов'язаний здійснювати оплату за таке користування.
Умови Договору № 500-013 від 04.10.2023 не розповсюджуються на взаємовідносини сторін у тих випадках, коли перевантажувальні роботи для користувача здійснюються портом, і лише в частині об'єму перевантажувальних робіт, що здійснюються портом".
20 листопада 2023 року була підписана Додаткова угода №2 від 20.11.2023 до Договору про надання послуг № 500-013 від 04.10.2023. Вона передбачала наступне:
1. Сторони дійшли згоди доповнити Договір Додатком № 2 від 20.11.2023, який є невід'ємною частиною Договору.
2. Ця Додаткова угода № 2 від 20.11.2023 набуває чинності з дати ї підписання.
3. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови цієї Додаткової угоди № 2 та Додатку № 2 від 20.11.2023 застосовуються до відносин сторін, які виникли до їх укладення, а саме з 01.11.2023.
4. Інші умови Договору залишаються чинними в тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше
5. Ця Додаткова угода № 2 від 20.11.2023 складена в 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної зі Сторін.
Додатком № 2 від 20.11.2023 до Договору № 500-013 від 04.10.2023 сторони встановили:
- П. 1 порт надає користувачу у тимчасове користування складський майданчик 21 причалу (3915 м.кв.), який закріплений за портом, знаходиться на його балансі та не переданий в оренду (далі по тексту "складський майданчик"), з метою забезпечення здійснення користувачем монтажу контейнерного перевантажувача.
- П.2 Користувач сплачує вартість послуги користування складським майданчиком порту - 13497,04 грн на місяць.
- П.3. Рахунки на оплату послуги порту складаються на підставі Актів наданих послуг щомісячно до 5 числа місяця наступного за звітним.
- П.4. Нарахування плати здійснюється від дати передачі складського майданчика до дати повернення порту цього майданчика, на підставі підписаних сторонами Актів приймання-передачі складського майданчика, які є невід'ємними частинами Договору. Вартість послуг за не повний календарний місяць розраховується пропорційно фактичній кількості діб користування.
- П.5. Користувач здійснює оплату згідно з рахунками порту впродовж 5 (п'яти) банківських днів від дати такого рахунку на розрахунковий рахунок порту. Скан-копії рахунків, що передані електронною поштою приймаються користувачем до сплати.
- П.6. У разі порушення користувачем термінів /строків оплати по даному Договору, порт має право нарахувати пеню, а користувач зобов'язаний ї сплатити відповідно до законодавства України, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день оплати.
- П.7. Надання послуги тимчасового користування складським майданчиком Порту не передбачає права Користувача здійснювати зберігання вантажів на цьому складському майданчику. Послуги зберігання надаються за вільними тарифами Порту на умовах окремого договору.
- П.8. Користувач зобов'язується при експлуатації транспортними засобами (легкові/ вантажні автомобілі, причепи, технологічний транспорт) складського майданчику порту, вказаного в п .1 цього Додатка, дотримуватись навантаження на вісь не більше ніж передбачено проектними вимогами цього об'єкту порту.
Щодо необґрунтованого визначення монопольного становища.
Під час здійснення заходів державного контролю щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ДП "РМТП", Південним МТВ АМКУ було неналежним чином визначено монопольне (домінуюче) становище суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Отже, позивач вважає, що Південним МТВ АМКУ не було здійснений достатньо заходів щодо аналізу та дослідження ринку з надання послуг щодо користування портовою інфраструктурою морськими, річковими портами, які знаходяться на території України, а саме в Одеському регіоні.
Відповідно до пункту 4.2.1 Методики споживчі характеристики товару визначаються за функціональним призначенням, фізичними, технічними та експлуатаційними характеристиками, ступенем новизни товару.
Перш за все потрібно почати спростування інформації з зазначених споживчих характеристик.
У п. 43 Рішення, комісія зазначає, що ДП "Ренійський МТП" є єдиним суб'єктом господарювання, який надає послуги з використання об'єктів портової інфраструктури, які належать йому на праві господарського відання, з метою забезпечення здійснення суб'єктами господарювання перевантажувальних робіт на причалах морського порту Рені.
Визначення монопольного (домінуючого) становища потребує аналізу всього відповідного ринку, а не окремого підприємства.
Під час постановлення комісією рішення немає жодного доказу про аналіз діяльності суб'єктів господарювання, які надають ідентичні послуги на території Одеського регіону.
Також, на законодавчому рівні немає терміну специфічні споживчі властивості, як охарактеризовує Південне МТВ АМКУ у п.44-46 Рішення послуги з використання об'єктів портової інфраструктури, тому позивач вважає, що дане твердження є необґрунтованим та не підтверджується жодним належним доказом зі сторони відповідача
Рішення органів Антимонопольного комітету мають бути вмотивованими та ґрунтуватися на достатніх доказах, які підтверджують наявність або відсутність порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Щодо спростування споживчого критерію щодо ціни.
У п. 56-58, зазначається, що калькуляції тарифів на вказані послуги затверджуються директором ДП "Ренійський МТП" та вводяться в дію розпорядженням директора ДП "Ренійський МТП".
Отже, кінцеві споживачі послуг з використання об'єктів портової інфраструктури, які належать на праві господарського відання ДП "Ренійський МТП" не мають можливості впливу на ціну послуг, оскільки тарифи на ці послуги затверджує директор підприємства
Таким чином, послуги з використання об'єктів портової інфраструктури, які належать на праві господарського відання ДП "Ренійський МТП", надаються в межах території морського порту Рені Підприємством на платній основі, а отже є товаром, щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище ДП "Ренійський МТП".
Дані твердження також є хибними, оскільки, порт не надає спеціалізовані послуги у морських портах та тарифи не підлягають державному регулюванню.
Позивач зауважує, що ТОВ "ВІКІНГ АЛЬЯНС" з моменту укладення договору про надання послуг № 101-156 від 13.09.2022 та підписання Договору про надання послуг № 500-013 від 04.10.2023 і до липня місяця 2024 року не звертався до відповідача, щодо визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства.
Відповідачу під час проведення перевірки було надано Положення про ціноутворення в ДП "РМТП" затверджене директором порту, дане Положення формувалось з урахуванням вимог зовнішніх та внутрішніх нормативних документів.
У рішенні відповідача, жодним чином не зазначаються порушення щодо розробки калькуляції планової вартості послуг щодо користування об'єктами портової інфраструктури.
Отже, позивач вважає, що ціна за надання послуг щодо користування інфраструктурою Порту не порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства.
Щодо статусу ДП "Ренійський МТП".
ДП "Ренійський МТП" справді створене у формі державного підприємства, що закріплено в його Статуті. Його діяльність охоплює, зокрема, здійснення перевалки вантажів, обслуговування суден тощо.
Проте факт створення підприємства з певною метою не означає наявності виключного або монопольного права на здійснення всіх відповідних послуг у межах морського порту. Такий висновок суперечить чинному законодавству України.
Щодо регулювання функціонування морських портів.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про морські порти України":
"Функціонування та розвиток морських портів здійснюється на засадах державноприватного партнерства, конкуренції, забезпечення рівного доступу суб'єктів господарювання до інфраструктури морських портів…".
Це положення прямо спростовує монопольний підхід до ролі державних підприємств у портах. Закон передбачає рівність форм власності та можливість участі приватних операторів і суб'єктів господарювання у наданні портових послуг.
Щодо правового статусу об'єктів портової інфраструктури
Об'єкти портової інфраструктури можуть бути:
- у державній, комунальній або приватній власності;
- передані у користування або володіння різним суб'єктам на підставі договорів оренди, концесії, господарського відання тощо.
Таким чином, навіть об'єкти, які перебувають на праві господарського відання за ДП "Ренійський МТП", можуть використовуватись у межах цивільно-правових відносин іншими суб'єктами господарювання, зокрема через укладення відповідних договорів
Щодо суб'єктів, які фактично здійснюють діяльність у порту Рені.
На території морського торговельного порту Рені фактично діє низка суб'єктів господарювання, які надають портові послуги (стивідорні, агентські, транспортноекспедиторські тощо). Частина таких суб'єктів може бути резидентами приватного сектора, що функціонують на основі договорів з адміністрацією морського порту, державними підприємствами або безпосередньо на основі законодавства.
Отже, твердження про єдиність ДП "Ренійський МТП" як надавача послуг є хибним, оскільки порушує принцип вільної конкуренції та спотворює реальний правовий режим функціонування морських портів.
Щодо неправильного визначення товарних меж ринку.
ДП "Ренійський МТП" діє в межах своєї компетенції та наданих державою повноважень.
Відповідно до Статуту ДП "Ренійський МТП" та положень Господарського кодексу України (ст. 73, 75), підприємство здійснює свою діяльність на основі права господарського відання.
На підставі цього права, підприємство зобов'язане забезпечувати ефективне використання та збереження закріпленого за ним майна, у тому числі - об'єктів портової інфраструктури, які використовуються для надання послуг у порту.
Отже, підприємство не має юридичної можливості самостійно відмовитися від виконання покладених функцій або передати об'єкти третім особам без відповідного розпорядження державного органу.
Відповідач у своєму рішенні, вважає, що об'єкти портової інфраструктури - це обмежений ресурс, який не може мати замінників у фізичному розумінні.
Твердження про відсутність товарів-замінників ґрунтується не на бажанні порту створити монополію, а на фізичній та юридичній неможливості дублювати відповідні інженерні об'єкти.
Причали, складські зони, під'їзні шляхи - це стратегічна інфраструктура, яка належить державі, а не підприємству на праві власності.
Вона не підлягає вільному обороту на ринку, а отже, створення “замінників» таких послуг можливе лише в межах інших державних інфраструктурних об'єктів, що не впливає на саму законність діяльності порту на певній ділянці.
Обмеження споживача у виборі - не є зловживанням, якщо зумовлене об'єктивними причинами.
Згідно з практикою Антимонопольного комітету України, факт відсутності альтернативних постачальників не є автоматичним свідченням зловживання монопольним становищем.
Умовою порушення є вчинення дій, які призводять до ущемлення інтересів споживачів або конкурентів (ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Якщо ж ситуація зумовлена юридичним статусом підприємства, яке виконує делеговані державою функції, а також фактом, що жоден інший суб'єкт не має технічного чи юридичного доступу до інфраструктури, - про зловживання не може йти мова.
ДП "Ренійський МТП" забезпечує рівний доступ до послуг усім споживачам.
Порт не надає переваг жодному суб'єкту господарювання, діє відкрито, з оприлюдненням тарифів, що затверджуються відповідно до законодавства. Доступ до послуг відбувається на однакових умовах.
Відповідно до Закону України "Про морські порти України", порт зобов'язаний забезпечити рівний доступ до інфраструктури - що ДП "Ренійський МТП" виконує у межах своїх повноважень.
Якщо інші суб'єкти бажають отримати доступ до інфраструктури, вони можуть звертатися до Адміністрації морських портів України, яка є балансоутримувачем інфраструктури загального користування. ДП не блокує ці звернення і не має повноважень відмовляти в доступі.
Товарний ринок не обмежується лише однією послугою одного підприємства.
Визначення меж товарного ринку повинно здійснюватися з урахуванням загальної структури попиту, а не лише об'єктів господарського відання одного підприємства.
Наприклад, споживачі можуть обирати інші порти України, якщо умови у порту Рені їх не влаштовують (що підтверджує наявність альтернатив у широкому географічному ринку)
Крім того, деякі послуги (транспортування, агентування, зберігання вантажів) можуть надаватись іншими суб'єктами у межах порту - отже, загальний спектр портових послуг не обмежується виключно діяльністю ДП.
Отже, ДП "Ренійський МТП" не є монополістом у юридичному сенсі і не вчиняє дій, які обмежують конкуренцію.
Відсутність замінників певних послуг є наслідком специфіки державної інфраструктури, а не штучного створення бар'єрів.
Всі споживачі мають рівний доступ до послуг, тарифи відкриті, дискримінації немає, що виключає склад правопорушення за Законом України "Про захист економічної конкуренції".
Щодо неправильного визначення територіальних (географічних) меж.
Право господарського відання, яке має ДП "Ренійський МТП" щодо певних об'єктів портової інфраструктури, не є правом власності та не надає виключного права на надання послуг. Згідно із законодавством України, це лише форма оперативного управління державним майном, що не забороняє доступ інших суб'єктів до цієї інфраструктури на умовах рівного та недискримінаційного доступу.
Доступ до інфраструктури порту забезпечується через АМПУ, проте використання об'єктів, що у віданні ДП Ренійський МТП", вимагає окремого договору.
Згідно із Законом України "Про морські порти", Адміністрація морського порту (АМПУ) забезпечує рівний доступ суб'єктів господарювання до портової інфраструктури в межах порту. Однак у випадку, коли суб'єкт господарювання має намір використовувати об'єкти, що перебувають у господарському віданні ДП "Ренійський МТП" (наприклад, склади, технічні споруди, обладнання, технічні проїзди), дійсно виникає необхідність укладання договору з цим підприємством, як з балансоутримувачем державного майна.
Територіальні межі ринку не збігаються з господарським віданням ДП.
Ринок послуг портової інфраструктури охоплює всю інфраструктуру порту, незалежно від її форми власності чи управління. Визначення меж ринку виключно за межами майна, що перебуває у віданні ДП "Ренійський МТП", є маніпулятивним і суперечить ринковим засадам законодавства.
Інформація про те, що без залучення ДП "Ренійський МТП" господарська діяльність у межах порту Рені неможлива - не відповідає дійсності. Законодавство, практика функціонування морських портів і фактична присутність інших операторів у порту Рені підтверджують конкурентне середовище та відсутність виключного становища ДП "Ренійський МТП".
Щодо неправильного визначення потенційних конкурентів.
Відсутність конкуренції у конкретний період не доводить наявності юридичної монополії.
Факт відсутності альтернативних постачальників послуг протягом певного періоду не є доказом наявності у підприємства виключного права або природної монополії. Це може бути результатом ринкової кон'юнктури, зниження активності інших суб'єктів або небажання останніх укладати договори з ДП. Відсутність конкуренції в періоді - це економічний факт, а не правова характеристика ринку.
Об'єкти, що використовуються для перевантаження, можуть бути різного походження та належності.
Перевантажувальні роботи не обов'язково здійснюються виключно з використанням інфраструктури, що перебуває у господарському віданні одного підприємства. Частина таких об'єктів може перебувати у користуванні інших суб'єктів господарювання або передаватися у тимчасове користування на договірній основі. Таким чином, не ДП "Ренійський МТП" визначає виключно, хто може здійснювати перевантаження, а закон і умови доступу до інфраструктури, погоджені з АМПУ та державою як власником.
Твердження про виключність ДП "Ренійський МТП" у наданні послуг з використання портової інфраструктури, що перебуває у його віданні, є юридично необґрунтованим та не підтверджується законодавством. Відсутність альтернатив у певний період не доводить монопольного або виключного становища підприємства, а сам ринок таких послуг залишається відкритим для інших учасників за умови належного правового оформлення їх доступу до відповідних об'єктів.
Щодо визначення бар'єрів вступу на ринок.
Відповідач помилково стверджує, що бар'єрами для входу на ринок є адміністративні перепони, нібито пов'язані зі створенням ДП "Ренійський МТП" на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163. Однак, вказані нормативні акти мають виключно організаційно-управлінський характер і не встановлюють жодних обмежень чи заборон на участь інших суб'єктів господарювання у відповідному ринку послуг.
Жоден із зазначених актів не містить норм, які б надавали ДП "Ренійський МТП" виключне право на надання послуг з використання портової інфраструктури або створювали регуляторні обмеження для інших суб'єктів. Закон України "Про морські порти" прямо передбачає, що господарську діяльність у портах можуть здійснювати різні суб'єкти господарювання на договірних засадах, зокрема через укладення договорів з АМПУ та, за потреби, з балансоутримувачами окремих об'єктів інфраструктури.
Факт існування державного підприємства, яке управляє певними об'єктами державної власності, не є адміністративним бар'єром, а є лише проявом державного управління відповідним майном. Усі процедури доступу до інфраструктури мають чітке нормативне врегулювання та однаково застосовуються до будь-якого суб'єкта господарювання, що свідчить про відсутність вибірковості чи штучного обмеження доступу до ринку.
Отже, посилання на адміністративні бар'єри вступу на ринок є безпідставним та не підтверджується нормами чинного законодавства України або фактичними обставинами справи.
Щодо надуманого встановлення монопольного (домінуючого) становища.
Згідно з частиною 1 статті 12 та частиною 3 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання не вважається таким, що займає монопольне (домінуюче) становище, якщо він зазнає значної конкуренції на відповідному товарному ринку.
ДП "РМТП" у своїй господарській діяльності діє в умовах відкритої конкуренції з боку інших морських портів, які надають аналогічні стивідорні послуги. На території Одеської області та сусідніх регіонів активно функціонують такі учасники ринку, як ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", ДП "Усть-Дунайський МТП", ДП "МТП "ЧОРНОМОРСЬК", ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", ДП "Миколаївський морський торговельний порт", ДП "Одеський морський торговельний порт", ДП "Морський торговельний порт "Південний", а також низка приватних стивідорних компаній в інших портах України.
На офіційних вебсайтах зазначених вище державних підприємств у розділах, що стосуються надання послуг, представлено перелік послуг, аналогічних тим, які надає ДП "РМТП".
За інформацією, яка міститься у відкритих джерелах, зокрема у звітах АМПУ та публічній аналітиці АМКУ, частка ДП "РМТП" на відповідному товарному ринку не перевищує 35%, а в окремі періоди становить менше 10%. Це свідчить про наявність конкурентного середовища, що унеможливлює формування ринкової влади з боку відповідача.
З наданих позивачем до позовної заяви інфографіків, чітко видно, що ДП "РМТП" не займає монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 % за період з 2022 по 2024 роки, оскільки є великі та серйозні конкуренти на цьому ринку послуг.
Також фактичні обставини (перерозподіл вантажопотоків, боротьба за клієнтів, гнучке ціноутворення) свідчать про наявність постійного конкурентного тиску на ДП "РМТП". Підприємство не має можливості самостійно визначати ринкові умови або впливати на діяльність інших учасників ринку, що виключає наявність монопольного становища.
З огляду на вищезазначене, твердження про зайняття ДП "РМТП" монопольного (домінуючого) становища є необґрунтованим і таким, що не підтверджується об'єктивними доказами.
Заперечення щодо висновків зазначених у розділах 6-7 рішення колегії.
Надання комплексу послуг є об'єктивною вимогою технічного та операційного процесу в морському порту.
У сфері портової діяльності, зокрема при перевантаженні контейнерів, надання пов'язаних послуг у комплексі є типовою і необхідною практикою, яка обумовлена:
- вимогами безпеки руху та обробки вантажу;
- режимом функціонування критичної інфраструктури (причали, підкранові шляхи, тягові засоби, логістичне планування);
- уніфікацією тарифікації для оптимізації розрахунків та запобігання зловживанням.
Таким чином, включення декількох послуг у єдиний перелік не є “нав'язуванням», а виправданою моделлю організації роботи порту, яка узгоджується із міжнародною практикою
ДП "Ренійський МТП" не є єдиним надавачем усіх портових послуг і не діє у вакуумі.
Як уже зазначалося в попередніх пунктах заперечень, ДП "Ренійський МТП" не має виключного або монопольного статусу в морському порту Рені:
- доступ до інфраструктури реалізується через АМПУ відповідно до Закону України "Про морські порти";
- суб'єкти господарювання мають право укладати договори з іншими операторами або самостійно ставати такими;
- ДП "Ренійський МТП" не має повноважень самостійно встановлювати загальнообов'язкові для всіх учасників умови ринку.
Таким чином, претензії щодо “диктатури умов» є перебільшеними і не підтверджуються ані правовими нормами, ані ринковою структурою.
Встановлення єдиного підходу до розрахунку вартості послуг не є порушенням конкурентного законодавства.
Єдина тарифікація або формування стандартного пакету послуг є законною господарською практикою, яка застосовується багатьма операторами, у тому числі приватними. Такі умови не виключають:
- можливість обговорення індивідуальних умов за договором;
- застосування додаткових (або зменшених) тарифів за фактом споживання;
- альтернативи - через залучення іншого оператора (за наявності).
Отже, факт виставлення рахунків за пов'язаний комплекс послуг сам по собі не є обмеженням конкуренції чи порушенням прав споживача, тим більше - у сфері використання державної інфраструктури з підвищеним технічним ризиком.
Жодного нормативного чи фактичного обмеження споживачів у виборі послуг не доведено.
У матеріалах справи відсутні докази того, що споживач:
- не мав змоги обрати оператора;
- не мав доступу до АМПУ
- зазнав втрат або збитків через “нав'язані» послуги;
- звертався до ДП з вимогою змінити обсяг послуг і отримав необґрунтовану відмову.
Відсутність таких доказів свідчить про гіпотетичний характер звинувачення, який не відповідає стандартам доведення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Додатково позивач зазначає, що згідно з Розділом IV ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У МОРСЬКОМУ ПОРТУ (Стаття 18, пункт 3) Закону України "Про морські порти України", передбачено: "Власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту".
Відповідно до п. 3.4. Розділу III. Правила надання послуг з вантажно-розвантажувальних робіт у морському порту Наказу Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 № 348 "Про затвердження Правил надання послуг у морських портах України": вантажні операції (ВО) портовий оператор, оператор термінала виконує за принципом оптимального розподілу ресурсів для оброблення суден та вагонів відповідно до Робочої Технологічної Карти (РТК)
Згідно з п. 8.1. розділу VIII. Технологічні процеси ВО у морському порту:
- Портові оператори (оператори термінала) здійснюють технологічні процеси ВО, що є сукупністю технологічних операцій, пов'язаних з передачею вантажів з одного виду транспорту на інший через склад, або минаючи його, на підставі такої робочої технологічної документації
- РТК, які повинні регламентувати технологічні процеси ВО;
- тимчасових технологічних інструкцій перевантаження, що повинні бути розроблені портовим оператором (оператором термінала) для експлуатаційної перевірки нових технологічних процесів;
- інструкцій із застосування типових способів і прийомів робіт, що регламентують способи і прийоми виконання окремих елементів технологічних операцій
- інструкцій з обробки небезпечних вантажів;
- схем складування вантажів, безпечного руху транспорту та інших схем.
Згідно з РТК перевантаження великотоннажних контейнерів ТОВ "Вікінг Альянс" затвердженої між Ренійською філією ДП "АМПУ" та ТОВ "Вікінг Альянс", передбачені наступні варіанти технологічних схем:
1. Залізнична платформа(П)-кран(спредер)/мобільний портальний кран (МПК)- склад і у зворотному напрямку.
2. П-кран(спредер)/МПК- склад автонавантажувач(АН) і у зворотному напрямку.
3. П-АН- склад і у зворотному напрямку.
4. П-кран(спредер)/МПК-автомашина(АМ)-АН- склад і у зворотному напрямку.
5. П-АН-АМ- склад і у зворотному напрямку.
6. АМ-кран(спредер)/МПК- склад і у зворотному напрямку.
7. АМ-кран(спредер)/МПК-склад (АН) і у зворотному напрямку 8. АМ-АН- склад і у зворотному напрямку.
9. Судно-кран(спредер)/МПК- склад і у зворотному напрямку .
10. Судно-кран(спредер)/МПК- склад-АН і у зворотному напрямку.
11. Судно-кран(спредер)/МПК-АМ-АН- склад і у зворотному напрямку.
Також згідно з РТК рух та стоянка (відстій) автотранспортних засобів на території порту здійснюють згідно затвердженої схеми руху.
Виходячи з вищенаведеного, приватні портові оператори, які здійснюють перевантажувальні операції на території морського порту Рені власними силами та засобами, за власними затвердженими робочими технологічними картами (РТК), за варіантами робіт, які передбачають використання автотранспорту, який розміщається на складських майданчиках та твердому покритті ДП "РМТП" та при цьому не мають власної (орендованої) операційної території, укладають відповідні договори з державним підприємством "Ренійський морський торговельний порт", на підставі яких ДП "РМТП" надає користувачу не виключне право на використання відкритих складських майданчиків, технологічних проїздів та твердого покриття, які закріплені за ДП "РМТП" та знаходяться на його балансі та не передані в оренду, з метою забезпечення здійснення користувачем перевантажувальних робіт та інших робіт, пов'язаних із перевантажувальними роботами, власними або залученими користувачем силами та засобами, з оплатою за користування цими об'єктами ДП "РМТП".
Заперечення щодо висновків в розділі 8 Рішення колегії.
Висновок про зменшення привабливості ДП "Ренійський МТП" є економічним припущенням, а не юридичним фактом.
Теза про те, що "привабливість ДП могла б зменшитися", є гіпотетичною моделлю, а не об'єктивною оцінкою ринку. Господарська діяльність підприємства - зокрема, у сфері надання доступу до об'єктів державної інфраструктури - не базується на маркетинговій “привабливості», а регламентується законом:
- доступ до причалів і інфраструктури надається згідно з укладеними договорами та регламентується державними нормами;
- споживачі (портові оператори) укладають договори з урахуванням наявної технічної бази, логістики, транспортного сполучення тощо;
- "втрата привабливості" у разі гіпотетичної конкуренції не є критерієм порушення антимонопольного законодавства.
У свою чергу безпосередньо у порту працюють портові оператори - ДП "Ренійський морський торговельний порт", ТОВ "РеніЛіс", ТОВ "Рені-Термінал", ТОВ "Агро-Рені", ТДВ "Ренійський елеватор", ТОВ "Рені-Лайнм, ТОВ "Укрчем", ПП "Ларус Шиппінг" та інші, що відкидає факт зменшення "привабливості" ДП "РМТП".
Отже, позивач вважає, що оскаржуване рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/25-р/к від 15 квітня 2025 року є незаконним та підлягає скасуванню.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства “Ренійський морський торговельний порт» не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Надаючи оцінку доводам позивача та обґрунтуванням позовних вимог, викладеним позивачем в позовній заяві, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Згідно з ст. 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України», для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом. Територіальне відділення Антимонопольного комітету України підконтрольне та підзвітне Антимонопольному комітету України.
Закон України “Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Як встановлено судом, Рішенням Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/25-р/к у справі № 65/86- 01/2024 постановлено:
1. Визнати, що державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код юридичної особи - 01125809) з вересня 2022 року по березень 2025 року на ринку послуг з використання об'єктів портової інфраструктури, які належать йому на праві господарського відання, в територіальних (географічних) межах території морського порту Рені займає монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 %, оскільки не має жодного конкурента на цьому ринку.
2. Визнати дії Державного підприємства "Ренійський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код юридичної особи 01125809) які полягають у встановленні умов надання послуг з використання об'єктів портової інфраструктури, що належать на праві господарського відання державному підприємству "Ренійський морський торговельний порт" при перевантаженні 20-ти та 40-ка футових навантажених та порожніх контейнерів, за яких державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" позбавило споживачів можливості отримати та оплатити тільки ті послуги, які отримують споживачі та в отриманні яких виникає необхідність у споживачів порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50. пунктом | частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з використання об'єктів портової інфраструктури.
3. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини цього рішення накласти на Державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" ( ідентифікаційний код юридичної особи 01125809) штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн.
4. Зобов'язати державне підприємство "Ренійський морський торговельний порт" (ідентифікаційний код юридичної особи 01125809) припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Щодо визначення відповідачем монопольного (домінуючого) становища ДП «РЕНІЙСЬКИЙ МТП», суд зазначає, що частиною першою статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції економічної конкуренції» передбачено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках встановлений Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (надалі - Методика).
Пунктом 2.1 Методики встановлено, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:
- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;
- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;
- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);
- визначення товарних меж ринку;
- визначення територіальних (географічних) меж ринку;
- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринки;
- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;
- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;
- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;
- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
Етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо (п. 2.2 Методики).
Суд, проаналізувавши оскаржуване Рішенням № 65/25-р/к, дійшов висновку, що дійсно ДП «Ренійський МТП» з вересня 2022 року по березень 2025 року на ринку послуг з використання об'єктів портової інфраструктури, які належать йому на праві господарського відання, в територіальних (географічних) межах території морського порту Рені, є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище з часткою 100 %, оскільки не має жодного конкурента на цьому ринку.
Отже, Південним МТВ АМКУ належним чином, в порядку, встановленому Методикою, досліджено питання визначення монопольного становища на досліджуваному ринку надання послуг. Доведено, з огляду на діючі нормативні акти (розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту», наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морських портів України»), що єдиним постачальником послуг з використання портової інфраструктури для суб'єктів господарювання, які здійснюють вантажно-розвантажувальні роботи на причалах морського порту Рені, з вересня 2022 року по березень 2025 року був ДП «Ренійський МТП».
Водночас, само по собі визначення монопольного становища ДП «Ренійський МТП» не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а лише факт встановлений Південним МТВ АМКУ, оскільки це державне підприємство не мало жодного конкурента на ринку послуг з використання об'єктів інфраструктури морського порту Рені. При цьому, ринок з надання стивідорних послуг суб'єктами господарювання є пов'язаним із ринком використання об'єктів транспортної інфраструктури.
Таким чином, зайняття монопольного становищем ДП «Ренійський МТП» на ринку з використання об'єктів інфраструктури морського порту Рені є фактом, який обумовлений рішенням органу державної влади, та не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Проаналізувавши наявні у справі докази, суд вважає, що Південним МТВ АМКУ доведено, що ДП «Ренійський МТП» з вересня 2022 року по березень 2025 року на ринку послуг з використання об'єктів портової інфраструктури, які належать йому на праві господарського відання, в територіальних (географічних) межах території морського порту Рені займало монопольне становище, а зазначення позивачем про наявність значної кількості суб'єктів господарювання, які діють в цьому порту стосуються суміжних ринків (стивідорних, страхування, транспортно-експедиторських). Крім того, інші порти України - є інші ринки з огляду на встановлення Південним МТВ АМКУ територіальних меж. Суб'єкти господарювання не можуть отримати у користування об'єктів інфраструктури морського порту Рені, без укладення договору із ДП «Ренійський МТП», що обумовлено адміністративним бар'єром (рішення органу державної влади). Рішенням № 65/25-р/к встановлено, що послуги з використання об'єктів портової інфраструктури, які належать на праві господарського відання ДП «Ренійський МТП», надаються в межах території морського порту Рені на платній основі, що не заперечується позивачем.
Таким чином, доводи позивача про неналежне дослідження відповідачем ціни, невірним визначенням основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів), територіальних та товарних меж ринку, потенційних конкурентів, а також неналежним дослідженням адміністративних бар'єрів для вступу на ринок є необґрунтованими.
Щодо зловживань ДП «Ренійський МТП» монопольним становищем на відповідному ринку надання послуг, то суд зазначає, що підставою для початку дослідження щодо встановлення факту зловживань ДП «Ренійський МТП» своїм монопольним становищем стала заява про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікінг Альянс» від 28.06.2024.
Так, у своїй заяві ТОВ «Вікінг Альянс» вказувало на те, що ТОВ «Вікінг Альянс» для здійснення своєї діяльності в морському порту Рені як стивідорної компанії вимушений укладати договори із ДП «Ренійський МТП», адже для надання таких послуг потребувало використання інфраструктури порту. Один із таких договорів було укладено 13.09.2022 за № 101-156 (Далі - Договір № 101-156).
Надалі, за результатами дослідження та розгляду справи, Південним МТВ АМКУ, зокрема, встановлені наступні обставини.
1. Між ТОВ «Вікінг Альянс» та ДП «Ренійський МТП» укладений договір від 13.09.2022 № 101-156, згідно із яким ДП «Ренійський МТП» є зобов'язання за завданням клієнта здійснювати перевалку (навантажувально-розвантажувальні роботи) вантажів в порядку автомашина - складський майданчик - трюм судна та/або у зворотному напрямку, і зберігання експортних/імпортних 20-ти та 40-ка футових завантажених контейнерів клієнта в обсягах, визначених в додатку № 1 до договору, що є невід'ємною частиною договору, а також за заявою клієнта надати інші послуги, пов'язані з перевалкою, зберіганням вантажу (в тому числі, внутрішньоскладське переміщення тощо), а клієнт забезпечує завезення/вивезення вантажу до/з порту і зобов'язується своєчасно оплатити порту роботи (послуги). Строк дії договору встановлений до 31.12.2022 та продовжувався до 31.12.2023 та 31.12.2024.
2. З вересня 2022 року ДП «Ренійський МТП» надавало послуги іншим суб'єктам господарювання з перевантаження 20-ти та 40-футових навантажених та порожніх контейнерів за варіантами «трюм судна- складський майданчик - автомашина», «трюм судна - автомашина» (причал) та у зворотному напрямку.
3. Суб'єкти господарювання, що здійснювали діяльність з перевантаження вантажів на території Ренійського морського порту, зокрема споживачі послуг з перевантаження 20-ти та 40-футових навантажених та порожніх контейнерів, що надавались ДП «Ренійський МТП» з вересня 2022 року, не могли отримати та оплатити окремо послугу з перевантаження вантажів за варіантом «автомашина-склад», «склад - трюм судна», що є частиною послуги з перевантаження 20-ти та 40- футових навантажених та порожніх контейнерів за варіантом «автомашина-складський майданчик - трюм судна», або у зворотному напрямку.
4. Між ТОВ «Вікінг Альянс» та ДП «Ренійський МТП» укладений договір від 04.10.2023 № 500-013 (із терміном дії - до 31.12.2023 та автоматичною щорічною пролонгацією), відповідно до якого державне підприємство надає користувачу невиключне право на використання відкритих складських майданчиків, технологічних проїздів та твердого покриття (тобто об'єктів портової інфраструктури), які закріплені за портом та знаходяться на його балансі та не передані в оренду з метою забезпечення здійснення користувачем перевантажувальних робіт та інших робіт, пов'язаних з перевантажувальними роботами, власними або залученими користувачем силами та засобами з оплатою за користування цими об'єктами порту. Без укладення Договору № 500-013 ТОВ «Вікінг Альянс» не мав би доступу до портової інфраструктури. Договори № 101-156 та № 500-013 діяли одночасно, що дозволяло ДП «Ренійський МТП» при реалізації умов першого договору, згідно із яким послуги надавалась портом, стягувати цим державним підприємством плату за другим договором, згідно із яким надавався доступ до портової інфраструктури.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
При цьому, частина друга статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» конкретизує, що може вважатись зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, відповідно до пункту 1 цієї частини таким порушенням визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Водночас, для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Суд вважає, що Південним МТВ АМКУ встановлено і доведено, що ДП «Ренійський МТП» встановило такі умови надання послуг з використання об'єктів портової інфраструктури, які належать на праві господарського відання ДП «Ренійський МТП» при перевантаженні 20-ти та 40-ка футових навантажених та порожніх контейнерів, за яких позбавило споживачів можливості отримати та оплатити тільки ті послуги, які отримують споживачі та в отриманні яких виникає необхідність у споживачів.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 907/384/18 про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України, господарський суд має не встановлювати безпосередньо наявність чи відсутність акта недобросовісної конкуренції з боку позивача, а зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення Антимонопольного комітету України недійсним.
За Висновком суду, позивачем не доведено жодних порушень законодавства зі сторони Південного МТВ АМКУ під час розгляду справи № 65/86-01/2024 відносно ДП «Ренійський МТП», не наведено з цього приводу релевантних норм права. Доводи ДП «Ренійський МТП» зводяться до виправдування як свого монопольного становища ДП «Ренійський МТП», що по суті не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, так і зловживання таким становищем, саме яке і є порушенням відповідно до статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
При вирішені спору судом враховано правову позицію, яка викладена у Постанові Верховного Суду від 21.10.2021р. по справі № 914/2667/20, де зазначено, що норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМК, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку.
Згідно до ч. 3 ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції», зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції», порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Відповідно до ст. 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції», підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Суд зазначає, що обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі. Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції
Верховний Суд при розгляді аналогічних спорів неодноразово наголошував, що господарські суди у розгляді цієї категорії справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України діяло у межах власних повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом, висновки, викладені в оспорюваному рішенні Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано доводів відповідача, викладених у Рішенні від 15.04.2025 № 65/25-р/к у справі № 65/86-01/2024.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
У відповідності до приписів статі 129 ГПК України судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-pахідного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 13.02.2026.
Суддя Нікітенко С.В.