16.02.2026 р. Справа № 914/3135/25
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши матеріали заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ» (вх 3783/26 від 10.02.2026) про відвід судді Наталії Мороз від розгляду справи
за позовом: Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів
в інтересах: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ», м.Львів
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку,
без повідомлення і виклику сторін,
встановив:
у провадженні Господарського суду Львівської області у складі судді Наталії Мороз знаходиться справа за позовом Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № б/н від 11.01.2019, укладений між Лисиничівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ» щодо земельної ділянки площею 3,6677 га, кадастровий номер 4623683800:01:001:0327 та зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ» повернути Львівській міській раді земельну ділянку кадастровий номер 4623683800:01:001:0327 площею 3,6677 га, яка знаходиться в с. Лисиничі, Львівського району, Львівської області.
Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду, а також протоколах судових засідань.
Як встановив суд, відповідач двічі заявляв відвід судді Наталії Мороз від розгляду справи № 914/3135/25.
Ухвалою від 05.02.2026 суд визнав необґрунтованим відвід судді Господарського суду Львівської області Наталії Мороз від розгляду справи № 914/3135/25, заявлений відповідачем 26.01.2026 (вх. №2494/26 від 27.01.2026).
Справу було передано на автоматизований розподіл для визначення складу суду з розгляду заяви про відвід судді Наталії Мороз відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду у складі судді Юлії Сухович від 09.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви відповідача (вх. №2494/26 від 27.01.2026) про відвід судді Наталії Мороз від розгляду справи № 914/3135/25.
10.02.2026 зареєстровано заяву відповідача (вх. № 3783/26) про відвід судді Наталії Мороз від розгляду справи № 914/3135/25.
12.02.2026 суд у складі судді Наталії Мороз визнав необґрунтованим відвід, заявлений відповідачем (вх 3783/26 від 10.02.2026).
Справу передано на автоматизований розподіл для визначення складу суду з розгляду заяви про відвід судді Наталії Мороз відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2026 справу передано судді Ростиславу Матвіїву Р.І. для вирішення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ» про відвід судді Наталії Мороз.
Відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА (ЗАЯВНИКА ВІДВОДУ)
В заяві про відвід судді, що надійшла до суду 10.02.2025, відповідач зазначає, що суддя Наталія Мороз, визнаючи необґрунтованим попередньо заявлений відповідачем відвід (вх. №2494/26 від 27.01.2026), не вказала в чому полягає відмінність обставин порушення встановленого законом порядку розподілу судової справи №914/3135/25 від обставин справи №914/2107/20.
Заявник зазначає, що має місце різний підхід судді Наталії Мороз до оцінки тотожних обставин визначення складу суду в цій справі, на відміну від справи №914/2107/20, що викликає у відповідача обґрунтовані сумніви в неупередженості та об'єктивності визначеного складу суду.
Окрім того, підставою для заявленого відводу є також встановлена відповідачем обставина відкриття 07.05.2025 Другою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя України дисциплінарної справи стосовно судді Господарського суду Львівської області Наталії Мороз, суддів Західного апеляційного господарського суду Бойко С.М., Якімець Г.Г., Бонк Т.Б.
З урахуванням встановленої обставини відкриття щодо судді Наталії Мороз дисциплінарного провадження, відповідач доходить висновку про те, що враховуючи той факт, що учасниками справи № 914/1165/24, яка наразі є предметом дослідження в межах дисциплінарного провадження, є забудовник з одного боку та Львівська міська рада з іншого, у відповідача, як замовника будівництва, виникають обґрунтовані припущення, що суддя Наталія Мороз під час розгляду справи № 914/3135/25 бути упередженою до відповідача, надаючи при цьому певні переваги іншому учаснику справи - Львівській міській раді.
Тому відповідач просить відвести суддю Господарського суду Львівської області Наталію Мороз від розгляду справи № 914/3135/25.
Розглянувши заяву про відвід, суд зазначає таке.
Згідно з п. 4 - 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Заявник зазначає, що про обставини, що стали підставою заявленого відводу, відповідачу стало відомо лише 05.02.2026 за фактом отримання ухвали суду від 05.02.2026, тобто ухвали, якою суд визнав необґрунтованим попередньо заявлений відповідачем відвід (вх. №2494/26 від 27.01.2026).
Натомість суд зауважує, що підставою попередньо заявленого відводу відповідач зазначав порушення порядку визначення судді від розгляду справи (п. 4 ч. 1 ст. 35 Господарського непроцесуального кодексу України).
Натомість ухвалення судом процесуального рішення за наслідком розгляду попередньо заявленої ухвали про відвід судді не є підставою для відводу судді у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а тому неправильним є посилання відповідача на факт отримання ухвали суду від 05.02.2026 при обґрунтуванні строку звернення до суду із відповідною заявою.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зазначає, що відповідач визначив дві підстави для відводу судді від розгляду справи.
Щодо покликань на необґрунтованість висновків суду, викладених в ухвалі від 05.02.2026 за результатом розгляду заявленого відповідачем 26.01.2026 відводу (вх. №2494/26), суд наголошує, що при вирішення заявленого відводу суд не наділений повноваженнями надавати оцінку процесуальним рішенням судді, зокрема ухваленим рішенням за результатом розгляду попередньо заявлених відводів.
Ухвала суду про відмову в задоволенні заявленого відводу не входить до переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, натомість заперечення на відповідну ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду (ч.2, 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зауважує, що суд у складі судді Наталії Мороз згідно з ухвалою суду від 05.02.2026 дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відповідачем відводу (вх. №2494/26 від 27.01.2026), натомість вирішення питання про відвід здійснювалось суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, відповідно до порядку вирішення заявленого відводу, визначеного у ст. 39 Господарського процесуального кодексу України.
Як зазначав суд, суддя Юлія Сухович відмовила у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ» (вх.№2494/26 від 27.01.2026 ) про відвід судді Наталії Мороз від розгляду справи № 914/3135/25.
Окрім того, суд звертає увагу заявника на положення ч. 5 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до яких якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Суд наголошує, що непослідовність у процесуальних рішеннях судді не є підставою для відводу судді від розгляду справи у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України. Тому суд не надає оцінку твердженням заявника про непослідовність у прийнятті суддею процесуальних рішень.
При вирішенні заявленого відводу завданням суду є надання оцінки наведеним заявником обставинам, що, на його переконання, підтверджують наявність ризику порушення суддею обов'язку неупередженого розгляду справи та/або спростовують презумпцію неупередженості судді.
Іншою підставою заявленого відводу є обставина відкриття Другою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя України дисциплінарної справи щодо судді Наталії Мороз.
Суд звертає увагу заявника на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "незалежний суд" охоплює два основні аспекти: незалежність від виконавчої влади і від сторін (справа Рінгайсена, А 13 параграф 95). Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Fey проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Wettstein проти Швейцарії», № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ). Між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) («Kyprianou проти Кіпру» [ВП], № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ).
Європейський Суд з прав людини наголошує, що судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб'єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об'єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об'єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.
При цьому, незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок №1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів).
Закон не покладає на суддю обов'язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та поза процесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 06.02.2025 у справі №826/24340/15 звертав увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Надаючи оцінку доводам заявника, суд зазначає, що підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені Законом України «Про судоустрій та статус суддів», а Вища рада правосуддя є органом, що наділений повноваженням надавати оцінку наведеним заявником підставам для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді у кожному окремому випадку.
Натомість наявність відкритого дисциплінарного провадження, як і факт притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не може бути підставою для відводу судді від розгляду справи без жодних обґрунтувань наявності об'єктивного та суб'єктивного критерію безсторонності судді під час розгляду справи, щодо відводу від розгляду якої звернувся відповідач.
Суд звертає увагу, що для відводу судді заявник повинен зазначити реальні факти та надати дійсні докази, які у своїй сукупності свідчили б про існування ризику порушення суддею обов'язку неупередженого розгляду справи та/або спростовували презумпцію неупередженості судді. Однак, як встановлено вище, викладені відповідачем підстави для відводу судді у цій справі не відповідають ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Підсумовуючи, суд доходить висновку, що наведені заявником доводи, за яких, на його думку, є сумнів в упередженості або необ'єктивності судді мають суб'єктивний характер та є виключно припущенням скаржника, що не ґрунтуються на об'єктивних фактах чи конкретних діях судді, оскільки жодного прикладу вчинення суддею Н. Мороз дій, які б свідчили про її упередженість чи ставили під сумнів безсторонність, судді не наведено.
Враховуючи наведене, суд зазначає про необґрунтованість підстав заявленого відповідачем відводу судді Наталії Мороз у справі № 914/3135/25.
Керуючись ст. ст. 35, 37, 38, 39, 40, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Львівської області
ухвалив:
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РУБІН-АВТОСПЕЦ» (вх. 3783/26 від 10.02.2026) про відвід судді Наталії Мороз від розгляду №914/3135/25 справи відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту ї підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Матвіїв Р.І.