79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
11.02.2026 Справа № 914/3284/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт-Лайн ЮА", м. Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сунфло-Трейд", м. Жовква Львівської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця Меньок Лідії Романівни, м. Яворів
про: стягнення заборгованості в розмірі 21 061,05 грн.
Представники сторін:
від позивача: Федосєєв Є.О. - адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1447536 від 27.11.2025
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт-Лайн ЮА" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сунфло-Трейд" про стягнення заборгованості в розмірі 21 061,05 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025, справу № 914/3284/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.10.2025, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіфт-Лайн ЮА» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сунфло-Трейд» залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
30.10.2025 представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 28.10.2025 про залишення позовної заяви без руху, подано на адресу суду в систему «Електронний суд» заяву з додатками за вх. №28829/25, до якої серед іншого, долучено уточнену позовну заяву.
У позовній заяві позивач, із врахуванням підстав та предмету позову у даній справі, просить суд залучити Фізичну особу-підприємця Меньок Лідію Романівну у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.11.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 02.12.2025.
Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.11.2025 постановлено залучити до участі у справі № 914/3284/25 Фізичну особу-підприємця Меньок Лідію Романівну в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.12.2025, розгляд справи по суті призначено на 13.01.2026.
Судове засідання, призначене на 13.01.2026 не відбулося, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З. з 08.01.2026 по 16.01.2026 включно.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.01.2026 розгляд справи по суті призначено на 11.02.2026 на 10:30 год.
11.02.2026 від представника відповідача на адресу суду в систему "Електронний суд" надійшли письмові заперечення по суті позовних вимог за вх. № 3828/26, які суд розцінює як відзив на позовну заяву.
09.02.2026 представником позивача подано на адресу суду в систему "Електронний суд" клопотання (за вх. №3506/26) про участь в судовому засіданні 11.02.2026 на 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.02.2026 вирішено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні 11.02.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за вх. № 3506/26 від 09.02.2026 задоволити та забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 11.02.2026 на 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
11.02.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті на 10:30 год., яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив позов задоволити в повному обсязі.
11.02.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті на 10:30 год. не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
11.02.2026 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судове засідання з розгляду справи по суті на 10:30 год. не з'явився, письмових пояснень по суті спору не надав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
11.02.2026 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 14:00 год.
Після оголошеної судом перерви, 11.02.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті на 14:00 год., яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив позов задоволити в повному обсязі та стягнути судові витрати у розмірі, визначеному у позовній заяві.
11.02.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті на 14:00 год. не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
11.02.2026 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судове засідання з розгляду справи по суті на 14:00 не з'явився, письмових пояснень по суті спору не надав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18).
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/3284/25 Господарським судом Львівської області.
Поштові конверти, які направлялись на адресу Фізичної особи-підприємця Меньок Лідії Романівни повернуті на адресу суду (докази містяться в матеріалах справи).
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/3284/25.
В судовому засіданні 11.02.2026, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позивач у позовній заяві зазначає про невиконання відповідачем умов укладеного Договору-заявки на перевезення вантажу (міжнародне) №23/04-1 від 23.04.2025. Позивач зазначає, що ним надано послуги з перевезення вантажу відповідачу на загальну суму 23 550,00 грн. Надані перевізником послуги замовник частково оплатив в сумі 5 550,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №820 від 12.06.2025 року на суму 5 550,00 грн. Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу в повному обсязі за надані транспортні послуги згідно укладеної Договору-заявки, зазначеної вище. Відповідачу двічі скеровувалась претензія з вимогою сплатити заборгованість, однак відповідач решта заборгованості не сплатив. Відтак, позивачем подано позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 18 000, 00 грн. основної заборгованості, штрафу за неналежне виконання умов Договору №23/04-1 від 23 квітня 2025 року - 2 355,00 грн. інфляційних втрат - 431,86 грн., 3 % річних - 274,19 грн. Також у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір та 4 115,00 грн. витрат на професійну-правничу допомогу.
Позиція відповідача.
У письмових запереченнях на позовну заяву за вх. № 3828/26 від 11.02.2026, відповідач зазначає, що Позивач стверджує, що виконав свої обов'язки, передбачені Договором №23/04- 1 від 23 квітня 2025 року, у зв'язку з чим він надіслав ТОВ "Сунфло Трейд" рахунок на оплату № 30 від 29 квітня 2025 року на суму 23 550,00 грн., а також Акт наданих послуг №28 від 29 квітня 2025 року, а також те, що позивач вважає направлений відповідачу Акт надання послуг №28 від 29.04.2025 року на загальну суму 23 550,00 грн. погодженим відповідачем, послуга надана у повному обсязі, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість за вказану послугу.
В той же час, відповідач зазначає, що доказів направлення відповідачу Акту надання послуг №28 від 29.04.2025 року на загальну суму 23 550,00 грн позивач суду не надав.
Відповідач вважає, що відсутність доказів надсилання Акту надання послуг №28 від 29.04.2025 року на загальну суму 23 550,00 грн. на його адресу, свідчить про невиконання позивачем обов'язку фіксації факту надання послуг. У матеріалах справи наявний підписаний акт надання послуг № 28 від 29.04.2025, підписаний лише позивачем. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
23.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Свіфт-Лайн ЮА" (експедитор за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сунфло-Трейд" (замовник за договором, відповідач у справі) укладено Договір-заявка на перевезення вантажу (міжнародне) №23/04-1 (надалі - Договір №23/04-1 від 23 квітня 2025 року).
На підставі Договору №23/04-1 від 23 квітня 2025 року, Позивач зобов'язаний був здійснити організацію перевезення вантажу (дерев'яні пілети масою 23000 кг, об'ємом 50 м3) міжнародного сполучення за маршрутом за маршрутом Україна, Львівська область, 79040, м. Львів - Польща, 28-230 Полянец, 869/9 Польща; Прикордонний перехід Краківець-Корчова, автомобілем MAN/SHTMITZ реєстраційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер тягача НОМЕР_2, орієнтовно 28.04.2025 року, а Відповідач зобов'язаний оплатити вартість даного перевезення.
У пункті 20 Договору №23/04-1 від 23 квітня 2025 року, зазначено, що ціна перевезення становить 23 550,00 грн.
У п. 21 Договору №23/04-1 від 23 квітня 2025 року, визначено, що умови оплати у вигляді безготівкового розрахунку протягом 5 днів після розвантаження.
З метою здійснення перевезення вантажу (дерев'яні пілети масою 23000 кг, об'ємом 50м3) міжнародного сполучення за маршрутом м. Львів-Полянец, передбачений Договором-Заявкою на перевезення вантажу (міжнародне) №23/04-1 від 23 квітня 2025 року, у зв'язку з чим, 23 квітня 2025 року між ТзОВ "Свіфт-Лайн ЮА" та ФОП Меньок Лідією Романівною укладено Договір про надання транспортно- експедиторських послуг №2574707183/1 від 23.04.2025 року та Заявку №383, за змістом яких ФОП Меньок Л. Р. зобов'язався доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а ТзОВ "Свіфт-Лайн ЮА" зобов'язується сплатити за перевезення вантажу.
28 квітня 2025 року автомобіль з вантажем перетнув кордон України (відповідна відмітка митних органів міститься на міжнародній товарно-транспортній накладній (СMR) від 25.04.2025 року, контрольним талоном за документом 25UA209000794857U7, Інвойсом №2/04/25-В від 22.04.2025 року).
Після перетину автомобілю з вантажем українського кордону та до перетинання польського кордону, представник відповідача, на підставі відмови вантажоодержувача від прийняття аналогічного вантажу (дерев'яні пілети масою 23000 кг, об'ємом 50 м3) від інших перевізників, шляхом телефонних розмов, просив Позивача здійснити переадресацію вантажу на місце його завантаження, а саме до України, м. Львів, що й було зроблено позивачем та доставлено вантаж ТзОВ "Сунфло-Трейд" 28 квітня 2025 року. Відтак, вантаж отримано відповідачем 28 квітня 2025 року.
Враховуючи те, що ФОП Меньок Л.Р. виконано обов'язок щодо доставки вантажу, на підставі цього, Позивачем сплачено ФОП Меньок Лідії Романівни за надані послуги, передбачені Договором про надання транспортно-експедиторських послуг №2574707183/1 від 23.04.2025 року на суму 18 967,00 грн., що підтверджується Актом №243 від 29.04.2025 року на загальну суму 18 967,00 грн., платіжною інструкцією №62 від 13 травня 2025 року на суму 15 967,00 грн. та платіжною інструкцією №68 від 26 травня 2025 року на суму 3 000,00 грн.
Оскільки ТзОВ "Свіфт-Лайн ЮА" виконало зобов'язання, які передбачені Договором №23/04-1 від 23 квітня 2025 року, у зв'язку з чим Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №30 від 29 квітня 2025 року на суму 23 550,00 грн., а також Акт наданих послуг №28 від 29 квітня 2025 року на суму 23 550,00 грн.
Відповідач вказану заборгованість позивачу за Договором №23/04-1 від 23 квітня 2025 року, вчасно не оплатив.
Оскільки відповідачем не були оплачені міжнародні транспортно-експедиторські послуги, 04 червня 2025 року Позивачем на адресу Відповідача направлена Претензія з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором №23/04-1 від 23 квітня 2025 року у розмірі 23 550,00 грн., що підтверджується претензію від 04.06.2025 року, квитанцією та описом про відправлення (накладна №4900000563299) від 04.06.2025 року (докази містяться в матеріалах справи).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4900000563299, вказана Претензія отримана представником відповідача 12 червня 2025 року.
12 червня 2025 року відповідачем проведена часткова сплата заборгованості позивачу за Договором №23/04-1 від 23 квітня 2025 року у розмірі 5 550,00 грн. з призначенням платежу: «Часткова оплата згідно рахунку №30 від 29.04.2025р. за міжнародні транспортно-експедиційні послуги без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією №820 від 12.06.2025 року на суму 5 550,00 грн., яка долучена до матеріалів справи.
21 липня 2025 року Позивачем на адресу Відповідача направлена Претензія з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором №23/04-1 від 23 квітня 2025 року у розмірі 18 000,00 грн., що підтверджується квитанцією та описом про відправлення (поштова накладна №4900000672730) від 21.07.2025 року.
Як вбачається з матеріалів справи до даної претензії позивачем долучено копії документів, а саме: Договір - заявка № 23/04-1 на перевезення вантажу (міжнародне) 05408059/1; рахунок-фактура № 30 від 29.04.2025; акт виконаних робіт № 28 від 29.04.2025; ЦМР; акт звірки взаємних розрахунків по стану на період: 01.04.2025-21.07.2025 між ТзОВ "Свіфт-Лайн ЮА" та ТзОВ "Сунфло-Трейд" від 21.07.2025.
Відправка таких підтверджується і описом вкладення у цінний лист від 21.07.2025 року.
Вказана претензія від 21.07.2025 року отримана представником відповідача 29 липня 2025 року, що підтверджується трекінгом АТ «Укрпошти» щодо накладної №4900000672730 від 21.07.2025 року та залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не проведено повної оплати за надані міжнародні транспортно-експедиторські послуги на суму 18 000,00 грн., що слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором №23/04-1 від 23 квітня 2025 року не подав.
Відтак, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані транспортно-експедиторські послуги станом на момент пред'явлення позову становить 18 000,00 грн. (23 550,00 грн. - 5 550,00 грн.). Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь штраф за неналежне виконання умов Договору №23/04-1 від 23 квітня 2025 року - 2 355,00 грн. інфляційні втрати - 431,86 грн., 3 % річних - 274,19 грн., сплачений судовий збір та 4 115,00 грн. витрат на професійну-правничу допомогу.
Оцінка суду.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір-заявку на перевезення вантажу (міжнародне) № 23/04-1 від 23.04.2025, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору-заявки, суд дійшов висновку, що зазначений правочин - є договором перевезення, а отже, до правовідносин щодо його виконання підлягають застосуванню норми глави 64 Цивільного кодексу України.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).
Виходячи із приписів ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Як зазначалося вище, відповідно до умов Договору №23/04-1 від 23 квітня 2025 року, Позивач зобов'язаний був здійснити організацію перевезення вантажу (дерев'яні пілети масою 23000 кг, об'ємом 50 м3) міжнародного сполучення за маршрутом за маршрутом Україна, Львівська область, 79040, м. Львів - Польща, 28-230 Полянец, 869/9 Польща; Прикордонний перехід Краківець-Корчова, автомобілем MAN/SHTMITZ реєстраційний номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер тягача НОМЕР_2, орієнтовно 28.04.2025 року, а Відповідач зобов'язаний оплатити вартість даного перевезення.
Позивач свої зобов'язання за Договором-заявкою №23/04-1 від 23 квітня 2025 року виконав повністю.
Оскільки ТзОВ "Свіфт-Лайн ЮА" виконало зобов'язання, які передбачені Договором №23/04-1 від 23 квітня 2025 року, у зв'язку з чим, Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №30 від 29 квітня 2025 року на суму 23 550,00 грн., а також Акт наданих послуг №28 від 29 квітня 2025 року на суму 23 550,00 грн.
У пункті 20 Договору №23/04-1 від 23 квітня 2025 року, зазначено, що ціна перевезення становить 23 550,00 грн.
У п. 21 Договору №23/04-1 від 23 квітня 2025 року, визначено, що умови оплати у вигляді безготівкового розрахунку протягом 5 днів після розвантаження.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем транспортно- експедиторські послуги були оплачені частково, а саме в сумі 5 550,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №820 від 12.06.2025 року на суму 5 550,00 грн., яка долучена до матеріалів справи із зазначенням призначення платежу - «Часткова оплата згідно рахунку №30 від 29.04.2025р. за міжнародні транспортно-експедиційні послуги без ПДВ».
Доказів оплати всієї суми заборгованості матеріали справи не містять.
Відтак, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані транспортно-експедиторські послуги станом на момент пред'явлення позову становить 18 000,00 грн. (23 550,00 грн. - 5 550,00 грн.).
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ст. 526 ЦК України.
Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 18 000,00 грн. на час ухвалення рішення судом.
Стосовно твердження відповідача про те, що матеріали справи № 914/3284/25 не містять доказів направлення відповідачу Акту надання послуг №28 від 29.04.2025 року на загальну суму 23 550,00 грн, суд зазначає наступне.
04 червня 2025 року Позивачем на адресу Відповідача направлена Претензія з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором №23/04-1 від 23 квітня 2025 року у розмірі 23 550,00 грн., що підтверджується претензію від 04.06.2025 року, квитанцією та описом про відправлення (накладна №4900000563299) від 04.06.2025 року (докази містяться в матеріалах справи).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4900000563299, вказана Претензія отримана представником відповідача 12 червня 2025 року.
12 червня 2025 року відповідачем проведена часткова сплата заборгованості за Договором №23/04-1 від 23 квітня 2025 року у розмірі 5 550,00 грн. з призначенням платежу: «Часткова оплата згідно рахунку №30 від 29.04.2025р. за міжнародні транспортно-експедиційні послуги без ПДВ», що підтверджується платіжною інструкцією №820 від 12.06.2025 року на суму 5 550,00 грн., яка долучена до матеріалів справи. Ця обставина вказує на те, що позивачем були скеровані на адресу відповідача необхідні документи для проведення оплати.
Крім того, 21 липня 2025 року Позивачем на адресу Відповідача направлена Претензія з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором №23/04-1 від 23 квітня 2025 року у розмірі 18 000,00 грн., що підтверджується квитанцією та описом про відправлення (накладна №4900000672730) від 21.07.2025 року.
Вказана претензія від 21.07.2025 року отримана представником відповідача 29 липня 2025 року, що підтверджується трекінгом АТ «Укрпошти» щодо накладної №4900000672730 від 21.07.2025 року.
Згідно опису вкладення у цінний лист від 21.07.2025, позивачем на адресу відповідача направлені наступні документи: Договір - заявка № 23/04-1 на перевезення вантажу (міжнародне) 05408059/1; рахунок-фактура № 30 від 29.04.2025; акт виконаних робіт № 28 від 29.04.2025; ЦМР; акт звірки взаємних розрахунків по стану на період: 01.04.2025-21.07.2025 між ТзОВ "Свіфт-Лайн ЮА" та ТзОВ "Сунфло-Трейд" від 21.07.2025.
Відтак, згідно опису вкладення у цінний лист від 21.07.2025, який долучено до матеріалів справи, акт надання послуг № 28 від 29.04.2025 на суму 23 550,00 грн. направлено на адресу відповідача 21.07.2025 та отримано представником відповідача 29 липня 2025 року, що підтверджується трекінгом АТ «Укрпошти» щодо накладної Укрпошти №4900000672730. Відповідач не відреагував на дану претензію, жодним чином не заперечив факт надання йому за Договором-заявкою №23/04-1 від 23 квітня 2025 року вказаних вище транспортно-експедиційних послуг.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати зазначеної вище заборгованості, відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі є непогашеною відповідачем та становить 18 000,00 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.
У позовній заяві, позивач просить суд стягнути з відповідача 274,19 грн. - 3% річних (77,42+196,77) за період з 04.05.2025 року до 12.06.2025 (77,42 грн.) та за період з 13.06.2025 по 20.10.2025 (196,77 грн.).
Також, у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 431,86 грн. (306,15+125,71) втрат від інфляції за період з 04.05.2025 року до 12.06.2025 (306,15 грн.) та за період з 13.06.2025 по 20.10.2025 (125,71 грн.), згідно приведених позивачем розрахунків, суд зазначає наступне.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних, є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила та вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися, як спосіб отримання кредитором доходів.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 червня 2025 року Позивачем на адресу Відповідача направлена Претензія з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором №23/04-1 від 23 квітня 2025 року у розмірі 23 550,00 грн., що підтверджується претензію від 04.06.2025 року, квитанцією та описом про відправлення (накладна №4900000563299) від 04.06.2025 року (докази містяться в матеріалах справи).
У вказаній претензії зазначено, що позивач просить відповідача сплатити заборгованість у розмірі 23 550,00 грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання цієї претензії.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4900000563299, вказана Претензія отримана представником відповідача 12 червня 2025 року.
Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, здійснює нарахування за період з 18.06.2025 (12.06.2025 - дата отримання претензії відповідачем +5 днів) до 20.10.2025, із врахуванням прострочення відповідачем грошового зобов'язання. Зокрема, період нарахування з 18.06.2025 до 20.10.2025, із суми заборгованості 18 000,00 грн. - 3% річних становить 184,93 грн. Відтак, сума 3% річних за період з 18.06.2025 до 20.10.2025 становить 184,93 грн.
В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення 3% річних, суд відмовляє позивачу, у зв'язку із безпідставністю нарахування таких.
Суд, здійснивши перерахунок втрат від інфляції, із врахуванням прострочення відповідачем грошового зобов'язання, здійснює нарахування за період з 18.06.2025 (12.06.2025 - дата отримання претензії відповідачем +5 днів) до 20.10.2025, із суми заборгованості18 000,00 грн. втрати від інфляції становлять 143,69 грн. Відтак, загальна сума втрат від інфляції за період з 18.06.2025 до 20.10.2025 становить 143,69 грн.
В задоволенні решта позовних вимог, щодо стягнення втрат від інфляції, суд відмовляє позивачу, у зв'язку із безпідставністю нарахування таких.
Стосовно нарахованого штрафу в розмірі 2 355,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).
У п. 21 Договору-заявки №23/04-1 від 23 квітня 2025 року передбачено, що умови оплати у вигляді безготівкового розрахунку протягом 5 днів після розвантаження.
У п. 22.1 Договору-заявки №23/04-1 від 23 квітня 2025 року, зазначено, що у випадку односторонньої відмови від виконання заявки, сторона, що відмовилася сплачує іншій неустойку у розмірі 10% від вартості перевезення.
Сума штрафу в розмірі 2 355,00 грн. розрахована позивачем, згідно долученого до матеріалів справи розрахунку у відповідності до погоджених сторонами умов Договору-заявки.
Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок штрафу, встановив, що такий проведений згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним Договору-заявки №23/04-1 від 23 квітня 2025 року на перевезення вантажу чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання вказаного договору.
Станом на день ухвалення рішення у даній справі, доказів оплати відповідачем позивачу зазначених вище сум, як основної заборгованості, так і 3% річних, втрат від інфляції, штрафу, а також доказів в спростування наведених обставин, сторонами, суду не надано.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд, здійснивши свій розрахунок, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 18 000,00 грн. - основної заборгованості, 184,93 грн. - 3% річних, 143,69 грн. втрат від інфляції та 2 355,00 грн. - штрафу, є обгрунтованими і підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.
У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та втрат від інфляції, суд відмовляє позивачу, так як такі нараховані ним до стягнення з відповідача безпідставно.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підставі положень п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на відповідача в сумі 2 378,99 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У поданій позовній заяві від 23.10.2025 та в уточненій позовній заяві від 29.10.2025, наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, серед яких, окрім судового збору також зазначено 4 115,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивачем, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, до позовної заяви долучено копію Договору про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2025 року, який укладено між ТзОВ "Свіфт-Лайн ЮА" (клієнт за договором) та ТзОВ «Організована правова група «Омерта» (товариство за договором); Додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2025 року; Акт наданих послуг від 20 жовтня 2025 року на загальну суму 4 115,00 грн.; платіжну інструкцію № 159 від 10 жовтня 2025 року на суму 4 115,00 грн.
В п. 1 Додаткової угоди від 10 жовтня 2025 зазначено, що сторони домовились, що вартість правничої допомоги становить 4 115,00 грн.
В п. 1 Акту наданих послуг від 20 жовтня 2025 року зазначено, що відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2025 року та на виконання взятих на себе обов'язків та умов за даним договором, Виконавець виконав наступні роботи: зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках господарського судочинства. Дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - вартість 500,00 грн.; Аналіз нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, пошук судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції в рамках господарського судочинства зі схожих правовідносин - вартість 615,00 грн.; підготовка та подання заяв по суті (позовної заяви), обрання способу захисту порушеного права, написання тексту зазначених вище заяв по суті, збирання доказів, розрахунки штрафних санкції, надсилання заяв по суті до суду, сторонам (учасникам процесу) з використанням поштових та електронних послуг - вартість 3 000,00 грн. Загальна сума витрат становить 4 115,00 грн.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі на зазначену ним суму, а відповідачем не подано заперечень, доказів чи обгрунтувань щодо неспівмірності вказаних витрат. Відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4 115,00 грн. витрат на професійну-правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сунфло-Трейд" (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Львівська, буд. 98а, кв. 19; код ЄДРПОУ № 39241472) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіфт-Лайн ЮА" (49000, місто Дніпро, вул. Європейська, буд.17; код ЄДРПОУ №45850632) 18 000,00 грн. - основної заборгованості, 184,93 грн. - 3% річних, 143,69 грн. втрат від інфляції, 2 355,00 грн. - штрафу, 4 115,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 378,99 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 16.02.2026.
Суддя Долінська О.З.